Реляційна модель БД

Реляційна модель дані об'єкти і зв'язки між ними представляються у виді таблиць, при цьому зв'язки теж розглядаються як об'єкти. Усі рядки, що складають таблицю в реляционной базі даних повинні мати первинний ключ. Усі сучасні засоби СУБД підтримують реляционную модель даних.

У кожного стовпця в таблиці є своє ім'я, що звичайно служить заголовком стовпця. Усі стовпці в одній таблиці повинні мати унікальні імена, однак дозволяється привласнювати однакові імена стовпцям, розташованим в різних таблицях.Стовпці таблиці упорядковані зліва направо, і їхній порядок визначається при формуванні таблиці. У будь-якій таблиці завжди є як мінімум один стовпець.Як правило, не вказується максимально допустиме число стовпців у таблиці, однак майже у всіх комерційних СКБД ця межа існує і, як правило, складає приблизно 255 стовпців.На відміну від стовпців, рядки таблиці не мають визначеного порядку. Це значить, що якщо послідовно виконати два однакових запити для відображення вмісту таблиці, то немає гарантії, що обидва рази рядка будуть перераховані в тому самому порядку.Рядки таблиці утворюють данні різного формату і різного типу, тобто можна стверджувати, що рядки таблиці є кортежами.

Переваги реляційної моделі:простота і доступність для розуміння користувачем. Єдиною використовуваною інформаційною конструкцією є «таблиця»;строгі правила проектування, які базуються на математичному апараті;повна незалежність даних. Зміни в прикладній програмі при зміні реляційної БД мінімальні;для організації запитів і написання прикладного ПЗ немає необхідності знати конкретну організацію БД у зовнішній пам'яті.

Недоліки реляційної моделі:далеко не завжди предметна область може бути представлена у вигляді «таблиць»;в результаті логічного проектування з'являється безліч «таблиць». Це призводить до труднощів розуміння структури даних;БД займає відносно багато зовнішньої пам'яті;відносно низька швидкість доступу до даних.

Дата добавления: 2015-07-16