Гідропічна дистрофія

Цей вид дистрофії називається ще водяночною, або вакуольною. Зовні органи не змінюються. При мікроскопічному дослідженні цитоплазма просвітлена, містить вакуолі, виповнені прозорою рідиною. На початку процесу в ній з'являються дрібні крапельки, що в подальшому зливаються у великі краплі (мал. 12). Інколи цитоплазма повністю виповнена мікровезикулами і нагадує "бджоли­ні соти", в інших — у ній містяться одна або дві-три великі вакуолі різних розмірів або, навпаки, вся вона різко розріджена, а ядро ніби плаває в ній.

Електронномікроскопічно спостерігається значне розширення канальців цитоплазматичної сітки, фрагментація їх мембран, нагро­мадження в просвітах дрібнозернистого флокуляту середньої електронної щільності. Мітохондрії збільшені у розмірах, з ознаками вогнищевого або дифузного набряку матриксу, деструкцією крист та дисоціацією їх мембран (мал. 13).

Існують два можливих механізми процесу:

1) розвиток дистрофії пов'язаний з порушенням функції іонних насосів (Na+ — К+), у результаті чого підвищується проникливість плазмалеми, що супроводжується посиленим надходженням води в цитоплазму;

2) в основі дистрофії, навпаки, лежить затримка в клітині води, що утворюється в результаті окисно-відновлюючих процесів. Цьому сприяє недостатність АТФ (транспорт води є енергомістким проце­сом), а також затримка в цитоплазмі іонів Na+.

Таким чином, гідропічна дистрофія відображає порушення білково-водно-електролітичного обміну, що супроводжується змінами колоїдно-осмотичного тиску в клітині. Підвищення проникливості мембран, розпад ліпопротеїдних комплексів, активація ферментів лізосомальної системи можуть закінчуватися фокальним або тоталь­ним некрозом клітини.

Мал. ІЗ. Гідропічна дистрофія нирок (біоптат). Електронограма.

Дата добавления: 2015-07-19