Система органів крово- і лімфообігу

Кровотвірна лімфатична система складається з рідин (крові і лімфи), серця, кровоносних і лімфатичних судин, лімфатичних вузлів та органів кровотворення.

Кров виконує цілий ряд функцій:

· транспортна - переносить гази, поживні речовини, продукти обміну речовин, електроліти, гормони та ін;

· дихальна - необхідний для тканинного дихання кисень переноситься з легенів до клітин;

· живильна - поживні речовини переносяться від травного каналу до тканин організму;

· видільна функція - кінцеві продукти обміну речовин поступають у кров і через нирки та шкіру виділяються з організму, що регулює відтік тепла;

· теплорегулююча - за рахунок фізіологічних механізмів проходять перерозподіл крові у судинному руслі;

· захисна - властивість знешкоджувати сторонні органічні речовини за допомогою антитіл;

· регуляторна - за рахунок гормонів і деяких інших речовин, що циркулюють у крові і впливають на діяльність органів і систем.

Загальна кількість крові в організмі тварин становить приблизно 6 - 8% їх живої маси. Не вся кров циркулює у кровоносних судинах, частина їх знаходиться у депо крові (печінка, селезінка, легені, шкіра). Втрата 1/2 -1/3 кількості крові приводить до смерті.

Кров - це рідка тканина червоного кольору, солонувата на смак. Вона складається з рідкої частини - плазми і формених елементів – еритроцитів (червоні кров'яні клітини), лейкоцитів (білі кров'яні клітини), тромбоцитів (кров'яні пластинки).

Рідка частина крові, що отримується після центрифугування або відстоювання осілої крові, називається сироваткою. На відміну від плазми у ній відсутній фібриноген.

Еритроцити - високоспеціалізовані клітини без ядра, мають форму двоввігнутих дисків, зеленувато-жовтого кольору, діаметром від 4 до 8 мкм, заповнених гемоглобіном. Вони еластичні, легко змінюють форму і тому можуть проходити і по вузьких капілярах. У 1 мл крові окремих видів сільськогосподарських тварин кількість еритроцитів різна: у коней - 7,5 млн, у великої рогатої худоби - 6,2, у овець - 9,4 млн. Еритроцити виконують ряд важливих функцій: дихальну - переносять кисень від легенів до клітин і вуглекислий газ - від клітин до легень: живильну - переносять на своїй поверхні амінокислоти до клітин; захисну - на своїй поверхні зв'язують різні токсичні речовини; ферментативну - мають у своєму складі деякі ферменти.

Еритроцити утворюються і дозрівають у червоному кістковому мозку. У процесі дозрівання вони втрачають ядро і після цього надходять у кров. У коня еритроцити руйнуються і замінюються новими в середньому через 100 днів, у великої рогатої худоби - через 120-160 днів, у овець – через 130 днів. Руйнуються еритроцити у печінці та селезінці.

Гемоглобін - це дихальний пігмент крові, що виконує в організмі роль переносника кисню і бере участь у транспортуванні вуглекислого газу. Гемоглобін складається з білку глобіну і чотирьох молекул гему. Молекула гему містить атом заліза, що може приєднувати або віддавати молекулу кисню, утворюючи нестійку сполуку - оксигемоглобін. Оксигемоглобін віддає кисень клітинам і переходить у форму відновленого гемоглобіну. Гемоглобін легко сполучається з чадним газом (СО), при цьому утворюючи карбоксигемоглобін. Ця сполука дуже міцна і гемоглобін перестає бути перенощиком кисню. Тому домішка у повітрі навіть 0,1 % чадного газу приводить до того, що 80 % гемоглобіну з'єднується з ним, а це небезпечно для життя. При концентрації чадного газу більше 1% через кілька хвилин у тварин настає смерть.

Кров на 80% складається з води. В сухому залишку в середньому міститься 19% органічних і 1,0% неорганічних речовин. Плазма має 90-92% води і 8-10% сухих речовин. Основну частину сухої речовини становлять білки - 6-8%, альбуміни - 4,5%, глобуліни - 2,0-3,5%, фібріоген 0,2-0,4%, а також продукти проміжного і харчового розпаду білків. Безазотисті органічні речовини представлені вуглеводами (0,11-0,16%), жирами (0,1-0,2%) і продуктами їх розпаду.

Гемоглобін синтезується у клітинах червоного кісткового мозку. Кількість гемоглобіну у крові - це одна з важливих ознак фізіологічного стану організму. У тварин різних видів вміст гемоглобіну у крові коливається від 10 до 15%.

Лейкоцити - білі кров'яні клітини, безколірні, діаметром від 5 до 20 мкм, що мають ядро. Лейкоцитів у крові значно менше, ніж еритроцитів (від 6000 до 10000 в 1 мл). Збільшення кількості лейкоцитів у крові називається лейкоцитозом, зменшення - лейкемією.

Білі кров'яні клітини поділяються на дві групи: зернисті лейкоцити - базофіли, еозинофіли і нейрофіли і незернисті лейкоцити - лімфоцити і моноцити.

Процентне співвідношення білих кров'яних клітин окремих видів називається лейкоцитарною формулою. При ряді захворювань лейкоцитарна формула змінюється, тому вона має практичне значення у виявленні захворювань. Білі кров'яні клітини здатні до самостійного руху, можуть проникати крізь тонку стінку капілярів у міжтканинні простори. У організмі тварин лейкоцити виконують захисну функцію. Вони можуть захоплювати і перетравлювати мікроорганізми, які потрапили в організм. Це явище називається фагоцитозом. Деякі лейкоцити утворюють антитоксини - речовини, що знезаражують продукти життєдіяльності мікроорганізмів. У лейкоцитах виробляються антитіла у відповідь на проникнення в організм чужорідного білка - антигену. Тим самим білі кров'яні клітини беруть участь в утворенні імунітету (несприйнятливість до інфекційних захворювань), а також у реакціях відторгнення чужорідних тканин пересаджених органів.

Кров'яні пластинки - це невеликі (2-3 мкм), округлі, без'ядерні тільця, їх кількість коливається від 300 до 600 тис. в 1 мл. Кров'яні пластинки дуже нестійкі, при виході крові з судин швидко руйнуються. Кров'яні пластинки приймають участь у процесі зсідання крові, утворенні кров'яного згустку.

Лімфою називається рідина, що міститься у лімфатичних судинах, вона безбарвна, прозора, її хімічний склад близький до складу плазми крові, але у лімфі менше білків. Кількість лімфи у внутрішніх органах різна і відповідає їхній функції. Найбільш інтенсивно вона утворюється у печінці, що має велике значення для евакуації утворених тут білків. Джерелом лімфи є тканинна рідина. Тканинна рідина утворюється з крові у капілярах. Вона заповнює усі проміжки між клітинами. Тканинна рідина слугує посередником між кров'ю та клітинами організму.

Серце є центральним органом кровообігу. Воно здійснює циркуляцію крові по двох замкнутих колах судин - великому і малому. Це порожнинний м'язовий орган конусовидної форми. Серце складається з чотирьох камер: двох передсердь і двох шлуночків. Ліве передсердя від лівого шлуночка відділяє двостулковий клапан, а праве передсердя - від правого шлуночка - трьохстулковий клапан. У праву половину серця надходить венозна кров, а у ліву - артеріальна. У праве передсердя впадають передня і задня порожниста вени, що збирають венозну кров з капілярів усього тіла. Через клапан ця кров попадає у правий шлуночок. З нього виходить легенева артерія, якою венозна кров виноситься у легені, де вона, віддавши вуглекислий газ і збагатившись на кисень, стає артеріальною кров'ю. Легеневими венами артеріальна кров повертається у ліве передсердя. Шлях крові від правого шлуночка серця через легені до лівого передсердя називається малим або дихальним колом кровообігу.

З лівого передсердя кров через клапан надходить у лівий шлуночок. З нього кров надходить в аорту, яка розгалуджуючись, несе артеріальну кров до всіх частин тіла. Віддавши кисень і поживні речовини, насичена вуглекислим газом та продуктами обміну речовин, венозна кров через передню і задню порожнисті вени повертається до правого передсердя. Шлях крові від лівого шлуночка до правого передсердя через капіляри тіла становить велике, або системне коло кровообігу.

Серце має свої власні кровоносні судини - дві вінцеві артерії і три серцеві вени. Вони утворюють серцеве коло кровообігу. Серце працює ритмічно, у дві фази. У першу фазу скорочуються м'язи передсердь (систола), шлуночки знаходяться у стані розслаблення (діастола). Передсердя витискують кров у шлуночки. У другу фазу відбувається скорочення шлуночків і розслаблення передсердь. Скорочуючись, шлуночки викидають кров в аорту і легеневу артерію. В цей час передсердя наповнюються кров'ю з порожнистих і легеневих вен. За другою фазою йде загальна діастола передсердь і шлуночків.

Дві зазначені фази становлять один цикл роботи, серця. Він продовжується 0,8-0,9 с. Частота скорочень серця за 1 хвилину становить: у коней 32-42, у корови, вівці, свині - 60-80, у собаки 70-120.

Діяльність серця регулюється центральною нервовою системою. У регуляції серцевої діяльності істотну роль відіграють гормони, деякі електроліти та інші високоактивні речовини, що виділяються у кров органами і тканинами. Серцю властивий автоматизм, тобто відносна незалежність у роботі.

Кровоносні судини поділяються на артерії, вени і капіляри. Артерії проводять кров від серця на периферію, а вени навпаки - з периферії до серця. Капіляри з'єднують артерії з венами. Через тонкі стінки капілярів проходить обмін речовин і газів між кров'ю і тканинами. Вени тонкостінні, оскільки у них слабкий тиск крові. Під час спорожнення вони спадаються. Вони мають клапани, які допускають течію крові тільки у напрямі до серця.

1.2.6. Система органів сечовиділення

Це система підтримує сталість (гомеостаз) внутрішнього середовища - крові, тканинної рідини, що забезпечується за рахунок виділення з організму різноманітних кінцевих продуктів обміну речовин.

Основне значення у видільних процесах належить ниркам. Вони виділяють з організму кінцеві продукти білкового обміну: аміак, сечовину, сечову кислоту, креатинін та ін., підтримують нормальний вміст в організмі води, мінеральних речовин, глюкози, регулюють рН крові, зберігають сталість осмотичного тиску, виводять з організму токсичні, лікарські речовини, фарби та ін., що надійшли ззовні.

Нирки - парні органи, червоно-бурого кольору, лежать у поперековій ділянці по обидві сторони від хребта. На внутрішньому краї нирки є невелика заглибина - ворота нирки. Через них у нирки входять артерія і нерви, а виходить ниркова вена, лімфатичні судини і сечовід.

Сечовід має вигляд довгої трубки, через який сеча з нирки поступає у сечовий міхур.

Сечовий міхур - непарний грушоподібної форми орган, що виконує роль резервуара, в якому нагромаджується сеча. Він складається зі слизової, м'язової і серозної оболонок. Внутрішня слизова оболонка вистелена багатошаровим перехідним епітелієм. Пучки м'язової оболонки переплітаються у різних напрямках і розміщені у кілька шарів. При розслабленні сфінктера у задній частині міхура (шийці) сеча надходить у сечовипускний канал.

Сечовипускний канал починається від шийки сечового міхура і відкривається у самок в сечостатеве переддвер'я, а у самців, після впадання у нього сім'япроводів, - сечостатевим отвором.

Утворення сечі у нирках - це складний процес фільтрації, реабсорбції та канальцевої секреції, що дозволяє ниркам видаляти з організму шлаки, зберігаючи при цьому необхідні компоненти крові.

Дата добавления: 2015-07-25