Ред.] ХVIII-XIX ст.

Сучасне болгарське населення поселилося у регіоні в кінці XVIII століття та на початку XIX століття, під час феодального заколоту у Отоманській імперії та після періоду Російсько-турецьких війн. Особливо сильні хвилі еміграції були після Російськ-турецьких війн 1806-1812 та 1828-1829 рр. Поселенці прибували з сучасної східної Болгарії, але багато також було нащадків болгар з західної частини країниo. Окрім болгар також серед емігрантів були албанці, що заселили східну Болгарію за деякий час до цього.

Після прибуття, болгари заснували свої власні міста, такі як Болград (1819 р.) та Комрат, та приблизно 64 сіл. У 1856 р., після Паризького миру, регіон Бессарабія розділились на південно-західну частини, у тому числі Болград, Ізмаїл та Кілія, що входили до Молдови (з 1861 р. — Королівство Румунія), а північно-східна, зосереджену навколо Комрату, залишилися в Російській імперії. Болгарська гімназія була заснована у Болграді 28 червня 1858 р., яка мала серйозний вплив га розвиток болгарської освіти та культури та як факт була першою сучасною Болгарською гімназією.

У 1861 р. 20,000 болгар з румунської частини Бессарабії перейшли до Росії, де вони отримали землю у Таврійську Губернію, щоб замінити ногайців, що покинули колишню територію Кримського ханства. Ті поселенці заснували іншу болгарську спільноту — Таврійських болгар.

Після того, як увесь регіон був знову включений у межі Росії в 1878 році, процес русифікації посилився, тому багато болгарських інтелектуалів повернулися до новоствореного Князівства Болгарії, щоб надати допомогу у створенні Болгарської держави. Болгарська меншість було позбавлено права, отримані протягом румунського контролю.

Дата добавления: 2015-07-16