Особливості розвитку нормальної та розумово відсталої дитини

Формування особистості дитини — це складний процес, у якому біологічні та соціальні фактори розвитку нерозривно пов'язані. Людина стає особистістю не за законами біологічного дозрівання, а за мірою включення у навколишнє життя. Особистість формується за участі і під впливом інших людей, які передають набутий досвід та знання. Практика виховання та навчання дітей-олігофренів показує, що навіть при важкій патології головного мозку психіка цих дітей розвивається. Кіркові функції мінливіші, ніж функції підкіркових утворень.

Розвиток вищих психічних функцій у аномальної дитини буде відбуватись, за думкою Виготського, дещо інакше ніж у нормально розвинених. Проте не слід ставити у пряму залежність від біологічних умов (ушкодження центральної нервової системи) фактори "культурного" (соціального) розвитку. Зниження вищої психічної діяльності може відбутись і у нормальної дитини, якщо вона потрапить у несприятливі умови розвитку, тоді як розумова відсталість передбачає обов'язкове поєднання двох ознак: зниження пізнавальної діяльності у результаті органічного ураження головного мозку.

Дифузне ушкодження кори порушує її нормальне функціонування та гальмує формування нових умовних зв'язків. Інертність нервових процесів, слабкість замикаючої функції кори головного мозку затримують накопичення фонду умовних рефлексів, що є основою розвитку таких найважливіших психічних процесів, як відчуття, сприймання, уявлення.

На основі первинних порушень психіки формуються вторинні, пов'язані з недорозвитком пам'яті, мовлення, мислення, а також емоційно-вольової сфери, рис характеру та особистості в цілому. Внаслідок слабкості орієнтувальної діяльності знижується коло пізнавальних інтересів та потреб у дитини-олігофрена. Вже у дошкільному віці очевидними є її недостатня активність у грі, відсутність творчого уявлення та ініціативи в усіх видах практичної діяльності. Дитина з розумовою недостатністю значно довше, ніж нормальна, затримується у пристосовницькому спілкуванні з дорослим, що ускладнює процес індивідуального розвитку дитини, знижує її самостійність, активність.

Момент вступу дитини до школи виявляє деякі особливості її поведінки у колективі. У розумово відсталих школярів, як і у нормальних ровесників у колективі складаються ділові та особисті контакти, проте їхня структура та динаміка має свої особливості. Так, молодші учні допоміжної школи нечітко мотивують та усвідомлюють свої взаємостосунки. Основну роль у формуванні ставлення дітей один до одного у 1 -2 класах відіграють вимоги, висунуті вчителем. З віком у дітей-олігофренів виявляється більш чітке усвідомлення мотивів взаємостосунків у колективі. Встановлено, що до 6-7 класів відбувається поділ колективу на групи в залежності від проявлених симпатій та антипатій, при цьому кількість учнів, що потрапили у підгрупу, яка займає несприятливе становище, у допоміжній школі більша, ніж у масовій. Пояснюється це тим, що розумово відсталі діти менш диференційовано оцінюють особистісні якості, вдаються в основному до таких загальних характеристик, як "поганий" — "хороший".

Дослідженнями встановлено, що міжособистісні стосунки в колективі аномальних дітей пов'язані із структурою дефекту, що необхідно враховувати при організації корекційного виховання. Так, олігофрени основної неускладненої форми, як правило, займають більш високе положення у системі колективних та особистих стосунків у порівнянні із школярами, у яких переважають процеси збудження та гальмування.

Ще більш негативну оцінку у колективних та особистих стосунках отримують діти із психопатоподібними рисами поведінки. Розумово відсталі епілептики складають психологічно ізольовану групу, незважаючи на те, що деякі з них володіють вищим рівнем інтелектуального розвитку, ніж олігофрени з інших груп. Незадоволеність у спілкуванні із ровесниками, невміння правильно аналізувати та оцінювати особистісні якості можуть іноді спровокувати та закріпити негативні форми взаємостосунків між дітьми.

Важливою умовою згуртування колективу є збалансованість ділових та особистих стосунків. Головним принципом у тактиці виховання розумово відсталих дітей повинно стати їх активне залучення до цікавих та доступних справ, використання системи заохочень, ліквідація психологічно ізольованих груп серед дітей, лідерство самого вчителя у справах учнівського колективу.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення поняття "розумова відсталість", виділіть головні ознаки і розкрийте їх зміст.

2. Назвіть подібні та відмінні ознаки олігофренії та деменції. Яке значення має класифікація розумової відсталості за видами?

3. Назвіть рівні інтелектуального недорозвитку. Що вони означають?

4. Поясніть, за яким принципом побудована класифікація М.С.Певзнер. Яке значення вона має для практичної роботи?

5.Охарактеризуйте сприймання розумово відсталих дітей.

6. Розкрийте особливості пам'яті розумово відсталих дітей. Назвіть методи та прийоми, якими вчитель може домогтися поліпшення запам'ятовування та відтворення навчального матеріалу.

7. Охарактеризуйте мислення дітей-олігофренів: мислительні операції; причинно-наслідкові зв'язки, логічне мислення.

8. Розкрийте особливості усного та писемного мовлення розумово відсталих дітей,

9. Назвіть особливості формування особистості дітей - олігофренів.

10. Поясніть, з чим пов'язаний недорозвиток вольових якостей у дітей-олігофренів.

11. Які шляхи та умови виховання волі розумово відсталих дітей?

Дата добавления: 2015-07-20