Ред.] Історія

Монастир Сурб-Хач в Криму

Вірмени вперше з'явилися в Україні за часів Київської Русі. В XI столітті після нападів сельджуків, падіння вірменської держави і антивірменської політики у Візантії значна частина вірмен переселилася на південь України, перш за все до Криму. В XI столітті окремі вірменські купці, найманці і ремісники служили у руських князів. «Києво-Печерський Патерик» згадує вірменського лікаря, який лікував Володимира Мономаха. У 1230 р. галицький князь Лев Данилович запросив вірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави.

Реверс пам'ятної монети

Вони прибули в основному на Кримський півострів, де були створені великі вірменські колонії у Кафі (Феодосія), Судаку і Солхаті (Старий Крим). Їх чисельність зросла протягом XII-XV століть в результаті міграції вірмен, які рятувалися від монгольської навали. Це призвело до появи нового прізвиська Кримського півострова в середньовічних літописах — Armenіa Magna (Велика Вірменія) або Armenіa Marіtіma (Морська Вірменія) в середньовічних літописах. Невеликі вірменські громади були засновані в центральній Україні, включаючи Київ, і західних регіонах — Поділлі та Галичині.

Вірменська церква у Чернівцях

У 1267 році Львів став центром вірменської єпархії, а освячений в 1367 роцівірменський собор у цьому місті — єпархіальним. У Львові в 1510 році вірмени отримали від польського короля Сигізмунда І дозвіл судитися за своїм власним правом — статутом львівських вірмен, однак вони не допускалися в роботу міського магістрату (у міському самоврядуванні могли брати участь тільки католики). Важливим центром вірменської колонізації став Кам'янець-Подільський (в XVI столітті там було 300 вірменських сімей), де вірмени мали свій магістрат. Поселення вірмен були в Києві, Луцьку, Галичі, Снятині, з часом в Станіславові. Після захоплення Криму Османською імперією в 1475 році, багато кримських вірмен переїхали в ці північно-західні регіони України. В Галичині і на Поділлі працювали вірменські друкарні, а в 1618 р. Ованес Карматенянц видав «Альгіш Бітікі» («Молитовник») — єдину в світі друковану книгу вірмено-кіпчацькою мовою ^[3], яка була письмовим варіантом розмовної мови вірмен в Криму і в Україні. Після прийняття частиною вірмен унії (1630 рік) з католицькою церквою, вірмени в Речі Посполитій поступово асимілювалися серед місцевого польського населення, а частина з них емігрувала до Криму.

У 1778 році велика група кримських вірмен покинула територію Османської імперії і поселилася в межах Росії, в Ростові-на-Дону. Однак через двадцять років після входження Криму до складу Росії, на заклик російського уряду туди повернулися багато з переселенців повернулися і прибули нові групи вірмен з Туреччини.

Вірменські хачкари в Феодосії

У першій половині XX століття в Галичині налічувалося 5,5 тисяч вірменокатоликів за віросповіданням, як правило польськомовних. Вони мали 9 парафіяльних церков, 16 каплиць, монастир сестер-бенедиктинок у Львові. Львівська архиєпархія вірменокатоликів перебувала в безпосередньому підпорядкуванні Папи Римського і проіснувала до кінця Другої світової війни, коли була знищена радянською владою.

У 1944 році кримські вірмени були депортовані з півострова поряд з греками, болгарами і кримськими татарами, однак їм дозволили повернутися в 1960-і роки.

Вірменська церква в Бережанах (Тернопільська область)

Після 1991 року спостерігається відродження Вірменської католицької церкви в Україні. 28 листопада 1991 в Україні було офіційно зареєстровано єпархію Вірменської апостольської церкви, громади якої зараз діють у Львові, Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, а також у деяких містах Криму.

Дата добавления: 2015-07-16