Вовнова продуктивність овець

Вовною називається волосяний покрив тварин, що використовують для виготовлення тканин, килимів, валяних виробів тощо. Овеча вовна характеризується комплексом цінних технологічних властивостей. Вона добре прядеться та звалюється, має низьку теплопровідність, добру електро- і звуконепроникність, легкість, високу міцність, гігроскопічність, добре пропускає повітря та ультрафіолетові промені, легко забарвлюється. За своїми технологічними властивостями вона є найбільш складною речовиною з усіх текстильних натуральних і штучних волокон.

За зовнішнім виглядом і технічними властивостями вовнові волокна розподіляють на пух і ость, а також на перехідний, мертвий, сухий, покривний волос і песигу.

Пух - тонкі та дуже звивисті волосинки. Товщина пухових волокон знаходиться в межах 15-25 мкм. Пухові волокна мають два шари клітин - лусковий і корковий, серцевина в них відсутня. Вовновий покрив тонкорунних овець у цілому складається з пуху.

Ость - це мало звивисті, інколи зовсім прямі, грубі і товсті (50 -150 мкм) волосинки. Вони складаються з коркового та лускоподібного шарів і серцевини. Ость є обов'язковою складовою частиною руна грубововнових овець.

Перехідний волос - хвилясті, середньої тонини (25 - 52 мкм) волосинки. Вони складаються з трьох шарів: лускоподібного, коркового та серцевинного. На відміну від ості, серцевина перехідного волоса не суцільна, а переривчаста. Перехідний волос становить основну масу вовни в скороспілих м'ясо-вовнових овець і великий відсоток у напівгрубововнових.

Мертвий волос - грубі, ламкі, короткі та майже прямі остьові волокна. Це товсті (150-200 мкм) шерстинки з дуже розвиненою серцевиною. Мертвий волос знаходять у вовні грубововнових овець.

Сухий волос - звичайна ость, але суха, жорстка та ламка, позбавлена блиску. Він міститься у вовні більшості грубововнових порід овець.

Покривний волос - прямий, дуже жорсткий, блискучий, типу ості. Це волосся росте лише на кінцівках, голові та хвості.

Песига - вовнові волокна, що виділяються у вовновому покриві тонкорунних ягнят більшою довжиною, товщиною та меншою звивистістю. Із віком ці шерстинки випадають.

Овечу вовну залежно від її складу розділяють на однорідну (пух або перехідний волос) та неоднорідну (суміш різних типів волосинок).

За технологічними властивостями її поділяють на тонку, напівтонку, напівгрубу та грубу.

Тонка вовна - однорідна, складається з самого пуху білого кольору. Середня товщина шерстинок не перевищує 25 мкм, довжина 6-8 см. Тонку вовну дають вівці тонкорунних порід. На виробництво 1 м чистововнової тканини витрачається близько 300 г тонкої вовни.

Напівтонка вовна - однорідна, білого кольору, складається з перехідного волосу або грубого пуху. Середня товщина шерстинок від 25,1 до 31 мкм, довжиною 8-15 см. Одержують її від овець напівтонкорунних порід.

Напівгруба - неоднорідна вовна, характеризується наявністю пухових, перехідних і остьових волокон товщиною 31,1-40 мкм. Характерна для помісей одержаних від схрещування грубововнових маток із тонкорунними та напівтонкорунними баранами.

Груба - змішана вовна складається з пуху, ості і перехідного волосся при наявності сухого та мертвого волосся. Ґрубу вовну одержують від багатьох грубововнових порід.

Залежно від часу стрижки овець вовну поділяють на весняну, осінню та пояркову (вовна шести-семимісячних ягнят).

Руном називають вовновий покрив на вівці або знятий з неї під час весняної стрижки у вигляді суцільного пласта. Тонкорунних і напівтонкорунних овець стрижуть один раз на рік. Грубововнових і напівгрубововнових овець стрижуть два рази на рік - навесні та восени. За будовою руна поділяють на штапельні (у тонкорунних і напівтонкорунних овець) і косичні (у грубововнових і напівгрубововнових).

Жиропотом називають фізико-хімічну суміш виділень сальних і потових залоз. Вовновий жир позитивно впливає на фізичні властивості вовни. Він є невід'ємною консервуючою речовиною у процесі її збереження. Обволікаючи волосинку, жир утворює важкопрониклу оболонку для хімічних і механічних домішок, захищає волокна від атмосферного впливу та світла під час знаходження вовни на вівці, у період збереження її в кипах, протягом миття, сушіння та фарбування. Для добору овець слід звертати увагу не тільки на кількість жиропоту, а й на його якість.

Цінність вовни як сировини для виготовлення тканин і різних трикотажних виробів визначається багатьма показникам. Головні з них такі:

• тонина - це діаметр, що визначається у мікронах (один мікрон дорівнює 1/1000 мм). Тонину вовни овець у виробничих умовах (під час бонітування овець) оцінюють на око та на дотик. При цьому бонітувальники користуються еталонами - спеціальними зразками вовни з точно виміряною тониною. Для позначення якостей вовни розроблено єдину класифікацію, у якій установлено 13 основних класів, так звана брадфордська класифікація. За брадфордською (Брадфорд - центр англійської текстильної промисловості) класифікацією, під асортиментом мають на увазі кількість мотків пряжі (завдовжки 511,8 м), які можна одержати з одного англійського фунта (453 г) митої вовни;

· довжина вовни - одна із головних селекційних ознак. Розрізняють природну (довжина штапеля, яку визначають за допомогою лінійки) і справжню (довжина шерстинки в розпрямленому вигляді) довжину вовни. Коротша вовна у тонкорунних овець - 5-9 см, у напівтонкорунних - 15-30 см;

· міцність вовни - властивість шерстинок протидіяти розриву, що головним чином залежить від годівлі й умов утримання овець;

· розтяжність вовни - властивість волокна значно збільшувати свою довжину до розриву;

· еластичність - здатність вовни швидко відновлювати початкову форму;

· пластичність - властивість вовнового волокна набувати під впливом вологості, тиску і температури певної форми й тривалий чає зберігати її;

· вологість вовни - кількість води, що вбирають вовнові волокна завдяки своїй гігроскопічності. Вологість вовни має норму допустимої вологості - від 10 до 30 - 55%. Так, для митої однорідної вовни вона дорівнює 17%;

· колір вовни - наявність пігментних зерен меланіну, що містяться в корковому шарі вовнового волокна. Основні кольори вовни: білий, чорний і коричневий;

· блиск (люстра) вовни - властивість вовнових волокон відбивати або розсіювати промені світла. Ость і перехідний волос мають сильний блиск, а пух – матовий;

· прядивість - придатність вовни для виготовлення з неї пряжі;

· звалювання вовни - здатність шерстинок під впливом температури, тиску та вологи переплітатися між собою, утворюючи щільну масу.

Вади вовни виникають як унаслідок неправильної селекційно-племінної роботи, так і внаслідок несприятливих умов навколишнього середовища, утримання та годівлі. Вади викликані помилками селекції, передаються за спадковістю, тому таких тварин слід вибраковувати. До таких вад вовни відносять нитку, звалок, рихлість штапелів.

До вад, викликаних недоліками в годівлі та утриманні овець, відносять "голодну тонину", підпар, засмічення рослинними домішками, гноєм, сечею, таврування гудроном, дьогтем або масляними фарбами.

Дата добавления: 2015-07-25