Демократизація та політична модернізація за Пшеворським.

А. Пшеворський запропонував шість «універсальних характеристик демократії». 1. Існування та організація конфліктуючих інтересів, що означає: а) для захисту своїх інтересів можуть формуватися різноманітні групи; б) ці групи мають гарантований доступ до політичних інститутів; в) учасники «політичної гри», які дотримувалися її правил, але програли, не втрачають права на продовження «гри». 2. Розвиток і вирішення конфліктів здійснюється, згідно із правилами, визначеними заздалегідь, чіткими та доступними для всіх учасників. У цих правилах визначаються: а) особливості допуску до процедури політичної участі; б) можливі напрямки діяльності, сукупність яких представляє визнані стратегії поведінки; в) критерій, що дозволяє обмежити сферу дії конфлікту. 3. Деякі дії виключені як можливі стратегії, наприклад, постійне використання фізичної сили. Використання сили регулюється правилами, що спеціально передбачають ті випадки, у яких це може допускатися. 4. Демократія прагне до стабілізації відносин, що виникають між діями різних груп і результатами цих дій. Підсумком цього прагнення є переплетення обстоюваних різними акторами стратегій. Специфіка демократії полягає в тому, що тут кожна група має можливість самостійного вибору стратегії, кожна з яких має індивідуальні та цілком відчутні наслідки. 5. Оскільки кожен індивідуальний і колективний учасник має право вибору стратегій, що ведуть до різних наслідків, результати конфлікту в умовах демократії до певного ступеня різнонаправлені. 6. Результати демократичних конфліктів не просто різнонаправлені. Вони непередбачувані, оскільки демократія надає можливість реалізації інтересів кожній політичній групі. Виходячи з розподілу економічних, ідеологічних та інших ресурсів, демократичний режим визначає, у яких із цих інтересів існують найбільші шанси бути задоволеними, у яких – посередні, а які задовольнити буде майже неможливо.

Відомий політолог А. Пшеворський вважає демократичний режим «системою, за якої існує здорова конкурентна політична боротьба між партіями, коли поразка не є ані соціальним соромом, ані злочином». Учений виділяє два процеси переходу до демократії, першим з яких є лібералізація, результатом якої стає або посилення існуючого тоталітарного режиму, або перехід до демократії. Другий етап – демократизація – характеризується конструюванням демократичного правління.

Модель А. Пшеворського складається з двох періодів: 1) лібералізації і 2) демократизації, ділиться на дві стадії - «вивільнення з-під авторитарного режиму» і «конституювання демократичного правління». Лібералізація характеризується нестабільністю і різною спрямованістю (знизу або зверху). Її результатом стає або зворотний посилення існуючого раніше авторитарного режиму або перехід до першої стадії демократизації. «Вивільнення з-під авторитарного режиму» відбувається менш болісно при укладанні компромісу між реформаторами (всередині авторитарного блоку) і помірними (всередині опозиції). Заключна частина процесу демократизації реалізується шляхом переговорів. В цілому модель А. Пшеворського побудована на виділенні особливої ​​ролі характеру співвідношення політичних сил, що беруть участь в конфлікті і досягнення згоди.

Дата добавления: 2015-07-16