Переваги та вади режиму КБ в умовах глоб-. 3 страница

58. Особливості європейської регіональної системи захисту інтелектуальної власності (ІВ).

Ел-ти ам. с-ми захисту ІВ: * НП регул-я, * механізми ЗЕ дипломатії. * надання Д, які дотр-ся усіх вимог у сфері захисту ІВ, техн-ї допомоги та безтарифного І певних груп тов-в * США – ініціатор глоб-ї у сфері охорони прав ІВ. Відстоюючи права ам-х власників, США здійсн-ь контроль за дотр-м ін. Д прав ІВ та заст-ть вплив щодо них. * Еф-м заходом, спрям-м на б-бу з поруш-ми, є щорічне складання т. званого Списку «Спеціальні 301», згідно з яким Офіс Торг-го представника США визначає країни, що не забезп-ь адекватну та еф-ну охорону прав ІВ або відмовл-ся від надання справедливого і рівноправного доступу на ринок ам-х товарів, пов'-х з викор-м прав ІВ. Специфіка яп-ї с-ми захисту ІВ. * орієнт-я на вдоск-я закорд-х техн-х досягнень; *можл-ь «ігнорування» патенту у випадку блокування викор-я тієї або ін. технічної розробки. Якщо в зх. Д на 1му місці стоїть завд-я забезп-я права власника власності, то в Яп. - "сусп. корисність", оскільки практичному викор-ю інновацій приділ-ся першорядна увага. Правові норми будуються так, що в разі блокування викор-я тієї або ін. технічної розробки, ств-ся можливості "обходу" патенту. Патентна система Яп-ї і б-ті ін. країн ґрунт-ся на принципі, за яким винахід належить тому, хто 1м зареєструє патент. Принцип "перший той, хто зареєстрував" припускає наявність визначеного терміну між подачею заявки на патент і його видачу. Патентна заявка відкрита для вивчення, що дозволяє як заперечити пріоритет винаходу, так і уникнути непотрібних витрат дослідникам, що вже розробляють даний напрямок. Яп-і компанії можуть ознайом-ся з наявними на реєстрації в Яп-у патентн-у бюро зх. технологіями для їхнього освоєння.

59. Масштаби і хар-ка сучасного інформаційного розриву країн світового співтовариства.

Асиметричний роз-к глоб. інф-го с-ва в суч. ум-х значною мірою зумовл-й та посил-ся загрозливою тенденцією до поглибл-я відмінностей у рівнях інформатизації кр. світу, к-ним вимірником яких слугує показник міжн. цифрового розриву. Цифрова́ нері́вн-ь - новий вид соц. диференціації, що витікає з різних можл-й викор-я новітніх ІТ. Подолання глоб. цифрової нерівн-і, яка існ. між багатими і бідними Д було однією з гол-х цілей Всесв-го саміту з питань інф-го с-ва. Масштаби розриву: У 2004, менш ніж 3 з кожних 100 африканців викор-ли Інет, у порівнянні з середнім показником 1 з кожних 2 жителів Д G8. У Д G8 проживає лише 15% нас-я св. - але майже 50% від заг. числа корист-чів Інету. Увесь афр-й континент – більш ніж 50 країн св. - має меншу к-ть Інет-корист-в, ніж Фр. Критичною є інфр-ра, яка визначає шв-ть доступу на сайти, і різниця є разючою. Данія має більш ніж в 2 рази більшу к-ть Інет трафіку, за всю Лат. Ам. та країни Карибського басейну, разом узяті. Цифровий розрив в Африці: В 2004 на Африку припадало 13% св-го нас-я і лише 3,7% фікс-х телеф-х ліній та корист-в моб. зв'-у; Половина нас-я Африки повністю відірвана від суч. джерел інф-ї. К-ть корист-в інетом 22 млн. Інф-й розрив в Пн. та Пд. Ам.: в Канаді та США в 2 рази більше корист-в моб. зв'-у та в 6 разів більше Інет трафіку ніж в Лат-ам-х Д. АТР Один з найбільш мультикультурних рег-в у св., налічує: 30% св-ї тер-ї, 57% св-го нас-ня. Рег-н де інф-й розрив є найб. яскраво вираженим. Адже Інет покриття варіюється від 1% в таких Д, як Бангладеш, Камбоджа, Лаос до 65 % в такий Д як Австралія. Покриття моб. зв'-у також варіюється від 1% (Непал, Папуа Нова Гвінея) до 90% Гонконг та Сінгапур; Кит., Індія та Пд. Корея є лідерами за к-тю розш-я мережі за рік у даному регіоні.

60. Інф-ні війни (ІВ) та технології їх реалізації.

Інф-а війна - викор-я і упр-ня інф-ю з метою набуття конкурентоздатної переваги над противником. ІВ може вкл-ти в себе збір тактичної інф-ї, забезп-я безпеки власних інф-х ресурсів, пош-я пропаганди або дезінф-ї, щоб деморалізувати військо та нас-я ворога, підрив я-ті інф-ї супротивника і попередж-я можл-ті збору інф-ї супротивником. Часто ІВ ведеться в комплексі з кібер- та псих-ю війнами з метою ширшого охоплення цілей, із залуч-м радіоелектронної б-би та мережевих технологій. Осн-м зас. ведення ІВ є інф-на зброя. ІВ ведеться шляхом інф-х опер-й. Види ІВ: Псих-на; Кібервійна; Мережева війна; Ідеологічна диверсія; Ресурси т/б і радіомовлення м. бути захоплені / підкорені для кампанії дезінформації. Мережі комунікацій м. бути заблоковані або недоступні. Прикладом акту ІВ може бути випадок, коли в 1991 під час війни в затоці, гол-кі хакери викрали інф-ю про пересування амер-х військ з Мін. оборони США і пробували продавати її іракцям, які подумали, що це є містифікацією і відмовилися від неї. Риси ІВ: 1. у ІВ не задіюються психоактивні речовини, прямий шантаж і залякування, підкуп, фіз-й вплив і т. п. Хоча зазначені дії можуть застос-ся паралельно з ІВ, вони не є обов'-м ел-м. 2. Об'єктом є масова і інд-на свідомість. Індив-го впливу «удостоюються» особи, від ріш-я яких зал-ть прийн-я ріш-ь що цікавлять протиборчу сторону пит (президент, прем'єр-міністр, глава МЗС) 3. Засобами ведення ІВ є б-які засоби передачі інф-ї - ЗМІ/ плітки. 4. Інф-й вплив містить спотворення фактів або нав'язує підверженим йому емоційне сприйняття, вигідне діючій стороні.

61.Діяльність ООН у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.

Ключові МД та Декларації у сфері забезпечення МІБ: 1. Резолюція ГА ООН «Досягнення у сфері інформатизації та телекомунікацій в контексті МБ» (1998), 2. Резолюція (2001 р.), в якій було схвалено ідею щодо ств-я спеціальної Групи уряд-х експертів Д-членів ООН (ГУЕ) для проведення всестороннього дослідження проблеми МІБ. 3. Резолюція (2002 р.), яка задекларувала неприпустимість викор-я інф-но-телекомунікаційних технологій і засобів в цілях негативного впливу на інфр-ру Д. Ця Резолюція визначила також напрями діяльності ООН:- узгодж-я понятійного апарату у сфері МІБ;- розгляд чинників, що впливають на стан МІБ у контексті загроз терор-го, крим-го та військ-го х-ру;- визнач-я заходів запобігання викор-ю інф-х технологій та засобів в терор-х і ін. злочинних цілях;- розгляд можливих шляхів міжн. взаємодії правоохоронних органів по запобіганню і припиненню правопорушень в інф-му просторі;-забезп-я уніфікованої класиф-ї правоп-нь у сфері інф-ї безпеки, а також визнач-я відповід-ті, яка виникає у зв’язку зі здійсн-м дій, що класиф-ся як злочинні;- оцінка можливості надання міжн. допомоги кр., що стали жертвами інф-х атак.

62.Сучасна інформаційна політика України: міжнародна стратегія та національна специфіка.

У ЗУ "Про інформацію" держ. інф-на пол-а визнач-ся як сукупн. осн-х напрямів і способів діяльн Д з одержання, викор-я, пошир-я та зберіг-я інф-ї. Гол-ми напрямами і спос. держ. інф-ї пол.-и є: - забезп-я доступу громадян до інф-ї; - ств-я нац. с-м і мереж інф-ї; - зміцнення матеріально-технічних, фін-х, орг.-х, правових і наукових основ інф-ї діяльн; - забезп-я еф-го викор-я інф-ї;- сприяння пост-у оновленню, збагаченню та зберіг-ю нац. інф-х рес-ів; - ств-я заг. с-ми охорони інф-ї; - сприяння міжн. співроб-ву в галузі інф-ї і гарантування інф-го суверенітету У. Держ. інф-ну пол.-у розробл. і здійсн. органи держ. влади загальної компетенції, а також відп-і органи спеціальної компетенції. Д-ть в галузі інф-ї реглам-є низка законів: “Про інф-ю” (1992р.), “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” (1992р.),“Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкур-ї у підпр-й діяльн.”(1992р.), “Про т/б та радіомовлення” (1993р.), “Про національну програму інформатизації” (1998р.). Всі громадяни України, ю.о і держ. органи мають право на викор-я, пош-я та зберігання відомостей, необх-х їм для реал-ї ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійсн-я завдань і ф-й. Реал-я права на інф-ю гром-ми, ю.о і Д не повинна порушувати громадські, пол., ек., соц., духовні, еко. та ін. права, свободи і законні інтереси ін. громадян, права та інтереси ю.о. Кожному громадянину забезп-ся вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

63.Ключові підходи до визначення сутності фін-ї безпеки та хар-ка факторів, які її визначають.

ФБ як дефініція розгл-ся під різними кутами, зокрема: * з позицій ресурсно-функц-го підходу, ФБ-захищеність фін. інтересів S госп-я на усіх р-нях фін. відн.; забезп-ть домогосп-в, п-в, орг-й і установ, рег-в, гал-й, секторів ек. Д фін. рес-ми, достатніми для задовол-я їх потреб і виконання відпов-х зобов'-ь; * з погляду статики, ФБ —стан фін.-ї, гр.-кред-ї, вал-ї, банк-ї, бюдж-ї, под-ї, інв-ї, митно-тарифної і фондової с-м, які хар-ся збалансованістю, стійкістю до внутр. і зовн. негативних впливів, здатністю попередити зовн. фін-у експансію, забезп-ти еф-не функц-ня нац-ї ек-ї с-ми і ек.зростання; * у контексті норм.-правового регламентування ФБ передбачає ств-я таких ум. функц-ня фін. с-ми, за яких, по-перше, фактично відсутня можл-ь спрямовувати фін. потоки в незакріплені закон-ми НА сфери їх викор-я і, по-друге, до мін-му знижена можл-ь зловжив-я фін. рес-ми. Т.ч., з позицій різностороннього підходу ФБ -захищеність фін-х інт-в на усіх рівнях фін. відн.; певний р-нь незал-ті, стаб-ті і стійкості фін. с-ми країни в ум. впливу на неї зовн. і внутр. дестабіліз-х факторів, що складають загрозу ФБ; здатність фін. с-ми Д забезпечити еф-не функт-ня нац.-ї ек. с-ми та стале ек. зрост.

64. Підсистеми фін-ї безпеки та їх взаємозв’язок.

1. Бюдж. Б. - стан забезп-я платоспром. Д з урахув балансу дох-в і вид-в держ. й місц. бюджетів та еф-ті викор-ня бюдж. коштів. 2. Под-ва Б. визнач-ся еф-тю її под-ї пол-и, яка має опт-но поєднувати фіскальні інт-и Д та індив-і й корпор-і інтереси платників под-в. 3. Боргова Б — певний р-нь держ. заборгованості з урахув. вартості її обслуг-я, а також оптимальність співвіднош. між ними з т.зору стійкості фін. с-ми Д до внутр. і зовн. загроз, можл-ті Д викон-ти свої боргові зобов’ і підтримувати свою платоспром. та кредитн. рейтинг. 4. ФБ банк-ї с-ми – забезп-я еф-го викор-я нац. банк-го ресурсу та попередж-я загроз банк-й с-мі Д. 5. Вал-а Б — ступінь забезп-ті Д вал-ми коштами, достатніми для забезп-я «+»сальдо ПБ, виконання міжн. зобов’-ь, накопичення необх-го обсягу вал-х резервів та підтримання стабільності нац. гр. од. 6. Гр.-кред. Б - такий стан гр.-кред. с-ми, який хар-ся стабільністю гр. од., доступністю кред-х рес-в та таким рівнем інфл-ї, що забезп-є ек. зрост. та підвищ. реальних дох-в нас-я. 7. Інв-на Б — досягн-я рівня інв-й, що дає змогу опт-но задовол-и потреби ек. у капіталовкладеннях з урахув. еф-го викор-ня і повернення інвестованих коштів, оптимального співвіднош. між розмірами іноз. та зарубіжн. інв.-й та підтримання «+» ПБ 8. ФБ фондового ринку — опт-й обсяг його капіталізації, здатний забезп-и стійкий фін. стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інв.-ня, посередників і Д загалом.

65. Система показників оцінки рівня фінансової безпеки: підходи МВФ та вітчизняна практика.

Осн. крит-м ФБ, на думку вітч. науковців, є здатність ек.Д зберіг. або швидко поновлювати критичний р-нь сусп. відтворення в ум критичного зм-ня (припин-я) зовн. поставок рес-в або криз-х сит-й внутр. х-ру, що утв-ся в Д. Критеріальна оц-ка Б. включає оцінку рес-го потенціалу і можл-й його роз-ку; рівня еф-ті викор-я рес-в, к-лу і праці та його відп-і р-ню найрозв-х Д а також р-ню, за якого загрози внутр. і зовн. х-ру зводяться до мін-у; к/с ек.; цілісності тер-й і ек. простору; сувер-ту, незал-ті та можл-й протистояння зовн. загрозам; соц. стаб-ті, а також ум. розв'-я соц. конфл. та запобігання їм. Критерії м. бути як-ми або к-ми і диктують вибір певних пок-ків, які при порівн. з відп-и індикаторами визнач-ь стан ФБ. До індикаторів, які опис-ть стан ФБ Д і вист-ть осн. факторами впливу на фін. незал-ть Д, можна віднести: р-нь присутності іноз. к-лу в рамках іноз. інв-й; р-нь монетизації ВВП; дефіцит держ. бюдж.; ступінь доларизації нац. ек.; швидкість обігу готівки; динаміка % ставок за банк-й кредит; віднош. суми валових міжн. резервів НБУ до заг. суми річного І; вал. курс; питома вага довгостр-х банк-х кредитів у заг.обсязі наданих кредитів. МВФ І. Осн. індикатори для депозит-х корп. 1. Достатність к-лу 2. Я-ть активів 3. Ліквідність 4. Приб., витр., дохідність. 5. Чутливість до ринк-о ризику. ІІ. Ін. фін-і корп.-ї 1. Активи - * Віднош. активів до ВВП * Віднош. активів до сукупн. активів фін. с-ми. ІІІ Довгостр. індикатори для депозитних корп. 1. Кап-л. 2. Кред-и., 3. деривативи. 4. Приб/збитки. 5. Ліквідність. IV Нефін. приватні корп. 1. заг. пок-ки. V. Дом-і г-ва 1. Пок-ки боргу. VІ. Ліквідність ринку 1. фонд-й ринок. VІІ. Ринок нерухомості. 1. ціни та іпотечний кредит.

66.Сутність та характеристика офшорних зон, їх вплив на міжнародну фінансову безпеку.

ОЗ - позанац-і фін. центри, які здійсн. значні обсяги кредит-я й фін-я в вал-х ін. Д (євровал-х). Х-ка о.з.: 1. Ліберальне вал.-кред. зак-во, що захищає інт-и інв-рів, не накладаючи при цьому зайвих обмеж. на фін. інститути (низькі под-и, незначне держ. втруч-я); 2. Здійсн-я вал.-кред. операцій в осн. з іноз. для даної Д вал-ю; 3. Законодавчий допуск продажу валюти за офіц-ю ціною, коли оф-й обм. курс нижчий від ринк-о, і купівлі валюти, коли оф-й курс валюти вищий за ринк-й. Осн. риси ОЗ: 1. Пол-а і ек. стаб-ть у країні. 2. Гарантія дотр-я фін. і банк-ї таємниці. 3. Відсутність вал-х обмеж. 4. Вільні зас. зв’-у і добре обладнана мережа комунікацій. 5. Зручна правова с-ма. Беручи до уваги глоб. фін. кризу постає питання фін. Б країн, а саме чи має посилення відкр-ті позит. вплив на розв-к ек. Д. Адже ств-чи офш. комп-ї, власники можуть отр-ти низку переваг, проте поряд із ними є і низка очевидних недоліків: ств-я передум. для відтоку к-лу, підтримка тіньового сектору ек., скороч. зайн-і в Д-донорах, отр-ня позаконкур-х переваг компаніями, які викор-ть офшори, негат. вплив на соц.-ек. сит-ю в Д-донорах, пов'-й з ухил-м від опод-ня, несправедливі под-і ум. та ін. Офш.оп-ї дедалі частіше спираються не тільки на договори куп-продажу, але й на лізингові, комісійні, трастові, страхові та ін. форми комерц.оп-й.

67. Типізація офшорних зон та механізми їх використання.

ОЗ - позанац-і фін. центри, які здійсн. значні обсяги кредит-я й фін-я в вал-х ін. Д (євровал-х).). Типи о.з.: 1. Власне офшорні території, офіційно визнані у світі, і юрисдикції, які належать до «податкових гаваней»: мініД, відсутність под. на приб. та угод з ін. Д, зокрема про подвійне опод-ня, Гібралтар, Панама, Багами. 2. Юрисдикції з «помірним» рівнем оподаткування: угоди з ін. країнами, пільги для певних видів компаній, Швеція, Голандія, Австрія, Ірландія, Бельгія. 3. Комбіновані юрисдикції: Кіпр. Механізми викор-ня о.з.: 1) Трансферт прибутку шляхом заниження або завищення цін закупівлі і продажу товарів і послуг, а також витрат на утримання персоналу. 2) Використання ротаційних компаній з метою «перекидання» коштів чи цінних паперів з країни в країну без зміни власників грошових сум чи цінних паперів.

68. Вплив глобальної фінансової кризи на різні країни та регіони.

Глоб-а фін-а криза 2007–2009 виявилася найбільш руйнівним явищем, яке негат. вплинуло на розв-к міжн-ї фін-ї с-ми в період глоб-ї, розпочавшись в одній Д (США) і поступово пош-сь на ін. Д, рег-и, конт-ти, врешті та на весь св-й простір. За даними, фін-а криза впродовж 2007–2008. завдала збитків акціонерам банків понад 690 млрд. дол. Суч-а фін. криза, прич. якої була легковажність та безконтр-ть надання кредитів ам-ми фін. інститутами в галузі нерухомості, довела до великих втрат і банкрутства банків спочатку в США, а потім в Є та в Азії. Криза ам-х банків пов’-а із пол-ю США в секторі, якому ам-й уряд приділяв особливу увагу, а саме — фін-ня буд-х об’єктів. В рез-ті усіх подій у банк-у секторі та секторі нерухомості необх. було зробити переоц-ку форм-я курсів на ринках. Спад курсів викликав не тільки в Ам, але і в Є. загрозу існ-ня кред-х установ, що сприч-ло необх-ть держ. доп-г та злиття банків. Втрати банків в США, Є та в Азії досягли фантаст-х сум. Насл. св-ї фін. кризи особл. гостро познач-сь на соц. та ек. становищі Ц. та Сх. Є, в 1шу чергу через зрост-я дефіциту ПБ та держ. бюдж., зниж-я обсягів в-ва майже в усіх гал-х ек. та зрост-я безроб., зм-ня обсягів експ. та імп. тов. і посл., зниж-я спож-ня нас-м внасл. падіння куп-ї спроможності. Зниж-я обсягів ВВП та держ. надходж. у Гр, спад ділової активності в таких важл-х для Гр. гал-х ек., як туризм, буд-во, мор-і перевез-я, вис. пок-ки дефіциту держ. бюдж. Д. Поступове уповільнення темпів ек. спаду, зб-ня інфл-х пок-в, скороч-я іноз-х інв-й в ек. країни, зм-ня обсягів зовн. торг. із скороч-м негат-го с-до, зрост-я рівня безроб. Д Близького та Сер-го Сх. Уповільн-я розв-у гал-й пром-ті, фін-го сектору та зовн. торгівлі країн Азійського рег-у (Яп).

69. Характеристика заходів виходу країн з глобальної фінансової кризи.

Сьогодні практично всі країни сконцентрували свої зусилля на виході з кризи. Одними з най еф-х пунктів нім. та фр. антикризових програм стали: підтримка автомобілебуд. як найбільш постраждалої галузі, план підтримки роб-в, прийнятий для уникнення масових звільнень (допоміг зберегти 400 тис. роб. місць). Держ. програми Нім. і Фр.показали еф-ть швидше за плани ін. розв-х ек-к. Осн.заходи Китаю для подолання фін. кризи: Інвестування $150 млрд. у житлове буд-во, іпотеку та інфр-ні проекти; скороч. й модерніз-я податк. с-ми, зниж. % ставок й резервних вимог до банк-ї с-ми; реструктур-я пром. п-в, які зіштовхнулися з падінням попиту на св. ринку З метою виправлення становища уряд Греції разом із спеціалістами ЄК розр-ли „Програму стабіл-ї та роз-ку”: введення прогресивного податку на велике нерухоме майно;оподаткування до 90% бонусів банк-х прац-в; посилення контролю за видачею фіск. чеків у роздрібній торгівлі та при наданні послуг, що сприятиме б-бі з ухиленнями від сплати податків; введення електронного контролю ринку палива з метою подолання контрабанди та управління незаконним ринком продажу пального, корупції в держ.органах.

70.Глобальні фінансові дисбаланси: сутність та масштаби.

У вузькому значенні — тимч. нерівновагу ПБ окр-х Д, яка вин-є у рез-ті циклічного х-ру розв-у їх нац-х ек. та обумовлює розрив в обсягах залученого та інв-го кап-у. Фін. дисб. – рез-т глибоких трансформацій св-ї ек, пов’-х зі стрімким нарост-м розриву між матер-речовим змістом глоб. вал прод-у та вартісною формою його вираження. Останнє відб-ся через відрив проц. капіталізації комп. від реальної основи соц.-ек. прогресу – зрост-я продуктивності сусп. праці; нарост-я асиметрії між обсягами фін-х послуг та реального в-ва; поглиблення диспропорцій між вир-м та спекулятивним нагромадженням капіталу; відсутність еф-х інструментів регул-ня нац-х фін-х ринків; нарост-я асиметричності у гал-й та тер-й диспозиції міжн. фін. потоків, у св-у розп-і заощадж. та інв-й, боргу і кредиту. Ці фактори за ум. лібер-ції процесів міжД та міжрег-го переливу капіталів, ств-ть структурні передум. для відтвор-я та нагромадж-я у св-й ек. глоб. фін. дисб. Ряд заруб. вчених обґрунт-ть думку про те, що глоб. фін. дисб. провокуються безпос. периф-ми країнами. Стабілізація глоб-х фін-х дисбалансів є завд. комплексним та системним, досягнення якого не можливе в рамках лише однієї Д чи обмеж-ї країнової групи, так як обумовлюється багатонац-ми фін-и дисб. Про це зайвий раз свідчать різноспрямовані тенденції щодо динаміки інв-й та заощаджень у країнах, які швидко розбудовують свої нац-і ринки – з одного боку, азійські, підтримують профіцитні с-до поточного рах-у, а з ін. – у постсоц-х східноєвропейських країнах тривалий проміжок часу спостерігаються дефіцитні с-до поточного рах-у завдяки інтенсивному зростанню інв-й у регіоні, головним чином у країнах з низькими доходами

71. Напрямки вдосконалення діяльності інститутів глоб-го фінансового менеджменту.

Одна з гол-х ф-й міжн. вал.-фін. структур є недопущ. кризових потрясінь у міжн. вал-х відн. Загалом, форм-я дієвої с-ми глоб-о фін-го упр-ня, зорієнт-го на забезп глоб. фін. стаб-ті, відновл. рівноваги у св-й ек. та ств-я підґрунтя для стійкого ек. зрост. потребує консолідації мотивацій, ініціатив та дій на корпор-му, міжД та глоб-у р-нях. Синхронізація нац-х бізнес-циклів, міжн. хар-р спекулятивних опер-й, неконтрольована емісія долара, гіпертрофований обсяг випуску похідних фін-х інстр-в, залучення до фін-х операцій непрофільних інститутів вимагають не тільки розш-ня ф-й діючих інститутів глоб-о фін-о менеджменту, в першу чергу МВФ, але й форм-я нових. Напр. вдоск-ня діяльн. повинні бути наділені якісно новими компетенціями, а саме: запровадж. с-ми довготермінового глоб-го фін-го планування, форм-ня нац-х і наднац-х фондів страхування фін-х ризиків, розширення нац-х і міжн-х фін-х резервних і стабілізаційних фондів, запровадж. с-ми міжн. фін-ї відп-ті країн за нарощ-я боргів, фін-е надспож-ня і надінв-ня, запровадж. жорсткого функціонального контролю за діяльністю нац-х фін-х ринків, прогнозування фін-х криз і запобігання й коорд-я виходу з них. Найбільш перспективною моделлю глоб-го менеджменту є така його схема, яка включає збалансованість представництва інтересів крупних Д, інтегр-х блоків країн, в т.ч. слаборозвинутих, сусп-х інститутів та міжн. структур, що унеможл-ть монополію окремих країн, сил чи центрів у розробці глоб-х стратегій розвитку сучасної цивілізації.

72. Головні підходи до визначення сутності операцій з відмивання «брудних грошей» та канали відмивання.

На нинішньому ет. св.-го розв-у пит. визн-я сутності катег. «відмив-я брудних гр.» є досить актуальним. Дане поняття визначається злочинним діянням у карному законод. багатьох Д св., а особлива увага йому приділяється в крим-х кодексах США, ВБ, Фр., Нім., Швейцарії, Польщі. Термін "відмивання" гр. уперше був викор-й у 80-х рр. 20ст. у США стос-о доходів від наркобізнесу і у вузькому розумінні — проц. перетв-ня нелегально отр-х гр. на легальні. Згідно крим.кодексу США, «відмивання гр» — це дохід від нелегальної діяльн., спрям-ї на: 1) провед-я фін. угоди з метою реал-ї таких видів протизаконної діяльн., які включають б.-які ознаки злочинних дій, орг.-ї злочинності й обігу наркотиків; 2) проведення фін.угоди з поруш-м податкового кодексу; 3) свідоме проведення фін. угоди з метою приховування суті справи, місця, джерела, власника або контролера доходів від протизаконної д-сті; 4) проведення фін. діяльн. з ухиленням від обов'-у подачі звіту про обіг готівки. Канали відмив. «б.г»: - банківська с-ма, с-ма страх-ня, ринок к-лів, індустрія розваг; - галузі ек., де можна в широких масштабах застос-ти підроблені рахунки, накладні із зазначенням заниж. або завищ. цін; - торгівля нерухомістю, творами мистецтва, автомобілями, продаж підакцизних товарів; - приватизація держ. підприємств, участь у створенні венчурних п-в, банкрутство й ліквідація госп-х S та ін.

73.Характеристика способів одержання злочинних грошей та організовані структури, що забезпечують їх відмивання.

Спос. одерж-я злочинних гр.: - с-ма подвійної бухг-рії; - навмисні помилки в б.о.; - численні способи заниж. прибутку, маніпуляції з А/П;- угоди без оформлення рахунків; - хабарі. Щодо останнього способу, згідно із зак-вом деяких країн сума хабара може «-» з оподаткованого податком прибутку. У Данії сума хабара просто «-» з оподатк-го прибутку, якщо вона зумовлена вир-ю необх-тю і є помірною. У ВБ виплати у вигл. хабарів дозволено «-» із суми приб-у, який підлягає опод-ю, за ум., що метою таких виплат були інтереси в-ва. Структурами, що забезп-ть відм-я бр. гр. є 1. орг.-ні злочинні групи, які займ-ся діяльн., що приносить великі доходи; 2. це посередники, які об’єднують торговців наркотиків з «відмивателями» гр.: т. зв. «піжони» (що направ-ть торговців до «відмивателів» і навпаки при цьому не втручаючись в обговорення ум. дог-у про відм-я гр.-й, визначають ставки за послуги) та «брокери» (зв’-ть торг-в наркотиків з «відмивателями» і за окрему плату уклад. контракти). 3. Організатори (спонсори) відм-я «бр.» гр., які орг.-ть усю процедуру у великих масштабах та наводять контакти з групою, яка володіє «бр.» гр. 4. Кур’єри, осн-м завд-м яких є орг.-я транспорту і процедури на 1й стадії процесу, котрі до того ж часто викор-ть фальшиві паспорти і док-ти. 5. Міняльники валют: власники об’єктів фін.-госп-ї діяльн., найчастіше це пункти обміну валют. 6. Професіонали-радники, що роблять маніпуляції в сфері фін-в і законодавства, найчастіше виступають банкірами.

74. Стадії процесу відмивання «брудних грошей», хар-ка мех.-в відмивання на стадії розміщення.

Стадії: 1. Розміщ-я - дох., одерж. безпос. від злочину, вперше розміщ-ся у фін. установах або викор-ся для скуповування різного виду активів; 2. Маскування (приховування) - виконавець намаг-ся відокремити гр. від їх нелег-о джерела, проводячи серію фін. угод з метою втрати зв'-у гр., які відм-ся, із джерелом їх походж-я; 3. Інтегр-я (легітимізація) – фін. ресурси вводяться в легальні госп-кі структури і фін. с-ми з метою їх остаточної асиміляції з усіма присутніми там коштами. Риси проц. розміщ.: - предметом відм-я є цінності, одерж. безпос. від злочину; - найчастіше предмет відм-я вист-є у вигл. готівки; - дії злочинців набувають вигляду короткостр., однораз-х та прост. операцій. Особл-ті відм-я гр. на стадії розміщ.: - багатораз. внески готівки на банк. рах-ки громадян своєї Д й іноз-в (суми не виходять за межі, перевищ. яких зобов'-є банки ідентиф-ти клієнта); - переказ на інкасо наявних чеків на пред'явника на суму, нижчу від лімітів, які потребують ідентиф-ї;- «смерфінг» - придб-я за «брудні» гр. легко переміщ-х майнових цінностей у сумах, які не перевищ-ь межі ідентиф-ї; - різні опер-ї з готівкою, проведені за посередництва великої к-ті банк-х рах-в, відділень, касирів чи із залуч-м ін. осіб. Ще одна поширена технологія відм-я гр. у цій стадії— об'єднання «бр.» гр. з доходами легального госп-го S «змішування». Готелі, ресторани, бари, пункти побутових послуг для нас-я нал. до численних видів госп-ї діяльн., що приносять нестаб-і доходи, не підд-ся суворому контролю і тому стають придатними об' для відм-я гр.

75. Механізми відмивання «брудних грошей» на стадіях маскуван-ня та інтеграції.

На стадії маск-ня: - перекази в місці продажу (point of sale transfer - POS),- угоди з вик-м банкоматів, прямі електронні депозити (виплата винагород чи соц. допомоги), - оплата рах-в за тел. переговори; - поштові перекази — на тер-ї однієї Д для їх реал-ї м. бути викор-і внутр. с-ми міжбанк-х розрахунків, які існують у багатьох кр.світу. Нерідко для маскування «бр.» гр. викор-ся технологія, яка полягає в прийнятті готівки з одночасним закриттям існ-х банк-х рахунків з метою відкриття нових, в ін. банках у даній кр. чи за кордоном. За вимогою клієнта викон-ся припинення проведених раніше операцій; при цьому банк. касир переказує гр. на ін. зазначені клієнтом рах-и, одноч. симулює виплату цих гр. клієнту готівкою. На стадії інтеграції: - угоди куп.-продажу предметів тривалого користування (автомобілі, яхти, нерухомість) через підставні фірми; - скуповування п-в, які банкрутують, з метою ств-я видимості, начебто доходи, одержані зі злочинних джерел, — це насправді приб-к від придб-го п-ва; - контрабанда готівки; - кредит-ня самого себе; - застос-я рахунків-фактур на Іні й Ені товари при проведенні торгових угод, а також використання з цією метою банківського персоналу.

76. Джерела інформації та основні заходи з розпізнавання операцій, пов’-х з відмиванням «брудних грошей».

Розпізнавання спроб відм-я «бр.» гр. у процесі банк. діяльн. розц-ся як сукупн. заходів, спр-х на орг-ю пост-го чи період-го надходж-я інф-ї про клієнтів і підозрілі угоди. Ця інф-я може послужити підставою для відповідних дій, які спрямовані на припинення небажаних фін. зв'язків. Такі дії зазвичай включають етапи:  збір інф-ї про угоди, які потенційно м. бути викор-і для відм-я гр., а також ств-я умов для пост-го надходж. такої інф-ї;  оброблення накоп-ї інф-ї за доп-ю різних методів, а також класиф-я сумнівних і нетипових угод на підставі різних критеріїв;  моніторинг сумнів-х і нетипових опер-й;  підгот-а висновків на осн. обробки інф-ї, що стала рез-том розпізнавання. Джерела інф-ї, необх-ї для проведения розпізнав-я: ^ реєстри угод з готівкою, які перевищ. встановлену квоту і аналогічні реєстри угод з викор. безготівк. розрах-в, якщо відповідні внутр. правила вказують на обов'язковість ведения таких; ^ банківські звіти і док-я; ^ док-ти про операції, реалізовані різними категоріями банк-х працівників у рамках широко застосовуваної пол-и «знай свого клієнта», особливо це стос-ся оп-й, виконуваних при відкритті банк. рахунків для ф.о і ю.о, при веденні цих рахунків, при контактах з уповноваженими представниками клієнтів і т. ін.; ^ аналіз осн-х фін. показників, які стос-ся банківської д-сті; ^ бази даних про банк-х прац-в; ^ бази даних про банк-х клієнтів, а також ін. осіб, які кор-ся банк-ми послугами і викор-ли або намаг-ся викор-ти банк-кі оп-ї в злочинних цілях.

Дата добавления: 2015-11-14