Усереднений ресторанний рахунок

Усереднений ресторанний рахунок — це показник, що свідчить про доходи, отримані від усіх видів продажу. Він встановлює відношення між прибутками від продажу їжі і напоїв, з одного боку, і кількістю гостей, з іншого. Цей показник визначається в такий спосіб:

Доход від продажу блюд і напоїв = $ Число накриттів

Усереднений ресторанний рахунок не є розповсюдженим статистичним показником в індустрії гостинності США. Деякі підприємства обмежуються лише підрахунком доходів на одне посадкове місце за добу. В інших випадках середні показники виводяться окремо для обіду і вечері. Деякі великі ресторани спочатку визначають показники за рахунками для обіду і вечері і потім виводять середні по продуктах і напоях окремо.

Порівняльний показник доходів від продажу напоїв і від продажу блюд

Показники доходності визначені емпірично на основі ситуацій, що виникають на практиці. На підприємствах індустрії гостинності необхідно контролювати витрати на одержання доходів, тобто вартість вихідних харчових продуктів, вартість напоїв, а також вартість робочої сили. У кожному конкретному випадку ціна отрима-их доходів може бути виражена у відсотковому відношенні до відповідних витрат. Наприклад, показник витрат на одержання доходів від продажу блюд може бути визначений у такий спосіб:

Витрати на виробництво блюд × 100 = % Доходи від продажу цих блюд

Відсоток витрат на одержання доходів від продажу напоїв визначається аналогічним чином:

Витрати на виробництво напоїв × 100 = % Доходи від продажу цих напоїв

Витрати по заробітній платі можуть бути виражені через доходи від прода-жу продуктів або напоїв:

Оплата праці з виробництва блюд × 100 = % Доходи від продажу блюд

Сумарне вираження цієї величини зводиться до наступного:

Вартість витрат праці з виробництва блюд і напоїв × 100 = % Доходи від продажу блюд і напоїв

Власники ресторанів уважно стежать за цією статистикою. Типові прийнятні величини на практиці становлять:

Вартість витрат на виробництво блюд 30—50%

Вартість витрат на виробництво напоїв 20—35%

Вартість трудових витрат 25—35%

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань і розв’язати приклади 1-7.

Питання для самоконтролю знань:

1. Значення статистичних даних для розвитку галузі.

2. Порядок визначення показника рівня завантаження номерів.

3. Показник середньої ціни реального номеру.

4. Показники доходності готелів.

5. Джерела доходності готелів.

6. Доходність на одне місце від послуг харчування.

7. Порівняльні показники доходів від продажу напоїв і блюд.

Приклади:

Приклад 1: У готелі з номерним фондом 500 номерів на визначену дату продано 300 номерів. Розрахуйте рівень завантаження готелю.

Приклад 2: У готелі з номерним фондом 300 номерів проживає 400 гостей. Розрахуйте відсоток подвійного завантаження.

Приклад 3: Загальний доход від номерного фонду на добу складає $9000 за числом номерів, що зайняті.300.Розрахуйте середню ціну готельного номеру.

Приклад 4: Той же готель із добовим прибутком від номерного фонду в розмірі $9000 використовує під розміщення лише 275 номерів. Розрахуйте середню ціну номера.

Приклад: 5 Загальний прибуток від номерного фонду становить $9,000 при за-гальному числі гостей на даний обліковий період 400. Розрахуйте середній прибуток на одного гостя.

Приклад 6. Фактичний добовий доход готелю становить 9000, однак за оцінкою експертів середній доход готелю міг би бути у два рази вищим, тобто $18000. Розрахуйте відсоток потенційного валового доходу готелю:

Приклад 7: Загальний доход становить $12000 при кількості номерів, переданих у групу реалізації — 275. Розрахуйте доход на один номер,

Вивчення матеріалу студент повинен знати: назви, визначення і порядок розрахунків основних техніко-економічних показників, періоди їх розрахунків.

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати техніко-економічні показники, аналізувати їх.

Тема 4. матеріально-технічне забезпечення плану реалізації послуг

4.1. Порядок, методики і розрахунки за комунальні послуги

План

1. Потреби і витрати у побуті на водопостачання і послуги каналізації, тарифи.

2. Потреби і витрати у побуті на теплопостачання, тарифи.

Список використаних джерел:

1. Литвиненко, Я.В Сучасна політика ціноутворення [Текст]: навч. посібник / Я.В. Литвиненко. - К: МАУП, 2001, стор. 148-149.

Основні терміни і поняття: паливно-енергетичні ресурси, тарифи, національ-на комісія з питань регулювання електроенергетики, диференціація тарифів, гігакалорія.

Методичні рекомендації

За даними за один місяць (бажано листопад - березень) вивчити тарифи, норми (для житлових будинків) водопостачання, послуги каналізації, теплопостачання, одиниці виміру на всі комунальні послуги.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань і навести розрахунки на комунальні послуги у житловому господарстві, знати тарифи.

Питання для самоконтролю знань:

1. Які послуги надають підприємства житлово-комунального господарства?

2. Порядок визначення ліміту водопостачання і послуг каналізації.

3. Хто сплачує послуги освітлення у приміщеннях загального користування житлових будинків?

4. Що є одиницею виміру теплової енергії?

5. Що є одиницею виміру електричної енергії?

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: тарифи та житлово-ко-мунальні послуги (оплата 1 м² житлової площі, 1 м³ холодної і гарячої води, газу, послуг каналізації, теплової і електроенергії), норми споживання, на 1 мешканця.

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати витрати на всі житлово-комунальні послуги за місяць.

Тема 5. Трудові ресурси підприємства і оплата праці. Організація праці. робочИЙ час

5.1. Особливості організації праці на підприємствах галузі, наукова організація праці (НОП)

План

1. Особливості організації праці в готельних підприємствах.

2. Наукова організація праці.

Список використаних джерел:

1. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 112-116;

2. Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства [Текст]: / Н.М. Кузнєцова. - К: Федерація профспілок, 1997, стор. 67-69;

3. Шваб, Л.І. Економіка підприємства [Текст] / Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007, стор. 77-107.

Основні терміни і поняття: НОП(наукова організація праці), нерівно-мірність завантаження, сезонність, ефективне використання ресурсів.

Методичні рекомендації

1. Особливості організації праці в готельних підприємствах

При вивченні матеріалу звернути увагу на:

- обсяг, якість і різноманітність послуг у готельному господарстві та чинники, що їх обслуговують;

- нерівномірність та сезонний характер надання послуг;

- особливості сучасного готельного обслуговування та фактори, що їх зумовлюють.

Праця на будь-якому підприємстві повинна бути організована з наукової точки зору. Науковою є така організація праці, яка ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передовому досвіді і дозволяє найкращим чином об’єднати в єдиному процесі виробництва техніку і людей, забезпечити ефективне використання ресурсів та збереження здоров’я працівників. Наукова організація праці (НОП) має вирішувати три завдання:

- економічне – ефективне використання ресурсів, ріст продуктивності праці;

- психофізіологічне – підвищення працездатності людини без шкоди її здоров’ю;

- соціальне – праця повинна бути задоволенням.

2. Наукова організація праці

Основними напрямками НОП є:

- вдосконалення форм розподілу і кооперування праці;

- вдосконалення нормування праці, її морального і матеріального стимулювання;

- покращення умов праці;

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;

- зміцнення трудової дисципліни.

При вивченні теми використайте отриманні знання зі спеціальних дисциплін.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:

1. Специфіка товару, що випускає готель.

2. Підтвердьте прикладами те, що попит на готельні послуги має нерівномірний характер.

3. Як забезпечити ефективність використання праці персоналу?

4. Показники якості обслуговування.

5. Якими особистими якостями повинні володіти керівництво й оперативні працівники готелів?

6. Що таке НОП?

7. Дайте визначення науковій організації праці.

8. Завдання, що вирішує НОП.

9. Основні напрямки НОП.

10. Взаємозв’язок НОП і технічного розвитку.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: особливості організації праці в готельній галузі, сутність поняття «НОП» та завдання, що вирішує наукова організація праці.

5.2. Законодавча база з питань оплати праці, державна політика, функції зарплати, основна і додаткова зарплата

План

1. Закони України «Про оплату праці» і «Про сумісництво».

2. Державна політика і функції зарплати.

3. Зарплата основна і додаткова. Доплати і надбавки.

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор. 174-176;

2. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 137-139.

Основні терміни і поняття: заробітна плата, заробітна плата основна, заробітна плата додаткова, тарифні оклади, відрядні розцінки, доплати, надбавки, компенсаційні виплати.

Методичні рекомендації

Щодо законодавчих актів - необхідно знати їх назви, дату прийняття і основні положення (назви розділів).

Державна політика і функції зарплати чітко визначені в підручнику «Економіка підприємства» автор Бойчик І.М.

Заробітну плату розрізняють основну і додаткову, які знаходяться приблизно у співвідношенні: 70% - основна, 30% - додаткова.

Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, поса-довими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встанов-лених чинним законодавством. Їх розмір залежить від результатів роботи самого працівника.

Організація практичної господарської діяльності здійснюється у відповідності із Статутом підприємства. Адміністрація підприємства несе відповідальність за орга-нізацію і результати фінансово-господарської діяльності, соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу у відповідності до діючого законодавства.

Розмір додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі прямих винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законо-давством.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом, вивчити матеріал і дати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:

1. Державна політика. Функції зарплати.

2. Номінальна і реальна заробітна плата.

3. Основна і додаткова заробітна плата. Структура.

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: законодавчу базу з питань оплати праці, визначення «заробітна плата», її склад і структуру, визначення «основна і додаткова зарплата», найменування доплат і надбавок, їх розміри.

Таблиця

Найменування доплат і надбавок	Розмір доплат і надбавок
Доплати:
За сумісництво професій (посад)	доплата одному працівнику не обмежується максимальним розміром і встановлюється в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою і окладом суміщуваної посади працівників
За розширення зони обслугову-вання або збільшення обсягу робіт	розмір доплати одному працівнику не обмежується і визна-чається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників
За виконання обов’язків тирча-сово відсутнього працівника	До 100 відсотків тарифної ставки(окладу, посадового окладу) відсутнього працівника
За роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці	За роботу у важких, шкідливих умовах праці – 4, 8 і 12 відсот-ків тарифної ставки (окладу) за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці – 16, 20, 24 відсотки тарифної ставки (окладу)
За інтенсивність праці	до 12 відсотків тарифної ставки (окладу)
На період освоєння нових норм трудових затрат	підвищення відрядних розцінок до 20 відсотків, підвищення тарифних ставок до 10 відсотків
За керівництво бригадою (брига-диру, не звільненому від основної роботи)	доплата диференціюється залежно від кількості робітників у бригаді (до 10, понад 10, понад 25 осіб) конкретний розмір до-плати визначається галузевими (регіональними) угодами за-лежно від розміру ставки розряду, присвоєного бригадиру якщо чисельність ланки більше, ніж п’ять осіб, встановлюється доплата в розмірі до 50 відсотків відповідної доплати бригадира

Продовження табл.

За роботу у вечірній час – з 18 до 22 години (при багатозмінному режимі роботи)	20 відсотків годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час
За роботу в нічний час (з 22.00 до 6.00)	35 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину за роботи в цей час
Надбавки:
За високу професійну майстерність	диференційовані надбавки до тарифних ставок (окладів) робітників: ІІІ розряду – 12 відсотків, IV розряду – 16 відсотків, V розряду – 20 відсотків, VI і вищих розрядів – 24 відсотки тарифної ставки (окладу)
За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів	водіям 2-го класу – 10 відсотків, 1-го класу – 25 відсотків встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час
За класність машиністам електро-возів, електропоїздів, дизель-поїздів	до 25 відсотків встановленої тарифної ставки за відпрацьований машиністом час
За високі досягнення у праці	до 50 відсотків посадового окладу
За виконання особливо важливої роботи на певний термін	до 50 відсотків посадового окладу
За знання і примінення в роботі іноземних мов (в залежності від кількості мов)	у відсотках до ставки зарплати

5.3. Професійно-кваліфікаційні групи в туризмі, підготовка кадрів для роботи в галузі

План

1. Особливості організації праці в туризмі.

2. Професійно-кваліфікаційні групи в туризмі.

Основні терміни і поняття: кваліфікація, характер праці, складність праці, професійно-кваліфікаційні групи, працівники туризму, фахівці, працівники вторинної зайнятості, господарські керівники, кадри масових професій.

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор. 61-74;

2. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор.33, 106;

3. Кузнецова, Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства [Текст]: / Н.М. Кузнєцова. - К: Федерація профспілок, 1997, стор. 67-72 (виб.);

4. Іванілов, О.С. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник для сам. вивчення дисципліни / О.С. Іванілов, О.М. Таряник, А.Ю. Перетятько. - Х: Консум 2008, стор. 104-142 (виб.);

5. Пуцентейло, П.Р. Економіка і організація туристично – готельного підприємництва [Текст]: навч. посібник / П.Р. Пуцентейло. – К: Центр учбової літератури, 2007, стор. 278, 289;

6. Шваб, Л.І. Економіка підприємства [Текст] / Л.І. Шваб. – К: «Каравела», 2007, стор. 77-107 (виб.).

Методичні рекомендації

1. Особливості організації праці в туризмі

Для визначення сутності неоднорідності праці використовуються такі поняття, як якість праці, кваліфікація, складність праці й характер праці.

2. Професійно-кваліфікаційні групи в туризмі

Туристсько-екскурсійні працівники диференціюються на шість професій-но-кваліфікаційних груп:

I група – працівники туризму – кадри, зайняті безпосередньо туристсько-екскурсійним обслуговуванням: екскурсоводи, гіди-перекладачі, інструктори-методисти, керівники туристських груп, організатори подорожей і екскурсій, інструктори тур клубів тощо. Основні функції – організація відпочинку й туристська освіта. З урахуванням особливостей укладання трудових договорів цю групу можна розділити на дві підгрупи: IA – постійно працюючі: інструктори, екскурсоводи, організатори й керівники туристських груп основного складу, гіди-перекладачі, які забезпечуються соціальним страхуванням і всіма пільгами штатних працівників галузі; IБ – працівники вторинної зайнятості, що представляють туристсько-екскурсійні послуги з договору, на умовах погодинної оплати праці у вільне від основної роботи час: керівники туристських груп, інструктори, екскурсоводи. Підгрупа поєднує більше 70 тис. чоловік.

II група – аніматори туризму: близько 700 тис. організаторів самодіяльного туризму, інструкторів, ст. інструкторів, ст. інструкторів-методистів, що працюють на притягнутих або громадських началах, а також понад 15 тис., що щорічно залучаються в міжнародний туристський обмін гідів-міжнародників.

III група – господарські керівники й керівний адміністративно-управлінсь-кий персонал: лінійні й функціональні керівники організацій, об'єднань і під-приємств. Їхня основна функція – прийняття конкретних господарсько-управлінсь-ких рішень.

IV група – фахівці (працівники різних відділів і служб: інженери, інструк-тори, економісти, бухгалтери, технологи тощо), які, у свою чергу, підрозділяються на підгрупи: IVА – фахівці наскрізні, тобто, що вимагаються галузями народного господарства, у тому числі туристсько-екскурсійної галузі: IVБ – фахівці міжгалузеві; IVВ – фахівці галузеві (технологічні), тобто потрібні тільки туристсько-екскурсійній галузі. Поділ груп фахівців на підгрупи обумовлене різним підходом до підготовки й навчання кадрів даних категорій. Основною функцією фахівців є кваліфікована й технологічна розробка і реалізація конкретних рішень і питань.

V група – кадри масових професій (кухарі, покоївки, сантехніки, офіціанти, водії тощо), тобто кваліфіковані робітники, функцією яких є реалізація й забезпечення технологічного циклу туристського обслуговування. Ця група включає наступні підгрупи: VА – робітники некваліфікованої й малокваліфікованої ручної праці; VБ – робітники висококваліфікованої праці.

VI група – службовці. Поєднує працівників розумової праці: секретарів, діло-водів, друкарок, касирів, табельників, нормувальників та ін. Основна функція – ведення діловодства, нормативної документації, виконання оперативно-технічних завдань.

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: скласти конспект за пропонованим планом і надати усні відповіді на питання для самоконтролю знань.

Питання для самоконтролю знань:

1. Які поняття використовують для визначення сутності соціально-економіч-ної неоднорідності праці?

2. Які ознаки лежать в розподілі працівників туризму на професійно-кваліфі-каційні групи?

3. Які професійно-кваліфікаційні групи поділяють на підгрупи?

4. Які прошарки населення задіяні в групі «Аніматори туризму»?

5. Професії, що відносять до групи «Спеціалісти».

6. Приклади посад групи «Кадри масових професій».

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: особливості організа-ції праці в туризмі, назву і короткий зміст VI групи в туризмі.

5.4. Колективні форми організації праці та оплати праці. Розподіл відрядного приробітку і премії в бригаді

План

1. Порядок визначення тарифної заробітної плати.

2. Порядок визначення розрахункової тарифної зарплати.

3. Визначення суми приробітку і премії кожному робітнику.

4. Визначення суми зарплати кожному робітнику бригади.

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор.179-180;

2. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 134.

Основні терміни і поняття: годинна тарифна ставка, тарифна зарплата, КТУ, відрядний приробіток, розрахункова тарифна зарплата.

Методичні рекомендації

(додається методика і приклад розрахунків)

За результатами вивчення нового матеріалу необхідно: розв’язати задачу і заповнити таблицю.

Приклад розподілу колективного заробітку

Вихідні дані: у.о.

Загальна сума заробітної плати бригади за місяць 1831,50

в тому числі:

- заробітна плата за тарифом 1098,00

- відрядний приробіток бригади 354,10

- премія за діючим положенням 379,40

У зв’язку з тим, що розряди робітників за фактично відпрацьований ними час різні, нарахування заробітної плати проводиться з обліком тарифної заробітної плати кожного робітника.

Послідовність розрахунку

1. Визначається тарифна заробітна плата кожного члена бригади, для чого годинна тарифна ставка робітника помножується на фактично відпрацьований ним час.

· 0,863 * 168 = 144,98

· 0,863 * 144 = 124,27

· 0,754 * 168 = 126,67

· 0,754 * 168 = 126,67

· 0,67 * 160 = 107,20

· 0,67 * 128 = 85,76

· 0,606 * 152 = 92,11

· 0,67 * 144 = 96,48

· 0,606 * 168 = 101,80

· 0,548 * 168 = 92,06

2. Визначаються розрахункові величини, які використовуються для розподілу відрядного приробітку та премії. Для цього тарифна заробітна плата кожного робітни-ка (гр.7) помножується на величину, яка встановлюється йому у даному місяці, кое-фіцієнта трудової участі (гр.8). Отримані в графі 11 результати сумуються. В даному прикладі сума множень тарифної заробітної плати на КТУ складає 1109,52 у.о.

· 144,98 * 1,5 = 217,47

· 124,27 * 0,9 = 111,84

· 126,67 * 1,2 = 152,00

· 126,67 * 0,5 = 63,33

· 107,20 * 1,0 = 107,20

· 85,76 * 0,8 = 68,60

· 92,11 * 1,0 = 92,11

· 96,48 * 1,3 = 125,42

· 101,80 * 0,6 = 61,08

· 92,06 * 1,2 = 110,47

3. Визначається величина розподілу відрядного приробітку і премії

733.50 у.о./ 1109.52 у.о. = 0,661 у.о.

4. Визначаються відрядний приробіток та премія, яка нараховується кожному робітнику. Для цього результат, отриманий у попередньому пункті (п.3), помно-жується на розрахункову величину, яка використовується для визначення відрядного приробітку та премії: графа 12= 0,661 * графа 11

1) 0,661 * 217,47 = 143,75

2) 0,661 * 111,84 = 73,96

3) 0,661 * 152,00 = 100,48

4) 0,661 * 63,33 = 41,87

5) 0,661 * 107,20 = 70,88

6) 0,661 * 68,60 = 45,36

7) 0,661 * 92,11 = 60,90

8) 0,661 * 125,42 = 82,91

9) 0,661 * 61,08 = 40,37

10) 0,661 * 110,47 = 73,02

5. Сума тарифної заробітної плати робітника з нарахованими йому відрядним приробітком та премією складає заробітну плату кожного робітника за звітний місяць: графа 13 = графа 7 + графа 12

1) 144,98 + 143,75 =288,73

2) 124,27 + 73,96 = 198,23

3) 126,67 + 100,48 = 227,15

4) 126,67 + 41,87 = 168,54

5) 107,20 + 70,88 = 178,08

6) 85,76 + 45,36 = 131,12

7)92,11 + 60,90 = 153,01

8)96,48 + 82,91 = 179,39

9)101,80 + 40,37 = 142,17

10)92,06 + 73,02 = 165,08

Результати розрахунків наведені в таблиці.

У.О.

№ п/п	3 варіант
Розряд робітника	Годинна тарифна ставка	Відпрацьований час (год.)	КТУ
		2,15		1,5
		2,15		0,9
		1,88		1,2
		1,88		0,5
		1,66		1,0
		1,66		0,8
		1,50		1,0
		1,66		1,3
		1,50		0,6
		1,36		1,2

Загальна сума заробітної плати за місяць 4680,05

в тому числі:

Заробітна плата за тарифом 2728,08

Відрядний приробіток та премія 1952,00

Після вивчення матеріалу студент повинен вміти: розраховувати тарифну заробітну плату, розрахункову тарифну зарплату, визначати суму приробітку і премії кожному робітнику, суму зарплати кожному робітнику.

Таблиця ‑ Розрахунок заробітної плати членам бригади при встановленні коефіцієнта трудової участі на відрядний приробіток та премію

У.О.

№п/п

Прізвище, ім’я, по батькові членів бригади

Фах

Розряд робітника

Годинна тарифна ставка

Відпрацьований час (год)

Тарифна з/п за відпрацьований час

КТУ

Відрядний приробіток

Премія

Розрахункова тарифна з/п з обліком КТУ

Відрядний приробіток + премія

Місячна з/п

2

Всього по бригаді

№п/п	Прізвище, ім’я, по батькові членів бригади	Фах	Розряд робітника	Годинна тарифна ставка	Відпрацьований час (год)	Тарифна з/п за відпрацьований час	КТУ	Відрядний приробіток	Премія	Розрахункова тарифна з/п з обліком КТУ	Відрядний приробіток + премія	Місячна з/п
	Бубнов Г.Г.			86,3		144-98	1,5			217-47	143-75	288-73
	Козлов В.В.			86,3		124-27	0,9			11-84	73-96	198-23
	Болин В.С.			75,4		126-67	1,2			152-00	100-48	227-15
	Рома В.Г.			75,4		126-67	0,5			63-33	41-87	168-54
	Юрков Г.С.			67,0		107-20	1,0			107-20	70-88	178-08
	Попов В.Т.			67,0		85-76	0,8			68-60	45-36	131-12
	Русов С.І.			60,6		92-11	1,0			92-11	60-90	159-01
	Іванін А.Н.			67,0		96-48	1,3			152-42	82-91	179-39
	Шатов К.П.			60,6		101-80	0,6			61-08	40-37	142-17
	Фадєєв А.Л.			54,8		92-06	1,2			110-47	73-02	165-08
Всього по бригаді					1098-00		354-10	379-40	1109-52	733-50	1834-50

Таблиця ‑ Розрахунок заробітної плати членам бригади при встановленні коефіцієнта трудової участі на відрядний приробіток та премію, у.о.

5.5. Сутність і методика розрахунків зарплати при безтарифній системі оплати праці

План

1. Сутність, сфера застосування безтарифної системи оплати праці.

2. Кваліфікаційний рівень – основний елемент організації оплати праці.

3. КТУ – особливості встановлення.

4. Зарубіжний досвід впровадження нетрадиційних систем оплати праці.

Список використаних джерел:

1. Бойчик, І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / І.М. Бойчик, М.С. Харів, М.І. Хопчан. – К: Каравела, 2000, стор. 180-181;

2. Гринчуцький, В.І. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В Погріщук: Центр учбової літератури, 2012, стор. 136-137.

Основні терміни і поняття: кваліфікаційний рівень, КТУ (коефіцієнт трудової участі), система «плаваючих окладів».

Методичні рекомендації

Щодо сутності та сфери застосування безтарифної системи і зарубіжного досвіду впровадження нетрадиційних форм оплати праці матеріал в достатньому обсязі викладено у підручнику.

Кваліфікаційний рівень характеризує фактичну трудову віддачу працівника і визначається діленням його заробітку на мінімальний рівень оплати праці, що склався на підприємстві.

Дата добавления: 2015-07-25