|
Читайте также: |
західних укр. землях у XVIст. Переважали впливи високого рівня тогочасної Італійської культури, що пройшла тисячолітній шлях розвитку і накопичила значні ремісничо-технологічні і мистецькі знахідки. Львівська ренесансна пластика йшла в межах стилістики, розробленої у місті Венеція скульптором Сансовіно. В сх. і центральній Україні скульптура набула значення головним чином як декорація пишної архітектури козацького бароко. Найбільше розвинений жанр у скульптурі УССР повоєнної доби і досі — скульптурний портрет: масово продукувалися портрети «вождів» і «героїв», у яких «документально вірно» передавалися риси портретованих. Індивідуальні портрети дали І. Шаповал, О. Ковальов, Е. Фрідман, Галина Кальченко створила цілу ґалерею портретів письменників, митців. У ділянці монументальної скульптури створено чимало пам'ятників, насамперед воєнних і партійних діячів. Серед них — М. Щорсові у Києві (1954) роботи М. Лисенка, В. Бородая і М. Суходолова. Риси помпезності мають пам'ятники генералу Ватутінові в Києві (1948) і пам'ятники «двічі героям Радянського Союзу». У 1970-х: Г. Кальченко, Е. Мисько, О. Скобликов, І. Хотінок. У США жив О.Архипенко (1923-1964), засновник модерної світової скульптури. Він шукав «праформи» у творах, доведених до максимальної простоти, до гри площ і ліній, опуклостей і вглиблень, як і кольорів, які він використовував у скульптурі, що межувала з абстракцією. Цісарик Володимир (1973) -український скульптор, автор пам’ятника Григорію Артинову (Вінниця). Іван Кавалерідзе (1887-1978) – створив скульптурний портрет Федор
| VIP1-2 |
63. Видатні українські архітектори. Паоло Фонтана (1696—1765) — видатний волинський архітектор доби пізнього бароко (Спасо-Преображенський собор (Вінниця). Бернард Меретин (невід.—1759) —архітектор епохи пізнього бароко та рококо німецького або італійського походження. Будував на західних землях України (Собор святого Юра у Львові). Ковнір Степан Дем'янович (1695—1786) — архітектор XVIII ст., майстер українського бароко (добудував деякі корпуси Києво-Печерської Лаври). Григорович-Барський Іван (1713—1785) — представник українського бароко (Собор Різдва Богородиці (Козелець), Церква Миколи Набережного (Київ). Городецький Владислав Владиславович (1863—1930) — польсько-український архітектор-модерніст, підприємець, меценат (Римо-католицький собор Святого Миколая (органний зал), Будинок з химерами). Бекетов Олексій Миколайович (1862 — 1941) — український архітектор і педагог. Григорій Артинов (1860-1919) - вінницький міський архітектор, родом з Ніжина. Всього у Вінниці збереглося 30 будинків, створених за проектами Артинова. Сьогоднішнє архітектурне обличчя міста досить важко уявити без таких споруд, як готель «Савой» (1912), міський театр (1910), Свято-Воскресенська церква (1910), приміщення 2-ї школи (1900), Вінницька торгово-промислова палата (1911), будинок судових установ (1911).
64. Видатні українські художниці. Марія Приймаченко (1909-1997) - українська народна художниця, представниця «народного примітиву», лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, одна з найвідоміших українських художниць. 2009 рік — за рішенням ЮНЕСКО — визнано роком Марії Приймаченко. Примаченко синтезує досвід багатьох поколінь народних майстрів. Джерела її творчості і в повсюдно вживаних в Україні настінних хатніх розписах Твори Примаченко свідчать про те, що за ними стоїть велика, різноманітна школа народного мистецтва, багатовікова культура народу. Марія Башкірцева французька художниця українського походження, майстер жанрового живопису ХІХ ст. Емма Андієвська (1931) -художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. Створила понад 9000 картин, хоч ніколи і не отримувала формальної мистецької освіти. Катерина Косьяненко (1978) - українська художниця. Член Національної спілки художників України. Картини художниці стилістично близькі до творів народного українського образотворчого мистецтва, іконопису епохи українського бароко, але в її картинах народне світосприйняття трансформується в міфологеми та символи сучасного мистецтва. Отримала 5-ю Премію і медаль Лоренцо Медичи на престижного форумі сучасного образотворчого мистецтва — VII Флорентійському Бієнале 2009 р. Катерина Білокур (1900-1961) - майстер українського народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва». Побачивши на виставці в Парижі роботи Катерини, Пікассо сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!». У хаті Білокурів у Богданівці 1977 року створили Музей-садибу Катерини Білокур.
65. Становлення укр. кінематографу, поетичного кіно. У 1893 р. механік Новоросійського університету Й. Тимченко сконструював прототип кінознімального апарату і здійснив перші в світі кінозйомки. З 1919 р. в Радянській Україні починається тотальне одержавлення кіно. Німе кіно: у 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін». Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Звукове кіно: «Україна в огні», який Сталін спочатку сприйняв схвально, потім було піддано розгромній критиці. У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу». «Щорс» (1939) Олександра Довженка і «Богдан Хмельницький» (1941) Ігоря Савченка — дивовижне
перебудови. Після хвилі ейфорії, економічні проблеми загнали рокерів назад у клуби, а на поверхні залишилися тільки монстри. Нині українська музика знаходиться у стані повільного росту, гальмуючим чинником при цьому виступають фінансові проблеми. Виконавці: «Океан Ельзи», «Воплі Водоплясова», «С.К.А.Й», «Тартак», Скрябін, Плач Єремії. Вцілому більшість вітчизняних музичних ресурсів можна підігнати під рамки поп-музики. Поп-музика — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Критерії популярності поп-музики визначаються двома чинниками. Один із них — це міжнародні фестивалі і конкурси, що виявляють «найкращих». Найавторитетнішим конкурсом поп-музики вважається премія Греммі. Поп-музика представлена також на щорічному конкурсі «Євробачення», дещо політизованому через спосіб підрахунку голосів по країнах. Інший спосіб пов'язаний зі статистичними даними, зокрема підрахунком кількості проданих компакт-дисків, популярності пісень на радіостанціях і в продажу, здійснюваному через Інтернет.
60. Український професійний театр. Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне і громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам все те, що придбали життя, наука і знання. Під кінець ХVІ в., доходить до нас західноєвропейська релігійна драма. Епоху мистецької української драми — почав Іван Котляревський своєю ”Наталкою Полтавкою”. Г. Квітка-Основ’яненко - засновник Харківського професійного театру. Успіх мали соціально-побутові комедії Г. Квітки-Основ’яненка ”Сватання на Гончарівці” (1835) і ”Шельменко-денщик”. Комедія ”Сватання на Гончарівці” написана укр. мовою, багата на жанрові сцени, народний гумор, вперше виведено образ кріпака-робітника. В укр. театрі 70—80-х років домінують тенденції побутовізму, романтизму. Новим етапом у розвитку українського театру став 1918 р. У Києві утворилися три театри: Державний драматичний, Державний народний і ”Молодий театр”. В 20—30-х років помітно позначився процес українізації. Лесь Курбас (1887-1937), видатний режисер-реформатор театру, засновник театру «Березіль». Його традиції наслідували учні, режисери 40—60-х років — В. Василько, Г. Юра, М. Крушельницький. Справою життя Гната Юри (1887—1966) став Київський драматичний театр ім. Франка. Він очолював театр у 1926—1961 рр. Серед режисерів 70-х років відомі А. Скибенко і С. Сміян. У 80-ті роки заявила про себе нова генерація режисерів — В. Афанасьєв, О. Бєляцький, В. Загорутко. Розвиток національного театру 90-х років пов’язаний з новаторською діяльністю таких режисерів, як І. Борис, Р. Віктюк, С. Данченко, С. Мойсєєв. Світовим визнанням користується творчість Р. Віктюка, який визначає театральну естетику ХХ ст. У Мельбурні існує театр ім Леся Курбаса (1950). У 1953 р. Аматорський Український театр ім Т.Г. Шевченка поставив у Буенос-Айресі ”Наталку Полтавку” І. Котляревського, ”Тараса Бульбу” і ”Сорочинський ярмарок” М. Гоголя. На початку ХХ ст. у Нью-Йорку розпочав діяльність Український робітничий театр. Процеси національно-культурного відродження, що відбуваються в Україні, позначилися на розвитку сучасного театру. Активізувалися міжнародні творчі зв’язки між театральними колективами України та Англії, Італії, Німеччини, Польщі, інших країн. В Україні показали своє мистецтво авангардні театри Франції, Японії (1993). Соціальні перетворення в Українській державі зумовлюють істотні зміни у відносинах влади і театру. Відбувається якісне оновлення національного театру на шляху поєднання кращих вітчизняних і світових традицій.
61. Видатні українські театральні режисери, актори. Марія Заньковецька (1854-1934) -працювала в найпопулярніших українських трупах М.Старицького, М.Садовського, П.Саксаганського.Створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ. Маючи чудовий голос — драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. Леонід Броневой (1928) — радянський і російський актор театру і кіно українського походження. Василь Лановий (1934) — радянський і російський актор театру і кіно українського походження. Нонна Мордюкова (1925-2008)— радянська і російська акторка українського походження. Роман Віктюк (1936) - театральний актор і режисер, народний артист України. Постановник і виконавець ролей у величезній кількості вистав. Відомий незмінною і непідробною епатажністю й оригінальністю, незаангажованістю в судженнях, в тому числі і з питань історії та сучасності, персоналій тощо. Лесь Курбас – див. питання № 67. Сергій Володимирович Данченко (1937 — 2001) — український театральний режисер, педагог, академік Академії мистецтв України, професор, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1978). Здійснив постановки понад 60 вистав в Україні та за кордоном. Ада Роговцева (1937) - акторка театру та кіно; Народна артистка СРСР. Стригун Федір - режисер-постановник і актор Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької. Народний артист України (1979). Серед поставлених ним спектаклів — «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море» І. К. Карпенка-Карого, «Гайдамаки» Т.Шевченка, «Маруся Чурай» Ліни Костенко, «Народний Малахій».
62. Українська скульптура. Видатні укр. скульптори. Значну роль у внутрішньому оздобленні Софійського собору в Києві відігравали різьблені панелі-рельєфи. Рельєфні зображення риб та кипарисів, лози з гронами винограду і хрестів спрощеного малюнку знайдені на князівських саркофагах. Кам’яний саркофаг (Х ст.) знайдений під час розкопок Десятинної церкви, Найбільш збережений - мармуровий саркофаг, який пов'язують з похованням Ярослава Мудрого. Скульптура Відродження отримала поширення на
еміграції в кінці Другої світової війни, внаслідок чого значна переважна кількість дійсних членів НТШ опинилося на Заході в таборах переміщених осіб. В ФРН 30 червня 1947 р. рішенням загальних зборів членів НТШ в еміграції під головуванням було відновлено діяльність НТШ. Створено центри НТШ у США, Канаді та Австралії. Під сучасну пору НТШ в Україні об'єднує понад 1400 вчених, які зосереджені в 6 секціях та 35 різнопрофільних комісіях, що надає НТШ академічний статус.
42. Шевченко в українській і світовій культурах. За більшовицьких часів він був офіційним символом радянської України. Нині він є офіційним символом незалежної України. Тоді він подавався в граніті як постать гнівного, похмурого старого нащадка гайдамаків, який кличе до сокири. Сьогодні виробляється новий канонічний образ страдника, пророка, святого. У середині XIX ст. постать Т. Шевченка вийшла на перший план як історичного та політичного діяча. Шевченко був безкомпромісним у своїх поглядах на історію і культуру українського народу. Він був і залишається еталоном політичної чистоти всепланетарного масштабу. Шевченко вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслюючи її національну самобутність. Шевченко своєю самопожертвою, всеохоплюючою любов´ю до України зумів залучити усі скарби народного духу, всю героїку української історії до процесу національного відродження. Уже перша його книжка "Кобзар" (1840) засвідчила. Гнітюча дійсність спонукала Т. Шевченка звернутися думкою до минулого України, до історичних тем. І цим самим своєю літературно-художньою творчістю поет повернув українському народу пам´ять його історії, адже жодні наукові дослідження не мали такого впливу, як його історичні поеми, драми, вірші. Т. Шевченко був революційним демократом. Творчість Т. Шевченка уже в 1860-х роках позитивно вплинула на частину молодої інтелігенції, врятувала її від денаціоналізації, збудила її до активних дій. На Правобережжі в лоно українського національно-культурного середовища повернулися представники раніше сполонізованого дворянства. Серед них згадаємо найвизначніших - економіста і публіциста Т. Рильського, історика В. Антоновича, мовознавця К. Михальчука, етнографа Б. Познанського, лікаря Й. Юркевича та ін. З поширенням у 1860-х роках творів Т.Шевченка в Галичині його поезія, за висловом І. Франка, "перевернула свідомість" багатьох молодих галичан, вразила їх душі "як щось зовсім нове і нечуване", відкрила для них "новий світ". Мовою своїх творів Шевченко завершив процес формування загальноукраїнського літературного мовлення на національній основі. Мова творів Т. Шевченка як художнє явище стала родоначальною мовою нової української літератури. Шевченкова наука любові до України у поєднанні з повагою до інших народів увійшла в свідомість наступних поколінь. Творчість Шевченка за широтою охоплення життя свого народу і загальнонаціональної значущості була художнім феноменом (явищем), який відповідав рівню поезії, скажімо, Пушкіна в російській, Міцкевича в польській або Петефі в угорській літературі. Шевченка не можна було заборонити, хоч офіційна влада забороняла його твори. Він став відомим за межами Росії уже в 1840-х роках, передусім в Австрії, до складу якої входила Галичина. У 1859 р. в Лейпцігу російські емігранти видали збірку "Новые стихотворения Пушкина и Шевченка". У другій половині XIX ст. український поет став відомим як у слов’янських, так і в неслов´янських європейських країнах. У прогресивної інтелігенції Росії Шевченко здобув визнання ще за життя. Високо оцінили його творчість і заслуги перед народом три Миколи - Чернишевський, Добролюбов і Некрасов. На початку XX ст. Західна Європа та Америка мали можливість ширше ознайомилися з творчістю автора "Кобзаря". У зв´язку з відзначенням у 1911 і 1914 pp. його ювілеїв з´являються ґрунтовні праці про творчість поета, західноєвропейськими мовами виходять перші високохудожні переклади його творів, зокрема німецькою (1911) і англійською (1911), активно пропагували його поезію зарубіжні журнали. Твори Т.Шевченка перекладені більш як 130 іноземними мовами. Наш великий Кобзар посідає друге місце за кількістю поставлених йому пам´ятників у світі. Пам´ятники йому відкриті на всіх материках. Іменем батька Тараса названа Національна премія.
43. Острозька академія. Автономний, дослідницький університет України, який знаходиться в м. Острог. Один з вузів України. Перший вуз у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установа. У 1576 році князь Острозький Костянтин-Василь засновує слов'яно-греко-латинську академію в Острозі. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця — княжна Гальшка Острозька. 1577 р. — перша згадка Петра Скарги. В основу діяльності О.А. покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти О.А. опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором школи був письменник Г.Смотрицький, викладачами — видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені та педагоги із Краківського та Падуанського університетів. О.А. мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник М.Смотрицький, гетьман П.Сагайдачний та ін., пізніші видатні церковні і культурні діячі. Із заснуванням 1624 р. єзуїтської колегії в Острозі, занепала і 1636 р. перестала існувати. Указом Президента від 1994 року розпочалося відродження О.А., а указом від 2000 року університету «О.А.» було надано статус національного. Університет має взірцеву репутацію як в Україні, так і за її межами. 22 червня 2007 року на базі Острозької академії за участю Президента України було відкрито віртуальну наукову бібліотеку, аналогів якої в Україні поки що не існує.
44. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії. (1659—1817; з 1991). Протягом всієї історії Україні не мала іншої інституції, яка б справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм специфічних рис духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. К.-М. А. була першим вузом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін, народно-визвольної боротьби, формування національної церкви і держави. Виникненню К.-М. А. передував культурно-національний рух, що в умовах посиленого наступу на соціальні і духовні інтереси українців, який чинився правлячим колами Речі Посполитої, швидко набрав характерних особливостей. Діяльність вченого гуртка справляла помітний вплив на патріотичні почуття громадян, на їх бажання прислужитися загальним інтересам. Академія поширювала освіту, знання. Її вихованці відкривали школи, фундували бібліотеки, сприяли розвитку культури, мистецтва, літератури, музики, театру. Академічні наставники і професори свято вірили в те, що освічений розум справляє благотворний вплив на характер і вчинки людини, долю суспільства. В К.-М. А. зародився і став професійним театр. В народі ж особливо великою популярністю користувалися вертеп, інтермедія. Студенти самі готували інтермедії, драми, розучували канти й пісні, виготовляли все необхідне для вертепа. К.-М. А. була центром філософської думки в Україні. Особливе місце серед філософів належало І.Гізелю, Ф.Прокоповичу. У другій половині 18ст. були відкриті спеціальні класи чистої математики, де викладались алгебра і геометрія, механіка, гідростатика, гідравліка, оптика, астрономія. Вихованцями Академії були майбутні гетьмани України. складається одна з найбільших художніх та граверних шкіл в Україні.Визначними граверами України, які навчались в Академії, були Іван Митура,Іван Щирський, Леонтій Тарасевич, Григорій Левицький, широковідомі малюнки братів Івана та Василя Григоровичів-Барських. Академія дала багатьох професійних композиторів.Найбільш талановитими серед них були Максим Березовський й Артем Ведель. Випускники: Мазепа, Сковорода, Гулак-Артемовський, о. Безбородько, Феофан Прокопович.
45. Започаткування традицій вищої школи в Україні. Дивись питання №43-44.
46. Літописання. Історико-літературне мистецтво Київської Русі, пізніше в України, Росії та Білорусі, в якому оповідь велася за роками. Назва «літопис» походить від структури літопису, де опис починався зі слів «в літо». Літописи — важливі пам'ятки літератури, цінні джерела для дослідження слов'янської історії з давніх часів до XVIII ст. У них розповідається про походження східних слов’ян, зародження у них державної влади, про політичні, економічні та культурні взаємини між собою та з іншими народами. «Повість минулих літ» — літописне зведення, складене в Києві на початку ХІІ ст., пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі; перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі. В XI ст. були складені Літописне зведення 1037, Києво-Печерське літописне зведення 1072, Новгородське зведення 1079. Видатною пам’яткою XIII ст., головним джерелом для вивчення історії України цієї доби є Галицько-Волинський літопис, що охоплює події ХІ ст. Від XIV ст. літописання увійшло в нову добу — складання зведень і списків. Так виникли Лаврентїївський літопис, Іпатський літопис, Радзивіллівський список та інші. Цінністю фактичного матеріалу відзначаються Новгородські та Владимиро-Суздальський літописи. До часу перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського належить виникнення литовських літописів (Баркулабівський, Румянцевський, Короткий Київський). Серед українських літописів XVI — поч. XVII ст. особливу наукову цінність становлять Густинський літопис, частково «Літописці Волині і України». Густинський літопис, складений, на думку дослідників, у Густинському монастирі на Чернігівщині, ймовірно, Захарієм Копистенським між 1623 і 1627 на основі багатьох давніх літописів та польських джерел. Літопис містить цілісний виклад історії України від часів Київської Русі до Берестейської унії включно. Протягом XVII ст. складено ряд інших літописів: Львівський - описує події 1498 — 1649 переважно на Київщині, Поділлі, в Галичині; Острозький літописець з описом подій 1500 — 1636. На XVII ст. припадає складення значної кількості коротких монастирських літописів, які описують переважно внутрішні й господарські справи монастирів. Це Густинський монастирський літопис (1600 — 40), Підгорецький літопис (1583 — 1715). Особливе значення серед літописів 2-ї половини XVII — початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Самовидця (про події 1648 — 1702 років, вірогідний автор — Роман Ракушка-Романовський), Грабянки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648 — 1700 років). В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, а й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії Росії, Польщі, Угорщини, Швеції, Молдови, Туреччини та інших держав.
47. Стрілецький епос. Львів залишається важливим центром літературного і культурного життя України,
Гулака-Артемовського, Глинки. Козловський був великим українським патріотом. Україна завжди займала найважливіше місце в його серці. Іван Семенович підтримував найтісніші зв'язки із київськими митцями, проживаючи в Москві. Клавдія Шульженко (1906-1984) - Шульженко отримала всесоюзне визнання завдяки виконанню фронтових пісень «Синий платочек», «Давай закурим», «Друзья-однополчане» та ін. На початку війни Шульженко опинилась на Ленінградському фронті, і лише за час блокади Ленінграда дала понад 500 концертів для солдатів. Упродовж війни Шульженко разом з оркестром Володимира Коралі, її чоловіка, гастролювала по діючих частинах Радянської армії. В День перемоги, 9 травня 1945 року Клавдію Шульженко було нагороджено найвищою радянською військовою нагородою — орденом Червоної Зірки. Володимир Гришко (1960) — український співак та громадсько-політичний діяч. Народний артист України. Інші співаки: Софія Ротару, Віталій Козловський, Ігор Білозір, подружжя Білоножко.
57. Хорова культура в Україні. Інтенсивний розвиток українського хорового мистецтва зумовлений традиціями укр. народу. Хорова культура сучасності постає як закономірний спадкоємиця багатовікових традицій. Україна ввійшла до храму світової культури з гроном народної поезії, мелосу. Найвищі художні досягнення хорової музики завдячують церковній культурі, оскільки християнська церква протягом багатьох віків була основним центром музичного професіоналізму. На території Київської Русі церковна музика отримала розповсюдження разом з прийняттям християнства за візантійським зразком і, на відміну від західноєвропейської, була виключно вокальною. Історія церковної музики поділяється на два періоди: монодичний і багатоголосий. З огляду на домінування одного з них в українському музикознавстві датуються таким чином: монодичний - IX-XVII ст., багатоголосий - XVI-XX ст. Основою церковної монодичної музики в ХІ-ХІ 1 ст. був знаменний розспів. Розвиток церковного співу в Київській Русі супроводжувався появою своїх центрів і шкіл хорового співу. Важливим центром розвитку церковної музики, культури і освіти, стає в XI-XII ст. Києво-Печерська Лавра. Серед її майстрів хорового співу піснетворець Стефан, чернець Григорій Печерський, автор текстів до давніх мелодій. Виникнення ранніх форм багатоголосся в хоровому співі відносять до XVI ст. Найважливішими чинниками впровадження багатоголосого співу були боротьба з полонізацією і католицизмом. Основними центрами музичної освіти були братські школи у Львові, Луцьку, перша українська Академія – Острозька. Початок розвитку професійного хорового мистецтва пов’язаний з церквою. Тривалий час виконувався одноголосний григоріанський хорал, а згодом з’явився багатоголосний поліфонічний. Не пов’язаний з церквою, перший хор, близький до професійного виник при театрі,,Руська бесіда” у 1863 р. Цей хор вів активну концертну діяльність та залишив помітний слід у мистецькому житті Галичини. А.Вахнянина у 1881р. засновує,,Львівський чоловічий хор”. В період СРСР хоровий спів переселився до театрів, набув професійного характеру. В сучасних умовах спів зосереджений як в народних колективах, ансамблях, церквах так і в професійних трупах: Національна заслужена академічна капела України «Думка», Національний заслужений академічний народний хор України ім.Верьовки, Академічний хор ім. Платона Майбороди, Муніципальний камерний хор «Київ».
58. Українська музика масових жанрів. Естрада. Активно розвивається клубна культура. Софія Ротару, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Ані Лорак, Вєрка Сердючка — типові представники української естради. Масова музика представлена на фестивалях «Червона рута», «Таврійські ігри». Виконавці з України представляли Україну на Євробаченні, Руслана стала переможницею Євробачення-2004, На Євробаченні-2007 Вєрка Сердючка посівла другу сходинку. Розвивається українська рок-музика. Серед найвідоміших гуртів — «Океан Ельзи», «Воплі Відоплясова», «Скрябін», «Тартак». Регулярно проводяться українські рок-фестивалі «Рок-екзистенція», «Тарас Бульба» та інші. Спираючись на фольклорне підґрунтя, самобутню українську музику творять «Скрябін», «Мандри», «Гайдамаки», Марійка Бурмака. Свідченням росту інтересу до фольклору стало започаткування в Україні двох фестивалів етнічної музики — «Країна мрій» у Києві та «Шешори» на Івано-Франківщині. Стара українська естрадна музика переживає занепад, вмирають композитори, пісні стають більш простими за музикою і текстами, часом — примітивними. Але іноді з'являються гарні твори, таких композиторів, як Олександр Злотник, Остап Гавриш, Генадій Татарченко, Леонід Попернацький, Микола Мозговий. Пісні під оркестр практично не виконуються, зрідка виступає лише Олександр Василенко Серед поетів-піснярів найвідомішими є Андрій Демиденко, Степан Галябарда, Микола Луків, продовжують писати М. Сингаївський, М. Ткач, хоч їхні пісні вже не мають колишньої популярності.
59. Стилі сучасної молодіжної музики. Джаз - форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX—XX століття в США як синтез африканської та європейської культур та отримала згодом повсюдне поширення. Характерними рисами музичної мови джазу спочатку стали імпровізація, поліритмія, заснована на синкопованих ритмах, і унікальний комплекс прийомів виконання ритмічної фактури — свінг. В Україні гастролює Ніно Катамадзе, гурт «Шоколад». Українська рок-музика виникла в кінці 60-х років на хвилі відлиги у суспільному житті. На початку 70-х років їх або загнали в підпілля, як наприклад, «Еней», — або перетворили на професійні: «Арніка», «Ореол». Друга хвиля українського року (кінець 70-х—початок 80-х) виїхала до Росії: «Діалог», «Крок», «Друга половина», «Інтерв'ю», «Зимовий сад», «Галактика», «Лабіринт». Утретє український рок відродився в епоху
розвитку національної професійної музики стала різнобічна діяльність М. В. Лисенка, який створив класичні зразки творів у різних жанрах (зокрема 9 опер, фортепіанна й інструментальна музика, хорова і вокальна музика). У повоєнні часи: композитори — Григорій Верьовка, брати Георгія та Платона Майбороди, Костянтин Данькевич; український тенор Іван Козловський; співачка фронтових пісень Клавдія Шульженко. Кінець 80-90 рр. - естрадні виконавці — Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Ігор Білозір. Сучасні оперні співаки — Вікторія Лук'янець, Володимир Гришко, Валентин Пивоваров, Роман Майборода. Виконавці з України достойно представляли Україну на конкурсах Євробачення, зокрема Руслана стала переможницею конкурсу Євробачення-2004, На Євробаченні-2007 відзначилась Вєрка Сердючка, посівши другу сходинку. Гурти: «Скрябін», «Океан Ельзи», ВІА Гра. Див. пит. № 61-63.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 61 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Другий (ІІ) рівень 4 страница | | | Другий (ІІ) рівень 6 страница |