Читайте также:
|
Франсуа Війон— французький поет (Великий заповіт, Малий заповіт, балади та ін.). Справжнє прізвище — де Монкорб'є (de Montcorbier), Монкорб'є (Montcorbier) або де Лож (des Loges).
Основну масу поетичної спадщини Війона перекладено українською мовою. Існує щонайменше по два переклади Великого заповіту (Святослав Гординський, Леонід Первомайський), Малого заповіту (Святослав Гординський, Юрій Бедрик), однак найбільшу популярність серед українських перекладачів мав Катрен (Святослав Гординський, Леонід Первомайський, Юрій Бедрик, Петро Новохацький, Степан Процюк). Не перекладеними залишаються балади, написані жаргоном кокіярів, з огляду на значну незрозумілість лексики оригіналу. Єдина спроба перекласти таку баладу мала місце в діаспорі й належала Святославу Гординському.
В 1455 році після випадкового вбивства священика Шермуа Війон втік з Парижа в Шеврез і Бур-ля-Рен, де весело проводив час в обіймах не дуже суворої ігумені монастиря Пор-Рояль. Перед своєю смертю після бійки з Війоном священик пробачив поета, і Війон подає два клопотання про помилування, яке через півроку йому дарували. Але, повернувшись до Парижа, вже перед Різдвом він зв'язався із зграєю розбійників і взяв участь у пограбуванні теологічного факультету в Наваррському коледжі. Вкрадено 500 золотих екю — сума на ті часи чимала. І хоча Франсуа під час пограбування всього лише стояв на варті, він передбачливо вирішив знову сховатися із столиці — надовго. Тоді ж написав невелику поему «Малий заповіт, або Ле», в якій відписав своє неіснуюче майно друзям і знайомим. В цій поемі Війон представляє справу так, ніби біжить з Парижа через неподілену любов, а насправді, щоб підготувати пограбування свого багатого родича, яке, скоріш за все, не відбулося. Професійним злочинцем Війон не був і брав участь в пограбуванні коледжа, щоб розжитися грошима для подорожі в столичний Анжер, де хотів стати придворним поетом «короля Сицилії і Єрусалиму» Рене Анжуйського. Але ця спроба закінчилася невдачею — Війон не ужився при дворі герцога. Життя без пригод здавалося Франсуа прісним, і в Анжері він знову відзначився. За які гріхи — невідомо (казали, що навіть заради доброї вечері Франсуа був здатний на що хоч), але його засудили до повішення. Чекаючи на страту, у в'язниці Війон написав знамениту «Баладу повішеного». Але вирок чомусь скасували, і поет якимсь чудом опинився на волі.
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 195 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Поезія вагантів (голіардів) і її місце в історії середньовічної літератури. | | | Середньовічна драма та її основні жанри. |