Творчість Рози Ауслендер.

Роза Ауслендер (нім. Rose Ausländer, по народженню Розалія Шерцер, Rosalie Beatrice Scherzer; 11 травня 1901, Чернівці, Україна, тоді Австро-Угорщина — 3 січня 1988,Дюссельдорф, ФРН) — німецько-австрійська поетеса єврейського походження, писаланімецькою та англійською мовами.

Дитинство провела на Буковині, котра пізніше стала мотивом її поетичної лірики. В 1919–1920 роках штудіювала філософію на Етичному семінарі Фрідріха Кеттнера у Чернівцях, потім у Відні. В 1921 р. разом з майбутнім чоловіком Ігнацем Ауслендером переїхала до США. Видавала газету «Westlicher Herold», працювала редактором, публікувала статті та есеї в німецькомовних часописах Америки. В 1926 році отримала американське громадянство. Перші вірші опублікувала в Нью-Йоркі в 1928 році. У 1931 повернулася в Чернівці, щоб доглядати за хворою матір'ю, прожила тут до 1936, втративши громадянство США. У 1939 за підтримки земляка, відомого поета Альфреда Маргул-Шпербера, випустила в Чернівцях першу книгу віршів «Веселка» («Der Regenbogen»), проте значна частина накладу загинула при окупації міста німецькими військами.

В 1941–1944 роках знаходилася в Чернівецькому гетто, де познайомилася з П. Целаном (ще один, і останній раз, вони побачилися в 1957 році в Парижі). Впродовж року ховалася від німців до 1944. В 1946 повернулася в США, знову отримала американське громадянство в 1948. До 1956 не писала віршів німецькою мовою, перейшовши на англійський. У 1965 вийшла друга книга її віршів «Сліпе літо» («Blinder Sommer»). У 1967 повернулася у ФРН.

Збірки її віршів одержали чисельні премії, нагороди та відзнаки.

Після 1978 страждала важким артритом, не могла самостійно писати і диктувала свої вірші. Померла у будинку престарілих єврейської общини Дюссельдорфі.

Творчість

Експресивна і при цьому лапідарна поезія Рози Ауслендер близька поетиці Пауля Целана, Неллі Закс. Її спадщину складають більше двадцяти віршованих книг, вони перекладені на більшість європейських мов.

Визнання

Нагороджена преміями Гейне (1966), Дросте-Хюльсхофф Аннетте (1967), Великим німецьким хрестом Орден "За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина" (1987). «Три пісні» на слова Р. А. належать американському композиторові Елізабет Александер, чотири п'єси для хору — німецькому композиторові Германну Гроссе-Шваре.

Чернівці
(історія в горіховій шкарлупці)

Терасове місто в зеленій спідниці
Дроздів непідробні трелі

Дзеркальний короп
приправлений перцем
мовчав п’ятьма мовами

Циганка
читала нам долю
на картах

Діти монархії
під чорно-жовтим стягом
марили про німецьку культуру

Легенди Баал-Шема
Чудеса з Садагури

Після червоної партії в шахи
міняються барви

Валах прокидається –й знов засинає
Семимильні чоботи
в нього під ложем – чимдуж утікає

В ґетто
Бог подав у відставку

Знов переміна знамен:
Молот навпіл розколює втечу
Серп стинає час на сіно

32. Загальна характеристика грецької літератури.

Це література грецького народу (самоназва – еллі­нос*, який є основним населенням Греції, а також проживає у Туреччині, Єгипті, США, Грузії, Росії. В Україні греки ком­пактно розселені у Донецькій, Херсонській, Одеській облас­тях та в Криму. За даними Всеукраїнського перепису насе­лення 2001 р., в Україні проживало 91,5 тис.греків.

Грецька література твориться грецькою (новогрець­кою* мовою, яка становить окрему групу індоєвропейської сім’ї мов.Греки України за мовною ознакою поділяються на греків-еллінів (румейська мова* та греків-татарів (урумська мова*. Зародження новогрецької літератури пов’язане з першими творами народ­ною мовою (Х ст.*, як усними, так і писемними.

Після 1669 р., коли о. Кріт захопили турки, література існувала у двох формах: “вчена” (на Афоні, у Стамбулі* та на­родна (пісні повстанців*. Значну роль у розвитку грецької поезії відіграла творчість Ріги Ферео (XVIII ст.* та ін.

До грецької тематики звертались М.Костомаров, Я.Що­голів, пізніше – М.Рильський, Л.Первомайський. Є ряд пере­кла­дів творів новогрецької літератури українською мовою. Перекладачами з грецької виступають В.Сосюра, М.Сингаїв­ський, І.Драч, М.Клименко, О.Пономарів, А.Чар­дак­лі, Д.Де­мерджі, О.Жолдак та ін.

Грецьку літературу збагатили своїми творами поети і перекладачі з України: Георгій Костоправ (1903-1944*, Ан­тон Шапурма (1911-1987*. Обличчя сучасної грецької поезії в Україні визначають твори Леонтія Кир’якова (нар. 1919*, Василя Бахтарова (нар. 1937*, Валерія Кіора (нар. 1951*.

33. Історія поселення греків в Україні.

Греки в Україні — грецька етнічна меншина, яка проживає в Україні. За даними перепису 2001 в Україні мешкає 91,5 тисяч етнічних греків[1], з них 77,5 у Приазов'ї, Донецька область (див. Греки Приазов'я: румеї та уруми). Значні осередки греків в Україні також сконцентровані навколо міст Одеса,Харків, Житомир, Ніжин, Львів.

Грецька присутність у чорноморському регіоні існувала задовго до Київської Русі. Греки заснували колонії на українських берегах Чорного моря ще в 6 столітті до н. е. Грецькі колонії торгували з різними стародавніми народами навколо Чорного моря:скіфами, меотами, кіммерійцями, готами, прото-слов'янами.

Після половців та монголо-татарської навали зі степу на північ від Чорномор'я греки залишилися тільки в містах за межамиКримських гір, на їх південних схилах. Вони жили з кримськими татарами до завоювання Криму Російською імперією та переселенням греків з Криму на північне узбережжя Азовського моря царицею Катериною II.

Нова територія була призначена для греків між Маріуполем та Донецьком і в основному представлена південною частиноюДонецької області, або так званим Приазов'ям. Разом з греками були поселені українці і німці, а потім і росіяни. Українці переважно оселялися в селах та частково в містах цієї області, на відміну від греків, які відновлювали свої міста, навіть надаючи їм оригінальних кримських назв. З цього часу більшість грецьких поселень на півдні Донецької області носили назву населених пунктів в Криму: Ялта — Ялта, Гурзуф — Урзуф і т. д.

За часів Радянського Союзу кримських греків вигнали після Другої світової війни. За переписом 2001 року в Україні мешкало 91 500 греків, більшість з яких (77 000), як і раніше живуть в Донецькій області. Вищі оцінки — близько 160 000 осіб — були зареєстровані у минулому, що пояснюється політикою інтенсивної асиміляцією, яка провадилась радянським урядом.

19 лютого 2009 року в приміщенні Укрінформу відбулась презентація першого навчального посібника М. Смоліної «Урумский язык. Урум дили» та навчальний посібник К. Балабанова і Н. Терентьєвої «Греки в Україні» — перший посібник про національну меншину, рекомендований Міносвіти і науки України для студентів вузів.[2]

34. Грецький поет і перекладач Гергій Костоправ.

Костоправ Георгій Антонович (27 жовтня 1903, Малоянісоль — 14 лютого 1938) —румей, поет і письменник, засновник національної літератури греків України, редактор маріупольської грецької газети «Колехтивістис», радник ЦК КПУ з питань нацменшин.

Народився в сім'ї волосного писаря. З 1910 року навчався у дворічній школі, потіс маріупольському реальному училищі. Перші вірші почав писати ще в першому класі російською мовою. За оцінкою самого автора в «Автобіографії» в 1915–1921 роках він писав дуже багато, але навесні 1921року знищив всі вірші (до 20 зошитів) і щоденник за 1915–1918 роки.

У 1926 році покликаний до Червоної Армії, після демобілізації залишається в Маріуполі. З грудня 1927 року працює секретарем відділу кадрів на металургійному заводі ім. Ілліча.

З 1931 року Георгій Костоправ починає писати румейською мовою. 7 листопада 1931 року вперше мовою греків Приазов'я була опублікована в газеті «Колехтивістис» поема Костоправа «Ламбос» — етапна публікація, з якої бере свій початок грецька література нового часу.

У червні 1932 року стає співробітником літературної газети «Колехтивістис», випускає альманах «Неотита». Пізніше створює і очолює два літературних об'єднання поетів-початківців, які також пишуть румейською мовою. Серед його учнів Василь Галла,Антон Шапурма, Леонтій Кир'яков. Поступово у нього зав'язуються творчі контакти з Максимом Горьким, Максимом Рильським,Павлом Тичиною, Дем'яном Бєдним.

У 1936 році одружується на Ользі Євгенівні Маслаковій. Арештований в ніч з 23 на 24 січня 1937 року в ході так званої «грецької операції». Розстріляний 14 лютого 1938 року. Реабілітований у 1957 році.

Основні твори

Автор книг: «Та прота вимата» («Перші кроки», 1933), «Леонтій Хонагбей» (1934; поема, в якій використані історичні та легендарні матеріали з життя уславленого сина приазовських греків, народного поета-бідняка Л. Хонагбея, «Калімера, зісімо!» («Добридень, життя!», 1937). Перекладав твори Тараса Шевченка, Максима Рильского, Володимира Сосюри. Автор кількох повістей, п'єс длягрецького театру в Маріуполі.

Дата добавления: 2015-07-16