Поняття традиційного і сучасного суспільства.

Традиційне суспільство – суспільство, що ґрунтується на відтворенні схем людської діяльності, форм спілкування, організації побуту, культурних зразків. Традиція в ньому виступає головним способом передачі соціального досвіду з покоління в покоління, соціальним зв’язком, що підкорює собі особистісний розвиток людських індивідів.

Сучасне суспільство (за Д. Беллом) – постіндустріальне суспільство. Це стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну державно-монополістичному капіталізму, індустріальному суспільству. В сфері послуг задіяно не менше 50 % працюючого населення. Воно виробляє як аграрні, так і промислові товари, набагато перевищуючи власні потреби. Крім надвиробництва, йому властиві ускладнення соціальних зв’язків, спрямованість у майбутнє, динамічна міжособистісна комунікація, велика роль освіти, наукових досліджень.

Серед інших характеристик сучасного суспільства:

рольовий характер взаємодії;

поглиблений розподіл праці;

формальна система регулювання відносин (на основі нормативно-правових актів)

складна система соціального управління (відокремлення інституту управління)

Порівняльна характеристика традиційного і сучасного суспільства за Штомпкою (по лекції Ткача)

Поняття «традиційне суспільство» і «сучасне суспільство» розглядають_ся не як часові характеристики, а як абстрактно_типологічні. Їх опозиційність полягає в тому, що вони відображають «різний рівень цивілізаційної зрілості соціальних систем», наявність «різних механізмів соціальної регуляції і адаптації, а також технологій соціальних змін», фіксують «різні місце і роль індивіда в різних соціальних системах та можливості його самореалізації».

Традиційне суспільство являє собою соціум, що тяжіє до статики. У політичному сенсі для його існування і розвитку властиві такі характеристики:

1) орієнтація на спрощені форми економічного відтворення й нетерпимість до радикальних змін технологічного характеру;

2) жорстка регламентація політичного життя традиціями і звичаями, які приписують стійкі зразки політичної поведінки;

3) аполітичність населення або відсутність у нього самостійного політичного мислення, орієнтація репрезентантів громадської думки на установки політичної еліти;

4) низький рівень інституціоналізації суспільства і політичної системи та уповільнена реакція на появу нових вимог соціальних груп;

5) домінування корпоративістських цінностей і поклоніння авторитету.

У такому суспільстві якщо й мають місце зміни, то вони відбуваються переважно спонтанно, у відриві від суб’єктивних зусиль окремих індивідів і суспільних об’єднань. Сучасне (індустріальне і постіндустріальне) суспільство — це якісно новий тип соціуму, що прагне соціальної динаміки. Цей тип склався у промислово розвинених країнах, і саме його витвором є політичні системи, яким притаманні такі характерні ознаки:

1) високий ступінь адаптованості до зміни умов свого функціонування;

2) відносна стабільність внутрішньої структури та її здатність до гнучкого реагування на виникнення суспільних криз і конфліктних ситуацій

та наявність інструментарію для їх налагодження;

3) високий рівень спеціалізації політичних інститутів та диференціації їхніх функцій;

4) розв’язання політичних проблем та всього спектру суспільних взаємовідносин не засобом примусу, а через досягнення консенсусу.

Що стосується самого суспільства, то людина, яка до нього належить, не лише сприймає постійні зрушення в технології, стандартах споживання, правових нормах і ціннісних орієнтаціях, а й ініціює останні.

Критерії	Традиційне суспільство	Сучасне суспільство
Рівень соціальних структур	Дифузність, нечіткий характер ролей груп і соціальних відносин	Специфікація. Сформована спеціалізація ролей і відносин, чіткий розподіл праці
За статусом	Досягнення статусу в суспільстві за родинними зв’язками	Досягнення статусу за приватними зусиллями та заслугами
Рекрутування	Партикуляризм (обособление, відокремлення) Вибір та ставлення до партнерів за соціальними контактами на основі унікальних особистих рис потенційних кандидатів	Універсалізм. Вибір та ставлення до партнерів за соціальними взаємозв’язками. Доступ до ролей за загальними рисами
Оцінка	Колективізм – оцінка і сприйняття людей пов’язане з членством в групах	Індивідуалізм. Оцінка і сприйняття людей на основі індивідуальних дій
Роль емоцій	Емоційність – запровадження емоцій в соціальне життя	Нейтральність як зменшення рівня емоцій і раціональна атмосфера соціального життя

Дата добавления: 2015-07-16