Диференційна психологічна характеристика дітей-олігофренів

Для допоміжної школи найбільш цінною та продуктивною у систематиці олігофренії є класифікація, розроблена М.С.Певзнер, побудована на основі клініко-патогенетичного принципу [8].

Виділяють такі основні форми олігофренії:

1) основна неускладнена;

2) ускладнена порушенням нейродинаміки;

3) олігофренія з психопатоподібними формами поведінки;

4) олігофренія з порушеннями різних аналізаторів;

5) олігофренія з виразною лобною недостатністю.

Основна неускладнена форма олігофренії характеризується недорозвитком складних форм пізнавальної діяльності за відносної збереженості нейродинаміки, емоційно-вольової сфери, працездатності, поведінки, цілеспрямованої діяльності. Такі діти складають основний контингент учнів допоміжної школи. Як правило, вони дисципліновані врівноважені, успішно засвоюють навчальну програму, охоче та самостійно виконують різноманітні доручення, люблять та вміють працювати. Достатня збереженість їхньої емоційно-вольової сфери сприяє формуванню позитивних рис особистості. Не рідко неускладнена олігофренія важко диференціюється у дошкільному віці, тому діти з такою формою недоумства приходять у допоміжну школу після 1 -2 років неуспішного навчання у масовій школі.

При олігофренії, ускладненій нейродинамічними розладами, порушення пізнавальної діяльності поєднується з явищами психомоторної розгальмованості (збудливості), або загальмованості (гальмування). У першому випадку працездатність та психічний розвиток дитини будуть порушуватись через підвищену імпульсивність, неврівноваженість, рухову розгальмованість. Ці діти не можуть тривало зберігати працездатність, вони неуважні, неохайні, не можуть цілеспрямовано виконувати завдання. Часто, у випадку невдачі, відмовляються працювати, плачуть, конфліктують з учителями та ровесниками. У другому варіанті інтелектуальний недорозвиток посилюється загальмованістю. Такі діти все роблять повільно, часто не розуміючи змісту словесних інструкцій; їх не цікавить гра і все, що їх оточує; навчальні та трудові навички формуються у них дуже повільно.

Олігофренія, ускладнена психопатоподібними розладами, являє певну складність у педагогічної роботи, оскільки психічний недорозвиток звичайно супроводжується виразною афективністю, патологією потягів (ненажерливістю, сексуальністю тощо). Основне завдання у роботі з цими дітьми полягає в упорядкуванні їхньої поведінки, підпорядкуванні вимогам вчителя та вихователя.

Олігофренія, ускладнена порушеннями у системі окремих аналізаторів, характеризується виразними локальними ураженнями головного мозку. При цьому недоумство поєднується з дефектами зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату.

5. При олігофренії, ускладненій важкими порушеннями функцій лобних ділянок мозку, виявляється грубий недорозвиток особистості з виразною некри­тичністю до ситуації. Недоліки пізнавальної діяльності у дітей виявляються на фоні порушених потреб, мотивів, інтересів, очерствілої емоційно-вольової сфери. Таких учнів у допоміжній школі небагато, проте вони потребують від педагогів підвищеної уваги та контролю, оскільки іноді у стані афекту можуть бути небезпечними для себе та оточуючих. Корекційна робота педагога повинна бути спрямована на виховання позитивних якостей, вирівнювання поведінки, на трудотерапію, пом'якшення недоліків пізнавальної діяльності.

Психологічні особливості розвитку психічних процесів у дітей з порушеннями інтелекту

Психологічна характеристика формування та розвитку відчуттів і сприймань у розумово відсталих школярів

Порушення пізнавальної діяльності пов'язане у олігофренів з органічними змінами центральної нервової системи, наявністю різноманітних дефектів у периферійних відділах. За рахунок локального пошкодження мозку в них спостерігаються своєрідні порушення рухових відчуттів, які проявляються у слабкості, уповільненості, напруженості рухів. Значні труднощі розумово відсталі школярі відчувають при необхідності здійснювати одночасно ряд рухових актів та відповідно їх контролювати і регулювати. Однією з причин цього недорозвитку є порушення орієнтувальної діяльності, недоліки якої виявляються у відступі від поставленого завдання при виконанні складних рухових операцій та у відсутності необхідного критичного ставлення до одержаних результатів. До дефектів аналізаторної діяльності дітей-олігофренів слід віднести такі: косоокість, зміни очного дна, короткозорість. Факти, зібрані Ж.І.Шиф, дозволяють зробити висновок про те, що розумово відсталим дітям важко назвати певний колір, якщо він виражений недостатньо яскраво чітко, вони не бачать подібності між відтінками одного і того ж кольору.

Про розлади чутливості у розумово відсталих школярів свідчить виразна нездатність диференційовано аналізувати отриману сенсорну інформацію. Прикладом тому слугує пізній розвиток мовлення. За даними багатьох авторів (Л.І.Зеємана, Г.А.Каше, О.Р.Лурії), більше половини дітей-олігофренів починають розмовляти після трьох років, що пов'язано з загальним моторним недорозвитком та недостатністю фонематичного слуху. Патологічні зміни мозку дітей-олігофренів уповільнюють утворення нових нервових зв'язків, а сформовані — легко порушуються. Таким чином, у розумово відсталих повільніше, ніж у нормальних дітей, утворюються зв'язки на звукові подразники, у тому числі і на мовленнєві; ще повільніше — на поєднання слова із зоровим подразником. Неточне слухове диференціювання близьких за звучанням подразників (фонем), недостатній розвиток мовно-рухових аналізаторів впливають одне на одного та затримують розвиток мовлення.

Одним із яскраво виражених недоліків мовлення розумово відсталих школярів є обмежене, а іноді й неправильне вживання прикметників при аналізі добре знайомих предметів. Спостерігається розрив між розрізненням якостей, їх називанням та використанням у практичній діяльності. У процесі корекційного навчання цей розрив долається: удосконалена чутливість, розвинене мовлення та розумова діяльність стають основою для більш точного осмислення предметів, явищ, життєвих ситуацій.

Навіть при неускладнених формах олігофренії у дитини віком до одного року виявляється уповільнення перцептивних функцій: реакції на світло, звук, "комплекс пожвавлення" на оточуючих. Затримується розвиток моторики: дитина починає пізніше сидіти, стояти, ходити. До другого року життя не виявляється чіткого інтересу до іграшок, дитина маніпулює з предметами, позбавленими ігрових функцій. Пізніше і дефектний розвиток мовлення не спонукає розумово відсталого до активної орієнтувальної діяльності. Як правило, така дитина не звертається до дорослого з питаннями "Що це?", "Чому?", не знає назв багатьох знайомих предметів. У дошкільному віці на перший план виступає відсутність ініціативи, спонукань до інтелектуальної діяльності.

Зниження темпу зорових сприймань відбувається за рахунок інертності кіркових процесів, уповільненості мислительних операцій — аналізу та синтезу. Тому необхідно організовувати сприймання у розумово відсталих школярів у більш тривалих проміжках часу. Уповільнений темп зорових сприймань обмежує орієнтацію у просторі. Оглядаючи навколишню обстановку, дитина з інтелектуальною недостатністю бачить та помічає менше об'єктів, ніж нормально розвинений її одноліток. У розумово відсталих дітей нижчий рівень константності сприймання. Порушення просторових сприймань часто розглядають у психологічній літературі як один із найбільш характерних дефектів, властивих розумовій відсталості.

Впізнавання — більш складний етап сприймання, воно нерозривно пов'язане з пам'яттю, мовленням та мисленням. Сприймання у розумово відсталих школярів відрізняється узагальненістю, їм простіше впізнавати предмети, які значно відрізняються. Проте навіть за узагальненого неспецифічного впізнавання різнорідних предметів вони припускаються помилок.

Якщо перед розумово відсталими дітьми висувається вимога більш специфічного впізнавання, то вони діють не зовсім правильно. У навчанні дітей-олігофренів словесні знання повинні бути пов'язані з конкретними образами, уявленнями, тому принцип наочності є провідним у дидактиці допоміжної школи. Фактичний матеріал багатьох досліджень свідчить про недосконалий аналіз розумово відсталими дітьми зображених на картині об'єктів. Розумово відсталі школярі схильні до непослідовного перерахування того, що сприймають без співставлення об'єктів. Особливі труднощі дітей-олігофренів проявляються при сприйманні глибини зображення, аналізі складних ситуацій, пов'язаних з передачею емоцій, взаємостосунків персонажів, зображених на картині. Розумово відсталі недостатньо чітко осмислюють міміку людей та рухи тварин, що заважає правильно тлумачити сюжет.

Працюючи з ілюстративним матеріалом, вчитель повинен долати стійку звичку дітей-олігофренів перераховувати зображені предмети. Завдання за картинками, ілюстраціями повинні бути модифікованими, спрямованими на формування вміння аналізувати, співставляти, порівнювати, виділяти специфічні ознаки, правильно називати предмети.

Формування мовлення, зокрема, збагачення активного та пасивного словника дуже сприятливо впливає на розвиток сприймання. Необхідно навчити дітей користуватись термінами, прикметниками, іменниками з узагальнюючим значенням, стимулювати їх висловлювання.

---

Дата добавления: 2015-07-20