Домашніх тварин, років

Вид	Стать	Використовується у господарстві, років	Тривалість життя, років	Тривалість росту, років	Тривалість внутрі- утробного розвитку, днів
звичайні тварини	цінні тварини
Великарогата худоба	Корова	2-10 отелень	12-15 отелень	20-25	4-5
Бугай	5-6	8-12
Вівці	Вівця	5-6		10-15	2-3
Баран	4-5
Свині	Свиня	3-4	5-8	15-20	2-3
Кнур	4-5
Коні	Кобила			35-40
Жеребець
Кози	Коза			12-20	2-3
Козел
Собака				10-15
Кішка					1,5
Кролі				3-5

Абсолютний приріст живої маси - це приріст тварин за певний час. Так, у кінці першого місяця свого життя жива маса теляти, яке мало при народженні 35 кг, становила 52,5 кг. Його абсолютний приріст за цей період складає 17,5 кг.

Абсолютним показником приросту живої маси є також і показник середньодобового приросту, що визначається за формулою:

,

де m₂ і m₁ - жива маса у кінці і на початку облікового періоду;

t₂ і t₁ - вік у днях у кінці та на початку обліку.

У наведеному прикладі цей показник буде складати:

.

Відносний приріст визначається (у %) за формулою:

.

Виходячи з цифрових даних, цей показник буде складати:

.

Можна також визначити і коефіцієнт приросту за формулою:

, що з наведеного вище прикладу становить:

.

Аналогічно розраховуються дані щодо приросту інших екстер'єрних показників лінійного та об'ємного характеру.

Для сільськогосподарських тварин і птиці характерна наявність ряду загальних особливостей їх розвитку і росту, що слід мати на увазі при роботі з ними. Усі види домашньої худоби мають виражену тенденцію наростання живої маси до певного віку, а потім сповільнення до повної зупинки практично всіх ростових показників (крім росту волосяного покриву і рогових утворень: копита, кігті, що ростуть до самої смерті).

З інших особливостей росту слід відзначити нерівномірність росту окремих частин тіла (протягом життя змінюється співвідношення між масою скелету та масою тіла, між масою скелету та масою м'язів та ін.), а також зміну більш інтенсивних фаз приросту тих або інших органів, статей і організму у цілому на менш інтенсивні (протягом онтогенезу відмічається декілька піків приросту живої маси та декілька фаз уповільнення цього процесу) і пов'язаних з цим певних послідовних змін напрямів росту (послідовність змін приросту лінійних, об'ємних і вагових характеристик периферичного та осьового кістяка тощо).

Фактор росту сільськогосподарських тварин визначається спадковістю та її взаємодією з умовами навколишнього середовища. До спадкових якостей слід віднести видові, породні, лінійні особливості щодо росту в окремі вікові періоди, пов'язані з їх інтенсивністю та характером розвитку тих або інших органів та тканин організму. Вже на ранніх етапах онтогенезу конституційні особливості тварин чітко визначають їх можливості щодо росту та розвитку, знання яких дозволяє активно впливати на цей процес. На ріст ембріону певний вплив має генотип матері, кількість ембріонів, які одноразово розвиваються в утробі матері (чим більша їх кількість, тим з меншою живою масою вони будуть при народженні). Це також залежить від спадкових якостей як окремого індивідууму, так і належності його до певного виду. Так, корови, кобили, як правило, приводять одного нащадка за вагітність. Проте можливе одержання і більшого їх числа, що визначається генотипом матері. У той час таким видам як свині, кролі, окремі породи овець (романівська) властива генетично детермінована багато-плідність, тобто можливість давати за одну вагітність більш, ніж одного нащадка.

Одним із найважливіших факторів значного впливу на ріст і розвиток тварин є їх годівля. Причому цей фактор діє на всіх етапах онтогенезу. Так, погано організована годівля самок сільськогосподарських тварин у період їх вагітності може призвести до певних і часто до незворотних змін у розвитку ембріону. Це в цілому негативно позначається і на дорослій тварині: вони мають збіднений кістяк, укорочені кінцівки. Як правило, це вузькогруді низькопродуктивні тварини. Цей стан, що характеризується недорозвитком тварин в утробний період, називається ембріоналізмом.

Незворотні процеси у розвитку молодняку можуть початися і при недостатній його годівлі на ранніх етапах постембріонального періоду. Внаслідок цього у дорослому стані проявляються ознаки молодого організму: непропорційний розвиток передніх і задніх кінцівок (високоногість у крижах), загальна недорозвиненість, знижена репродуктивна функція та ін. Цей стан затримки розвитку тварин називається інфантилізмом.

Певні затримки у рості та розвитку тварин, що обумовлені їх поганою годівлею в окремі вікові періоди, можуть бути компенсовані наступною повноцінною годівлею. Проте необхідно пам'ятати, що компенсаційний ріст, що пом'якшує негативні наслідки недокорму молодняку, не може повністю елімінувати всі ті негативні зміни, що проходять на клітинному і органному рівні, які в кінцевому рахунку ведуть до зниження продуктивності цих тварин у порівнянні з аналогами, які вирощувались в оптимальних кормових умовах.

До інших факторів впливу на ріст і розвиток тварин належать:

· вік матері (молоді і старі самиці у середньому дають нащадків при народженні з меншою живою масою у порівнянні з повнолітніми самицями даного виду або породи);

· стать одержаного приплоду (одержані у приплоді самці великої рогатої худоби та коней відзначаються більшою живою масою при народженні та більш високою енергією росту у постембріональний період);

· технологія утримання (скупченість, порушення вимог мікроклімату негативно впливає на ріст і розвиток тварин практично всіх видів сільськогосподарських тварин, у той час правильно організований тренінг, моціон, відпочинок позитивно впливають на прояв цих ознак).

Дата добавления: 2015-07-25