Мукоїдне набухання

Термін цей вперше запропонований А. І. Струковим (1961) як нове тлумачення міксоматозного (хромотропного) набряку сполучної тканини, вперше описаному при ревматизмі В. П. Талалаєвим(1923). Термін використовується тільки у вітчизняній літературі, за кордоном більш поширений термін міксоматозний (хромотропний) набряк.

Макроскопічно органи не змінюються. При мікроскопії мукоїдне набухання характеризується появою базофілії основної речовини та позитивними реакціями на кислі глікозаміноглікани (метахромазія, реакція Хейла, реакція Стідмена).

Колагенові волокна зберігають пучкову будову, але набрякають: вони роз'єднуються на окремі фібрили, стають нестійкими щодо колагенази, а при зафарбуванні пікрофуксином набувають жовтого кольору. При мукоїдному набуханні клапану серця при ревматизмі стулка стає дифузно потовщеною, колагенові волокна правильно орієнтовані, у вигляді пучків, з'являється базофілія основної речовини без виражених клітинних реакцій.

В основі розвитку цього виду дистрофій лежить нерівномірне нагромадження та перерозподіл кислих глікозаміногліканів, що пов'язано з підвищенням судинно-тканинної проникливості та проце­сами хімічного розщеплення білково-вуглеводних сполук основної речовини.

Електронномікроскопічно при мукоїдному набуханні можна спостерігати пошкодження колагенових волокон у вигляді розши­рення проміжків між ними, появи більш пухкої структури протофібрил у результаті розщеплення колагенових фібрил до тропоколагенових макромолекул, що мають форму лінійних полімерів.

Дата добавления: 2015-07-19