Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Глава 28. Консервація земель

Глава 17. Добросусідство | Глава 18. Обмеження прав на землю | Глава 19. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами | Глава 20. Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод | Глава 21. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах | Глава 22. Припинення прав на землю | Глава 23. Захист прав на землю | Глава 24. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам | Глава 25. Вирішення земельних спорів | Глава 26. Завдання, зміст 1 порядок охорони земель |


Читайте также:
  1. B. 10-20% від загальної площі земельної ділянки
  2. B. 10-20% від загальної площі земельної ділянки
  3. I. По отношениям поземельным между помещиками
  4. IV. Внесение в Реестр сведений о земельных участках
  5. IV. ЗЕМЕЛЬНАЯ СОБСТВЕННОСТЬ ИЛИ ЗЕМЕЛЬНАЯ РЕНТА 1 страница
  6. IV. ЗЕМЕЛЬНАЯ СОБСТВЕННОСТЬ ИЛИ ЗЕМЕЛЬНАЯ РЕНТА 2 страница
  7. IV. ЗЕМЕЛЬНАЯ СОБСТВЕННОСТЬ ИЛИ ЗЕМЕЛЬНАЯ РЕНТА 3 страница

Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі

1. До деградованих земель відносяться:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена вна­слідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоже­ними, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами грунтами та інші.

2. До малопродуктивних земель відносяться сіль­ськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризу­ються негативними природними властивостями, низь­кою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Деградація земель — це втрата ними природних властивостей в такій мірі, що призводить до втрати рівноваги в довкіллі. Найважливіше значення для господарства країни має деградація сільськогосподар­ських земель і в тому числі ґрунтів. Деградація ґрун­ту — це процес, який зменшує його сучасну або майбут­ню продуктивну здатність, знижує його стійкість та здатність виконувати екосистемні функції.

Всі деградаційні процеси поділені на дві категорії. До першої входять ті, що пов'язані з переміщенням матеріалу ґрунту у просторі: водна та вітрова ерозія, що супроводжується втратою верхнього шару ґрунту, покриттям поверхні масами дрібнозему, деформацією поверхні і навіть зміною ландшафту, забрудненням водоймищ відкладами змитого матеріалу. До цієї ка­тегорії деградації відноситься також порушення земель внаслідок гідро- та геоаномальних природних явищ — землетрусів, зсувів, карсту, повеней, затоплення, знижен­ня поверхні (через просади торфу, карсти та добуван­ня корисних копалин).

До другої категорії відносяться такі деградаційні процеси, що викликають зміни складу та якості грун­ту на місці його утворення. Це такі типи деградації як підкислення ґрунту, забруднення важкими метала­ми, пестицидами та іншими органічними речовинами, забруднення радіонуклідами. Важливими для сіль­ського господарства є явища зниження вмісту пожив­них речовин та гумусу в ґрунті, засолення підґрунто­вими водами та через проникнення морської води, під­лужування, осолонцювання тощо. До фізичних типів деградації земель належить їх аридизація, переущіль­нення, замулення та кіркоутворення внаслідок деструк­ції параметрів структурного складу.

Урбаністичні зміни статусу ґрунту, що відбувають­ся через зміну характеру цільового використання та­кож мають бути віднесені до деградаційних явищ, ос­кільки викликають зниження якості ґрунтового покри­ву регіонів.

Для оцінки ступеня деградованості ґрунту в основ­ному використовуються якісні показники, що загалом визначають інтенсивність деградаційного процесу, сту­

пінь зміни характеристик деградованого об'єкта та можливість обертання процесу або відновлення стану ґрунту: легкий ступінь — слабо виражені ознаки де­градації, процес знаходиться в початковій стадії, при­родні біотичні функції ґрунту в основному не змінені; помірний — ознаки деградації очевидні, але із засто­суванням відповідних заходів стан об'єкта можливо повністю відновити, природні біотичні функції ґрунту частково порушені; сильний — зміни властивостей та параметрів ґрунту суттєві, природні біотичні функції повністю порушені, спинити процес деградації дуже важко, потрібне додаткове інвестування у меліорацію; критичний — ґрунт повністю втратив як мінімум одну з своїх функцій, відновлення неможливе.

Причиною деградації ґрунту є, як правило, антропо­генна діяльність та деякі природні фактори, які часті­ше за все безпосередньо з нею пов'язані: нераціональ­не господарювання на орних землях; знищення лісу та іншої природної рослинності; надмірне використо­вування рослинності для побутових потреб; надмірне випасання худоби; токсичні викиди з промислових підприємств, урбанізація, переробка відходів, рух транс­порту, всі види забруднення як з локалізованих, так і з розсіяних джерел; природні причини (гідро- та геоано-мальні явища).

Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель

1. Консервації підлягають деградовані і малопро­дуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати еко­логічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.

2. Консервація земель здійснюється шляхом при­пинення їх господарського використання на визна­чений термін та залуження або заліснення.

3. Консервація земель здійснюється за рішення­ми органів виконавчої влади та органів місцевого

самоврядування на підставі договорів а власниками земельних ділянок.

4. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Природно-сільськогосподарське районування земель, дані державної паспортизації земель повинні містити для кожної природно самостійної ділянки землі відо­мості про рекомендовану до обов'язкового додержан­ня максимально допустиму інтенсивність застосуван­ня найбільш доцільного способу використання землі. Ці відомості враховуються під час створення землевпо­рядної документації, а також у період до її розробки.

Для ділянок традиційно орних земель перелічуються сільськогосподарські культури, вирощування яких об­межується або забороняється, а також недопустимі тех­нології вирощування культур і окремі агротехнічні операції. Неможливість прибуткового використання земель в якості ріллі за умов додержання визначених обмежень є підставою для вилучення ділянки зі скла­ду орних угідь і включення її до складу інших угідь, як-от: сіножаті, пасовища, багаторічні насадження; або переводу до категорій земель природоохоронного фон­ду, лісового фонду, або консервації земель як деградо­ваних і малопродуктивних.

Рішення органів виконавчої влади та органів міс­цевого самоврядування про зазначені обмеження в орному використанні земель та про трансформацію або консервацію земель підлягають безумовному виконан­ню землекористувачами, які мають право попередньо оскаржити ці рішення в судовому порядку з виконан­ням поглибленої експертизи.. Землевласник має право на субсидування витрат на виконання трансформації або консервації за відповід­ним договором, а також на виділення компенсації зе­мельної площі (за наявності резерву земель).

Трансформація і консервація земель не скасовують необхідності систематичного вжиття на ділянці захо­дів з охорони, відновлення та поліпшення ґрунтів, їх­ньої родючості і біоти. Субсидування відповідних ви­трат повинно бути обумовлено в договорі про трансфор­мацію або консервацію або в додатковій угоді.

 


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 90 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Глава 27. Використання техногенно забруднених земель| Глава 29. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)