Глава 17. Добросусідство

Стаття 103. Зміст добросусідства

1. Власники та землекористувачі земельних діля­нок повинні обирати такі способи використання зе­мельних ділянок відповідно до їх цільового призна­

чення, при яких власникам, землекористувачам су­сідніх земельних ділянок завдається найменше ае-зручностей (затінення, задимлення, неприємні запа­хи, шумове забруднення тощо).

2. Власники та землекористувачі земельних діля­нок зобов'язані не використовувати земельні ділян­ки способами, які не дозволяють власникам, земле­користувачам сусідніх земельних ділянок використо­вувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

3. Власники та землекористувачі земельних діля­нок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запроваджен­ням і додержанням прогресивних технологій вирощу­вання сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна орга­нізація територій, дотримання сівозмін, встановлен­ня, зберігання межових знаків тощо).

Вперше в ЗК передбачена норма, яка регулює суспіль­ні відносини, які виникають між власниками та зем­лекористувачами сусідніх, розділених між собою ме­жею, земельних ділянок.

В тлумачних словниках термін «добросусідський» визначається наступним чином: властивий, характер­ний для добрих сусідів. Якщо мова йде про стосунки між сусідами, то це дружні стосунки. Саме такими засадами визначається зміст добросусідства.

Перш за все в коментованій статті встановлюється загальне правило, в якому сформульована пропозиція до власників та землекористувачів земельних ділянок обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких не будуть порушуватися земельні морально-етичні норми, властиві добросусідським стосункам і при яких власники та землекористувачі сусідніх зе­мельних ділянок не будуть відчувати незручності в процесі використання належних їм земельних діля­нок. В якості таких незручностей можуть бути заті­нення від споруд або дерев та чагарників, задимлення

від промислово-господарської діяльності або спалюван­ня відходів зазначеної діяльності, неприємні запахи, які виникають внаслідок промислової, сільськогосподарсь­кої чи господарської діяльності, шумове забруднення.

Важливою новелою цієї статті є те, що добросусідсь­кі відносини між власниками та землекористувачами сусідніх земельних ділянок розглядаються в якості обов'язку кожної зі сторін. Таким чином, земельне законодавство не тільки проголошує необхідність то­лерантних стосунків між власниками та землекорис­тувачами земельних ділянок, які роз'єднані лише ме­жею, а й встановлює юридичний обов'язок не створю­вати перепони при використанні наданої їм земель­ної ділянки, на шляху використання земельної ділян­ки сусідами. При цьому важливо підкреслити те, що зазначені перепони не повинні створюватися на шля­ху використання земельних ділянок за цільовим при­значенням.

Необхідно також зазначити і те, що коментована стаття зобов'язує власників та землекористувачів су­сідніх земельних ділянок співпрацювати в процесі експлуатації наданих їм земельних ділянок. Така співпраця має за мету забезпечення ефективного вико­ристання та охорони земель, покращення їх виробни­чих спроможностей, сумісне проведення міжгосподар­ського та внутрішньогосподарського землеустрою, роз­міщення сумісних господарських одиниць та центрів, внутрішніх доріг, організації сільськогосподарських угідь, сівозмін, природоохоронних зон, економічно оп­тимального устрою земельних угідь, встановлення та зберігання межових знаків і т.ін.

Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

В коментованій статті закріплено право власників та землекористувачів земельних ділянок вимагати припинення діяльності зі сторони власників та земле­користувачів сусідніх земельних ділянок, яка призво­дить або може призвести до шкідливого впливу на стан здоров'я людей та тварин, забруднення повітря, водних ресурсів, що розташовані в межах відповідної земель­ної ділянки і т.ін.

Шкідливий вплив може мати місце в результаті виробничої, сільськогосподарської або іншої побутово-господарської діяльності (наприклад, використання отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками сільсько­господарських культур, гербіцидів для покрашення та збільшення врожайності сільськогосподарських куль­тур, забруднення відходами виробництва, задимлення, шумове забруднення тощо).

Якщо вимоги власника та землекористувача земель­ної ділянки припинити діяльність на сусідній ділян­ці, здійснення якої є або може бути шкідливим, не за-довільняються, зазначені особи мають право звертати­ся до суду для захисту своїх суб'єктивних прав.

Стаття 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та земле­користувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої зе­мельної ділянки, якщо таке проникнення є перепо­ною у використанні земельної ділянки за цільовим призна ченням.

Відповідно до діючого екологічного законодавства України, пошкодження дерев і чагарників, в тому чис­лі і шляхом відрізання їм коренів і гілок, є порушен­ням законодавства і тягне за собою юридичну відпо­відальність.

Натомість, в коментованій статті передбачено виклю­чення із зазначеного загального правила. Мова йде про те, що в разі, якщо гілки та корені дерев і кущів, що проростають на сусідній земельній ділянці, е перепоною на шляху використання земельної ділянки за цільо­вим призначенням, ці гілки та корені можуть бути відрізані власником та землекористувачем земельної ділянки, якій вони перешкоджають. Наприклад, коре­ні дерев можуть руйнувати фундамент будівель та спо­руд» бути перепоною на шляху вирощування сільсько­господарських культур. Гілки дерев та чагарників можуть затіняти відповідні ділянки землі та бути пе­репоною активного росту сільськогосподарських рос­лин, квітів тощо.

Відрізання коренів та гілок дерев, які проникли з однієї земельної ділянки на іншу не є порушенням екологічного законодавства і не є підставою для при­тягнення власників та землекористувачів земельних ділянок до юридичної відповідальності.

Стаття 106. Обов'язки щодо визначення спільних меж

1. Власник земельної ділянки має право вимага­ти від власника сусідньої земельної ділянки сприян­ня встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, пере­містились або стали невиразними.

2. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої вла­ди з питань земельних ресурсів.

3. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Одним із прав власників земельних ділянок є пра­во вимагати від власника сусідньої земельної ділянки встановлення твердих меж, а також відновлення межо­вих знаків у випадках, коли вони зникли, перемісти­лися або стали невиразними. Це є дуже важливим для кожного із власників сусідніх ділянок, оскільки вста­новлення межових знаків є перепоною для виникнен­

ня конфліктів з приводу розмірів кожної а земельних ділянок, наявності меж між ними.

Тверді межі можуть бути встановлені у вигляді де­рев'яних, металевих або залізобетонних стовпців, дере­в'яних або кам'яних парканів, парканів, які виготовля­ються з інших матеріалів (наприклад, сітка-рабиця) тощо. Невиразні межові знаки можуть бути наведені фарбами, додатково доповнені іншими межовими зна­ками. Розмір та архітектурне рішення межових знаків встановлюються органами місцевого самоврядування.

Наказом Держкомзему України, Держкоммістобу-дування України, Держжитлокомунхозу України та Фонду Державного майна України від 5 квітня 1996 року затверджено «Положення про порядок встанов­лення та закріплення меж при будинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне ко­ристування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків».

Власники сусідніх земельних ділянок, які проводять роботи щодо встановлення твердих меж, відновлення межових знаків несуть витрати у рівних частинах. Але, якщо одна із сторін по відношенню до іншої в біль­шій мірі несе витрати на їх спорудження або віднов­лення, то за згодою сторін встановлюється угода, якою визначаються частки участі та витрат кожної із сто­рін. Угода повинна мати письмову форму і є підставою для звернення до суду, якщо одна із сторін, що взяла на себе відповідні зобов'язання, їх не виконує.

Стаття 107. Відновлення меж

1. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

2. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним викорис­танням земельної ділянки. Якщо фактичне викорис­тання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

3. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокре-

ма з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Якщо відсутні межові знаки між сусідніми земель­ними ділянками і не відомо, де проходить межа, осно­вою для її відновлення є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Укра­їни від 12 січня 1993 року «Положення про порядок ведення державного земельного кадастру»¹, докумен­тація державного земельного кадастру ведеться по те­риторіях сільських, селищних, районних Рад, областей, Автономної Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісо­господарського районувань та функціонального зону­вання територій населених пунктів.

До земельно-кадастрової документації належать ка­дастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, тестові та інші матеріали, які містять відомо­сті про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекори­стувачів, у т. ч. орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, комунальній та приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і зем­лекористувачах, населених пунктах, територіях сільсь­ких, селищних, міських, районних рад, областях, АРК та України в цілому. Земельна кадастрова документа­ція включає книги реєстрації державних актів на пра­во власності на землю, право землекористування, дого­ворів на тимчасове користування землею, в т.ч. на умо­вах оренди.

Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадаст­ру, затвердженою Держкомземом України.

Якщо відсутня земельно-кадастрова документація і не має можливості виявити дійсні межі наданих у

¹ Зібрання постанов Уряду України.— 1993.— № 3.— Ст. 55.

власність або у користування земельних ділянок, остан­ні встановлюються за реальним (фактичним) викори­станням земельної ділянки. Тобто, межі земельних ділянок визначаються з урахуванням тих частив, які експлуатуються власниками або землекористувачами. У випадках, якщо немає можливостей встановити межі земельної ділянки за їх фактичним використанням (наприклад, земельні ділянки не використовуються на час встановлення меж за цільовим призначенням), за­гальна спірна земельна ділянка поділяється між вла­сниками в однакових (рівних) частках, по 50 відсотків.

Але, якщо встановлення меж земельних ділянок за їх фактичним використанням або в рівних частках не узгоджується, наприклад, зі встановленими розмірами земельних ділянок, в цих випадках межі визначають­ся саме з урахуванням зазначених обставин, а саме, у відповідності з розмірами наданих їм у власність зе­мельних ділянок.

Стаття 108. Спільне використання межових споруд

1. У випадках, коли сусідні земельні ділянки ві­докремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, Каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів.

2. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за до­мовленістю між ними. Витрати на утримання спору­ди в належному стані сусіди несуть у рівних части­нах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідовава або змінена без його згоди.

Одним з принципів добросусідства, закріплених вперше земельним законодавством, є цивілізоване спів­існування власників і користувачів земельних ділянок, проявом якого є поважне ставлення до межових зна­

ків, які сприяють можливості індивідуалізації, відособ­лення земельних ділянок.

Межові споруди між ділянками (ними можуть бути також рослинні смуги, стежки, рівчаки, канали, парка­ни тощо) використовуються спільно за домовленістю у випадку, коли явно не належать одному з сусідів. Якщо ознаки цього відсутні, власники сусідніх земель­них ділянок несуть витрати на утримання цих споруд у рівних частинах.

Ліквідація або зміна межових споруд, що спільно використовуються, в односторонньому порядку законо­давством не дозволяється.

Стаття 109. Використання дерев, які стоять па межі земельних ділянок

1. Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власни­кам цих ділянок у рівних частинах.

2. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідува­ти дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рів­них частинах.

3. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

4. Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключаєть­ся, якщо вони служать межовими знаками і залеж­но від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.

Об'єкти рослинного світу — дерева і кущі, а також їх плоди, — розташовані на межі суміжних земель­них ділянок, належать їх власникам у рівних части­нах, що в цілому відповідає Закону України «Про ро­слинний світ» та принципам права спільної частко­вої власності.

Кожен з сусідів має право вимагати ліквідації таких насаджень, відповідно з покладанням витрат при взаєм­ній згоді — у рівних частинах, при односторонній ви­мозі і згоді співвласника — на ініціатора таких дій*

Якщо дерева (кущі) виконують функції межових знаків і не можуть бути замінені іншими, ліквідація їх виключається.

Дата добавления: 2015-07-25