Стратегичское управление

1. Стратегія організації – це генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу ресурсів організації для досягнення її цілей;

2. У межах стратегії конгломератної диверсифікації здійснюють:

охоплення напрямків діяльності, які не мають безпосереднього зв'язку з основним бізнесом підприємства;

3. Господарський портфель – це сукупність окремих напрямків діяльності фірми.

4. До типових стратегій невеликих фірм належать:

стратегії копіювання, оптимального розміру, використання переваг великого підприємства;

5. У ході застосування стратегії прогресивної інтеграції вирішують такі проблеми: посилення контролю за системою розповсюдження продукції підприємства;

6. Відповідно до моделі “п'ять сил конкуренції” М. Портера на ситуацію в галузі значно впливають: продавці всередині галузі, виробники товарів-замінників, нові конкуренти, постачальники, споживачі;

7. Місія організації – це основне завдання організації, що пояснює сенс її діяльності;

8. Якщо відома фірма розробляє велику кількість модифікацій популярного марочного товару з різним дизайном, упаковкою, споживчими якостями, то вона застосовує стратегію:

в) диференціації;

9. Ознакою становища СБО на галузевому ринку, визначеного як “дійна корова” відповідно до матриці BCG, є значна частка ринку, що збільшується повільними темпами;

10. Завдання стратегічного контролю – це перевірка правильності виконання робіт, функцій і операцій під час реалізації стратегії.

11. Прогнози збуту продукції підприємства на кілька років уперед на основі екстраполяції тенденцій розвитку розробляють у випадку довгострокового планування;

12. Стратегія регресивної інтеграції забезпечує вирішення таких проблем організації зменшення залежності підприємства від постачальників;

13. Матриця BCG класифікує СБО підприємства за такими показниками відносна частка ринку, темпи зростання галузевого ринку;

14. Основні завдання керівництва підприємства під час реалізації стратегії такі: приведення структури управління у відповідність до нової стратегії;

15. До основних чинників макрооточення фірми належать:

економічні, соціальні, політичні, правові, технологічні, міжнародні фактори;

16. Типовими стратегіями підприємств, що діють у неперспективних галузях, є:

а) стратегія фокусування, створення й розробки зростаючих ринкових сегментів;

17. Стратегічне планування починають оцінювання потреб ринку, вивчення тенденцій розвитку галузі;

18. До функціональних належать стратегії: (стратегії, що залежать від певного напрямку діяльності) виробнича, фінансова, маркетингова, кадрова;

19. Умова, необхідна для реалізації стратегії концентрації – це:

а) наявність великої кількості покупців, які визначають унікальність продукції;

20. Для підприємств, які діють у галузях, що перебувають на стадії зрілості, рекомендовані такі стратегії: зниження витрат, придбання фірм-конкурентів, вихід на нові ринки;

21. Поняття “стратегічне управління” вперше було застосовано 60 – 70-ті рр. XX ст. у США;

22. Аналіз середовища в процесі розробки стратегії здійснюють у такій послідовності: вивчення макрооточення, галузевого ринку організації, внутрішнього середовища;

23. Стратегічний господарський підрозділ – це відокремлений складник бізнесу, що відповідає за певний вид діяльності компанії;

24. Для застосування стратегії диференціації необхідна така ринкова умова: попит на продукцію різноманітний за структурою, переважає нецінова конкуренція;

25. Корпоративна стратегія: має місце тільки в диверсифікованих компаніях;

26. Стратегія низьких витрат орієнтує керівництво фірми на широкий ринок і виробництво великої кількості стандартних товарів;

27. Інструмент порівняння, аналізу й оцінювання різних бізнес-напрямків діяльності підприємства – це матриці

28. Стратегію організації розробляють у такій послідовності: аналіз середовища, формулювання місії та складання системи цілей, оцінка і вибір стратегії, реалізація і контроль;

29. Критерієм ефективності стратегічного управління є: своєчасність і точність реакції організації на нові запити ринку та зміни в оточенні;

30. Типові стратегії підприємств-лідерів такі: розширення параметричного ряду продукції, блокування діяльності дрібних конкурентів;

31. Зміст стратегії диверсифікації полягає:

поширенні господарської діяльності на нові сфери (типи продукції, ринки, галузі);

32. В основі виокремлення СБО лежить концепція сегментації ринку.

33. У диверсифікованій фірмі стратегії за рівнем розробки поділяють: корпоративні, ділові, функціональні, операційні.

34. Під час вибору стратегії підприємства застосовують матрицю Томпсона – Стрікленда, основні детермінанти якої такі:

а) темпи зростання галузевого ринку, конкурентні позиції підприємства;

35. Стратегію диверсифікації застосовують за таких ринкових умов:

антимонопольне регулювання унеможливлює подальше розширення бізнесу в галузі, де діє підприємство;

36. Стратегію горизонтальної інтеграції застосовують у таких випадках: має місце профільна диверсифікація;

37. Об'єктами основної уваги керівництва в процесі стратегічного управління є:

а) відстеження змін у зовнішньому середовищі та адаптація до них;

38. Основні типи диверсифікації такі:

а) профільна, непрофільна (конгломератна);

39. Відповідно до моделі життєвого циклу галузеві ринки поділяють:

а) нові, зрілі, неперспективні;

40. Основними типами стратегії інтеграції є:

а) прогресивна, регресивна, горизонтальна;

41. Довгострокове і стратегічне планування: (довгострокове засноване на принципі екстраполяції минулого досвіду на майбутній, а стратегічне засноване не виключає того, що майбутній стан П-ва у майбутньому може бути гіршим за стан у минулому)

а) відмінні між собою в трактуванні майбутнього;

42. До загроз підприємства, які існують у зовнішньому середовищі, не належать:

а) прискорення темпів зростання ринку, статичність конкурентного тиску, можливість розширення виробництва;

43. У матриці GE/McKensey для аналізу СБО застосовують такі критерії:в) привабливість галузі / конкурентна позиція;

44. Під товаром-субститутом розуміють:

товар-аналог, який відрізняється від базового за деякими якісними характеристиками;

45. Істотною перешкодою для входу нових конкурентів у галузь може бути:

наявність широко відомих торгових марок у фірм, що діють у галузі;

46. До зовнішніх можливостей підприємства не належить:

зростання рівня інфляції;

47. До механізму впливу сильних постачальників на конкурентні позиції підприємства не можна віднести:

а) нав’язування вимог щодо ціни продукції, яку випускає підприємство;

48. Вплив покупців на конкурентні позиції підприємства посилюється:

г) монопольного становища споживача.

49. Серед перерахованих характеристик (1 – довгострокове планування; 2 – передбачення або сприяння виникненню нових потреб на ринку; 3 – зосередження на нових розробках; 4 – зосередження на виробництві; 5 – контроль поточної діяльності; 6 – динамічність організаційної структури) стратегічному управлінню властиві такі:

б) 2, 3, 6;

50. Із нижчезазначених результатів (1 – збільшення ціни акцій; 2 – зростання частки ринку; 3 – підвищення репутації фірми серед клієнтів; 4 – прискорене зростання грошових надходжень; 5 – підвищення конкурентоспроможності товару на глобальному ринку; 6 – досягнення міцного фінансового становища на ринку) стратегічними цілями для фірми є:

г) 2, 3, 5.

Дата добавления: 2015-07-19