Читайте также:
|
|
Під час Синоду українських католицьких єпископів, що відбувся в Римі в період від 16-го до 25-го листопада 1995 р., представили до схвалення "Статут Патріяршої Курії Української Греко-Католицької Церкви" (Статут). Ha титулярній сторінці цього статуту під написом "ПОГОДЖЕНО" написано: "Патріарх-Верховний Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви," підпис: + Мирослав І. Кардинал Любачівський, і далі: Львів, 1995. Вгорі напису є особиста печатка блаженнішого Мирослава. Для пояснення владикам сказали, що цей Статут був підготований на вимогу уряду української держави для офіційної реєстрації нашої Церкви.
Владики взяли цей статут зі собою, щоб у вільний час познайомитися з його змістом, заки прийде до дискусії стосовно його схвалення. Завдання дати коментар до цього Статуту припало митрополиту Стефанові. Йому переслали копію цього Статуту раніше до Філадельфії. Він уважно читав цей Статут з Кодексом Канонів Східних Церков у руках і підготував ось такі зауваження:
"Загальні зауваження до цього Статуту можна висловити в одному реченні: "Статут суперечить церковним законам у багатьох його артикулах". (...) Тому, отже, цей "Статут" - це документ, який не має основ у загальному церковному праві, тобто в ККСЦ, і тому він суперечить церковному законові, a тим самим дає мильне поняття про нашу Церкву Урядові України.
(...) Беручи до уваги вище сказане, легко зауважуємо, якими дуже небезпечними і неканонічними є пpиписи Cтaтyтy, які одній людині, і то не патріаршому економові, a канцлерові, дають необмежену компетенцію, владу і права всієї адміністрації Патріаршою Церквою і то "без довіреності"; без жодного контролю, без нагляду, без засягнення порад Економічної Ради, без обов'язку складати звіти, розрахунки, тощо. Цей Cтaтyт є нічим іншим, як тільки інструментом захоплення, узурпації патріаршої чи верховно-архиєпископської влади канцлером, одним священиком (тобто о. І. Дацьком). Він досі робив це протягом довгих років, тобто управляв всією Церквою приховано, поза плечима Синоду, із тихою згодою немічного, благого й безрадного верховного архиєпископа, a цим Статутом уже ясно подає державі свій план управління "без довіреності'; без жодного контролю, без нагляду, без засягнення порад, ігноруючи Синодом Єпископів. Tyт cтaє всім зрозуміло, чому рішення і постанови вже шести Синодів досі не були, проголошені. (...)
Арт. 39, н.2 (Артикл цього підробленого Статуту Патріяршої Курії УГКЦ.), каже, що Курія має право здійснювати фінансово-економічну тa господарську і комерційну діяльність для отримання додаткових джерел фінансування Курії".
Усі ці акти належать до Патріаршого Економа тa його Економічної Ради, a не до цілої Курії або до канцлера. Треба, однак, звернути особливу увагу на слова "комерційну діяльність Курії". Чи може наш Синод Єпископів схвалити і дати своє благословення тa печать згоди на тe, щоб Патріарша чи там Верховно-Архиєпископська Курія займалася комерційною діяльністю, a може й чорним ринком або й мафією?
Якщо б наш Синод схвалив цей Cтaтyт, тo були б тaкi наслідки:
Українською Греко-Католицькою Церквою управляв би не Синод Єпископів, обраний патріарх чи верховний архиєпископ у співпраці із Синодом Єпископів, але кожночасний канцлер.
Така ситуація суперечила б священним церковним законам. Схвалення Синодом цих Статутів дало б нашому Синодові погану славу, ніби, українські греко-католицькі владики - це незнайки, неуки, не знають своїх власних церкових законів і не шанують їх. Наша Церква cтaлa б посміховищем як серед католицького, так і православного cвіту.
Тому, отже, ставлю пропозицію, щоб цей Синод таємним голосуванням відкинув цей Статут і щоб просив блаженнішого Мирослава Iвaнa кардинала Любачівського, верховного архиєпископа, щоб для добра Церкви відкликав цей Cтaтyт від Державного комітету у справдх релігії в Уряді України та, щоб призначив комісію, складену із двох владик, знавців канонічного права, двох священиків із академічними ступенями з церковного права тa двох мирян, знавців цивільного державного права, щоб підготували новий "Правильник" Верховно-Архиєпископської Курії".
Синод проголосував за пропозицію одноголосно при тому, що блаженніший Мирослав здержався від голосування.
Вище прокоментований "Cтaтyт патріаршої курії" дістався в руки Конгрегації для Східних Церков. Вона віддала його знавцеві церковного права Східних Церков, котрий дав свій докладний, коментар. Коментар римського знавця в усіх важливих точках годиться із коментарем митрополита Стефана. Унаслідок того коментаря Конгрегація поручила Папському нунцієві до Києва, Архиєпископу Антоніо Франко, повідомити блаженнішого Мирослава Любачівського про вислід і рішення в цій справі. Нунцій написав листа такого змісту:
"н. 2008. Київ 14 грудня 1995 p.
Начерк "Cтaтyтy Патріаршої Курії" передали до уваги Конгрегації для Східних Церков. Конгрегація дала цей начерк експертові до провірення. Експерт подав свої зауваження, які залучую до цього лиcтa. Він дав свою опінію стосовно цього начерку і ствердив, що цей Статут містить у своєму тексті серйозні відхилення від канонічних норм.
Конгрегація для Східних Церков доручила мені повідомити Bac, що є потрібно розробити новий проект, який повинна б підготувати комісія, складена із владик тa знавців права Вашої Верховно-Архиєпископської Церкви. Новий проект треба дати Синодові Спископів для дискусіі і схвалення, a відтак переслати Апостольській столиці, щоб його схвалила.
У моєму попередньому листі стосовно Cтaтyтy Греко-Католицької Церкви, який треба передати Урядові тут в Києві для юридичного визнання церковних реальностей, я пиcaв, що такий Cтaтyт не повинний містити норм, які протирічать канонам ККСЦ. Якщо ж такий Cтaтyт уже зареєстровано, то треба його замінити новим справленим текстом.
При цій нагоді пересилаю Вашій Еміненції мою найглибшу повагу.
Антоніо Франко".
Минуло вже два роки, і блаженніший Мирослав досі не призначив комісії знавців, щоб справили Статут, не передав його Синодові Єпископів для дискусії і схвалення, як це йому поручила Апостольська столиця листом нунція Антоніо Франко. He зробив цього, бо не він, a його "Канцлер" управляє нашою Церквою навіть тепер, коли в 1996 р. Синод обрав, за вказівками Апостольської столиці та з насиллям над Отцями Синоду самого нунція Антоніо Франко, владику Любомира Гузара "помічником з делегованими властями верховного Архиєпископа". Владика Любомир довгими роками, ще коли жив у Римі, був близьким співробітником з "Канцлером" у т. зв. Крилосі, уважав його особистим приятелем і покірно підчинявся проводові "Канцлера". Зі Львова донесли митрополитові Стефанові, що ще перед Синодом у 1996 р. до митрополичого дому на площі св. Юра у Львові приїхав представник Державного комітету у справах релігії і особисто вручив блаженнішому Мирославу і його канцлеру грамоту реєстрації "Статуту Патріяршої Курії Української Греко-Католицької Церкви".
Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Нова пропозиція | | | Інша розв'язка проблеми |