Особливості формування і розвитку пам'яті та уявлень учнів

При патологічних ураженнях головного мозку нейродинаміка суттєво змінюється, втрачається рухливість нервових процесів, сильні подразники викликають у корі стан гальмування, що призводить до порушення здатності організовано фіксувати та актуалізувати сліди минулого досвіду. "Фазові" стани кори, що часто зустрічаються у дітей-олігофренів можуть призвести до того, що актуалізація необхідних слідів буде ускладненою і поряд з необхідними будуть виникати побічні, несуттєві. Знижений тонус кори, який призводить до порушення переключення від одних слідів до інших, створює умову для швидкої їх втрати (забування).

Пам'ять розумово відсталих дітей формується за тими ж законами, що і у дітей з нормальним розвитком, проте різноманітні дефекти аналізаторного апарату та центральної нервової системи неминуче впливають на мнемічні процеси. Розумово відсталим школярам властиве швидке забування, тому особлива увага повинна приділятись систематичному повторенню. Для пригадування даних у молодших класах найбільш продуктивними є перші хвилини, тому вчителю необхідно заздалегідь продумати систему основних та додаткових питань, які спонукають школярів до якісного відтворення знань протягом короткого проміжку часу. Під впливом корекційного навчання розумово відсталі школярі опановують прийоми осмисленого запам'ятовування. Для розвитку осмисленого запам'ятовування необхідно навчити розумово відсталих школярів раціональним прийомам запам'ятовування, зокрема порівнянню, яке допомагає знаходити подібність, відмінність, тотожність між об'єктами. У розвитку смислової пам'яті важливого значення набуває зміст матеріалу та інтерес дітей до завдань.

У процесі навчання у дітей з різним рівнем розумової відсталості відбувається поліпшення короткочасної словесної (вербальної) пам'яті. У поліпшенні запам'ятовування особлива роль належить повторенню. Учнів допоміжної школи необхідно навчати повторенню, оскільки пасивне пригадування приймається ними за повторення. Найважливішою умовою підвищення активності запам'ятовування повинна стати варіативність повторення. Повторення стане ефективним, якщо систематично міняти форму діяльності учнів, використовуючи складання плану, усні та письмові відповіді, практичні роботи тощо.

Відтворення дітей-олігофренів відрізняється рядом недоліків, які стосуються повноти, точності, послідовності словесної форми відтворення. Факти, зібрані спеціальною психологією, спрямовують вчителів-дефектологів на використання у практичній роботі корекційних прийомів та методів з метою ефективного розвитку пам'яті дітей-олігофренів.

Уява

У процесі навчання розумово відсталих дітей формування уявлень має важливе корекційне значення. Так, навчання читанню та письму вимагає від учня чіткого окреслення букв, інакше він не навчиться правильно писати. Після міцного закріплення зорових образів дитина переходить до написання букв за уявленням. Яскраві і чіткі зорові уявлення полегшують засвоєння історії, географії, природознавства, елементів геометрії, сприяють формуванню трудових навичок. У практиці допоміжної школи особливого значення набувають мовленнєві уявлення, розвиток яких позбавляє різноманітних дефектів вимови, письма, читання у дітей-олігофренів. Особливості уявлень у розумово відсталих школярів описані в дослідженнях радянських вчених. Вони констатують недостатню диференційованість уявлень, їх швидке забування та зміну.

З метою активізації пізнавальної діяльності слід домагатись підвищення активності та інтересу учнів, прагнути до різноманітності способів викладу та по­вторення навчального матеріалу. Особливого значення в оптимізації навчального процесу набуває застосування прийомів та методів, які розвивають логічне мислення розумово відсталих школярів.

Особливості формування мислення та мовлення розумово відсталих дітей

При олігофренії недостатність мислення проявляється передусім у слабкості аналітико-синтетичної діяльності, у низькій здатності до абстрагування та узагальнення, у труднощах розуміння смислової сторони будь-якого явища. Темп мислення уповільнений, малорухливий, страждає переключення з одного виду розумової діяльності на інший. Недорозвиток мислення знаходиться у прямому зв'язку із загальним порушенням мовлення, тому словесні визначення, непов'язані із конкретною ситуацією, засвоюються дітьми з великими труднощами. Навіть за достатнього словникового запасу і збереженої граматичної будови у зовні правильному мовленні мало виражена функція узагальнення.

Дослідження мислительної діяльності розумово відсталих дітей виявили і таку її особливість, як недостатність узагальнення. Узагальнення, які здійснюються на основі безсистемного поверхового аналізу з посиланням на несуттєві зовнішні ознаки, призводять до частих помилок. У психологічній літературі є багато фактів, які підтверджують невміння дітей-олігофренів узагальнювати та класифікувати. Дуже характерне для розумово відсталих групування родових та видових понять ("У лісі ростуть дерева, гриби, ялини"), узагальнення за ситуативною ознакою: чашка та блюдце, шкарпетки та черевики, муха та свійські тварини, метелики та птахи. Такий принцип узагальнення дуже широкий, опосередковане словом понятійне узагальнення не проходить через їхній життєвий досвід, воно співіснує з предметно-конкретним ситуативним узагальненням. У цьому і полягає відмінність олігофренів від дітей з нормальним розвитком та ЗПР, які вже у дитячому садку оволодівають категоріальними узагальненнями.

Однією з причин невміння класифікувати є порушення операції порівняння. Вміння порівнювати виробляється у певній системі. Попередньо слід домогтися від дітей знань про окремі предмети та явища, розуміння таких слів, як різні, однакові, подібні. Для порівняння треба використовувати співвідносні предмети (рослини, тварини, знаряддя праці тощо). На початкових етапах навчання порівняння слід проводити у диференційованій формі, наприклад: знайти подібність за формою, кольором, величиною, смаком, запахом, будовою. Після засвоєння зовнішніх ознак ми привчаємо учнів узагальнювати знайомі предмети та явища за функціональними проявами: корисний, шкідливий, свійський, дикий. Для того, щоб діти навчились правильно порівнювати та узагальнювати, необхідно систематично вводити в мовлення слова узагальнюючого значення, урізноманітнювати прийоми повторення, широко використовувати види завдань: малювання, ліпку, працю та ін.

Дуже часто розумово відсталі школярі, порівнюючи об'єкти, опираються на життєвий досвід, який у конкретній ситуації наочно не підкріплюється. Педагогічні досліди показують, що, мислительно порівнюючи предмети чи явища, учні допоміжної школи прагнуть знайти в них риси відмінності, а про подібність згадують мало.

Весь навчальний процес спрямований на формування в учнів системи наукових понять, інакше знання будуть мати безкорисний, формальний характер. Ця обставина особливо важлива у навчанні дітей-олігофренів, оскільки допоміжна школа поряд з корекцією пізнавальних процесів розв'язує завдання соціальної адаптації розумово відсталих... Корекційна педагогічна допомога дітям-олігофренам сприяє деякому подоланню малорухливості мислення, сприяє розширенню та диференціації знань, а також вмінню застосовувати їх у своїй діяльності.

Експериментальна серія навчальних занять, проведених В.М.Синьовим, показала, що за деяких умов вдається значною мірою подолати труднощі у формуванні причинного мислення. До них автор відносить [12]:

Виховання вміння своєчасно актуалізовувати запас уявлень, необхідний учням для розпізнавання причинно-наслідкових відношень: систематичне виправлення відповідей, поетапне підведення дітей до розкриття сутності причинових відношень.

Формування в учнів вміння здійснювати двобічні логічні операції, тобто шукати за наслідком причину або відомою причиною обґрунтовувати наслідок.

Розвиток мислення, розумових операцій, здатність міркувати прямим чином залежать від методів навчання. Вчитель допоміжної школи повинен формувати у дітей-олігофренів на доступному для них рівні здатність до активного та самостійного мислення.

Дата добавления: 2015-07-20