ВИСНОВКИ. 1. Визначення меж пізнання законів побудови фольклорної реальності завжди перебувало

1. Визначення меж пізнання законів побудови фольклорної реальності завжди перебувало в залежності від методологічної позиції вченого, тобто від того, чи визнавав він за фольклором функціональні ознаки, чи бачив лише його текстову специфіку. У вітчизняній та світовій фольклористиці ширше розуміння фольклору найбільш плідно представили концепції М.Грушевського, П.Чубинського, Б. Путилова, К. Чистова, О.Каргіна, С.Азбелєва, С.Неклюдова, К. Богданова, А.Дандеса, Д.Бен-Амоса, С.Бейярда.

2. Представлене дослідження є спробою визначення феноменально-предметної сутності українського фольклору, здійснене на основі системно-категоріального підходу, фундаментальні підвалини якого закладалися С.Бейярдом, В.Гусєвим, К.Чистовим, Б.Путиловим, С.Неклюдовим. У розвиток їхніх ідей наше дослідження фольклорної творчості і її результату – тексту провадилося на основі атрибутивних та функціональних рис фольклору у тривимірній площині: як функції, як системи, як тексту.

3. Системно-категоріальний підхід дав можливість накреслити модель суб’єктно-образної системи українського фольклору, конститутивними категоріями якої, на наш погляд, є суб’єктність етносу, соціуму, індивіда; семіосфера фольклору; трансмісія традиційного смислу; наратив як функція фольклорного тексту.

4. Специфіка суб'єктності фольклору, на наш погляд, полягає у його триєдиній структурній організації, елементи якої перебувають, образно кажучи, у ситуації рівноправного полілогу між суб'єктністю етносу, суб'єктністю соціуму, індивідуальною суб'єктністю. Жодний із елементів цієї триєдиної конфігурації не є провідним, як індивідуальна творчість у мистецтві та науці або рушійна сила соціуму у правовій сфері. Природа фольклорної суб'єктності інтерферентна та інтегративна.

5. Суб'єктність етносу, як ми її тлумачимо, – це певний вияв етносвідомості, яка є метамовою для моделювання конкретної ситуації конкретного фольклорного тексту. Міцний синкретичний блок "людина-етнос", що виходить із культури родового побуту, диктує саме ту диспозицію, в якій людина усвідомлює себе від народження представником певного етнічного універсуму. Тому творче начало етносу концентрує усі прояви ототожнення цілей, інтересів, життєвих перспектив його представників із тією етнічною культурою, всередині якої вони перебувають. Рушійними силами реалізації етносуб'єктності є програмуючі механізми етносу стосовно кожного творчого акту. Ця програмна реальність, на наш погляд, постає у вигляді фольклорного мотиву; тому він має продукуючу (моделюючу) силу, бо генерує колізії не довільні, а внутрішньо обумовлені.

6. Критерії ступеня прояву інших видів суб’єктності – індивідуальної і групової – не тільки можуть, а й повинні бути використані для визначення сутнісно значимих ознак фольклору. Український фольклор є багатющою скарбницею функціонально розмаїтих форм вияву суб'єктності групи, індивіда, продуктом яких є фольклорний текст. Суб'єктне начало як категорія може співвідноситися з формами свідомості та діяльності соціальних груп і окремих індивідів.

· Суб'єктність соціальних груп проявляється у драматичному началі, дихотомічному протиставленні фольклорних стереотипів, з яких утворилися окремі сюжетно-тематичні системи, що мають статусний характер. Зокрема система мислення ремісничого колективу відновлювала архетипні структури та раціоналізувала їх у вигляді суб'єктності імперативів для тих, хто долучався до ремісницької практики. Тому ми констатували суб'єктність певних форм свідомості, орієнтованих на освоєння виробничої практики.

· Інверсійні та медіальні форми суб'єктності окремих соціальних груп яскраво представляють спільне і відмінне, роз'єднання та об'єднання смислових конструкцій у фольклорних текстах. В основі таких форм суб'єктності лежить тип ментальності соціуму, породжений стабільною мірою відповідальності. З огляду на це, нами була представлена опозиція концепту стабільного у селянина-землероба до концептів нестійкого, тимчасового, сьогоденного у козака, чумака.

· Сімейно-шлюбні стосунки розглядалися як втілення суб'єктності стереотипних програм і як форма самого матеріалу для творчості, а складний процес етнічної та релігійної диференціації і ідентифікації у фольклорному тексті був аналізований на основі чітких суб'єктних регулятивів, які конструюють процес соціальної реальності. Суб'єктність фольклорних моделей стосунків у мікросоціумах ми досліджували шляхом реконструкції ментальних та емоційних станів особистості у процесі виконання нової соціальної ролі. Так, було здійснено статусно-рольовий аналіз процесу виходу з родової громади і входження у мілітарний соціум на основі рекрутської, жовнірської пісенності та обрядовості. Цей процес викликав нові форми свободи й залежності в нових соціальних умовах, у результаті взаємодії яких зароджуються особистісні суперечності, що традиційно долаються у фольклорній культурі завдяки суб'єктності дозволених і недозволених лімінальних кроків.

· Українські народні свята та ігри досліджені в аспекті вияву суб'єктності ґендерних та вікових груп як особливі явища фольклорної культури, що ставлять героя обрядодії в нестандартну ситуацію, активізують розвиток і прояв його усвідомлених і несвідомих потреб. Гра як вияв колективно-групової творчості відкриває найбільш значущі смисли і цінності для вікових та ґендерних груп.

7. Творчий акт індивіда у фольклорі наближається до "виробництва на замовлення" колективу, соціальної групи, етносу. І хоча розуміння фольклору як індивідуальної творчості, як реалізації суб'єктності індивіда правильне лише настільки, на скільки фольклорний факт задовольняє колективний запит суб'єкта-групи та суб'єкта-етносу, все ж таки побудова фольклорної картини світу реалізується як "точка зору" індивіда на світ. Детально аналізуючи суб'єктно-індивідуальне начало творчого акту у фольклорі, слід зазначити, що з багатьох причин цей аналіз може бути певною мірою умовним. Однією з таких причин є свідомий і несвідомий компонентів у процесі творчості. Її продукт багато в чому залежить від уміння індивіда виражати те, що надходить зі сфери несвідомого.

8. Представлення суб’єктності індивіда у фольклорному процесі та тексті змусило нас розглянути функціональної характеристики фольклору в аспекті проблеми відображення. Ми не поділяємо думки тих, хто визнає вторинність фольклору як дзеркала (або відображення) побуту народу, елемента надбудови над буттям. Фольклорний продукт, щойно народившись, вже є фактом життя народу, трансформує соціальні статуси, права і обов'язки, можливості і світогляд усіх, хто залучений у творчому процесі. Проте відображальний фактор, безперечно, присутній у реалізації суб'єктного начала індивіда, а тому коригує фольклорний продукт етносу. Відображальний характер має образна трансформація особистісного смислу індивіда, що характеризує елементи творчої ситуації у зв'язку із його життям. Така трансформація передбачає структурування образів цілісної ситуації, в якій одні об'єкти є головним, інші – вторинними.

9. Особистісний смисл творчого акту полягає у використанні метафори як інструмента думки, за допомогою якого можна досягнути найвіддаленіших ділянок нашого концептуального поля. Метафора взагалі і фольклорна зокрема є знаками, що фіксують результати зусиль індивіда із конкретизації важкодосяжних для думки об'єктів. Суб'єктність індивіда у процесі творення метафори полягає у тому, що індивід творить таким чином саме той смисл, який є актуальним в аспекті особистих переживань. І, одночасно, цей процес є засобом інтелектуального розвитку усвідомлення й обмірковування понять.

Однак, поряд з цим, у фольклорі "працює" і свідоме перенесення значення з одного предмета на інший у зв'язку з табуйованістю первинної назви. Така метафора пов'язана не з інтелектуальним освоєнням світу, а зі свідомим ігноруванням прямої назви і несе особистісний смисл самозахисту. Вона є, образно кажучи, наскрізно фольклорною, бо перебуває в цілковитому узгодженні з міфологічним світосприйняттям і актуалізує реальність у першу чергу як міфологічну.

10. Фольклор як синкретичний комплекс будь-яких форм духовної культури має символічні засоби втілення, а отже, йому властиві основні особливості знакової системи, що розглядаються як категорія семіотичності. Класичний розподіл знаків на типи включає іконічні знаки (копії); знаки-індекси (прикмети); знаки-символи. Оволодіння принципами і конкретною методикою розкриття змістових і художніх особливостей фольклорних жанрів може і має будуватися на основі знакової моделі трансформації відтворених у фольклорі явищ (денотатів) та розуміння їхніх смислів (сигніфікатів).

11. Знаки фольклору як у вербальних, так і невербальних сферах можна так само класифікувати на іконічні, прикметні та власне символьні. Ми припускаємо, що іконічний знак має звичаєва норма покарання, що звалася "поличкування" у судово-процесуальній практиці, фіксована у джерелах ХVІ століття. Однак не слід спрощено розуміти узагальнення, закріплене в елементарній знаковій формулі. У фольклорі така імітація завжди міфологічно закорінена. Вмотивований характер має його зв’язок із денотатним відповідником, який містив дидактичне наповнення. Іконічним знаком, на нашу думку, може слугувати, наприклад, обряд передачі шматка дерну при укладанні угоди купівлі - продажу землі.

12. Прикметний знаковий характер виявляють звичаї, у яких між денотатом та символьним значенням існує відношення суміжності. Таким є покладання руки або хустки на голову злочинця. Після винесення смертного вироку брався до уваги давній звичай споріднення зі злочинцем через одруження. Поряд із одруженням, поріднитися зі злочинцем можна було через фіктивне усиновлення – звичай, що існував за часів кровної помсти.

13. Три типи елементарних знаків (іконічні знаки, знаки-індекси, знаки-символи) відповідають трьом етапам семіозису – процесу виникнення у свідомості суб’єкта творчого акту знакових відношень між об’єктом дійсності та його відображенням. Крім того, вони творять ланцюг у напрямку збільшення умовності знаків, їхньої конвенційності. Найменший ступінь умовності характерний для знаків-індексів, а найбільший – для знаків-символів. Фольклорний текст має ту особливість, що процес кодування в ньому відбувається максимально конвенційно, питома вага знаків-символів у ньому найбільша. Проте не можна не враховувати, що надто важко або навіть неможливо навести приклад "чистого" індексу без символьних характеристик, або знака, зовсім позбавленого індексальності.

14. Визнання синкретичних складних знаків у семіотиці фольклору доводить, що означуване міфом становить деякий семантичний комплекс, з якого народна культура виростає у двох своїх знакових проявах: духовному (культурна пам’ять про смисл) і матеріальному (ритуальне маніпулювання речами-носіями). Існуючи в пам’яті, синкретичний знак кодує пов’язаний із ним міфологічний образ, означує міф. Процес ускладнення знака захоплює одночасно і семантику, і коди, і структуру, і правила організації тексту, і сюжетно-мотивний фонд.

15. Значущість речі (прагмеми) як в ритуалі, так і в повсякденному спілкуванні дозволяє стверджувати, що обмін подарунками сприймався не лише як обмін елементами матеріального світу, але як обмін смислами, адже саме такий обмін складав часто основу ритуальної практики. Завдяки предметній формі тексти, тобто продукти духовного виробництва, незалежно від тієї семіотичної системи, мовою якої вони породжені, так само несуть у собі міфічний образ, поєднуючи і замисел, і технологію реалізації.

16. Тлумачення українського фольклорного фонду нашими сучасниками відбувається у двох типах семіотичного втілення. Перший тип формується як сприйняття фольклорних явищ із максимальним сигніфікатом, із знанням світоглядних засад, вірувань, міфологічних уявлень першотворців музики, танцю, ритуалу, звичаю, народнопоетичного тексту. Максимальний сигніфікат для людини ХХІ століття може бути умовним, оскільки вона не входить до культурного контексту минулого, але він є реальний для сприйняття етнотворчого продукту сучасності. Другий тип декодування фольклору формується з мінімальним сигніфікатом, тобто поняття не вводить зв’язків та відношень фольклорних артефактів до епохи їхнього творення.

17. Системотворчі ознаки фольклорної трансмісії були визначені за допомогою лінійно-інтегральних передавань традиційного смислу, етнопедагогічних функцій трансмісії та типів трансмісійних механізмів. Відмінність між традиційністю і трансмісійністю фольклору така ж, як і між феноменом та функцією: якщо традиції постають феноменом фольклору, то трансмісія презентує його функціональний характер. Спираючись на концепцію комунікативної основи тексту, було зроблено висновок про два типи трансмісії у фольклорному сегменті культури. З одного боку, трансмісію у фольклорі презентує макрокомунікація, суб’єктами якої є соціуми та етноси. Саме така трансмісія забезпечує набір засобів, які дозволяють попереджати і контролювати комунікативні реакції у спілкуванні між колективами. З іншого боку, трансмісія одночасно є й механізмом, за допомогою якого етнічна група "передає себе у спадок" наступним поколінням. Така трансмісія надає можливості індивідові визначитися, зорієнтуватися в межах "свого" колективу і є внутрішньою.

18. Дослідивши типи трансмісійних механізмів, що передають традиційний смисл, було зроблено висновки:

· Відображальні трансмісійні механізмидіють якцілеспрямоване селекційне орієнтування виконавця. Це відбувається лише в аспекті вибору самого тексту, а в межах цього тексту орієнтування проходить стихійним шляхом, пам’ять спрацьовує як основний інструмент забезпечення адекватного відображення фольклорного смислу, проте сам смисл залишається необробленим свідомістю виконавця.

· Позначальні механізми вбезпечують фольклорний текст від руйнування традиційного смислового ядра.

· Діалогові трансмісійні механізми організувують процес засвоєння традиційного смислу у формі, найбільш наближеній до первісного варіанта. З цією метою діалог використовується для організації спадковості у передаванні загальної етнокультурної інформації. Диференціація на суб’єкта і реципієнта в них є досить несталою, бо одразу ж передбачається, що реципієнт уступить у діалог і таким чином стане носієм цієї традиції, а отже, у майбутньому її суб’єктом. Саме з таких позицій формується концепція колективного авторства фольклорного тексту.

· Закони конфліктного механізму трансмісії забезпечують закріплення в народній пам’яті традиційних формул та сюжетних стереотипів саме завдяки зіткненню статичного та динамічного в тексті.

19. Визначаючи наратив як категорію та функцію фольклору, було досліджено його конвенційну природу та варіативність. Оскільки існуючий структуральний підхід до визначення складових наративу у фольклорі не відображає його функціональних характеристик, у яких яскраво виявляється суб’єктність індивіда, соціальної групи, етносу, ми визначили характеристики фольклорного наративу, завдяки яким виникає явище його варіативності, але, одночасно, зберігається традиційний смисл. Такими характеристиками, на нашу думку, є колективність (на основі конвенційності) та суб’єктивність (на основі наративної тенденції транслятора).

20. Колективність наративного акту полягає не в кількості учасників, а в узгодженості смислів транслятора та реципієнта традиційних знань. Отже, колективність – це узгодженість, конвенційність суб’єктів трансмісії фольклорних текстів. Внаслідок колективного характеру наративу відбувається трансформація тексту. Вона пов’язана з переосмисленням тексту носієм; системною полісемією різножанрових текстів, виникненням нових функцій тексту й втратою старих (як це відбувається з колядками чи обрядовими танцями). Індивідуальна культурна свідомість носія суб’єктивно охоплює набір універсалій фольклорного тексту, пропускаючи його через особистісне сприйняття. Суб’єктивне прочитання, інтонування тексту незаперечне, але в ньому завжди виявляється іноді не усвідомлювана колективна сутність, яка задає спектр можливих суб’єктивних проявів. Канали творчої активності суб’єкта трансмісії фольклору повинні відповідати системним якостям, визначеним у результаті колективної творчості.

21. Варіювання фольклорного тексту, як і його стабілізація, повинні розглядатися й стосовно наративної комунікативної системи, яка забезпечує функціонування фольклору.

22. Саме через зв’язок із типами оповідачів-трансляторів різноманітність варіантів є обмеженою. Чим більше варіантів досліджується, тим більш чіткими стають межі допустимих змін. Фактично ці межі обумовлені типами оповідачів.

23. Генетичний зв’язок окремих варіантів набуває тільки допоміжної функції, яка дає змогу встановити їхню первинність чи вторинність стосовно один одного. У вивченні цього зв’язку доцільно використовувати термін "варіант" для наративних характеристик, оскільки наратив – це функція тексту, а властивість варіативності в антропології пов’язується із функціональними можливостями фіксування тексту. Однак, не можна сказати, що варіанти виникають у зв’язку зі слабкою здатністю людської пам’яті зафіксувати "правильний" текст. Фіксування фольклорних текстів відбувається не як заучування, а як творчість на основі традиційного й особистісного смислів. Тому наративний акт у фольклорі є органічним, як і комунікативний акт людини в повсякденному житті. Точне відтворення в більшості типів трансляторів не означає дослівного переказу; варіювання покликане адаптувати текст до ситуативного контексту.

24. Підсумки нашого дослідження підтверджують висунуту гіпотезу про можливість категоріального аналізу суб’єктно-образної системи фольклору. Однак здійснене дослідження, безперечно, не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення й узагальнення потребують:

· жанрова специфіка втілення суб’єктності різних соціальних груп;

· художні засоби як реалізація суб’єктності індивіда;

· семантичний знаковий різновид і його виявлення у фольклорній жанровій палітрі;

· залежність фольклорного наративу від особистості транслятора;

· аналіз трансляційних механізмів у сучасних субкультурах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. 100 найвідоміших образів української міфології / За ред. О.М.Таланчук. – К.: Книжковий дім „Орфей”, 2002. – 448 с.

2. Адоньева С. Прагматика фольклора – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та; ЗАО ТИД „Амфора”, 2004. – 306 с.

3. Адоньева С. Сказочный текст и традиционная культура. – СПб.: Изд. Санкт-Питерб. ун-та, 2000. – 180 с.

4. Азадовский М. Русские сказочники // Статьи по литературе и фольклоре. – М.-Л.: Художественная литература, 1960. – С.18-80.

5. Азбелев С. Основные понятия текстологии в применении к фольклорному матеріалу / В кн.: Принципы текстологического изучения фольклора. – М. – Л., 1966. – С.274-279.

6. Азбелев С. Отношение предания, легенды и сказки к действительности: С точки зрения разграничения жанров // Славянский фольклор и историческая действительность: Сб. стат. – М., 1965. – С.5-25.

7. Андреев Н. Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. – Л., 1929. – 563 с.

8. Аникин В. Теория фольклора: Курс лекций. – 2-е изд., доп. – М.: КДУ, 2004. – 432 c.

9. Антонова Е. К исследованию места сосудов в картине мира древних земледельцев // Восточный Туркестан и Средняя Азия в системе культур древнего и средневекового Востока. – М., 1986. – С. 35- 65.

10. Антонович В., Драгоманов М. Исторические песни малорусского народа с объявлениями Вл.Антоновича и М. Драгоманова. – К., 1874. – Т.1. – 258 с.

11. Антонович В. Колдовство. Процессы. Исследования. – СПб., 1877. – 139 c.

12. Архипова А., Панченко А. Фольклор Алана Дантеса / В кн.: Дандес А. Фольклор: семиотика и / или психоанализ. – М.: Восточная литература, 2003. – С.7-13.

13. Аршинов В. Синергетика как феномен постнеклассической культуры. – М., 1999. – 203 с.

14. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. – М.: Прогресс, 1980. – 528 с.

15. Афанасьев А. Поэтическое воззрения славян на природу: В 2 т. – М.: Изд. Эксмо; СПб.: Terra Fantastica, 2002. – Т.2: Мифы, поверья и суеверия славян. – 768 с.

16. Байбурин А. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян / В кн.: О символике дома и его частей. – Л.: Наука, 1983. – 390с.

17. Байбурин А. Ритуал в традиционной культуре: структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. – СПб.: Наука, 1993. – 242 с.

18. Байбурин А. Семиотические аспекты функционирования верей / Этнографическое изучение знаковых средств культуры. – Л.: Наука, 1989. – С. 63-88.

19. Байбурин А., Левинтон Г. К проблеме „у этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов” / Фольклор и этнография: Сб. науч трудов. – Л.: Наука, 1984. – С. 237.

20. Байбурин А., Левинтон Г. Похороны и свадьба / Исследования в области балто-славянской духовной културы: Погребальный обряд. – М.: Наука, 1990. – 255 с.

21. Байбурин А., Фрадкин В. Н.Ф. Сумцов и его работы в области обрядовой символики. / В кн.: Сумцов Н. Символика славянских обрядов. – М.: „Восточная литература” РАН, 1996. – 158 с.

22. Бакіна Т. Сучасний фольклор школярів (особливості творення і побутування). – К.: Наукова думка, 1997. – 24с.

23. Балади / Упор. О.І.Дей та А.Ю.Ясенчук. – К.: Дніпро, 1987. – 482 с.

24. Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян. – Львів - Нью-Йорк: В-во М.П.Коць, 1998. – 216 с.

25. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с франц. – М.: Прогресс, 1989. – 616 с.

26. Бауер В. Энциклопедия символов. / Сост.: В. Бауер, И.Дюмоц, С.Головин: Пер. с нем. – М.: Крон-пресс, 1995. – 502 с.

27. Бергсон А. Творческая эволюция. – М: Канон-Пресс. Кусково поле, 1988. – 385 с.

28. Бернштам Т. Молодежь в обрядовой жизни русской общины ХІХ – начала ХХ в.: Половозрастной аспект традиционной культуры. – Л.: Наука, 1988. – С. 133 -159.

29. Бернштейн Б. Традиции и социокультурные структуры // Советская этнография. – 1981. – № 2. – С.107-110.

30. Бессонова С. Скифские погребальне комплексы как источник для реконструкции идеологических представлений / Обряды и верования древнего населения Украины. – К.: Наукова думка, 1990. – С.17-39.

31. Бичко А. Світоглядні уявлення в епічних джерелах / Історія філософії на Україні. – Т.1. – К.: Наукова думка, 1987. – 358 с.

32. Білан М., Стельмащук Г. Український стрій. – Л: Фенікс, 2000. – 328 с.

33. Білик Я. Дослідження ігрового феномена в культурі. – Х.: Константа, 1998. – 144 с.

34. Бобров Д. Цивільне право. – К.: Вен турі, 1997. – 544 с.

35. Богатырев П. Вопросы теории народного искусства. – М.: Искусство, 1971. – 544 с.

36. Богданов К. Игра в жмурки: сюжет, контекст, метафора / Повседневность и мифология. – СПб.: Искусство-СПб., 2001. – С.101-181.

37. Богданов К. Повседневность и мифология: Исследования по семиотике фольклорной действительности. – СПб.: Искусство-СПБ., 2001. – 437 с.

38. Бодянский О. О народной поэзии славянских племен. – М., 1837. – 154 с.

39. Боплан, Гійом Левассер де. Опис України, кількох провінцій королівста Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн: Пер. з фр. – К.: Наукова думка, 1990. – 253 с.

40. Борисенко В. Весільні звичаї та обряди на Україні. – К.: Наукова думка, 1988. – 192 с.

41. Боровский Я. Мифологический мир древних киевлян. – К.: Наукова думка, 1982. – 104 с.

42. Броцкі М. Ритуалізація щоденних невербальних актів поведінки // Студії з інтегральної культурології. – 1999. –№ 2. – С. 56-65.

43. Буряк В. Поетика інформаційно-художньої свідомості. – Дніпропетровськ: В-во Дніпропетровського ун-ту, 2001. – 392 с.

44. Бочко М. Украинские народные песни трудовой эмиграции. Дис.... канд.. філол. Наук: 10.01.09 – фольклористика. – К., 1974. – 152 с.

45. Брижко М. Весілє в містечку Дубовій Уманського повіту в Київщині // Матеріяли до української етнольогії. – 1919. – Т.19-20. – С.36-68.

46. Бріцина О. Українська народна соціально-побутова казка. –К.: Наукова думка, 1989. – 152 с.

47. Бріцина О., Довженок Г. Проблеми теорії та практики текстології фольклору / Мистецтво, фольклор та етнографія слов’янських народів. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 110-123.

48. Бройтман С. Историческая поэтика: Хрестоматия-практикум: Учеб. пособ. – М.: „Академія”, 2004. – 352 с.

49. Булашев Г. Міфи України. – К.: Довіра, 2003. – 383 с.

50. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах і уявленнях. – К.: Довіра, 1992. – 412 с.

51. Бучма О. Релігія стародавніх спільнот / Історія релігії Україні: В 19 т. – К.: Укр. центр духовної культури, 1996. –Т.1. – С. 63-54.

52. Вадейша М. Деревенский праздник: Распределение ролей / Мифология и повседневность: Гендерный подход в антропологических дисциплинах. – М.: Наука, 2002. – С.101-115.

53. Ван Геннеп А. Обряды перехода. – М.: „Восточная литература” РАН, 2002. – 179 с.

54. Велецкая Н. О рудиментах языческих ритуальных действ в славяно-балканской погребальной обрядности // Македонский фольклор. – 1982. – № 29-30. – С. 32-67.

55. Велецкая Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. – М.: Наука, 1978. – 275 с.

56. Виноградова Л. Зимняя календарная поэзия западных и восточных славян. Генезис и типология колядования. – М.: Наука, 1982. – 163 с.

57. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. – К.: „Мистецтво”, 1995. – 335 с.

58. Воеводина Л. Мифология и культура. – М.: Институт общегуманитарных исследований, 2002. – 384 с.

59. Войнович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 663 с.

60. Волков Ф. Из воспоминаний о П.П.Чубинском // Украинская жизнь. – 1914. – №1. – С. 17.

61. Волошинський І. Похоронні звичаї і голосіння в Городенщині // Матеріяли до української етнольогії. – 1919. – Т.19-20. – С. 193-213.

62. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Мюнхен: Українське видавництво, 1958. – Т.1. – 325 с.

63. Воропай О. Звичаї нашого народу. – Мюнхен: Українське видавництво, 1966. – Т.2. – 442 с.

64. Выготский Л. Психология искусства. – Мн.: Современное слово, 1998. – 480 с.

65. Гаврилюк Е. Еротичні імплікації рослинної символіки в українській календарній обрядовості // Студії з інтегральної культурології. – 1999. – № 2. – С.32-54.

66. Гаврилюк Н. Картографирование явлений духовной культуры (по материалам родильной обрядности украинцев). – К.: Наукова думка, 1981. – 367 с.

67. ґадамер Г.-ґ. Герменевтика і поетика. Вибрані твори: Перек. з нім. – К.: „Юніверс”, 2001. – 278 с.

68. Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики. – М.: Политиздат, 1988. – 329 с.

69. Ґадамер Г.-Ґ. Актуальність прекрасного / Герменевтика і поетика. – К.: Юніверс, 2001. – С.51-100.

70. Галан А. Миф и символ. – 2-е изд. – М.: РУССЛИТ, 1994. – 375 с.

71. Галицько-руські народні легенди: У 13 т. // Етнографічний збірник. – 1902. –Т. 1. – С. 23-534 с.

72. Галицько-руські народні приповідки: У 30 т. // Етнографічний збірник. – 1901. –Т.10.; – 1905. –Т.16; – 1907. – Т.23.; – 1908. – Т.24.; – 1909. – Т.27.; – 1910. – Т.28.

73. Гарасим Я. Культурно-історична школа в українській фольклористиці. – Л.: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. – 140 c.

74. Гацак В. Сказочник и его текст. (К развитию экспериментального направления в фольклоре) / Проблемы фольклора. –М.: Наука, 1975. – С.44-53.

75. Гацак В. Устная эпическая традиция во времени. Историческое исследование поэтики. – М.: Наука, 1989. – 355 с.

76. Гацак В. Эпический певец и его текст / Текстологические изучения эпоса. – М.: Наука, 1971. – С.7-46.

77. Гацак В. Основы устной эпической поэтики славян (Антитеза „формульной теории”) // История, культура, этнография и фольклор славянских народов: IX Международный съезд славистов. – К. - М., 1983. – С. 184-196.

78. Гачев Г. Развитие образного сознания в литературе / Теория литературы. Основные пролемы в историческом освещении. – М.: Наука, 1998. – С. 38-76.

79. Гейзінга Й. Homo Ludens: Пер. з англ. – Київ: Основи, 1994. – 241с.

80. Героїчний епос українського народу. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. та прим.: О.М.Таланчук, Ф.С.Кислого. – К.: Либідь, 1993. – 432 с.

81. Гильфердинг А. История балтийских славян / Он же. Собрание сочинений. – Т. 4. – СПб., 1874. – 346 с.

82. Ґірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе: Пер. з англ. – К.: Дух і Літера, 2001. – 541с.

83. Гнатюк В. Гаївки // Матеріяли до української етнольогії. – 1909. – Т.12. – 235 с.

84. Гнатюк В. Знадоби до галицько-руської демонології // Етнографічний збірник. – 1903. –Т.15. – С. 1- 266 с.

85. Головаха-Хікс І. Оповідач та динаміка усної прозової традиції: Дис.... канд. філол. Наук: 10.01.07. –К.: Національна академія наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, 1997. – 157 с.

86. Головацкий Я. Очерк старославянского баснословия или мифологии. – Львов: Наук. товар. Шевченка, 1860. – 213 с.

87. Головацкий Я. Народные песни галицкой и Угорской Руси. – М., 1878. –Ч.І. – 642 с.

88. Головацький Я. Виклади давньослов’янських легенд, або міфологія. – К.: Довіра, 1991. – 94 с.

89. Голосовкер Я. Логика мифа. – М.: Наука, 1987. – 212 с.

90. Горелов И., Седов К. Основы психолингвистики. – М.: Лабиринт, 1997. – 224 с.

91. Гостев А., Рубахин В. Классификация образных явлений в свете системного подхода // Вопросы психологи. – 1985. – № 1. – С. 33-42.

92. Грица С. Народний професіоналізм / Мистецтво та етнос. – К: Наукова думка, 1991. – С.5-35.

93. Грица С. Трансмісія фольклорної традиції: Етномузикологічні розвідки. – К.-Тернопіль: Астон, 2002. – 236 с.

94. Грица С., Дей О. Принципи класифікації і наукового видання української словесно-музичної народної творчості на сучасному етапі // VI з’їзд славістів. – К.: Наукова думка, 1968, – 37 с.

95. Грушевська К. З примітивної культури // Науковий щорічник. –К., 1926. – Вип. 1-2. – С. 28-84.

96. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні / З друкарні наукового товариства ім. Шевченка. – К.: Освіта, 1992. – 192 с.

97. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. / Упор.: В.В.Яременко; приміт. Л.Ф.Дунаєвської. – К.: Либідь, 1993. – Т.1. – 392 с.

98. Грушевський М. Початки громадянства: (генетична соціологія). Український соціологічний інститут. – Прага: Друкарня “Vernay”, 1921. – 234 с.

99. Гунчак Народні молитви і замовляння у фольклористичних дослідженнях О.О.Потебні / Фольклористичні зошити. – Луцьк.: Вежа, 1996. – С.48-54.

100. Гусев В. Виды современного фольклора славянских народов / История, культура, фольклор и этнография советских народов: VІ Международный съезд славистов. – М.: Наука, 1968. – 43 с.

101. Гусев В. Полифункциональность фольклора // Македонский фольклор. – 1976. – № 18. – С. 36-64.

102. Давидюк В. Українська міфологічна легенда. –Львів.: Світ, 1992. – 175 с.

103. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Вежа, 1997. – 296 с.

104. Дандес А. Фольклор: семиотика или психоанализ: Сб. ст. – М.: „Восточная література”, 2003. – 279 с.

105. Данилевич В. Археологічна минувшина Київщини. – К.: Державне видавництво України, 1925. – С. 25-94.

106. Данильченко Н. Энтнографические сведения о Подольской губернии. – Вып.1.: Народные юридические обычаи и народные верования, суеверия и предрассудки, записанные в Литинском уезде, с приложением памятников устной словестности. – Каменец-Подольск.: Изд. Подольск. губ. стат. к-та, 1869. – 56 с.

107. Даркевич В. Символы небесных светил в орнаменте Древней Руси // Советская археология. – 1960. – № 4. – 58 с.

108. Дей О. Методологічна та джерелознавча база видання зводів фольклору слов'янських народів // ІХ Міжнародний з'їзд славістів. Історія, культура, фольклор та етнографія слов'янських народів: Доповіді. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 36-76.

109. Дей О. Поетика української народної пісні. – К.: Наукова думка 1978. – 250с.

110. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу // Матеріяли до українсько-руської етнольогії. – 1906. – Т.8. – 110 с.

111. Дитячий фольклор / Упор.: Г.В.Довженок. – К.: Наукова думка, 1984. – 470 с.

112. Дмитренко М. Українська фольклористика другої половини XIX століття: Школи, постаті, проблеми. – К.: Сталь, 2004. – 383 с.

113. Добридень, сусіде! / Упор.: П.М. Скунць.–Ужгород: „Карпати”, 1971. – 348 с.

114. Довженок Г. Вступ / Дитячий фольклор. – К.: Дніпро, 1986. – С.11-45.

115. Доценко Е. Межличностное общение: семантика и механизмы: Монография. – Тюмень: ТОГИРРО, 1998. – 202 с.

116. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: У 2 т. – К.: Наукова думка, 1970. – Т.1. – 441 с.

117. Драгоманов М. Малорусские народные предания и рассказы / Свод Михаила Драгоманова. – К., 1876. – XXV. – С.127-132.

118. Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи (1764-1880). – К.: Криниця, 1881. – С.46-85.

119. Дубравін В. Репертуар Євгена Адамцевича в аспекті історичного функціонування фольклору / В кн.: Євген Адамцевич: спогади, статті, матеріали. // Упор.: О. Вертій, Г. Діброва. – Суми: Собор, 1999. – 96 с.

120. Дунаєвська Л. Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій. – К.: В-во Інституту математики НАН України, 1997. – 409 с.

121. Дьяконов И. Архаические мифы Востока и Запада. – М.: Наука, 1990. – 215 с.

122. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя. Тотемна система в Австралії: Пер. з фр. – К.: „Юніверс”, 2002. – 430 с.

123. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики: Пер. з англ. – Л.: Літопис, 2004. – 384 с.

124. Еліаде М. Мефістофель і андрогін. – К.: Основи, 2001. – 570 с.

125. Еремина В. Проблемы исторической поэтики в наследии Веселовского / Русский фольклор. – Л.: Наука, 1979. – С. 236-258.

126. Етнографічні писання М. І. Костомарова. – К.: ДВУ, 1930. – 352 с.

127. Ефименко Д. К статье „Суд над ведьмами” // Киевская старина. – 1883. – № 12. – С.697-700.

128. Ефименко Д. Сборник малороссийских заклинаний.– М.: Наука, 1874. – 70 с.

129. Жирмунский В. Фольклор Запада и Востока: Сравнительно-исторические почерки. – М.: ОГИ, 2004. – 464 с.

130. З гір Карпатських. Українські народні балади. / Упор.: С.В.Мишанич. – Ужгород: Карпати, 1981. – 461с.

131. Загадки / Упор. та примітки: І.П.Березовського. – К.: Вид-во АН УРСР. – 512 с.

132. Заглада Н. Побут селянської дитини // Матеріяли до етнольогії. – 1929. – Т.1. – 180 с.

133. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості / За ред. І.П.Березовського та ін. – К.: Веселка, 1998. – 231 с.

134. Залізняк Л. Образ воїна-звіра // Пам’ятки України. – 1991. – № 5. – С.40-43.

135. Зеленин Д. Магические функции примитивных орудий. – М.: Изд-во АН СССР, Отд. общ. наук, 1931. – № 6. – С.713-758.

136. Земцовский И. Проблемы варианта в свете музыкальной типологии: (Опыт этномузыковедческой постановки вопроса) / Актуальне проблемы современной фольклористики. – Л.: Музыка, 1980. – С.36-50.

137. Зіновіїв К. Вірші / Українська література 17 ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 608 с.

138. Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека: Пер. с нем. – М.: Наука, 1994. – 442 с.

139. Зоре моя вечірняя. Український романс / Упор. Т.П. Булат. – К.: Дніпро, 1982. – 222 с.

140. Иванов А., Марусов П. Материалы для этнографического изучения Харьковской губернии. Слобода Кабанье // Харьковский сборник. – 1893. – Вып. 7. – С.416-460.

141. Иванов В., ТопоровВ. Славянские языковые моделирующие системы (Древний период). – М.: Наука, 1965. – 244 с.

142. Иванов П. Народные рассказы о ведьмах и упирях / Українці: народні вірування, повір'я, демонологія // Упор.: А.П. Пономарьов. – К.: Наукова думка, 1992. – 432 с.

143. Иванов В. Избранные труды по семиотике и истории культуры. – М.: Школа, 1998. – Т.1. – 615 с.

144. Иорданский В. Хаос и гармония. – М.: Наука, 1982. – 343 с.

145. История государства и права Украинской ССР / Отв. ред.: Б.М.Байбий. – К.: Наукова думка, 1986. – Т.1. – 453 с.

146. Іваницький А. Український музичний фольклор: Підруч. для вищих уч. закл. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 320 с.

147. Івановська О. Вивчення звичаєвості як сегмента фольклорної культури // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Літературознавство, мовознавство, фольклористика. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. – Вип. 15. – С.56-58.

148. Івановська О. Ґендерна та вікова суб’єктність в святково-ігровій реальності українців // Літературознавчі студії. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2005. – Вип.12. – С.215-220.

149. Івановська О. До питання про звичаєве право в Україні (становлення права) // Ерліхівський збірник. Юридичний факультет Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. – Чернівці: В-во Чернівецького ун-ту ім. Ю. Федьковича, 2002. – Вип.3. – С. 95-103.

150. Івановська О. Звичаєве право в Україні: Етнотворчий аспект: Навчальний посіб. – К.: ТОВ „УВПК „Ексоб”, 2002. – 234 с.

151. Івановська О. Звичаєво-правові інклюзії у жанрах казки та легенди // Вісник Київського міжнародного університету (Літературознавчі студії). – К: В-во Київського міжнародного університету, 2003. – № 5. – С.297-308.

152. Івановська О. Індикація особистісних смислів у фольклорних образах. // Літературознавчі студії. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип.11. – С.189-193.

153. Івановська О. Календарна обрядовість українців у контексті звичаєвого права // Література. Фольклор. Проблеми поетики. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. –Вип. 12. – С. 55-70.

154. Івановська О. Комплексний підхід до визначення змісту навчального курсу „Звичаєве право” в університетській освіті // Вісник КНУКіМ. – К.: В-во КНУКіМ, 2002. – Вип. 6. – С.43-48.

155. Івановська О. Міжетнічні та міжрелігійні суб’єктні регулятиви у фольклорному тексті (на матеріалах наукових досліджень П.Чубинського) // Літературознавчі студії. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2006. – Вип. 15. – С.38-46.

156. Івановська О. Подолання внутрішніх особистісних конфліктів у рекрутській темі українського фольклору // Вісник Київського славістичного університету. – К.: КСУ, 2005. – № 22. – С.66-77.

157. Івановська О. Правні обряди сімейно-родового життя українців як засіб збереження національної самоідентичності // Культура і мистецтво у сучасному світі. – К.: В-во КНУКіМ, 2002. – Вип. 3. – С.34-41.

158. Івановська О. Програмно-діяльнісні функції родинної дихотомії в українському фольклорі // Література. Фольклор. Проблеми поетики. – Кривий Ріг: Акцент, 2005. – Вип. 22. – Ч. 1. – С. 99-109.

159. Івановська О. Родильна обрядовість у дослідженні П. Чубинського. // Літературознавчі студії. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. – Вип. 8. – С. 89-103.

160. Івановська О. Становлення функціонально-контекстного методу в вітчизняній фольклористиці // Літературознавчі студії. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2005. – Вип. 14. – С. 153-157.

161. Івановська О. Стереотипність стосунків та уявлень родових соціальних груп у фольклорі // Літературознавчі студії. – К.: Вид-во Київського міжнародного університету, 2004. – № 6. – С.374-385.

162. Івановська О. Суб’єктивна інтерпретація як вид образної трансформації в фольклорному тексті // Вісник Київського славістичного університету. – К.: КСУ, 2005. – № 25. – С.76-81.

163. Івановська О. Трансмісія тексту смерті у фольклорі // Стиль і текст. – К.: Вид-во Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, 2005. – Вип. 6. – С.118-126.

164. Івановська О. Українська весільна драма: Міфологічні витоки, звичаєво-правові основи сімейного права // Література. Фольклор. Проблеми поетики. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. – Вип. 17. – С. 10-18.

165. Івановська О. Фольклор як простір розгортання соціумних смислів // Діалог. Медіа-студії. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. – Вип.2. – С.120-131.

166. Івановська О. Фольклор як реалізація суб’єктності етносу // Наукові записки Інституту журналістики. – К.: Вид-во Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, 2003. – Т.13. – С. 6-11.

167. Івановська О. Фольклорна основа педагогічних норм соціалізації молоді // Проблеми освіти: Науково-методичний збірник. –К.: Науково-методичний центр вищої освіти, 2003. – Вип. 30. – С.179-188.

168. Івановська О. Український фольклор як функціонально-образна система суб’єктності: Монографія. – К.: ТОВ УВПК „ЕксОб”, 2005. – 228с.

169. Історія держави і права України / За ред.: В.Г. Гончаренка. – К.: Вентурі, 1996. – 421 с.

170. Історія Львова. – К.: Наукова думка, 1984. – 242 с.

171. Кайуя Р. Миф и человек. Человек и сакральное: Пер. с фр. и вступ. ст.: С.Н.Зенкина. – М.: ОГИ, 2003. – 294 с.

172. Каманін І. Українські богатирі козацької доби // Записки Українського Наукового Товариства в Києві. – 1913. – Кн. ІІ. – С. 22.

173. Каргин А. Комплексный подход к изучению фольклора: от полидисциплинарности к интертекстуальной фольклористике // Первый Всероссийский конгресс фольклористов. – М.: Государственный центр русского фольклора, 2005. – Т.1. – 448 с.

174. Кассирер Е. Сила метафоры / Теория метафоры: Сборник. – М: Прогресс, 1990. – С. 173-193.

175. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні (зимовий цикл): В 2 т. – К.: Обереги, 1994. –Т.1. – 400 с.

176. Кистяковский А. Павел Платонович Чубинский. – К.: Типография Г.Т. Корчак-Новицкого, 1884. – 349 с.

177. Киченко А.С. Введение в теоpию фольклоpа. – Чеpкассы: Чеpкасский государственный университет, 1998. – 175 с.

178. Клековкін О.К. Містерія у ґенезі театральних форм і сценічних жанрів: Навчальний посібник. – К.: КДІТМ ім. Карпенка-Карого, 2001. – 253 с.

179. Кокьяра Д. История фольклористики в Европе. – М.: Наука, 1960. – 453 с.

180. Колесса Ф. Українська усна словесність. – Едмонтон, 1983. – 645 с.

181. Коломийченко Ф. Різдв'яні обряди та звичаї на Чернігівщині (в селі Прохорах, Борзенького пов.) // Матеріали до української етнології.– 1918. – Т. 18. – 142 с.

182. Колшанский Г. Коммуникативная функция и структура языка. – М.: Наука, 1984. – 176 с.

183. Копаниця Л. Метапонятійна модель української ліричної пісні. – К.: Укр. фіто соціологічний центр, 2000. – 504 с.

184. Косарев А.Ф. Мифология и ее эвристическая значимость.–СПб., 1996. – 127 с.

185. Костомаров М. Слов’янська міфологія. – К.: Либідь, 1994. – 384 с.

186. Костомаров Н. Обзор сочинений в писаниях на малороссийском языке: В 2 т. – К.: Наукова думка, 1967. – Т.1. –145 с.

187. Костюхин Е. Авторское введие / В кн.: Путилов Б. Фольклор и народная культура // Отв ред.: А.Н. Анфертьев; сост. Е.О. Путилова; Е.А. Костюхин; РАН. МАЭ им. Петра Великого (Кунсткамера). – СПб.: Петербургское Востоковедение, 2003. – 464 с.

188. Костюхин Е. Жестокий романс / Современный городской фольклор. – М.: Российский государственный гуманитарный университет, 2003. – 736 с.

189. Котляревский А. О погребальних обычаях языческих славян. – М., 1868. – 235 с.

190. Кравченко А. Основы социологии. – М.: Академический проект, 2003. – 432 с.

191. Криничная Н. Персонажи преданий: Становление и эволюция образа. – Л.: Наука, 1988. – 191 с.

192. Кукушкин В., Столяренко Л. Этнопедагогика и етнопсихология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 448 с.

193. Кулиш П. Записки о Южной Руси: У 2 т. – К.: Дніпро, 1994. –Т.1-2. – 354с.

194. Куліш П. Хата. Літературний альманах. – СПб., 1860. – 215 c.

195. Купер Дж. Энциклопедия символов. – М.: Золотой век, 1995. – Кн. ІV. – 401 с.

196. Курочкін О. Українські новорічні обряди: „Коза” і „Маланка”. – Опішне: Українське Народознавство, 1995. – 392 с.

197. Лабов У. Исследование языка в его социальном контексте / Новое в лингвистике. – М.: Наука, 1975. – Вып. VII. – С.96-182.

198. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем: Пер. с англ. / Под ред. и с предисл.: А.Н.Баранова. – М.: Едиториал УРСС, 2004. – 253 с.

199. Лановик З., Лановик М. Українська усна народна творчість. – К: „Знання-Прес”, 2001. – 591с.

200. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М.: Прогресс-Академия, 1992. – 246 с.

201. Леви-Строс К. Структурная антропология. – М.: Эксмо-пресс, 2001. – 507 с.

202. Левинтон Г. К проблеме изучения повествовательного фольклора. Типологические исследования по фольклору: Сб. статей памяти В.Я. Проппа. – М.: Наука, 1975. – 320 с.

203. Левкиевская Е. Магические функции хозяина в восточнославянской традиционной культуре // Мужской сборник. – М.: Лабиринт, 2001. – Вып.1. – 224 с.

204. Легенди і перекази / За ред.: О.І. Дея та ін. – К.: Наукова думка, 1985. – 394с.

205. Леонтьев Д. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. – 2-е изд. – М.: Смысл, 2003. – 482 с.

206. Лич Э. Культура и коммуникация: логика взаимосвязи символов: Пер. с англ. – М.: „Восточная литература” Ран, 2001. – 142 с.

207. Лінтур П. Казкарі Закарпаття і їх репертуар / Зачаровані казкою. –Ужгород: Карпати, 1984. – С.496 - 512.

208. Лісецький С. Улюблений жанр / Українські народні романси // Упор.: В. Єсипка. – К.: Техніка, 2004. – 208 с.

209. Літературознавчий словник-довідник / За ред.: Р.Т.Гром'яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремко. – К.: Академія, 1997. – 752 с.

210. Лозко Г. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.

211. Лотман Ю. Внутри мыслящих миров. Человек-текст-семиосфера-история. – М.: Языки рус. культуры, 1999. – 447 с.

212. Лотман Ю. Избранные статьи: В 3 т. – Таллин: Александра, 1992. – Т.1. – Статьи по семиотике и типологии культуры. – 479 с.

213. Лотман Ю. Статьи по семиотике культуры и искусства. – СПб.: „Академический проект”, 2002. – 542 с.

214. Максимович М. Начатки русской филологии / Собрание сочинений М.А.Максимовича: В 3-х т. – К.: Тип. М.П. Фрица, 1876. – Т.3. – 743 с.

215. Максимович М. Песнь о полку Ігореве / Собрание сочинений М.А.Максимовича: В 3-х т. – К.: Тип. М.П. Фрица, 1876. – Т.3. – 743 с.

216. Малинка А. Рассказы и сказки // Сборник материалов по малорусскому фольклору / Собр. Ал. Малинка. – Чернишов: Тип. Губернского земства, 1902. –С.261-381.

217. Малинка А. Родины и крестины (материал собран. в м. Мрин Нежинского уезда) // Киевская старина. – 1898. – Т. 6. – С.254-286.

218. Малиновский Б. Магия, наука и религия / Этнографическое обозрение. – М.: Эксмо, 1998. – 522 с.

219. Малиновский Б. Научная теория культуры: Пер. с англ. – М.: Наука, 1999. – 208 с.

220. Мартынова А. Вариативность колыбельных песен // Традиции русского фольклора. – М.: Изд. Мос. ун-та, 1986. – 167 с.

221. Мелетинский Е. Об архетипе инцеста в фольклорной традиции (особенно в героическом мифе) / Фольклор и этнография. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. – Л.: Наука, 1984. – С. 57-62.

222. Мелетинский Е. Поэтика мифа. – М.: Наука, 1976. – 407 с.

223. Мелик-Гайказян И. Информационные процессы и реальность. – М.: Наука Физматлит, 1998. – 192 с.

224. Мендей М. Славянские народные верования о воде как границе между миром живых и миром мертвых // Славяноведение. – М.: Наука, 2000. – № 1. – С.89-97.

225. Мердок Дж. Социальная структура: Пер. с англ. – М.: ОГИ, 2003. – 608 с.

226. Мечковская Н. Семиотика: Язык. Природа. Культура. – М.: Академия, 2004. – 432 с.

227. Милорадович В. Українська відьма: Нариси з української демонології / Упор.: О.М.Таланчук. – К.: Веселка, 1993. – 72 с.

228. Милорадович В. Заметки о малорусской демонологии / Українці: народні вірування, повір'я, демонологія // Упор.: А.П. Пономарьов. – К.: Либідь, 1991. – 638 с.

229. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. –К.: Обереги, 1992. – 424 с.

230. Мишанич С. Усні народні оповідання. – К.: Наукова думка, 1986. – 328 с.

231. Молдован В. Основи держави і права: Опорні конспекти. – К.: Юмана, 1996. – 176 с.

232. Моррис Ч. Основания теории знаков / Семиотика. – М.: Радуга, 1983. – С.37-89.

233. Моторина Л. Философская антропология: Учеб. пособие для вузов. – М.: Высшая школа, 2003. – 256 с.

234. Наймитські та заробітчанські пісні // Упор.: С.Й. Грица, О.І.Дей, М.Г.Марченко. – К.: Наукова думка, 1975. – 575 с.

235. Народная словесность // Под ред.: Е.В.Аничкова и др. – М.: "Крафт+", 2002. – 440 с.

236. Народні балади Закарпаття // Вступ ст. П.В. Лінтура. – Львів: Вид-во Львівського університету, 1966. – 283 с.

237. Народні казки, зібрані П.Івановим // Упор. І.Неїло. – К.: ЕксОб, 2003. – 512 с.

238. Народные традиции и фольклор: Очерки теории. – Л.: Наука, 1986. – 303 с.

239. Народные южнорусские сказки // Под ред.: Н. Рудченко. – К.: Наукова думка, 1870. – 236 с.

240. Научное изучение колядок и щедривок // Киевская старина. – 1886. – № 2. – С.25-54.

241. Неклюдов С. Статические и динамические начала в пространственно-временной организации повествовательного фольклора / Типологические исследования по фольклору. – М.: Наука, 1975. – 320 с.

242. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. – К.: Обереги, 1992. – 88 с.

243. Нечуй-Левицький І. Твори: В 2 т. / Бібліотека української літератури (Дожовтневий період). – К.: Наукова думка, 1986. –Т.2. – 636 с.

244. Нидерле Л. Славянские древности. – М.: Алетейя, 2000. – 590 с.

245. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. – К.: Либідь, 1996. – 176 с.

246. Новий тлумачний словник укр. мови: В 4 т. / Упор.: В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: „Аконіт”, 2003. –Т.1. – 926с.

247. Новикова М. Коментар / Замовляння. – К.: Дніпро, 1993. – С.199-306.

248. Новикова М. Прасвіт українських замовлянь / Українські замовляння. – К.: Дніпро, 1993. – 309 с.

249. Новый быт – новые обычаи / Под ред. А.В. Авксентьєва. – Ставрополь, 1977. – 157 с.

250. Охримович В. Значение малорусских свадебных обрядов и песен в эволюции семьи // Этнографическое обозрение. – 1891. – № 4. – С. 64-89.

251. Павличко С. Теорія літератури. – К.: Основи, 2002. – 679 с.

252. Памятники русского права. Памятники права Киевского государства Х-ХІІ веков. – М.: Наука, 1952. – Вып.1. – С. 28-59.

253. Парсонс Т. О структуре социального действия. – 2-е узд. – М.: Академический проект, 2002. – 880 с.

254. Пелипенко А., Яковенко И. Культура как система.– М.: Наука, 1988. – 376 с.

255. Первый Всероссийский конгресс фольклористов: Сборник докладов. – М.: Государственный центр русского фольклора, 2005. – Т.1. – 448 с.

256. Перейма Т. Похоронні звичаї і обряди в селі Рипици Руській, Горлицького повіту // Етнографічний збірник НТШ. – 1912. – Т.31-32. – С. 134-169.

257. Петров В. Методологічно-світоглядні напрями в українській етнографії XIX-XX ст. // Енциклопедія українознавства: У 2 т. – Мюнхен; Нью-Йорк, 1949. – Т.1. – С. 356-370.

258. Пирс Ч.С. Логические основания теории знаков. – СПб.: Алетейя, 2000. – 352 с.

259. Пісні літературного походження / Упор., вступ. ст.: В.Г.Бойка, А.Ф. Омельченка. – К.: Наукова думка, 1978. – 494 с.

260. Попов П. Природа і специфіка народної поетичної творчості // Українська народна поетична творчість: У 2 т. – К.: Наукова думка, 1955. – Т.1. – С. 36-44.

261. Поршнев Б. Противопоставление как компонент этнического самосознания. – М.: Наука, 1973. – С. 15-20.

262. Потебня А. Слово и миф. – М.: Правда, 1989. – 622 с.

263. Потебня А. Теоретическая поэтика. – М.: Академія, 2003. – 342 с.

264. Пошивайло І. Феноменологія гончарства: семіотико-етнологічні аспекти. – Опішне: Українське Народознавство, 2000. – 432 с.

265. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства. – К.: Молодь, 1993. – 397 с.

266. Правдюк О. Пісні про рекрутчину та солдатчину / Рекрутські та солдатські пісні. – К.: Наукова думка, 1974.– 628 с.

267. Прогнозное социальное проектирование: теоретико-методологические и методические проблемы / Отв. ред.: Т. М. Дридзе. – М.: Наука, 1994. – 304 с.

268. Пропп В. Исторические корни волшебной сказки. – М.: Лабиринт, 2000. – 330 с.

269. Пропп В. Морфология волшебной сказки. – М.: Лабиринт, 2003.– 144 с.

270. Пропп В. Русская сказка. – Л.: Наука, 1984. – 333 с.

271. Путилов Б. Фольклор и народная культура. – СПб.:Наука, 1994. – 225 с.

272. Пыпин А. История русской этнографии: В 4 т.–СПб, 1891.–Т.3. – Этнография малорусская. – С.128-387.

273. П’ятигорський А. Мифологические размышления. Лекции по феноменологии мифа. – М.: Языки русской культуры, 1990. – 280 с.

274. Разумова И. Современный русский семейный фольклор как этнокультурный феномен (северо-западный регион). Дис.... док. истор. наук: 07.00.07. – СПб., 2000. – 508 с.

275. Росовецький С. Український фольклор у теоретичному висвітленні. –Ч.1. Теорія фольклору. Посібник для університетів. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 232 с.

276. Рубинштейн С. Принцип творческой самодеятельности // Вопросы философии. –1989. –№ 4. – С. 89-95.

277. Русов М. Гончарство у селі Опошні, у Полтавщині // Материяли до українсько-руської етнології. – 1905. –Т. VI. – С.41-59.

278. Русин М. Фольклор: традиції і сучасність. – К.: Либідь, 1991. – 102 с.

279. Русский народ. Его обычаи, обряды, предания, суеверия и поэзия // Собр.: М.Забылиным. – М.: Совместное Советско-Канадское предприятие „Книга Принтшоп”, 1990. – 607 с.

280. Рыбаков Б. Язычество древних славян. – М.: Наука, 1987. – 782 с.

281. Рэдклифф-Браун А. Структура и функция в примитивном обществе. – М.: Восточная литература, 2001. – 304 с.

282. Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упор. В.А.Чабаненко. – К.: Дніпро, 1990. – 261 с.

283. Садохин А. Этнология: Учебное пособие. – 3-е узд. – М.: Альфа, 2004. – 351с.

284. Салтовська Н. Поетика українських народних загадок. Автореферат дис.... канд. філол. наук: 10.01.07. / Київ. нац. універ. ім. Т.Шевченка. – К., 2004. – 17с.

285. Седакова О. Поэтика обряда. Погребальная обрядность восточных и южных славян. – М.: „Индрик”, 2004. – 320 с.

286. Семчинський С. Загальне мовознавство. – К.: АТ „ОКО”, 1996. – 416 с.

287. Селье Г. От мечты к открытию. – М.: Прогресс, 1987. – 361 с.

288. Серебряная И. К истории слова черт в русском языке / Славяноведение. – М.: Наука, 1998. – № 2. – С.65-73.

289. Сивачук Н. Український дитячий фольклор: Підручник. – К.: Деміур, 2003. – 288 с.

290. Система социологического знания: Учеб пособие / Сост.: Г.В.Щекин. – 4-е изд. – К.: МАУП, 2001. – 208 с.

291. Славянские древности: этнолингвистический словарь: В 5 т. / Под ред. Н.И Толстого. – М.: Международные отношения, 1995. – Т.1. – 584 с.

292. Славянские рабочие песни: Социальный контекст, художественно-эстетические особенности / Сост. Л.К.Вахнина. – К.: Наукова думка, 1986. – 234 с.

293. Современный городской фольклор / Ред. кол.: А.Ф.Белоусов, И.С. Веселова, С.Ю. Неклюдов. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2003. – 711 с.

294. Сокіл В. Народні легенди і перекази українців Карпат. – К.: Наукова думка, 1995. – 160 с.

295. Соколов Ю. Русский фольклор. –М.: Наука, 1941. – 540 с.

296. Соколова В. Весенне-летние календарные обряды русских, украинцев и белорусов. – М.: Наука, 1979. – 286 с.

297. Соссюр Ф. Заметки по общей лингвистике: Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1990. – 280 с.

298. Соссюр Ф. Труды по языкознанию. – М.: Наука, 1977. – 247 с.

299. Социокультурное пространство диалога. – М.: Наука, 1999.– 736 с.

300. Соціально-побутові пісні // За ред.: І.П.Березовського та ін. – К.: Дніпро, 1985.– 331 с.

301. Соціологія: Навч. посібник // За ред.: С.О.Макеєва. – К.: Знання, 2003. – 455с.

302. Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка. – Л.: Наука, 1979. – 437с.

303. Стеблин-Каменский М. Миф. – Л.: Наука, 1976. – 104 с.

304. Стельмахович М. Українська народна педагогіка. – К.: ІЗМН, 1997. – 232 с.

305. Степанов Г. К проблеме языкового вариирования. – М.: Наука, 1979. – 328 с.

306. Стефаненко Т. Этнопсихология: Учебник для вузов. – 3-е изд. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 368 с.

307. Страхов А. Ритуально-бытовое обращение с хлебом и печью и его связь с представлениями о доле и загробном мире / Полесье и этногенез славян: Предварител. материалы конференции. – М., 1983. – С. 25-45.

308. Сумцов Н. Мышь в народной словесности // Этнографическое обозрение. –1891. – Кн. 8. – № 1. – С. 49-94.

309. Сумцов Н. Обрядовое употребление хлеба / Хлеб в обрядах и песнях. – Х.: Типография М.Зильберберга, 1885. – 137 с.

310. Сумцов Н. Символика славянских обрядов: Избранные труды. – М.: „Восточная литература” РАН, 1996. – 296 с.

311. Сухобрус Г. Легенди і перекази / Українська народнопоетична творчість: У 20 н. – К.: Наукова думка, 1958. – Кн. 1. – 423 с.

312. Тайлор Э. Первобытная культура. – М.: Изд-во Политической литературы, 1984. – 573 с.

313. Тернер В. Структура социологической теории. – М.: Наука, 1985.
– 471 с.

314. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів.– К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. – 448 с.

315. Токарев С. Религиозные верования восточнославянских народов XIX- нач. XX века. –М.-Л.: Политиздат, 1957. – 164 с.

316. Толочко П., Боровський Я. Язичницьке капище в „городi” Володимира / Археологiя Києва. Дослiдження i матерiли. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 3-10.

317. Толстая С. Вариативность формальной структуры обряда (Купала. Марена) // Ученые записки Тартусского гос. ун-та. Типология культуры и взаимное воздействие культур. Труды по знаковым системам. – Тарту: Тартусского гос. ун-та, 1982. – Вып. 576. – С.77-78.

318. Толстой Н. От А.Н.Веселовского до наших дней // Живая старина. – 1996. – № 2. – С.5.

319. Толстой Н., Усачова В. Волосы/ Славянские древности // Этнолингвистический словарь: Под. ред.: Н.И. Толстого. – М.: Наука, 1995.
– 411 с.

320. Толстой Н., Толстая С. Ареальные аспекты славянской духовной культуры // Ареальне исследования в языкознании и этнографии: Крат. сообщ. – Л.: Наука, 1978. – С. 46-47.

321. Топорков А. Гончарство: мифология и ремесло / Фольклор и этнография: У этнографических истоков фольклорних сюжетов и образов. – Л.: Наука 1984. – С. 41-47.

322. Топоров В. Крест / Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. – М.: Сов. Энциклопедия, 1988. –Т.2. – С.12-65.

323. Топоров В. О "евразийской" перспективе романа Андрея Белого „Петербург” // Междунар. конф. „Евразийское пространство: Звук и слово”. – М.: Наука, 2000. – С.24-36.

324. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снареженной Императорским Руським Географическим Обществом / Материалы и исследования, собранные д.чл. П.П.Чубинским. – СПб.: Тип. В. Безобразова, 1872. – Т.1. – 467 с.

325. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снареженной Императорским Руським Географическим Обществом / Материалы и исследования, собранные д.чл. П.П.Чубинским. – СПб.: Тип. В. Безобразова, 1873. – Т.2. – 688 c.

326. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снареженной Императорским Руським Географическим Обществом / Материалы и исследования, собранные д.чл. П.П.Чубинским. – СПб.: Тип. В. Безобразова, 1878. – Т.7. – 211с.

327. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снареженной Императорским Руським Географическим Обществом / Материалы и исследования, собранные д.чл. П.П.Чубинским. – СПб.: Тип. В. Киршбаума, 1877. – Т.4. – 713с.

328. Узловые проблемы теории культурной традиции // Советская этнография. – 1981. – № 2. – С.78-96.

329. Украинские народные думы / За ред.: Б.П.Кирдан. – М.: Наука, 1972.– 559 с.

330. Українські думи та історичні пісні / За ред.: Д. Ревуцького – К., 1919.– 235 с.

331. Українські народні казки / Упор.: Л.Ф.Дунаєвська. – К.: Веселка, 1992. – 365с.

332. Українські народні казки / Упор.: О.С. Яремчук. – К.: Веселка 1989. – 254 с.

333. Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських / Упор.: А.Ю. Ясенчук. – К.: Наук. думка, 1978. – 324 с.

334. Українські народні пісні, наспівані Д.Яворницьким: Пісні та думи з арх. Вченого / Упор.: М.Олійник-Шубравської. – К.: Музична Україна, 1990. – 456 с.

335. Українці: народні вірування, повір'я, демонологія / Упор.: А.П.Пономарьов. – К.: Либідь, 1991.– 640 с.

336. Україські приказки, прислів'я і таке ін. / Збірники О.В. Марковича та ін. (Уклав М. Номис). – К.: Либідь, 1993. – 765с.

337. Ушинський. К. Рідне слово: Вибрані пед. твори: У 2 т. – К.: Наукова думка, 1983. – Т.2. – 245 с.

338. Фельдштейн Д. Психология взросления: структурно-содержательные характеристики процесса развития личности: – М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 1999. – 672 с.

339. Философский энциклопедический словар / Под ред.: Н.М.Ланда. – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 251 с.

340. Фольклорні записи Ганни Барвінок / Упор. О.П.Івановська –К.: ІСДО, 1995. – 71 с.

341. Фонди літературно-меморіального музею ім. М.М. Коцюбинського. – Ф. А -28, №28, – С.2.

342. Формозов А. Памятники первобытного искусства на территории СССР. – М.: Наука, 1980. –136 с.

343. Фрагменты ранних греческих философов. – М.: Наука, 1989. – 576 с.

344. Франко І. Найстарша українська пісня / Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наука, 1982. – Т.37. – 423 с.

345. Франко І. План викладів історії літератури руської. Спеціальні курси. Мотиви /Зібр. творів: У 50-ти т. – К.: Наука, 1984. – Т.41. – 397с.

346. Франко І. Як виникають народні пісні / Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1980. – Т.27. –С.235-169.

347. Фрезер Р. Золотая ветвь. – М.: Политиздат, 1980. – 831с.

348. Фрейд З. Толкование сновидений. – К.: Здоровье, 1991. – 383 с.

349. Харузин Н. Этнография. Верования. – СПб., 1905. – Вып. 4. – 431 с.

350. Харузина В. К вопросу о почетании огня // Этнографическое обозрение. – 1906. – № 3-4. – С. 48-96.

351. Хейзінга Й. Homo ludens. – К.: Основи, 1994. – 250 с.

352. Цимбалістий Б. Родина і душа народу / Українська душа. – Нью-Йорк; Торонто, 1956. – 543 с.

353. Человек как субъект культуры / Отв. ред. Э.В. Сайко. – М.: Наука, 2002. – 441 с.

354. Черных П. Историко-этимологический словарь современного русского языка: В 2 т. – М.: Наука, 1994. – Т.2. – 560 с.

355. Чистов К. Вариативность и поэтика фольклорного текста // IX Международный съезд славистов „История культуры, этнография и фольклор славянских народов”. – М.: Наука, 1983. – С.143-169.

356. Чистов К. Индивидуальное или коллективное? // Вопросы литературы. – 1964. – № 6. – С.122-126.

357. Чисто

Дата добавления: 2015-07-25