Переваги та вади режиму КБ в умовах глоб-. 2 страница

38. Передумови та фактори формування ек. безпеки вітчизняних суб’єктів господарювання.

Ек. Б п-ва властивий подвійний хар-р: з одного боку, вона забезп-є можл-ть власного функц-ня, з ін. — є частиною (ел-м) ек. Б-ми вищого р-ня і S, що забезп. викон-я ф-й рег-м, Д. Ек. Б проявляється в забезп-і нормальної і стабільної діяльн. п-ва, попередженні витоку інф-ї. Ек. Б п-ва можна трактувати, як: стан захищеності усіх с-м п-ва при здійсн. госп. діяльн. в певній ситуації; стан соц-технічної с-ми п-ва, котрий дає змогу уникнути зовн. загроз і протистояти внутр. чинникам дезорганізації за доп-ю наявних рес-в, підпр-х здібностей менеджерів, а також структурної орг-ї та зв'-в менеджменту. До осн-х факторів ек. Б належать: забезп. високої фін. еф-ті роботи, фін-ї стійкості СГ; забезп. технологічної незал-і та досягн. високої к/с технічного потенціалу СГ; досягнення високої еф-ті менеджменту, еф-ї орг-ї структури упр-ня п-вом; мінімізація руйнівного впливу рез-в вир.-госп діяльн. на стан навк. серед.; якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності п-ва тощо. Фактори ек. Б: a) форм-ня необх-х корпоративних рес-в (капіталу, персоналу, прав інф-ї, технології та устатк-ня); б) загальностратегічне прогнозування та планування ек. Б за функц. складовими; в) стратегічне план-я фін-госп діяльн. п-ва; г) загально-тактичне планування ек. Б за функц складовими; д) оперативне упр-ня фін-госп діяльн. п-ва;

39. Сучасні загрози економічній безпеці країн ЄС.

1) Енерг-на зал-ть від енергоносіїв, а саме зал-ть країн ЄС від енерг-х рес-в переважно однієї країни (Росії) і неквапливість у пошуках альтернативних джерел енергоносіїв. За підрахунками, до 2020 зал-ть ЄС від імп. нафти зросте до 90%, газу – до 65% і вугілля – до 65%. Зазначені чинники форм-ь негат-у кон’юнктуру євро-о енерг-го ринку, призводять до непоправних перекосів в енерг-й пол-і кожної окремої Д, що становить загрозу ек. Б. 2) Боргова криза країн ЄС. Криз-і явища присутні серед таких країн єврозони як Греція, Ірландія, Іт., Ісп. та Порт. Пробл. зрост-я зовн. заборг-ті зазначених країн, що може потенційно привести до дефолту, становить загрозу для їх ек. Б. Також вагомим джерелом загроз ек. Б ЄС був і є фонд-й ринок, країнами ЄС було визнано необх-ть посил-я контролю та нагляду за цією сферою. 3) поруш-я встановлених Маастр-х крит-в, коли р-нь держ-о боргу, не повинен перевищ. 60% обсягу ВВП, а бюдж. дефіцит 3%. Сьогодні всі вони зашкалюють, погрожуючи стабільності євро. Суверенні борги пд. країн Єврозони досягли рекордних рівнів. Такі рівні були хар-ні тільки для військ-о періоду, але за ними незмінно слідувало відновл-я ек. зрост-я або період інфл-ї, які сприяли усуненню надмірних обсягів заборг-ті. Сьогодні ситуація абс-но ін. Боргова петля виявилася стратегічною помилкою Єврозони, яка сьогодні загрожує її стабільності. Держ борг ЄС з 62,3% у 2008 зріс до 80,9% в 2011, і майже до 90% в 2012.

40. Основні фактори формування економічної безпеки на пострадянському просторі.

Після розпаду СРСР у 1991 році 15 республік, що входили до його складу стали незал-ми, що означало що тепер вони можуть обирати для себе вільний шлях ек. розвитку. Кожна пострад-ка Д мала відмінні стартові можливості для розв-у власної ек., від-но обирала свою, несхожу на ін, модель здійсн. ек. перетворень. Найбільш серйозним питанням для розвитку власної пром-ті стала зал-ть еко. від імпорту енергоносіїв за св-ми цінами або за цінами, що до них наближалися. Перехід на нові ціни призвів до виявлення того, що часто вартість кінцевої прод-ї багатьох п-в була набагато меншою у перерахунку на св-і ціни, ніж ті кошти, що можна було б одержати від продажу сировини, з якої вона вир-на. Тому, аби не допустити краху нееф-х п-в, уряди практично всіх країн СНД тривалий час продовжували субсидувати ті з них, котрі мали нац-е значення. Хоча й СРСР розпався, але РФ не втратила своєї ключ-ї ролі на пострад-у просторі, вона продовжує, хоча й не так явно, свою пол. гегемонії, викор-чи для цього свій енерг-й рес-й потенціал, ставлячи в зал-ть від її рішень ек. Б багатьох Д, так як є найб. постачальником газу на нафтопродуктів на пострад-у просторі. Для еф-го форм-ня ек. Б на пострад-у просторі колишнім респ-м СРСР необх-о посилити співпрацю в межах ств-х орг-й, так як на сьогоднішній день вона є більшою мірою декларат-ю, і майже не приносить ек. вигід країнам.

41. Національний ек-й інтерес у глоб-у вимірі.

НЕІ – відобр-ня конкретних ек. потр. Д та її гром-н, а саме воєнно-пол. суверенітету, матер-го добробуту та зрост-я, посідання такого місця в МПП, МТ та фін-х, яке б відп-о прир-м, труд-м та інтелек-м рес-м, сприяло б реал-ї потенц. Д. Класиф. НЕІ: 1) За ступ-м важл-ті: життєво важливі, стратегічні, тактичні; 2) За трив-тю дії: довго-, середньо- та короткотерм-і; 3) За хар-м зіткнення: паралельні, конфронтаційні, розбіжні, спільні; 4) За місцем дії: внутр., зовн.; 5) За ступенем реал-ї: нереал-ні, частково реал-ні, реал-ні; 6) За сферами розповсюдж: вир-чі, фін-і, експ-імп, технол-і, інституційні, військ-ек, соц-ек, демогр-ек, еко-ек. та ін. НЕІ за ступ-м їх важл-ті та пріор-ті для Д: - соц-ек. реф-и, забезп-я та примнож-я матер-х цінностей; - розв-к НТ потенц-у Д; - удоскон-ня мех-в держ. упр-ня та місц. самовряд-ня; - гарантія прив-ї власн-і; - інтегр-я в євро-й та св-й простір; - забезп-я верховенства права; - підтр-ня еко. та техн. безп-х ум. життєдіяльн.; - с-ма страт-о партнерства та підтр-ня рег-ї Б; - рац-е викор-я прир-х рес-в. Окрім цього, НЕІ поділ-ся на НЕІ 1го (мають стратег-й довготрив. хар-р) та 2го р-ня (що хар-і поверхні ек. життя і які послід-о витікають із НЕІ 1-го р-ня). До НЕІ 1го р-ня віднос: 1) об'єкт-у необх-ь задов-я всією сук-ю рес-в зрост-х матер-х і дух-х потреб Л; 2) опт-не забезп-я потреб ек. в різного роду рес-х, необх. для її еф-го функц-я; 3) задов-я потреб ек. в еф-но діючому ек. мех-мі, засн-у на засадах ринк-ї ек; 4) забезп-я відп-ті потреб ек. с-ми в еф-й структурі держ. упр-ня і регул-ня; 5) збаланс-ть між нац-ми і рег-ми інт-ми в ек. сфері; 6) збаланс-ть між НЕІ і ек. інт-и первинних ланок н/г; 7) збаланс-ть між нац-и інт-и в ек. сфері і міжн. ек. інт-и та ек. інт-и ін. Д. Сук-ть НЕІ 2-го рівня, можна поділити на 2 гр: І гр: пов'-і із реф-м ек. сфери і ств-м її інфр-ри, яка б задов-ла потребам ринк-ї ек. ІІ гр. становлять інт-и, які пов'-і із виріш-м найгостріших проблем сьогодення в ек. країни.

42.Особливості реалізації національних економічних інтересів України в екзогенній сфері.

Ступінь реал-ї НЕІ У. неможливий без розгляду екзог-ї сфери, специфіка якої у поєднанні позит-х впливів зовн. серед. на Д і попередж-я можл-х загроз її Б з боку зовн. факторів. Так, з одного боку, інтегр-я нац. ек. у с-му св-о г-ва розш-є її можл-ті у викор-і переваг МПП, залучення в Д іноз. інв-й, вкл-ня Д до НТ. співроб-ва. Водноч. екзог-й фактор може зіграти негат -у роль якщо зовн. зв’-и стримують ровз-к внутр. ринку, обмежують потенційні можл-ті зрост-я імпортозамінного в-ва, призводять до відпливу з Д нац. к-лу, погіршують еко-й стан. Т.ч., реал-я НЕІ України, з т.зору її ек-ї самодостатності, повинна розгл-ся у контексті того, наскільки екзог-й фактор сприяє формув-ю цілісного народногосподарського комплексу Д. І лише після того, коли набули стійкості осн. макроек-і параметри, у сферу МЕД-ті можуть підключатися конкретні ланки нац. в-ва, або розширюватися зони присутності іноз. капіталу на нац-у терені. - Опанування Д євро-ми соц-ек. станд-ми, котрі задають св.-і зразки і найб. мірою відп-ть нашому нац.-у менталітету та діловій культ. –Підпорядк-я проц. транснаціоналізації нац.-ї ек. досягн-ю У високого конк-го статусу у св. - В нац.-х інт-х У зберегти нац.-у ідентичність українців за корд-м, не допустити їх масової асиміляції з ін. нац.-и, ств-и ек., фін., правові та гуманітарні мотиваційні ум. для повернення емігрантів на Батьк-у.

43.Реалізація національних інтересів країн у зовнішньоекономічній сфері.

Поняття НЕІ у ЗЕ сфері визнач-ся як поєдн-я інт-в різних інституціональних одиниць (вир-в, спож-в, Етерів, Ітерів, бізнесу, уряду), спрям-х на викор-я власних конкур-х переваг на внутр. та св-х ринках зі стратегічною метою  підвищ. рівня життя в Д. Реал-я НЕІ країни в міжн. сфері неможлива без розгляду ЗЕ сфери нац. ек. зрост-я. Удосконалення структури і форм ЗЕ зв’-в повинно розгл-ся з т.зору становлення й підвищення еф-ті н/г суверенної Д. Необх. в кожному випадку визначати, наскільки конкретний напрям зовн. торг-го обміну чи вир-ї кооп-ї з іноз-и партнерами відп-є не лише реал-ї особистих, колект-х, нац-Д-х інт-в, але й те, наскільки вони співвіднос-ся з цілями форм-я нац-го мех-му відтворення та утв-я єдиного НГК як фундаментальної основи ек. незал-ті. Т.ч., реал-я НЕІ у сфері ЗЕД дозволить: * гармоніз-ти держ., рег-і та корпор-і взаємовідн-ни, нейтраліз-и зовн. кризові загрози, уможливити стійкий ек. розв-к * поетапно вирішити актуальні зовн. торговельні проблеми, а саме критичного І шляхом диверсиф-ї його геогр. структури, захисту вітч-го вир.-а від недобросовісної конкуренції, еф-го Ізаміщення, розв-ку Еного потенціалу з виходом на високорентабельні сегменти рег-х і св-х ринків, що сприятиме підвищ-ю міжн. к/с S нац. бізнесу.

44.Сучасний інструментарій забезпечення економічної безпеки країн.

У процесі аналізу ек. Б виокремлюють передусім 3 важливі складові: 1) Ек. незал-ть, що озн. здійсн-я держ. контролю над нац-и рес-и, спром-ть викор-ти нац-і конк-і переваги для забезп-я рівноправної уч. в МТ. 2) Стійкість і стабільність нац-ї ек. передбачає міцність і надійність усіх елементів ек. с-ми. 3) Здатність до саморозв-у і прогресу, тобто спром-ть самост-о реал-ти й захищати НЕІ. Одним з найважл-х завд. Д є ств-ня надійної с-ми забезп-я ек. Функц-є с-ма гарант-я ек-ї Б в таких режимах: повсякден-у; підвищеної готовності; глоб-го застос.; лок-го застос. До осн. принц. гарант-я ек. Б відносять: додержання законності на всіх ет. гарант-я ек. Б; баланс ек. інт-в особи, сім'ї, с-ва, Д; взаємну відп-ть особи, сім'ї, с-ва, Д щодо гарант-я ек. Б; своєчасність і адекватність заходів, пов'-х з відверненням загроз і захистом НЕІ; надання пріоритету мирним заходам у розв'-і як внутр., так і зовн. конфл. ек. хар-ру; інтегр-ю нац-ї ек. Б з міжн. ек. Б. Дія мех.-му забезп-я ек. Б може розглядатися на таких р-нях: 1. Страт-й р-нь забезп-я ек Б припускає ліквідацію протиріч або як мін. їх. локалізацію й ослаблення. Фактично на страт-у р-ні повинні прийматися і реал-ся глоб-і (із точки зору нац.-ї.), системоутворюючі ріш. 2. Такт-й р-нь припускає ріше. задач, пов'-х з ліквідацією самих загроз чи запобіганню їх впливу на ек. сферу. На такт-у р-ні повинні розробл-ся комплекси превент-х заходів. 3. На операт-у р-ні ек. Б забезп-ся шляхом ліквідації насл. загроз. Рез-ти ріш-я задач на даному р-ні є переважно комплексами опер-х заходів.

45.Місце людського капіталу у формуванні національної економічної безпеки.

ЛК - ек. категорія, яка хар-є сукупн. сформов-х і розвинутих внасл. інв-й продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що переб-ть у їх власності, викор-ся в ек. діяльн., сприяють зрост-ю прод-ті праці і завдяки цьому впливають на зрост-я доходів (заробітків) свого власника та нац. доходу.

ЛК – гол-й фактор формув-я і роз-ку інноваційної ек. і ек. знань, як наступного, вищого ет. розв-ку. Однією з ум. роз-ку і підвищ-я якості ЛК є високий індекс ек. свободи. Викор-ть таку класиф-ю ЛК:

- Індивідуальний ЛК. - ЛК фірми. – Нац-й ЛК. У нац. багатстві ЛК розв-х країнах становить 70- 80%

Тобто бізнесові структури, Д та особистість (сім'я) є осн. учасниками процесу формування ЛК. ЛК держави є реалізований чи придатн. до реал-ї людс-й потенціал, що забезп-є ефекти соц.-ек. розвитку та підтримання функціонування нац. ек. Т.ч., розгортання конк-ї на суч. етапі глоб-ї МВ відводить ключову роль ЛК у формуванні високого конкур-го статусу нац. економіки.

46.Характер впливу дезінтеграційних процесів на міжнародні конфлікти.

Зазвичай дезінтеграційні процеси в світі стають причиною багатьох міжнародних конфліктів. Вплив дезінтеграційних процесів має прояв міжнародного та руйнівного (як в середині країни, так і за участю кількох держав) характеру, так як ці процеси виникають на підставі зміни національного або міжнародного вектору регіону, народу, частини народу, групи людей, також нерідко й на підставі етнічної самоідентифікації групи людей в складі певної Д. Яскравим прикладом, який засвідчує негативний вплив дезінтеграційних процесів на міжн. Конфл. - проголошення Республікою Косово своєї незалежності від Сербії у 2008 році. На даний момент її незалежність визнало 98 держав. Зразу після проголошення незалежності Косово в Сербії почали відбуватися масові протести та проходити демонстрації. Протягом декількох днів з моменту проголошення незалеж. Косово признали ряд країн серед яких були США, Франція, Британія, Італія, Німеччина та ін. У відповідь на це Сербія відкликала своїх послів із цих країн. Також відбувалися сутички на сербсько-косовському кордоні, а в столиці Сербії проводилися маніфести та активісти здійснювали періодичні напади на посольство США. Від рук демонстрантів постраждали також посольства Турції, Хорватії, Великобританії та Бельгії.

47.Сучасна роль ООН у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.

ООН та її органи відіграють важл. роль у запобіганні й усуненні МК і ситуацій, що можуть призвести до міжн. непорозумінь або викликати міжн. спір і продовження яких може загрожувати міжн. миру і Б. В арсеналі ООН є істотний інструментарій для виріш-я питань мир-о врегул-я міжн. спорів. Виріш-я міжн. спорів мирним шляхом здійсн-ся 3ма гол-ми органами ООН: Радою Безпеки, ГА і Міжн. судом, які наділені істотними повноваженнями у цій галузі. РБ відп-є за підтрим-я міжн. миру і Б та володіє найширшими повноваженнями у виріш-і міжн. спорів. Рада має право, коли вваж. за необх-е, вимагати від Д мирного розв'-я спорів. Міжн. право та міжн. док-ти ООН останніх років визначили напрямипідтримання міжн. миру і Б, серед яких: превентивна дипломатія; зміцн-я миру; підтрим-я миру і стабільності у постконфронтаційний період. Одним із важл.заходів заг. колект. Б, що акт-о викор-ся останнім часом, є проведення миротв. операцій. Миротв. опер-ї - заходи колект-ї Б миротворчого х-ру, що здійсн-ся із залученням військ-о персоналу з метою стабіл-ї обстановки в районі конфлікту, ств-я сприяти-х ум. для мирного його виріш-я, встановл-я та підтримання миру. Вони прямо не передб-і Стат-м ООН, а випливають з його заг. цілей і принц-в. Мета - підтримка дипл-х зусиль задля дос-я пол-го врегул-я спору. Миротв. сили(мс) ООН хар-ся наст-ми рисами: * Їх персонал надається і оснащується Д-чл; * МСзастос-ся за ріш-м РБ і в рамках цього ріш-я; * МС діють під прапором ООН; * МС викор-ся при бажанні сторін конфлікту його припинити; *МС підпор-ся Ген секретарю ООН.

48.Види миротворчих операцій ООН.

Загалом, миротворчі операції ООН можна поділити на 2 види. Перший — оп-ї з підтримання миру, що сприяють обмеженню конфліктів, врегул-ю та ліквід-ї їх наслідків. Збройні сили ООН при здійсн-і цих оп-й м. бути неупередженими, можуть мати лише легку зброю, необх-у для особистої оборони. Відп. до офіц-х формулювань док-в ООН, завд-ми оп-й з підтр-я миру є: нагляд за ум-и перемир'я, прип-я вогню або військ. дій; сприяння законному уряду в запобіганні збройного втруч-я ззовні або ліквід-я наслідків такого втруч-я; недопущ-я подальшої інтернац-ї конфлікту; контроль за дотрим-м прав людини; ств-я або відновл. інфр-ри, сприяння наданню гуманітарної допомоги. Другий — оп-ї з примушення до миру. Це бойові дії сил ООН, що складають контингенти, надані Д-чл. Примус допустимий і для б-би зі збройною агресією, і для забезп-я у критичних випадках викон-я рішень Ради Безпеки, що не ототожнюється з питаннями врегул-я конфліктів і надання допомоги під час досягн-я домовленостей між учасниками. З огляду на колосальну к-ть конфліктних ситуацій і затяжний процес регулювання можна говорити про те, що міжнародна спільнота до тепер не виробила дієвих механізмів вирішення проблем. Миротворчість все більше набуває популярності і перетворюється на один з актуальних видів міжн. діяльності у світі.

49.Ключові причини міжн гуманітарних операцій.

Гум-ні операції проводяться з метою надання доп-ги та захисту жертв конфл. або стихійного лиха, полегш-я тягот нас-ня, особливо в ум., коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити норм-ну життєдіяльн. нас-ня. У Д, які протягом тривалого часу піддаються стихійним лихам або оправляються від збр-х конфл., гум-а доп-га все більше розгл-ся як один з ел-в заг. зусиль по забезп-ю мировідбудови поряд за доп-ю в області розв-у, пол-ю й фін-ю доп-ю. Цивілізація не позбулася таких вад, як голод, злидні, злочинність, тероризм, лок-і збр-і конфл. та війни. У такій сит-ї людство покладає великі надії на міжн. гум-ні зас-и, роль і знач. яких пост. зрост-ь. З часом вони стають певним станд-м, який визначає норму міжн. поведінки в разі збр-х конфл. Суч-а с-ма підходів до миротворчого гуманітаризму включає превентивні заходи для попередження військ-гуманітарних криз, захист прав людини і фізичний захист уразливих груп нас-ня, орієнтацію на виріш-я корінних пробл., що породж-ь кризові явища, форм-ня основ для розв-у у проц. задов-я гум-х потр., утвердж-я заг-х гуманітарних принц. тощо. У світлі існ-го права й рамках Статуту ООН можна представити 2 теор-і сит-ї, у яких заст-ся гум-на інтервенція. 1 містить у собі викор-я збр-ї сили коли уряд систематично й крупномасштабно порушує права людини або де уряд піддає своє нас-я систематичній пол. терору 2 сит-я, при якій нас-я зіштовх-ся з урядом, що потерпів крах, тотальним хаосом й анархією, які випливають із даної сит-ї й ведуть до етнічних, реліг-х або/і цив-х хвилювань, заворушень, внасл. порушення прав част. громадян

50.Міжн. тероризм як форма асиметричної війни.

Асиметрична війна - війна, яка хар-ся істотною різницею у військ. силі або можл-х викор-я стратегій і тактик уч-ми. Тобто, це конфл., в якому ресурси 2 сторін суттєво відрізн-ся, і під час б-би суперники намагаються викор-ти хар-ні недоліки один одного. Міжн. тероризм - це приховане викор-я насильства певною групою для досягн-я пол-х цілей; як правило він спр-й проти ін. груп, класів та партій. Сучасний терор. хар-ся к-ним зрост. терор. актів, цинічністю і жорстокістю їх вик-я; масштабністю насл. акцій, вел-ю к-тю жертв; спробами оволодіння збр-ю масового ураження з метою її подальшого викор-я. Тероризм включає до своїх арсеналів нові зас. впливу — інф-і, еколог-і, псих-і. Високим є рівень фін. забезпечення, підготовки терористів, техн-ї оснащеності терор-х угруповань. Терористи діють таємно, виявляються тільки в момент нападу, так що не залишається часу для прийняття власне оборонних заходів з боку, який перевершує їх практично у всіх галузях. Отже, терор. загроза хар-ся переважно асиметр-м розміщенням сил. В новітніх формах міжн. тероризму асиметр-і конфронтації не розгл-ся як ступені до досягнення бажаної симетрії, перспектива досягнення симетрії з ворогом взагалі не розгл-ся. Це-політико-стратегічна інновація, яка має далекосяжні рез-ти і водночас вимагає реал-ї оц-ки сил тими, хто здійснює страт. план-я антитерор-х кампаній.

51. Характеристика участі НАТО та ЄС у боротьбі з міжнародним тероризмом.

З 2001 НАТО втілює послідовну пол. проти терор-у. Зважаючи на багатост-й хар-р загрози, співпраця з Д.-партнерами та ін. МО є осн. аспектом підходу НАТО до б-би з терор-м. Військ. концепція захисту від тероризму, яка була узгодж. на Празькому саміті 2002 стала невід'ємною частиною місій збр-х сил Альянсу. У концепції визнач-ся потенційні внески ЗС членів Альянсу, їх підготовка до уч. в оп-ях, захисті від нападів терор-в, або загроз нападів, спрям-х з-за кордону проти нас-я, тер-ї, інфр-ри і ЗС. Ця діяльн. охоплює дії як проти терор-в, так і проти тих, хто їх підтримує. На прохання урядів збр-і сили НАТО також готові надати доп-у в подоланні наслідків терор-х актів, зокрема з викор. хім., біол., радіолог. та/або ядерної зброї. З метою вдоск-я обміну розвідувальною інф-ю про терористів та її аналізу, ств-но Розвідувальний підрозділ з оцінки терор. загрози. Антитерористична стратегія ЄС вкл-є 3 осн. складові. * Європол-я забезп. співпрацю орг-в поліції та Євроюст, в межах якого співпрац. судді і прокурори. * В Ситуаційному центрі ЄС спеціалісти служб розвідки і Б спільно аналізують терор. загрози як в ЄС, так і поза його межами. * Євро прикорд-а агенція в Варшаві ств-а для вдоск-я співпраці прикорд-х структур в Є, обміну досвідом і методами б-би з тероризмом. Ухвалено програму законод-х заходів, спрям-х на б-бу з фін-м терор. і протидію терор. при перетинанні кордонів. Важливим напрямом є посил-я співпраці між ЄС і його партнерами. Пол. принц. страт-го партнерства НАТО-ЄС: - еф-ні спільні консультації; - рівність ЄС і НАТО у проц. прийняття ріш; - повага до інтересів Д-чл. ЄС і НАТО; - повага до принц. Статуту ООН; - узгоджена, прозора і коорд-на розробка вимог військ-ї спром-ті, спільних для 2 орг-й. НАТО і ЄС поділяють спільні цінності та страт-і інт-и.

52.Участь У в б-бі з міжнародним тероризмом.

Центральна роль у б-бі з глоб-м терор-м нал-ть нац. урядам. Чим більше вони докладають зусиль для вдоск-я внутр. коорд-ї між силами поліції, службами розвідки, посадовцями, структурами прикордонних служб, прокуратурами, чим кращою буде внутр. коорд-я, тим легше забезп-и належне міжн. співроб-во. У дотримується положень ГА ООН, Декл-ї щодо заходів з ліквід-ї міжн. терор. У відразу приєдналася до міжн. антитерор-ї коаліції, підтримавши проведення військової операції в Афганістані в рамках реал-ї права на індив-у та колек-у самооборону згідно зі ст. 51 Статуту ООН, висунула низку ініціатив у рамках діяльн антитерор-ї коаліції, які були успішно реаліз-і. 11.12.1998 Указом ПУ ств-о Антитерор-й центр при СБУ, на який покладено завдання коорд-ї діяльн. органів викон-ї влади усіх рівнів, спрям-ї на запобіг-я та припинення терор-х актів стосовно держ. діячів, критичних об'єктів життєзабезп-я нас-я, об'єктів підвищеної небезпеки та актів, що загрожують життю і здоров'ю великої к-ті людей. Українські військові беруть участь в різних міжн. антитерорестичних операціях. 24 українських військових лікарів перебувають в Афганістані в рамках Міжн. сил сприяння Б (ISAF). Також У бере участь в операції НАТО “Активні зусилля“, головна мета операції - запобігання контрабанди матеріалів, які можуть бути використані терористами (в тому числі вибухівки і зброї масового ураження). Крім того, операція покликана забезп. Б транзиту енергоресурсів по Середземному морю.

53. Сутність поняття «міжнародна інформаційна безпека» та ключові моделі її забезпечення.

МІБ -стан захищенності інф-го середовища с-ва, який забезпечує його формування, викор-я й розв-к в інтересах громадян, орг-й, Д. Центральним поняттям у МІБ є «інформаційна зброя» - комплекс технічних заходів, методів і технологій, спрям-х на встан-ня контролю над інф-ми структурами потенційного противника та втручання у роботу його інф-х систем. Моделі системи глобальної інф-ї безпеки: * А -ств-я абсолютної с-ми захисту Д-інф-го лідера проти б.-якого виду наступальної інф-ї зброї, що змушує ін. кр-и шукати альянсу з нею. * В -ств-я значної переваги Д-потенційного ініціатора інф-ї війни в наступальних видах озброєнь, у знешкодженні с-м захисту Д-противника засобами інф-го впливу.* С – наявність кількох країн-інфолідерів та потенційного протиборства між ними, а також забезп-я в перспективі домінування однієї Д у сфері МІБ. * D – всі конфліктуючі сторони викор-ть прозорість інф-ї для формування ситуативних альянсів з метою викор-я можливостей інфоінфр-ри на окремих територіях .* Е – протиборство світової спільноти та міжн. орг.-ї злочинності, здатної контролювати пол.-і, ек-і та сусп. процеси.

54. Ідентифікація загроз міжнародній інформаційній безпеці та сфери їх прояву.

Загрози МІБ: 1) неправомірне викор-я та нанесення збитку інф-м ресурсам ін.Д; 2) цілеспрямована інф-а дія на критичні інфр-ри і нас-я ін. Д; 3) дії, направлені на домінув-я в інф-му просторі, заохоч-я тероризму та ведення інф-х війн; 4) можл-ть розробки та поширення інф-ї зброї, 5) загроза інф-х війн і інф-го тероризму, здатних викликати інф-і конфлікти зі значними руйнівними наслідками; 6) неможливість Д здійсн. контроль над потоками інф-ї і над ЗМІ. В ек. сфері критичними є с-ми загальноек. аналізу та прогнозування ек. роз-ку, структури координації управлінських дій в ек. сфері, с-ми управління в стратег-х системах (енергетика, комунікації, інф-і мережі). Суспільна сфера є найб. вразливою для інф-х впливів, оскільки включає с-ми формув-я гром-ї думки, інф-і структури пол.-х партій, гром-х рухів, нац.-культурних та реліг-х інституцій, структури забезп-я осн-х прав і свобод людини, вільного обміну ідеями та інф-ю. Загрози в наук.-технолог. сфері-вивезення інф-ї унікального наук.-техн-го х-ру на біологічних носіях до міжн. с-м спостереження, аналізу та прогнозув-я тенденцій наук.-техн-го роз-ку. У військовій сфері вразливими в ум-х інф-го протиборства вваж-ся: інф-і ресурси збройних сил, ВПК, с-ми управління військами, с-ми контролю і постійного спостереження, канали надходження інф-ї стратегічного, оперативного та розвідувального характеру.

55.Нормативно-правова база забезпечення інформаціної безпеки у світі.

На сьогодні звертають на себе увагу суттєві відмінності у підходах розв-х кр. та кр., що розв-ся, до виріш. проблеми МІБ. Проблема МІБ з позиції розв-х країн передб-є: її визнання як гіпотетичного силового протистояння; перенесення розгляду концепції МІБ на рег-й або тематичний рівень; виділення з комплексної проблеми МІБ таких складових, як крим-і та терор-і міжн-і інф-і загрози і ств-я міжн. механізму контролю подібних інф-х злочинів. З позиції незахідних кр. передб-є: пропозиції щодо встановл-я міжн-правової норми про заборону застос-я засобів впливу на інф-і ресурси та інф-й потенціал міжн-о, рег-о та нац.-о призначення; ств-я спеціального Міжн. суду з інф-ї злочинності; спільні розробки технології глоб-го захисту від інф-ї агресії. Особливу позицію з проблеми МІБ займає Росія, представники якої лобіюють в ООН та ін. МО ініціативи щодо протидії потенційним загрозам нових інф-х технологій, підкреслюючи новий фактор дисбалансу сил і домінування в глоб-й інфосфері 1 країни (США) чи альянсу країн (ЄС).

56. Ключові напрями дій світової спільноти із забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.

На сьогодні звертають на себе увагу суттєві відмінності у підходах розв-х кр. та кр., що розв-ся, до виріш. проблеми МІБ. Проблема МІБ з позиції розв-х країн передб-є: її визнання як гіпотетичного силового протистояння; перенесення розгляду концепції МІБ на рег-й або тематичний рівень; виділення з комплексної проблеми МІБ таких складових, як крим-і та терор-і міжн-і інф-і загрози і ств-я міжн. механізму контролю подібних інф-х злочинів. З позиції незх. кр. передб- є: пропозиції щодо встановл-я міжн-правової норми про заборону застос-я засобів впливу на інф-і ресурси та інф-й потенціал міжн-о, рег-о та нац.-о призначення; ств-я спеціального Міжн. суду з інф-ї злочинності; спільні розробки технології глоб-го захисту від інф-ї агресії. Особливу позицію з проблеми МІБ займає Росія, представники якої лобіюють в ООН та ін. МО ініціативи щодо протидії потенційним загрозам нових інф-х технологій, підкреслюючи новий фактор дисбалансу сил і домінування в глоб-й інфосфері 1 країни (США) чи альянсу країн (ЄС). Ключові МДта Декларації у сфері забезп-я МІБ: 1. Резолюція ГА ООН 1998 «Досягнення у сфері інформатизації та телекомунікацій в контексті МБ» 2. Резолюція 2001, в якій було схвалено ідею щодо ств-я спеціальної Гр. урядових експертів Д-чл. ООН (ГУЕ) для провед-я всестор-го дослідж. пробл. МІБ. 3. Резолюція 2002, яка задекларувала неприпустимість викор-я інф-но-телекомунікаційних технологій і засобів в цілях негативного впливу на інфраструктуру Д

57. Особливості європейської регіональної системи захисту інтелектуальної власності.

До сьогоднішнього часу ЄС розробив різні підходи до регулювання прав інтел-ї власності. Головні угоди з ох-и інтел-ї власності в ЄС: Паризька конв-я про охорону промислової власності, Мюнхенська конв-я про видачу євр-х патентів, Бернська конв-я про охорону літ-х та худ-х творів, Римська конв-я про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення та ін. Ключові інструменти реал-ї патентної системи ЄС: розш-я держ. підтримки інноваційних фірм малого і сер-го бізнесу, зниж. патентних мит, забезп-я недорогої патентної охорони, співроб-во і координація діяльн. нац. патентних відомств країн ЄС. Популяризація і полегшення доступу користувачів до патентної інф-ї. Ф-ї центрів Євро патентного відомства: інформ-ня зацікавлених осіб щодо нац.-х і міжн-х патентних даних, надання рекомендацій з їх викор-я, орг-я семінарів та конференцій з проблем патентування і патентного права.

Дата добавления: 2015-11-14