|
Відповідні стратегії для досягнення проміжних цілей кампанії можуть бути розроблені за таким самим типом, тобто з опрацюванням прив'язаних до цих проміжних цілей «ситуацій», «ресурсів», «власне стратегій», «аудиторій», «результатів», а також своїх «комунікаторів», «джерел» тощо.
При формуванні стратегії та під час її втілення обов'язково виникає потреба оцінити фінансові, кадрові, матеріально-технічні можливості своєї кампанії. Вартість виборчих кампаній із кожним роком збільшується, тому треба реалістично оцінити можливості витрат на папір, рекламу, ефірний час на радіо і телебаченні, оплату послуг групи підтримки, журналістів, соціологів, психологів, комунікаторів, аналітиків і прогнозистів, а також на організацію опитувань, інтерв'ю, бесід. Слід врахувати також і непередбачені витрати, які можуть досягати значних сум.
Що характеризує
стратегічний підхід до планування виборчої кампанії?
Планування та організація кампанії передбачає ретельний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища організації. Це початковий етап будь-якої виборчої кампанії, що грунтується на необхідності урахування особливостей соціально-економічної, політичної та психологічної ситуації в суспільстві й відповідних їм шансів на успіх.
Для прийняття рішення про участь у виборчій кампанії, слід враховувати загальні обставини, що склалися в країні, — взаємодію економічних, політичних, правових, ідеологічних, військових, науково-технічних та культурних факторів; поєднання результатів політичної діяльності різних соціальних груп; дії політичних сил, їх розстановку, співвідношення прихильників і супротивників організації.
Усі ці реалії можуть сприяти або перешкоджати реальним і потенційним можливостям організації у виборчій боротьбі.
Яка структура має підготовки
виборчої кампанії? г
Чому розробка виборчої кампанії починається з визначення стратегії? Суть стратегії полягає в тому, щоб визначити, як максимально збільшити свої переваги і використати слабкі сторони суперника, щоб досягти перемоги.
Тому зрозуміло, чому цілий ряд фахівців у галузі стратегії політичних кампаній вважають, що особливе значення для успіху виборчої кампанії має стратегічне планування.
У пристосуванні до виборчої кампанії процес стратегічного планування включає:
• збирання інформації з різних джерел — вивчення громадської думки;
• аналіз накопиченої інформації з точки зору виявлення сильних і слабких сторін усіх учасників виборчої боротьби;
• безпосередня розробка стратегії— визначення контактних аудиторій, їх головних проблем, визначення власної стратегії, основних інформаційних каналів, лозунгів та ін.;
• планування — зведення напрацьованого в єдиний план кампанії.
Яку інформацію треба мати для підготовки виборів?
Без достовірної та різнобічної інформації неможливо визначити ні проміжних цілей, ні шляхів їх досягнення, ні необхідних контактних аудиторій. Ефективність стратегії багато в чому залежить від повноти і достовірності зібраної інформації. Для формування всебічного уявлення про процес фахівці радять мати як первинну, так і вторинну інформацію.
Як основні джерела первинної інформації фахівці зазвичай визначають такі:
• спостереження;
• особисті опитування;
• телефонні опитування;
• поштові опитування;
• опитування у пресі;
• вивчення документів, матеріалів преси, теле- і радіопередач, програм конкуруючих кандидатів, листівок, відозв, листів і скарг населення і т. д.
До джерел вторинної інформації належать:
• органи влади;
• періодичні видання;
• монографії;
• комерційні дослідні структури.
Важливо мати в своєму розпорядженні й інформацію про найімовірніших конкурентів. Параметри інформації тут практично ті самі.
Щоб знати, які саме риси кандидатів сприятливо сприймуть виборці, щоб відібрати основні теми для промов, визначити лозунг кампанії, необхідно мати інформацію про виборців (по дільницях), наприклад, такого характеру:
• соціально-демографічні характеристики;
• структура релігійної приналежності;
• ставлення до положення в країні, районі, місті;
• відношення до різних партій, блоків, рухів;
• відношення до кандидата і його суперників;
• відношення до транспортних, медичних, кримінальних та інших проблем міста, регіону;
• відношення громадськості до засобів масової інформації, конкретних газет, теле- і радіопрограм, відомих журналістів, симпатії та антипатії у цій сфері;
• відношення громадськості до результатів минулих виборів і т. ін.
Корисно скласти список і залучити до співпраці осіб, чия професійна діяльність пов'язана із широким міжособовим спілкуванням: кіоскерів, барменів, перукарів, листонош, лікарів і медсестер, вихователів і комендантів гуртожитків тощо. Необхідно мати інформацію і безпосередньо про виборчий округ, виборчі дільниці, де балотуватиметься кандидат.
Кого можна віднести до контактних аудиторій виборчого процесу?
Насамперед це ті особи та організації, які беруть активну участь у проекті, та ті, чиї інтереси можуть позитивно або негативно вплинути на результат виборчої кампанії. Серед них — безпосередньо електорат, виборчий штаб кандидата, ЗМІ, потенційні інвестори, групи підтримки, суперники та їхні прибічники.
Список зацікавлених у проекті осіб буде неповним, якщо не врахувати потенційних союзників і прихованих суперників. Ретельний аналіз виявлених контактних аудиторій надасть можливість визначити потреби й очікування зацікавлених сторін, на основі чого треба визначити картину реальних можливостей, шансів і успіху кампанії, яка проводиться.
Яким чином можна класифікувати аудиторії виборців?
Аудиторія як об'єкт інформаційного впливу звичайно поділяється на масову і спеціалізовану. Основною відмінністю масової аудиторії від спеціалізованої є характер об'єднання індивідів, що входять до даної аудиторії. Масова аудиторія неорганізована і може змінюватися від однієї ситуації до іншої. Спеціалізована аудиторія являє собою абсолютно визначене й органічне ціле (вкладники одного банку, прихильники однієї партії, любителі пива та ін.). Цілком зрозуміло, що можливість розпізнати або виокремити подібні формування на території округу має вагоме значення для ефективності комунікаційного процесу.
Що важливо знати про громадську думку?
Для комунікаційного процесу особливо важливе те, що громадська думка є певним чином сформованим, визначеним поглядом соціальних
груп на суспільно важливі проблеми, і тим самим вона відчутно впливає на ефективність комунікацій. її порівняно сталий характер передбачає особливе значення при розробці стратегії дій.
Що важливо знати про суспільний настрій?
Під суспільним настроєм мають на увазі відносно стійкий емоційний стан тих чи інших соціальних груп, який спричинює помітний вплив на їх поведінку. На відміну від громадської думки, яка має раціональнішу основу та відносно стійку оцінку, суспільний настрій носить помітно виражений емоційний характер, не має чіткої оцінки події, що відбулася, може виражатися як невизначена думка. Відповідно до цього суспільний настрій мас істотне значення для коригування процесу та поточної тактики.
Що важливо знати про соціальний стереотип?
Соціальний стереотип являє собою спрощений, схематизований образ якого-небудь соціального об'єкта. Термін було введено в соціальну психологію американським публіцистом У. Ліппманом, на думку якого, людина помічає в навколишньому світі лише те, що вже сформульовано для нас нашою культурою, звичками, установками, пропагандистськими ярликами. Як правило, в основі соціальних стереотипів лежать упередження, які сформувалися без достатньої інформації та були засвоєні без критичного осмислення. Ігнорування соціальних стереотипів, притаманних регіону або конкретній місцевості, може призвести до непередбачених наслідків комунікацій.
Що впливає на процеси формування громадської думки?
Одним з найважливіших елементів технологій формування громадської думки є чітке планування інтенсивності та форми подання передвиборної інформації в часі, її спрямованості, змісту й розставлення акцентів. Цілком зрозуміло, що різні соціальні верстви по-різному сприймають інформацію і, відповідно, засвоюють і передають її з різною швидкістю.
Ефективна інформаційна кампанія повинна бути спланована, з урахуванням цільового і дозованого подання інформації для різних соціальних верств у різні моменти часу. Незмінна протягом значного часу спрямованість політичної інформації у ЗМІ швидко набридає і дратує. Тому для надійного формування громадської думки щодо певної позиції фахівці радять організувати кілька циклів інформаційної діяльності (кожен з яких триває 3—4 тижні). Наприкінці кожного з них досягається локальний максимум прихильності громадськості до заданої позиції. Враховуючи періодичність змін громадської думки, ключовим завдан-
ням передвиборної інформаційної діяльності є зсув фази цього періодичною процесу так, щоб максимум позитивного ставлення до кандидата припав на день виборів.
Чим займається політична реклама?
Звичайно під політичною рекламою розуміють рекламну кампанію кандидата на виборну посаду в системі виконавчої або законодавчої влади, яка проводиться в ході передвиборної боротьби. У політичних кампаніях використовуються, насамперед, такі форми реклами:
♦ наочна агітація;
♦ поштові відправлення;
♦ реклама у пресі;
♦ реклама по радіо і на телебаченні.
Кожна із цих форм ефективна у свій час і по-своєму.
Наочна агітація дас можливість широко оповістити лише про наявність такого-то кандидата, створити деякий інтерес до нього особисто, пов'язати його ім'я з якоюсь проблемою, ідеєю (наприклад, з вирішенням проблем вуличної злочинності, будівництва дешевого житла, доступності ліків та ін.). Крім того, наочна агітація сприяє зміцненню єдності прихильників кандидата, виникненню в них почуття ліктя.
Серед засобів реклами, які зазвичай використовуються в цій діяльності, насамперед треба згадати різноманітну друкарську продукцію:
♦ брошури;
♦ бюлетені;
♦ прес-релізи;
♦ плакати;
♦ наклейки;
♦ календарі;
♦ рекламні щити;
♦ пакети;
♦ значки.
Реклама в пресі дас змогу найбільш чітко і підготовлено викласти точку зору кандидата на актуальні проблеми, а престиж видання може сприяти підвищенню престижності кандидата, працювати на його імідж. Разом з тим необхідно обов'язково враховувати вартість та постійний тираж видання, і якщо воно малодоступно адресній аудиторії, то потрібно знайти можливість поширення потрібного номера серед «своїх» читачів. Мистецтво рекламної кампанії полягає в умінні поєднати ефект престижних видань із популярністю місцевих газет, використати у змаганні й ті, й інші можливості.
За умов планування реклами на радіо фахівці пропонують враховувати не тільки оптимальний за кількістю аудиторії час «виходу» на екран, а й «сусідство» попередніх і подальших програм. Це важливо з точки зору перенесення емоційного або фактографічного змісту «сусідів» на особистість кандидата.
Найбільш дієвою є сьогодні телевізійна реклама. З огляду на це слід особливо дбайливо відпрацьовувати кожну появу на екрані телебачення.
Які існують стратегії проведення виборчих кампаній?
Практика проведення вітчизняних і зарубіжних виборчих кампаній визначила ряд стратегічних прийомів в організації рекламного впливу на електорат. Найпоширенішими стратегічними прийомами фахівці вважають такі:
♦ стратегію ривка;
♦ стратегію швидкого фіналу;
♦ стратегію великої події;
♦ крейсерську стратегію.
Який із них обрати для певної кампанії залежить від багатьох чинників та зазвичай відповідає такому розподілу.
• Стратегію ривка використовують тоді, коли кандидат є новачком в очах електорату і не має широкої популярності. У цьому випадку існує очевидна потреба одразу заявити про себе і несподівано захопити домінуючу позицію в інформаційному полі. Далі така стратегія передбачає спокійнішу роботу роз'яснювального характеру і закріплення переваг, досягнутих енергійним входженням. Ще один ривок звичайно робиться за тиждень до закінчення кампанії і потребує запасу творчих розробок для остаточного закріплення позицій
• Стратегія швидкого фіналу передбачає рівну течію рекламної діяльності у період виборчої кампанії і ударний акцент у роботі в останній тиждень або два.
• Стратегія великої події розрахована на широке залучення журналістів і раптове збільшення кількості публікацій про кандидата. Такою подією може бути, наприклад, прес-конференція кандидата, де він виступить із гострим, цікавим для всіх громадян і представників ЗМІ матеріалом. Доцільно використати цю стратегію на заключній стадії кампанії.
• Крейсерська стратегія передбачає рівну течію виборчої кампанії. Такої стратегії звичайно дотримуються добре відомі пересічним громадянам, впевнені у підтримці виборців кандидати. її можна доповнити стратегією швидкого фіналу.
Як формується імідж кандидата?
Головне завдання іміджмейкерів — наділити кандидата таким рисами, які є найбільш шуканими виборцями. З огляду на це особливо важливе враження, яке запишається у виборців після спілкування з кандидатом. Як же виглядає процес цілеспрямованого формування іміджу?
Алгоритм формування іміджу
1. Провести дослідження уявлень, які склалися в аудиторії про об'єкт, чий імідж має бути сформований.
2. На підставі результатів досліджень виявити очікування аудиторії, визначити риси і характеристики, якими, на її думку, повинен володіти об'єкт, який претендує на позитивний імідж.
3. Змоделювати імідж даного об'єкта як відповідь на очікування аудиторії.
4. Розробити стратегію формування іміджу, підготувати відповідний план дій.
5. Забезпечити безпосереднє формування іміджу— втілення сконструйованої моделі у реальність за допомогою реалізації стратегічного і оперативного планів.
6. Вести постійний контроль за реалізацією плану, забезпечити вимір проміжних результатів з метою коригування моделі (у разі необхідності).
7. Забезпечити моніторинг сформованого іміджу, діяльність щодо його підтримки або, за необхідності, модернізації.
Практичні поради із формування іміджу
• Коло проблем, які порушуються на зустрічах із громадськістю, повинне визначатися, передусім, характером і масштабністю аудиторії. Зокрема, виступ перед аудиторією, скажімо, ТБ, передбачає, що проблеми, які порушуються, повинні мати більш загальний характер, цікавити широке коло громадськості. Краще зосередитися на двох, трьох, не більше, проблемах — інакше різко знижується увага виборця, що не сприяє запам'ятовуванню позицій кандидата.
• У невеличкій або однорідній аудиторії краще зосередитися на головному інтересі, вибрати максимально конкретну проблему, яка найбільше хвилює аудиторію, і побудувати виступ навколо планів її вирішення.
• Найбільший ефект виступу досягається тоді, коли він звучить з позиції «одного із аудиторії», а кандидат поєднує це із свідченнями своєї компетентності й переконує аудиторію у своїй спроможності вирішити позначену проблему. Під час підготовки виступу добре керуватися такими положеннями:
— якщо кількість нової інформації перевищує ЗО %, то повідомлення практично не сприймається слухачами;
— на слух добре сприймається тільки текст за схемою «проблема — аргументи — рішення»;
— якщо виступаючий порушує у своєму виступі більше трьох проблем, то актуальність кожної з них різко знижується.
• Не треба бути надмірним у інформації — краще, особливо перед великими аудиторіями, бути лаконічним. Фрази повинні бути стислими, без дієприслівникових зворотів, які ускладнюють сприйняття на слух.
• Важливе не тільки те, про що говорити виборцям, але й те, як це говорити. Виступ повинен переконати слухача у щирості думок, тому мова повинна бути досить емоційною. Емоційність виступаючого викликає в аудиторії ефект співпереживання, а разом з тим і довір'я.
• Під час виступів краще не тягти фразу, а вимовляти її енергійно, чітко акцентуючи на головному. Це свідчить про впевненість кандидата в тому, про що він говорить, і певним чином передається аудиторії.
• За ступенем результативності впливу на масову свідомість спеціалісти розміщують засоби масової інформації в такому порядку: телебачення, а вже потім — листівка, плакат, газета, радіо та ін. Сформувати певний імідж простіше, ніж потім намагатися його виправити. Вагому, а часто й вирішальну роль для формування іміджу відіграє перше враження виборців.
• Привабливість іміджу кандидата можна розширювати за допомогою асоціацій за суміжністю. Так, присутність серед групи підтримки кандидата або просто на його виступах, серед популярних у виборців людей продукує певне «накладення» симпатій до цих особистостей на імідж кандидата.
Сазонов
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 119 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ | | | Глава XVII. ИЗБИРАТЕЛЬНЫЕ СИСТЕМЫ И ПОЛИТИЧЕСКИЙ ПРОЦЕСС |