Ліпідози окремих органів

Печінка. Про жирову дистрофію печінки можна говорити, коли більше 50% гепатоцитів містять нейтральний жир.

1 — накопичення жиру в гепатоцитах;

2 — накопичення жиру з розвитком мезенхімальної реакції;

3 — накопичення жиру з розвитком фіброзу та цирозу печінки.

Поява жиру характеризується порушенням нормального перебігу ферментативних процесів у гепатоцитах і може спостерігатись у таких випадках:

1 — при надмірному надходженні його в клітину;

2 — при блокаді токсинами процесів окислення жирних кислот;

3 — при недостатньому надходженні в клітину амінокислот, не­обхідних для синтезу ліпопротеїдів.

Виходячи з цього, жирова дистрофія печінки спостерігається при підвищенні рівня жирних кислоту крові (алкоголізм, цукровий діабет, ожиріння) в результаті дії на гепатоцити токсичних речовин (етанол, фосфор, хлороформ), при недостатку в раціоні харчування білка.

При хронічному алкоголізмі відкладання жиру мають вогнище­вий або дифузний характер і проявляються дрібно-, середньо- та великокрапельним ожирінням. Прогресування алкогольного пошкодження печінки призводить до розвитку цирозу внаслідок повторних атак алкогольного гепатиту.

При загальному ожирінні, коли нагромадження жиру носить поширений характер, на відміну від алкогольного ожиріння печінки, цироз не зустрічається.

При цукровому діабеті накопичення жиру в гепатоцитах пов'я­зане з його надлишковим надходженням у зв'язку з підвищеною мобілізацією з жирових депо. Особливістю гістологічних змін при цьому є вакуолізація ядер — з'являються так звані дірчасті, або глікогенові ядра, в яких міститься глікоген.

Макроскопічно: зовні ожиріння печінки характеризується збіль­шенням її розмірів, орган набуває тістуватої консистенції, з глинистим або жовтуватим відтінком на розрізі.(див.мал.).

	Мал. Жирова дистрофія печінки, макропрепарат		Мал. Жирова дистрофія печінки, мікропрепврат

Мікроскопічно: відкладання жиру в гепатоцитах має нерівномір­ний характер: жир з'являється тільки на периферії часток, або в центральних їх відділах. Процес носить вогнищевий або поширений характер. Ожиріння розпочинається на периферії часток, а вже потім поширюється на всі відділи. Жир у цитоплазмі гепатоцитів представ­лений спочатку у вигляді дрібних крапель, у подальшому вони зливаються у великі краплі, що виповняють всю цитоплазму і поступово відтісняють на периферію ядро ("жирові кісти"). Змінені таким чином гепатоцити нагадують жирові клітини. За своїм хіміч­ним складом — це нейтральний жир, фосфатиди, рідше — холесте­рин та його ефіри.

Серц.. При ожирінні серця в основі жирової дистрофії лежать три механізми:

1 — надмірне надходження жиру до кардіоміоцитів;

2 - порушення процесів його внутрішньоклітинного пере­творення;

3 — порушення структури мембран субклітинних систем (ліпопротеїдних комплексів).

Макроскопічно: серце збільшується в розмірах, камери його розширюються, консистенція стає кволою, тканина на розрізі тьмяна, з глинистим відтінком. З боку ендокарду, особливо на поверхні папілярних м'язів та натрабекулах шлуночків спостерігається своє­рідна посмугованість у вигляді сірувато-жовтих смужок ("тигрове" серце).

Мікроскопічне: відкладання жиру має нерівномірний характер: ділянки міокарду зі значним вмістом жиру в кардіоміоцитах чергуються з такими, де його мало або він відсутній взагалі; місця, де міститься жир, з боку ендокарду набувають зазначеної посмугованості. Пояснюється вона тим, що жир відкладається нерівномірно в кардіоміоцитах. розташованих вздовж венул та дрібних вен у вигляді крапельок (мал. 15). Характерним є те, що вони не зливаються одна з одною; за хімічним складом — це нейтральний жир або фосфатиди, інколи — суміш цих ліпідів.

При так званому простому ожирінні серця жир нагромаджується під епікардом, в міжм'язових проміжках. Кардіоміоцити поступово зменшуються в розмірах, виникає їхня атрофія, в саркоплазмі по лініях ядер нагромаджуються зернятка ліпофусцину золотисто-коричневого кольору. При цьому типі ожиріння серця може виникати його недостатність.

Нирки. В нирках ожиріння проявляється або дифузним жов­тувато-сірим відтінком коркового шару або ж, при нерівномірному відкладанні ліпідів, у появі жовтувато-сірої крапчастості в корковому шарі, що буває помітно як на поверхні органу, так і на його розрізі. Нирки збільшені у розмірах, кволі, корковий шар з ознаками набу­хання.

Мікроскопічне дослідження показує ожиріння переважно епіте­лію звивистих канальців, причому дрібні краплі жиру розташо­вуються головним чином у базальних відділах клітин (нефротичний синдром, хронічна ниркова недостатність). За хімічним складом - це нейтральні жири, фосфатиди або холестерин. При хронічному ліпоїдному нефрозі холестерин виявляється не тільки в епітелії канальців, а й у проміжній тканині. В нормі нейтральний жир трапля­ється тільки в епітелії вузького сегменту петлі Генле та у збиральних трубочках.

Дата добавления: 2015-07-19