Читайте также: |
|
Стаття 58. Склад земель водного фонду
1. До земель водного фоцду належать землі, зайняті:
а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами;
б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
1Офіційшш вісник України.— 1998.— № 27.— Ст. 997. 8 Офіційний вісник України.— 1999,— № 46.— Ст. 2285. 3 Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 45.— Ст. 238; 2001.— ЗІ 15.— Ст. 74.
г) береговими смугами водних шляхів.
2. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Частина перша ст. 58 закріплює перелік земель водного фонду України. Вказаний перелік є вичерпним. При цьому частина перша ст. 58 ЗК за змістом повністю відповідає ст. 4 Водного кодексу України «Землі водного кодексу». Вперше виділення земель водного фонду як самостійної категорії земель було законодавче закріплено в ст. 4 «Основи земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік» від 13 грудня 1968 року.1 Потім аналогічне положення було закріплено в Земельному кодексі Української РСР від 8 липня 1970 року.2 Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу Української РСР землями державного водного фонду визнавались землі, зайняті водоймами (ріки, озера, водосховища, канали, внутрішні моря, територіальні води та ін.), гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені під смуги відведення по берегах водойм, під зони охорони тощо.
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року виділяє кілька видів земель водного фонду. До першого виду відносяться землі зайняті безпосередньо водними об'єктами, болотами та островами. Фактично усі водні об'єкти займають земельні ділянки, на яких вони знаходяться. Виняток складають тільки підземні води та джерела, так як вони розташовані у надрах.
До другого виду земель водного фонду можна віднести землі зайняті: прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; землі, виділені під смуги відведення для гідротехнічних, інших
1 Відомості Верховної Ради СРСР.— 1968.— № 51.-— Ст. 485.
2 Відомості Верховної Ради Української РСР.— 1970.— № 29.— Ст. 205.
водогосподарських споруд і каналів; береговими смугами водних шляхів. Ця категорія земель призначається для охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення, виснаження та здійснення певної господарської діяльності, пов'язаної з використанням водних об'єктів.
Окрему групу земель водного фонду складають землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами.
Порядок користування землями водного фонду визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 502.1 Згідно з цим нормативним актом право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право. Користувачі земель водного фонду зобов'язані: виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування; суворо дотримуватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смут відведення, берегових смуг водних шляхів; запобігати проникненню у водні об'єкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги.
Частина друга ст. 58 ЗК присвячена водоохоронним зонам водних об'єктів. При цьому вони закріплюються тільки у відношенні поверхневих водних об'єктів (природних водойм, водотоків та штучних водойм) та морів.
Водоохоронні зони — це земельні ділянки, які є природоохоронною територією з урегульованою господарською діяльністю.
Згідно ст. 87 Водного Кодексу України водоохоронні зони встановлюються з метою створення сприятливого режиму водних об'єктів, а також попередження їх забруднення, засмічення, вичерпання, знищення навко-ловоди их рослин і тварин та зменшення коливань стоку
*ЗП України.— 1996.— № 11.— Ст. 326.
вказаних водних об'єктів. Таким чином, призначення
водоохоронних зои є найбільш різноманітним, чим закріплено в Земельному кодексі України.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних
зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486.1 Згідно з цим нормативним актом розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів. Після розробки вони підлягають узгодженню з органами охорони навколишнього природного середовища, земельних ресурсів, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.
Водоохоронна зона має як внутрішню, так і зовнішню межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті. При цьому не має значення категорія водного об'єкта або його правовий режим. Зовнішня межа водоохоронної зони залежить від категорії земель, населених пунктів, а також від природних характеристик водних об'єктів. Наприклад, для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ.
На землях водоохоронних зон встановлюється особливий правовий режим господарювання. Зокрема, на території водоохоронної зони забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар'єрів, струмків тощо.
До складу водоохоронних зон входять зони санітарної охорони. Зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-
1 ЗП України.— 1996.— № 10.— Ст. 318.
епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також забезпечення охорони водопровідних споруд.
Правовий режим зон санітарної охорони визначений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2024.1 Ці зони поділяються на три пояси особливого режиму (зона суворого режиму, зона обмеження господарської діяльності, а також територія, що призначається для здійснення спостережень).
Стаття 59. Право на землі водного фонду
1. Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
3. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.
4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, науково-дослідних робіт тощо.
1 Офіційний вісник України.-— 1998.— № 51.— С. 31.
5. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
На землі водного фонду закріплюються три форми власності. Тому вказана категорія земель може знаходитись як у державній так і у комунальній та приватній власності
Частина друга ст. 59 ЗК України присвячена виникненню права приватної власності на водні об'єкти. Передачу водних об'єктів у приватну власність можуть провадити лише органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Тому можна зробити висновок, що певні водні об'єкти можуть знаходитись у комунальній власності.
Вказані органи самі приймають рішення про можливість передачі водного об'єкта у приватну власність. Законодавець закріпив лише право таких органів, а не їх обов'язок.
У приватну власність можуть бути передані тільки замкнені природні водоймища (загальною площею до З гектарів). Між тим термін «замкнені» зовсім не застосовується у Водному кодексі України. Аналіз водного законодавства дозволяє зробити висновок, що замкненими водоймами є невеликі за площею й непроточні водоймища, які не мають гідравлічного зв 'язку з другими водними об'єктами. Стаття З ВК України до природних водойм відносить тільки озера. Таким чином у приватну власність можуть бути передані невеликі за площею озера (до 3 гектарів), які не мають гідравлічного зв'язку з другими водними об'єктами.
Надана стаття ЗК не містить обмежень у відношеннях суб'єктів приватної власності на замкнені природні водойми. Усі фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи, які не мають громадянства), а також юридичні особи можуть мати у приватній власності замкнені природні водойми (загальною площею до З гектарів).
Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські,
протиерозійні та інші штучні водойми. Таке право на-дається власнику земельної ділянки, а тому орендатори земельних ділянок та постійні землекористувачі не мають права створювати штучні водойми.
Частина третя і четверта коментованої статті закріплює можливість використання земель водного фонду на праві постійного землекористування та тимчасового (на умовах оренди).
Коло суб'єктів, які здійснюють права постійного землекористування обмежене, як за формами власності юридичної особи, так і за цілями використання земель водного фонду. На праві постійного землекористування земельні ділянки водного фонду надаються тільки державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.
Усім іншим юридичним і фізичним особам земельні ділянки надаються на умовах оренди. Однак частина 4 ст. 59 допускає можливість використання на умовах оренди також озер, водосховищ, інших водойм, бо-лот та островів для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, науково-дослідних робіт тощо.
Між тим, оренда водних об'єктів регулюється ст. 51 ВК України. Вона допускається тільки у відношенні водних об'єктів місцевого значення та ставків, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення. Оренда водних об'єктів, яка закріплена у Земельному кодексі, не залежить від значення водних об'єктів. Тому в оренді можуть знаходитись поверхневі водойми (природні та штучні) незалежно від їх правового режиму. Вони надаються тільки для певної мети. Усе це дозволяє стверджувати про необхідність внесення відповідних змін у Водному кодексі України, так як згідно частини 2 ст. З ЗК України нормативно — правові акти про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ застосовуються, якщо вони не суперечать Земельному кодексу.
Для здійснення рибальства з використанням земель водного фонду особа зобов'язана отримати згоду власника або узгодити це питання із землекористувачем.
Стаття 60. Прибережні захисні смуги
1. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари — 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари — 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер —
100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
3. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів — з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги є складовою частиною ' водоохоронних зон і встановлюються у їх межах. Прибережні захисні смуги безпосередньо прилягають до водних об'єктів. Головною метою виділення земель під прибережні захисні смуги є охорона поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності.
В частині 2 ст. 60 ЗК України закріплюються розміри цих смуг. При цьому зміст цієї частини ЗК України цілком відповідає ст. 88 ВК України. Ширина
прибережних захисних смут залежить від видів поверхневих водних об'єктів, а також їх розмірів. Найбільша ширина смут передбачена для великих річок, водосховищ на них та озер. Додатковим критерієм у визначенні ширини прибережних смут поверхневих водних об'єктів є рельєф місцевості. Тому при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Розміри та межі прибережних захисних смуг уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою. Разом із тим, у ст. 88 Водного кодексу України у відношенні цих водних об'єктів передбачено виділення прибережної захисної смути шириною не менш двох кілометрів від урізу води. Таким чином, ширина таких смут за проектами землеустрою повинна бути не менш 2 кілометрів.
На землях населених пунктів розміри прибережної захисної смуги встановлюються до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови з урахуванням містобудівної документації.
Контроль за створенням прибережних захисних смут, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, органами Міністерства екології та природних ресурсів України. Межі прибережних захисних смут повинні закріплюватись у натурі (на місцевості) знаками на відстані видимості один від одного.
Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах
1. Прибережні захисні смути є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
а) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, нако-пичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, подів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією. Відповідно на цих землях встановлюється особливий правовий режим, який складається із певних обмежень ведення господарської діяльності.
При цьому обмеження поділяться у залежності від видів водних об'єктів. Ця стаття стосується тільки обмежень у відношенні земельних ділянок прибережних захисних смуг вздовж річок, навколо водойм та на островах. Заборонені види господарської діяльності повністю відповідають ст. 89 ВК України. По-перше, заборонена діяльність, яка може реально привести до забруднення водних об'єктів (зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопи-чувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки). По-друге, заборонено використання самих земель для сільськогосподарського виробництва, для садівництва та го
родництва, так як розорювання земель веде до змін рельєфу басейну, зменшення природного рослинного світу, що може позначитися на водності водного об'єкта. В окремих випадках такі дії можуть викликати забруднення вод, так як при проведенні цих робіт власники і землекористувачі застосовують пестициди і добриво.
Окрім того, забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Усі особи повинні дотримуватись правового режиму на землях прибережних захисних смуг. Тому об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню за межі прибережних захисних смут.
Правовий режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смут уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смут уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах
1. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:
а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;
в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;
г) застосування сильнодіючих пестицидів. 2. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.
Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах спрямовані на попередження забруднення та засмічення цих водних об'єктів. Частина 1 ст. 62 ЗК встановлює певні обмеження господарської діяльності на землях прибережних захисних смуг.
По-перше, заборонено влаштування полігонів для зберігання усіх видів відходів (побутових і промислових, твердих та рідких). Відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення.
По-друге, на землях прибережних захисних смутне допускається застосування сильнодіючих пестицидів. Пестициди — це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб. Проте вони можуть негативно вплинути на здоров'я людей та довкілля.
По-третє, міститься заборона на влаштування нако-пичувачів усіх видів стічних вод. Згідно Водному кодексу України розрізняють три категорії стічних вод. Так, у процесі діяльності утворюються господарсько-побутові та виробничі стічні води. Крім того, до категорії стічних вод належить вода, відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів. Допускається можливість влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом менш ніж 1 кубічний метр на добу.
Правовий режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг встановлюється законом. Згідно зі ст. 90 ВК України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
Стаття 63. Смуги відведення
1. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.
2. Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.
3. Земельні ділянки в межах смут відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.
Смути відведення — це земельні ділянки водного фонду, на яких встановлюється особливий режим їх використання з метою забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок. Смути відведення зараз є самостійною частиною земель водного фонду. Проте, згідно зі ст. 24 ВК України від 20 жовтня 1972 року вони належали до прибережних смут (зон).
Розміри та режим використання земельних ділянок смут відведення визначаються за проектами землеустрою. Проекти землеустрою розробляються і затверджуються водокористувачами за погодженням зі спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів
та водного господарства.
Земельний кодекс не вказує суб'єктів користування смутами відведення. Згідно ст. 91 ВК України земельні ділянки в межах цих смуг надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб. Вони мають право користуватися ними для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. Водний кодекс України додатково закріплював можливість створення в цих смугах виробничих приміщень. Проте, Земельний кодекс не містить в ст. 63 такої можливості. Тому в цій частині Водний кодекс України суперечить Земельному кодексу України.
Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів
1. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються берегові смуги.
2. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.
3. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України.
Берегові смуги водних шляхів є складовою частиною земель водного фонду. Вони встановлюються тільки на судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів. Згідно зі ст. 67 Водного кодексу України перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України постановою від 12 червня 1996 року № 640 затверджено Перелік внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних.1 В Переліку окремо виділені річкові та морські шляхи. Річковий шлях має певні
1 8П України.— 1996.— № 13.— Ст. 364.
особливості. Його індивідуалізуючими ознаками є назва річки, довжина судноплавної ділянки, нижня та верхня межа ділянки, а також її адміністративна роз-ташованість.
Берегові смуги водних шляхів повинні використовуватися за цільовим призначенням. Вони встановлюються з єдиною метою — для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством.
В земельному законодавстві не встановлюються конкретні розміри земельних ділянок берегових смуг водних шляхів. Розміри берегових смут водних шляхів визначаються за проектами землеустрою. Проекти землеустрою розробляються і затверджуються Міністерством транспорту України за погодженням з відповідними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства і земельних ресурсів.
Порядок встановлення берегових смут водних шляхів та користування ними затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 347.1
У межах берегових смут водних шляхів дозволяється: влаштування причалів, установлення пристроїв для навантаження і розвантаження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання вантажів та механічної тяги суден; установлення берегових навігаційних знаків та гідрометрологічних постів; зберігання твердого палива для суден підприємств і організацій водного транспорту, а також тимчасове зберігання судового обладнання; влаштування тимчасових зимових приміщень і проведення інших робіт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна.
Берегові смути водних шляхів можуть знаходитись у державній чи приватній власності. Можливість їх знаходження в комунальній власності обмежена, так як вони встановлюються за межами населених пунктів. Чинне земельне законодавство закріплює можли
1 Офіційний вісник України.— 1996,— № 16.— С. 80.
вість використання земель берегових смуг водних шляхів як на праві постійного землекористування, так і на
умовах оренди. Користувачі цих земель водного фонду в першу чергу зобов'язані використовувати їх за призначенням. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою припинення права власності, права постійного користування, або дострокового розірвання договору оренди. По-друге, суворо дотримуватися встановленого режиму використання смуг відведення для водних шляхів. При використанні берегових смуг водних шляхів користувачі додатково зобов'язані вживати заходи для охорони цих земель від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення. Згідно зі ст. ПО ВК України винні особи за порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду несуть юридичну відповідальність.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 91 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Глава 11. Землі лісового фонду | | | Глава 13. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення |