У демократичному суспільстві

Європейський Суд неодмінно підкреслює „видатну роль, яку відіграє преса у правовій державі“²¹. Розширені привілеї (так само як і особливі обов’язки) необхідні пресі для виконання подвійної ролі „постачальника інформації та суспільного охоронця“²². Оскільки преса не повинна переходити меж, визначених у статті 10 Конвенції, її обов’язок полягає в „поширенні інформації та ідей, що являють суспільний інтерес“²³. Завдання преси — публікувати інформацію такого роду, а у суспільства є право отримувати її²⁴. Говорячи про те, що роль преси полягає у повідомленні інформації, Суд категорично відхилив заяву про те, що „завдання преси — давати інформацію, а інтерпретувати її повинен читач“²⁵.

Інформація, що стосується питань суспільного інтересу²⁶ або така, що повідомляється в контексті політичних дебатів, чи така, що стосується якогось політичного діяча, повинна користуватися особливим захистом²⁷. Кажучи словами Суду, „Свобода преси надає суспільству один з найефективніших засобів пошуку та формування думки про ідеї й поведінку їх політичних лідерів. Зокрема вона дає політикам можливість прокоментувати речі, які хвилюють громадську думку, також спонукають кожного брати участь у вільних політичних дебатах, що є однією з основ концепції демократичного суспільства²⁸.

Накладення санкцій за публікацію в пресі інформації стосовно питань суспільного інтересу, неприпустиме, за винятком низки обмежених випадків, адже покарання можуть „завадити журналістам зробити свій внесок до громадського обговорення питань, що стосуються життя співтовариства“²⁹.

У п’яти з шести справ за участю журналіста або газети Суд підкреслив особливу роль преси та заявив, що обмеження свободи преси порушує статтю 10 Конвенції³⁰. Більше того, Суд підкреслив важливу роль преси у кількох справах, відповідачем у яких виступав не представник преси, а автор опублікованої статті. Наприклад, у справі Бартольда Суд засудив заходи, що заважали людям передавати інформацію пресі на підставі того, що ці люди за законом повинні приховувати інформацію³¹.

Суд неодноразово підтверджував принципи, вперше сформульовані у справі Хендісайд, що стаття 10 захищає публікацію інформації та ідей, які є протиправними або шокуючими, саме так, як і безперечну інформацію: „Свобода виявлення поглядів, як вказано в параграфі 1 статті 10, є однією з основ демократичного суспільства і однією з невід’ємних умов його розвитку... Згідно з параграфом 2, це стосується не лише інформації або ідей, які сприймаються прихильно або вважаються необразливими або нейтральними, але й образливих, шокуючих, провокаційних. Такі вимоги плюралізму, терпимості, широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства“³².

Не лише питання палкого суспільного інтересу повинні користуватися захистом, але й повсякденна інформація, така як програми радіо та телепередач³³; художні тексти³⁴; реклама³⁵.

Дата добавления: 2015-11-16