Переваги та вади режиму КБ в умовах глоб-. 1 страница

Під КБ розуміється порядок міжД співроб-ва, за якого б-який акт агресії проти б-кого з уч-в подібної с-ми вважається агресією проти усіх ін. її уч-в. КБ спрям-а не тільки проти Д, що не беруть уч в ній, а і проти уч, які поруш. свої зобов`-я і здійсн. агресивні акти. Переваги: 1. підвищ. вірогідність того, що агресор зіштовхнеться з коаліцією Д, що мають переважаючу силу. 2. ств-є орг-ї, що самі по собі сприятимуть ств-ю сприятл-х для збереж-я миру ум. шляхом надання інф-ї, корисної для скороч-я занепокоєності стос. експансіоністських намірів ін. Д, а також появі міжн. форумів з обміну ідеями та зміцн-я спільних цін-тей. 3. сприяє реглам-ню дилеми Б. Д потреб. меншого наступального потенц. в зв’-у з тим, що всі уч. КБ роблять свій наступ-й внесок у перемогу над агресором. Вади: 1. всі чл. мають розглядати агресію як гол-у загрозу, порівняно з якою всі ін. загрози та цінності відходять на 2й план. На практиці Д переслідують власні інт-и і не поспішають підпорядковувати їх колект-м інт-м. 2. у виріш-ні моменти іст-ї, перед обличчям реальної загрози всі уч. с-ми мають об’єдн-я для б-би з агресором – реалії свідчать про схильність підтр-ти ту чи ін. сторону конфл. З цієї прич. вин-є 3 пробл., коли Д рідко доходять згоди у визн-і справжнього «агресора», що є обов’-ю ум. при здійсн. колект-х санкцій. Ні Ліга Націй, ні ООН не спромоглися розробити прийнятне визн-ня агресії згідно з МП. Якщо в межах с-ми КБ Д об`єдн-я проти потенц-го агресора, то концепція Б на засадах співроб-ва виходить з принц. заг-ї уч, за якого наявн. форм-х інституцій є необов`-ю, а підтримка неформального діалогу - більш доречною та ефективною.

19. Механізм гарантування НБ позаблок-х країн.

Позаблоковість – особл-й МП статус, що не потребує МП закріплення і може бути змінений в одност. пор. Він передб. неуч. у військ. союзах, але не зобов’-є дотрим-ся норм гуманіт-го права під час конфл. 3х Д. Позабл. статус не накладає обмеж. на відрядження військ-х контингентів у склад миротворчих сил МО; не забороняє укладати оборонні уг. і союзи з окр-ми Д; не розповс-ся на ек. сферу. Реал-я осн-х принц. забезп-я НБ можлива за рах-к ств-я с-ми Б, осн-и ф-ми якої вист-ть виявл-я і прогноз-ня внутр. і зовн. загроз життєво важливим інт-м об'-в Б, здійсн. компл-у операт. і довготрив. заходів по їх попередж. і нейтралізації; ств-ня і підтр-ня в готовності сил і зас. забезп-я Б; упр-ня силами і зас. забезп-я Б у повсякд-х ум. і при надзв-х сит-х. Позабл. Д у МВ розрах-є виключно на власні сили, розбуд-є свою безпекову пол. на осн. принц. оборонної достатності та відп-о до норм МП. Позабл. статус озн-є насамп. такого досягнення i підтримку р-ня обороноздатності Д, який дозволяє їй самост. забезп. недоторканність своїх корд. i тер-й, що є надзвичайно дорогим задовол-м, пов’-м із додатковими бюдж. витратами i обмеженням соц.-ек. програм. Суч-е тлумачення позабл-ті зводиться до того, що уч. в безпекових інституціях не суперечить позабл. статусу, доки не тягне за собою уч. у колект-х діях. Тому приєдн-я до НАТО унеможливлює дотримання позабл-ті. Проте, співпраця позабл. Д з ними поза межами зобов’-ь про колект-у оборону цілком можлива. Уч. позабл-х Д в ОБСЄ не накладає жодних обмежуючих застос-я нейтралітету зобов’-ь, оск-ки Орг-я - не військ-пол.

21. Вплив глобалізації (Г) на систему МБ

Г. має супереч-й вплив на евол-ю с-ми МБ. З одного боку, Г сприяє прискор. розв-у прод-х сил, НТП, все більш інтенсивного спілк-ня Д і народів. Т.ч. вона об'єкт. сприяє ств-ю людством рес-ї бази та інтелект-го потенціалу для забезп-я МБ на я-но новому р-ні. Зрост. взаємозал-ті Д і народів у всіх сферах буття допомагає і в форм-ні нових пол. підходів, націлених на ств-ня демокр-х багатост-х мех-в упр-ня міжн. с-мою, а отже, і надійного виріш-я пробл. Б. І в той же час проц. Г, в осн-у розв-ся стихійно, без колект-го направляючого впливу св-ї спільноти, посилюють цілий ряд застарілих пробл. МБ, породжують нові ризики та виклики. Посил-и взаємозал-ть Д у сфері Б і ек., Г веде до глибоких змін пріор-в їх курсу на св-й арені, змушує по-новому поглянути на арсенал зов-пол. зас-в, сприяє швидким змінам пор-у денного св-ї пол. Змін-я зміст поняття "потуж-ь Д". При збереж. значної ролі військ-силового компоненту на 1й план все більше висуваються ек., фін., інтелект-і та інф-і рес-и впливу на партнерів і опонентів. Фактори, що полегш-ь або, навпаки, усклад-ь доступ Д до благ Г, все активніше вкл-ся в арсенал стратегій забезп. НБ. Г і маніпул-я її ходом все частіше вик-я як знаряддя пол-о тиску. Ств-ся сит-я, що несе в собі вел-й криз-й потенціал і одноч. мало пристос-а до запобігання та врегул-я глоб. пробл. Б на колект-й осн-і. Відсутн. еф-х мех-в коорд-ї дій і врах-я інт-в широкого кола Д може бути викор-но як привід або виправдання тези про те, що обзаведення зброєю масового знищення, нехай навіть в обмеж. к-ті, стає чи не єдиним спос-м гарантувати свою Б в нестаб-у і важкопередбачувані світі. Небезпека становища полягає в тому, що, якщо не вжити термінових заходів, загрози міжн. миру і Б можуть розростися до таких масштабів, коли св-а спільнота буде не в змозі не лише впоратися з ними, але й утримати сит-ю під контролем

22. Сутн. поняття «Міжн. конфл.», його класиф

Міжн. конфл. – безпос. чи опосер-не зіткнення інт-в 2 чи більше сторін (Д, г Д, народів, пол-х течій) на осн. наявн. між ними протиріч об’єкт-го чи суб’єкт-го хар-ру. За своїм походж. протиріччя та породжені ними пробл. у відн-х між Д є: тер-ми, нац-ми, реліг-ми, ек-ми, військ-стратегічними, НТ тощо. Гол-а і остат-а форма протиріч – пол., оскільки протиріччя усвідомл-ся і виріш-я Д з притаманною їм внутр., зовн. і військ-ю пол-ю через мех-м форм-я і здійсн. цієї пол-и. Міжн. конфлікти: Симетричні – хар-я приблизно рівними силами втягнутих у конфл. стор. Асиметр.і – конфл. з різкою відмінністю потенціалів конфл-х сторін. Класиф. конфл. за А.Раппопорт (форма протікання міжн. конфл.): у формі «бойових дій», у формі «гри», у формі «дебатів». Можна визн-и крит-ї класиф. міжн. конфл.: 1. За сферою суперечностей: пол.; ек.; ідеологічні; міжетнічні. 2. За зас-и: збройні; не збройні (дипл-ні демарші, ек. війни, інф-ні війни, пропаганда тощо). 3. За масштабами: глоб-і (св-і); рег-і; лок-і. 4. За к-тю конфл-х сторін: двост.; багатост.; коаліційні. 5. За часом трив-ті: короткотрив. (блискавичні), трив-тю від кількох днів до кількох місяців; середньотрив., до 4 – 6 р; довготрив, від 6 – 7 р. 6. За іст-м виміром: класичні трад-і (зазвичай міжД війні); некласичні (асиметр-і збройні конфл., інф-кібернетичні війни) 7. За відкритістю: дійсні (реальні); приховані (латентні та ще не реалізовані); фальшиві.

23. Фази розвитку міжнародного конфлікту

Фази розв-у МК - довільні, абстрактні відрізки часу, в яких розв-я даний конфл., вони реальні, визн-ся іст-и і соц. прич. 1 фаза: оформл-і на осн. об’єкт-х і суб’єкт-х протиріч, ек. і пол. інт-в сторін, що стик-ся на міжн. арені, принц-во пол. віднош-я і відп-ні йому ек., ідеол-і, прав-і, віськ-страт., дипл-і відн. з прив-у даних протиріч, вираж. в гострій конфл. формі. 2 фаза – суб’єкт-е визнач конфлікт-ми сторонами своїх інт-в, цілей, стратегій і форм б-би для виріш-я об’єкт-х протиріч з урах-м свого потенц-у і можл-тей застос-я мир-х і немир-х зас., викор-я зовн. союзів і зобов’-ь, оц-а заг-ї внутр і міжн. сит-ї. 3 фаза- викор-я сторонами широкого діапазону ек., пол., ідеол., психол., морал-х, прав-х, дипл-х зас., втягн-я у конфлікт в різній мірі ін. Д – інд-но, через блоки і дог-и, через ООН, з подальшим усклад-м с-ми пол. відн. і дій всіх прямих і опосередков. уч-в даного конфл. 4 фаза - нарощ-я б-би до найб. гострого пол. р-ня – міжн. пол. кризи, може охоп-и відн-и безпос-х уч-в, Д рег-у, ін. рег-в, найб-х Д, ООН, несе загрозу розв’-ня збр-ї б-би. 5 фаза - міжн. збр-й конфл., що поч-ся з обмеж-о конфл. і здатний розвив-я до більш вис-о рівня збр-ї б-би із застос. суч-ї зброї, втягненням союзників і найб-х св-х Д.

24. Роль НАТО у формуванні сучас системи МБ

1. Ств-ня необх-го підґрунтя для стаб-ї Б в Є на осн. зміцнення демокр-х інститутів і прагнення до розв'-я суперечок мир-м шляхом, а також таких ум., за яких жодна Д не могла б вдатись до залякування або тиску, спрям-х проти б-якої ін. Д шляхом загрози застос. або прямого застос. сили. 2. Альянс є трансатлантичним форумом для провед-я спільних консультацій з б-яких пит, що впливають на життєво важливі інтереси його чл-в, зокрема з приводу нових подій, які можуть становити загрозу їх Б. Він також сприяє коорд-ї їх зусиль у гал-х, що становлять спільний інт-с для всіх членів Альянсу. 3. Альянс забезп-є стрим-я та захист від б-якої форми агресії, спрям-ї проти б-якої Д-чл. НАТО відп. до статей 5 і 6 Вашингт-о дог-у. Осн. роль НАТО – гарант. Б й тер-ну цілісність Д-чл., яка зал-ся незмінною. Беручи до уваги нову військ.-пол. обстановку, коли масована (глоб-а) загроза змін-ся різноманітними джерелами неБ, збройні сили блоку мають викон-ти широкий спектр ф-й в ум. миру, кризи й війни. Роль збройних сил в ум. миру полягає в тому, щоб нейтралізувати джерела загрози Б членів блоку. Для цього передб-ся їхня уч. у перевірці викон-я угод по контролю над озброєннями, підвищ. передба-ті військ-ї діяльн., внес-я вкладу в глоб стаб-ть шляхом виділ-я своїх сил для місій ООН. З метою подолання криз, їх мир-о врегул-ня збройні сили повинні мати можл-ті для своєчасних відп-й, стрим-я дій, спрям-х проти кожного із союзників, а у вип.-у агресії - відбивати її, відновлювати тер-ну цілісність Д-уч. Сьогодні всеохоплююча війна в Є стала малойм-ю, однак треба запобігати підвищ-ю її йм-ті в персп-ві, підтр-ти стаб-ть. Тому збройні сили країн НАТО зобов'-і забезп-ти гарантії на вип.-к потенц-ї загрози на р-ні, необх-у для запобіг-я війни б-якого масштабу

25. Участь ЄС у формув та трансформації с-м МБ.

Намагаючись адекватно реагувати на суч-і виклики і загрози, ЄС почав розробку концепції загальноєвро-ї с-ми Б та ств-ня власних сил швидкого реагування. У цьому напрямку одним із осн-х завд. стає діяльн. із попередження та врегул-ня криз поблизу кордонів ЄС. Ключовим ел-м спільної пол. ЄС у сфері Б і оборони є ЗС ЄС чис-ю 60 тис ос, метою ств-ня яких є викон-я операт-х завд., передусім, на теренах Є. Трансатлант-і зв'-и, принаймні, у коротко- і середньостр-й персп-х зберіг-ть свою ключ-у роль. Це пов'. з тим, що суто євро оборонний потенціал ще довго буде недостатнім, порівняно з можл-ми НАТО, для еф-го реагу-ня на суч-і виклики. Перебіг евол-ї Спільної євро пол. з пит. Б та оборони перебуває в значній зал-ті від нац. безп-х пол. Д-чл. ЄС. Трад-но, серед Д-чл. об'єднання існ. 3 принц-о відмінних бачення місця та ролі СЄПБО в євро безп-й с-мі. «Проєвро-й» підхід, який поділяє Фр., полягає у необх-ті розбуд-и ЄС власних безп-х та оборонних можл-тей. ВБ ж трад-о відшт-ся від примату євроатлант-го мех-у забезп-я Б в Є. Пріор-ним напр.-м подальшого розв-у ЄПБО визн-я не к-не нарощ-ня пок-ків, а я-на реал-я потенц-у в цій сфері, що у свою чергу висуває перед Д-чл. завд.: покращ. спос. та зас. здобуття інф-ї на страт-му, операт-му та такт-му р-нях; підвищ-я еф-ті взаємод нац.-х компонентів ЗС за рах-к розробки і прийняття на озброєння уніфік-х с-м озброєння та військ-ї техніки; зм-ня витрат на утримання особового складу шляхом скороч-я чис-ті військ і зайвого озброєння та впровадж- автомат-х с-м озброєння; повне викор-я євро-го оборонно-пром. потенціалу та ств-ня ум. для розв-у оборонного в-ва через зб-ня інв.-й в модерн-ю оборонної, технол-ї і пром.-ї бази; забезп-я гнучкості реаг-я на кризові с-ї; викор-я досягнень науки у сферах ядерної енергії, нанотехнологій та біології, а також впровадж-я цивільних технологій у військову сферу.

26. Сучасна роль ОБСЄ у становленні і розвитку системи міжнар безпеки.

ОБСЄ найб. у св. рег-а орг.-я, яка займ-я пит. Б, об′єднує 57 Д Пн. А, Є та Центр. Азії. У. є членом з 1992 та головує у 2013. Являє собою особливу, чисто євро-ку форму міжн. рег-ї с-ми Б. Це с-ма консульт-й, проц. обговорень, що провод-я на різних р-нях та з різноманітних аспектів МБ. Цілями є: * сприяння поліпшенню взаємних відн., а також ств-я умов щодо забезп-я тривалого миру; * підтримка розрядки міжн. напруженості; * визнання неподільності євро-ї Б, а також взаємної зацік-ті в розв-у співроб-ва між Д-чл; * визнання тісного взаємозв’-у миру і Б в Є. та у всьому св. тощо. У своїй діяльн. ОБСЄ тісно співпрацює з ін. рег-ми орг-ми, зокрема, ЄС, Радою Європи та НАТО. До мех-в ОБСЄ в рамках мир-о врегул-ня суперечок належить Валлеттський мех-м, який був остаточно сформ-й у 1992. Він викор-ся ОБСЄ в сит-ї, коли сторони значний час не в змозі врегул-и суперечку шляхом прямих консульт-й чи переговорів або домовитися про процедуру його врегул-ня. Ін. важливим мех-м ОБСЄ з врегул-ня конфл. стає діяльн. бюро і місій орг-ї на місцях, а також функціонуванням таких інститутів як Центр із запобігання конфл., Верховний комісар у справах нац-х меншин. Осн-м інструментом стають місії, що направляються до зон конфл. Незважаючи на те, що на стадіях превентивної дипломатії і постконфл-го устрою світу ОБСЄ був накопичений продуктивний досвід, який був з різною часткою успіху застос-й у вирішенні рег-х конфл., пит-я адаптації мех-в ОБСЄ до сучасних умов с-ми євро-ї Б зал-ся відкритим.

27. Засоби та інструменти міжнародного впливу на недопущення військових конфліктів.

Збройний конфлікт - зіткнення між збройними силами: держав; національно-визвольного руху і метрополії, повсталої сторони (або воюючої сторони), визнаної в цій якості, і збройними силами якої-небудь держави.

Попередження конфлікту - це діяльність, спрямована на недопущення її виникнення і руйнівного впливу на ту чи іншу сторону, той або інший елемент суспільної системи. Попередження конфлікту передбачає його прогнозування. А прогнозування в певному роді є однією з форм передбачення. В основі прогнозування лежить підвищ. ефективності та результативності прийнятих рішень, розробка конкретних рекомендацій для практичної діяльності. Основними завданнями прогнозування є: відсутність небажаних результатів розвитку подій; адаптація до неминучого; прискорення ймовірного розвитку конкретного явища у бажаному напрямку

28. Феномен міжнар збройного втручання як центральної проблеми форм-ня нової с-ми МБ

Після 2СВ багато хто став вважати, що минув час, коли Д сподівалися захистити себе тільки шляхом ств-ня власної оборони. Стало очевидним, що Б Д може бути забезп-а за доп-ю не військ., а пол-х і МП зас. Було ств-о ООН, яка була поклик. підтр-ти і зміцн. мир і МБ та розв-и співроб-во між Д св. З 1945 принц. МП є те, що ООН має монополію на надання права застос. сили в МВ. Це закріпл. у Статуті. Та наявн. таких масштабних збр-х конфл., як війна НАТО проти Сербії, війна в Іраку та Афгані ставить під пит. можл-ть форм-я нової с-ми МБ, яка була б ств-на на осн. МП зас. Більше того, у жодному з цих 3 конфл. ООН не надавала права на ведення бойових дій. Після цього стає зрозумілим, що ООН абс-но не викон. своєї осн-ї ф-ї і не здатна впоратися із суч-ми викликами. На суч-у ет. в зал-ті від хар-у збр-го конфл. – міжн. чи внутр. – застос. різні підходи МП, що регул-ь застос-я збр-го втруч-я, які, в осн. зумовл. різними обставинами. Необх. відрізн. внутр. та міжн. конфл. і мати різні узаконені спос. встановлення збр-го втруч-я для 2 типів конфл. Гол-м крит. і метою збр-о втруч. є «всеб. контроль» за конфл., але військ. присутн. не повинна зводитися до окупації. Гуман-е право вимагає ясності у визн-ні обставин, при яких війсь-о втруч-я буде досить, щоб нейтр. і не перетв-и внутр.. конфл. в міжн. Сьогодні збр-е втруч- існ. в тому ж об’ємі, що і раніше, а розмови про перехід до «форм-я нової с-ми МБ» є не більше ніж балачками.

29. Комплекс реального і потенційного розповсюдження зброї масового знищення

Зброя масового ураження — признач. для нанесення масових втрат або руйнувань на вел-й площі. На озброєнні сучасних Д перебувають 3 осн. види зброї масового ураження: - хімічна; - біологічна; - ядерна. НеБ отр-ня терористами зброї масового знищення становить безпос. загрозу міжн. миру та Б. Рада Безпеки ООН, зважаючи на повнов-я її за Статутом, є компетентним органом для вжиття еф-х заходів із запобігання такій загрозі та її подолання. Д мають запровадити внутр. контроль для попередження розповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки, в тому числі за матеріалами, необх-и для в-ва зброї масового знищ. Пол. нерозповсюдження ядерної зброї передб. реальні дії: по-перше його учасники - ядерні Д «... зобов'-я в дусі доброї волі вести переговори про еф-ні заходи зі скороч-я гонки ядерних озброєнь та ядерного роззброєння, а також про дог-р про загальне та цілковите роззброєння під суворим і еф-м міжн-м контролем»; по-друге, викон-я МД і зобов'-ь, спрям-х на нерозповсюдження та протидію розповсюдженню зброї масового знищення й засобів її доставки. В майб. глоб-а спільнота повинна намагатися проводити спільну пол ядерного роззброєння, контролювати розповсюдження зброї масового знищення, запобігати потрапляння до рук терористичних орг-й.

30. Глобальний характер загрози міжн. тероризму

В глоб. св. міжн. терор. став однією з найпекучіших проблем св-ї спільноти. Глоб-я терор діяльн. розвив-ся і трансформується значно швидше, ніж глоб-я ек. Сьогодні тероризм є фактором не внутрішньоД, а переважно міжД знач. Суч-й терор. хар-ся к-ним зрост-м терор. актів, цинічністю і жорстокістю їх викон-я; масштабністю насл. акцій, вел. к-тю жертв; спробами оволодіння зброєю масового ураження з метою її подальшого викор-ня. Тероризм вкл-є до своїх арсеналів нові зас. впливу — інф-ні, еко-і та псих-і. Досить вис-м є р-нь підготовки терористів, що набувають досвіду внасл. уч. в різних конфл. Є підстави говорити про сучасну технічну оснащеність багатьох терор. угруповань; вис-й р-нь їх фін. забезп-я; викор-я деякими Д окремих терор. угруповань для розш-я чи збереж-я свого впливу; пош-ня дій міжн. терор. орг-й на нові рег-и, активні спроби встан-и контроль над тер-ми з багатими зап-ми енергоносіїв, к/к та шляхами їх трансп-ня, інтернац-м хар-м терор-х угруповань. Встан-ся стійкі зв'-и між терор. орг-ми та транснац-ю орг-ю злочинністю, в першу чергу наркобізнесом. Останнім часом помітна трансф-я цільових настанов терористів. Часто вони, здійсн-и терор. акти, не висувають ніяких вимог і не беруть на себе відп-ть за скоєні злочини. Терор. практично не обмежені простором, застос-ть силу і розміщують логістику в неконтрольованих потоках суч-го глоб-го с-ва. Водночас ця обст. є передум. дієздатності орг-х у мережевий спосіб терор. групи. Терор. діють таємно, виявляються тільки в момент нападу, так що не зал-ся часу для прийняття власне обор-х заходів.

31. Внутрішні збройні конфлікти та миротворча діяльність

Внутр. конфл. відбуваються в межах Д та мають у своїй осн. б-бу за владу та (або) тер-ю країни. Внутр. конф. часто мають озн. міжД, а інколи переростають в них. Внутр. збр-і конфл. мають озн: застос-я зброї й уч. у конфл. ЗС, у тому числі поліц-х підрозділів; колект-й хар-р виступів; певний ступінь орг-ті повстанців і наявн. органів, відп-х за їх дії; трив-ть і безперервн-ь конфл.; здійсн. повстанцями контролю над част. тер-ї. Миротв. діяльн. полягає у викор-ні легко озброєних багатост. сил для роз’єднання ворогуючих сторін. Миротв. діяльн. відрізняється від здійсн. колект-ї Б обмеженим мандатом, орієнтацією на збереж. нейтралітету і необх-тю згоди сторін, на чиїх тер-х розміщені миротв. сили. Важливим інстр-м підтримки миру стають миротв. опер-ї ООН. Мета – підтр-а дипл-х зусиль задля досягн. пол-о врегул-я спору. Напр, у 1964 р. після вин-ня військ-о конфл. між грецькою і турецькою громадами Кіпру Рада Б приймає ріш. про направлення на острів миротв. сил ООН з мандатом припинити військ. дії і відновити порядок. Вони до цих пір викон-ь свою місію на осн. регулярно приймаються Радою Б ріш. З 1993 така місія діє в Грузії, з 1994 - у Таджикистані. Найбільш велика миротв. операція була зроблена на тер-ї кол-ї Югосл. у зв'-у з міжнац. конфл. Після низки звернень до воюючих сторін Рада Б приймає ріш. про направ-я Сил захисту ООН. Ці сили зіграли важливу роль у припиненні конф. Зі сказаного випливає, що миротв. сили ООН відіграють важливу роль у врегул-ні лок-х конфл. на реліг-у, етнічному грунті, що ставлять під загрозу мир і цілісність Д. Зрост. знач ООН у врегул-ні конфл. неміжн-о хар-ру, що представляє новий напр-к в її діяльн. В той же час опер-я "Продовження надії" в Сомалі завдала шкоди престижу ООН.

32. Сутність поняття національна економічна безпека

Ек. Б – 1) спроможність Д самост. вир-ти та здійсн. власну ек. пол., а також визначати та реал-ти власні нац. інт-и тощо. 2) визначає спром-ть Д забезп-ти захист нац ек. інт-в від зовн та внутр. загроз, здійсн. поступальний розв-к ек. з метою підтр-ня стаб-ті с-ва і достатнього оборонного потенціалу за б-яких ум. і вар-в розв-у подій. Ек. Б складна багатофакторна катег., що хар-є здатність нац-ї ек. до розш-го самовідтвор. з метою задовол-я на визначеному рівні потреб власного нас-ня і Д, протистояння дестабіліз-й дії чинників, що ств-ь загрозу норм-му розв-у країни, забезп-я к/с нац-ї ек. у св-й с-мі госп-ня. Ек. Б хар-є дієзд. нац.-ї ек-ї с-ми – найголовнішу системну озн., яка переб. у центрі уваги ек-ї стратегії Д. Об´єкт забезп-я ек. Б – це не лише дієзд. самої Д, тобто її спром-ть реал-ти власні владні ріш., але й можл-ть для ек. S різних рівнів діяти відп-о до своїх базових інт-в, проте в заг-у руслі закріплення ек. Б Д. Координуюча і керівна роль у проц. забезпеч ек. Б країни має належати Д, яка певною мірою заперечує інт-и власної ек. Б, що об´єктивно зумовлено ф-ю Д як гаранта нац. інт-в. Рівні ек. Б: ек. Б індивідууму (труд рес-и); • ек. Б S госп. діяльн. (засоби в-ва); • ек. Б Д (ек-правове серед-е). Всі рівні є неподільними. Головна суперечність інтересів ек. Б різних рівнів полягає у змісті відтвор-х проц.. Основоположний зміст відтворення • на рівні індивідуума полягає у споживанні, • на рівні S госп. діяльн. – це забезп-я процесу в-ва, • на рівні Д - перерозподіл ресурсів.

33. Сутність і характеристика класифікації загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання.

Необх. досягнення ек. Б визначається об’єктивними, явними для кожного п-ва завданнями забезпеч. стабільності функц, стійкості розв-у й досягнення гол-х цілей своєї діяльн. При цьому р-нь ек. Б п-ва зал-ть від того, наскільки еф-но його кер-во й менеджери всіх рівнів будуть здатні уникнути загрози й ліквідувати негативні впливи джерел неБ. Класифікація загроз: за ступенем йм-ті – малоімовір, реальні; за джерелами вин-ня – внутр., зовнішні. за активністю дій джерел загроз – активні, пасивні. за ступенем тяжкості наслідків – з низьким ступенем, з середнім, з високим. за впливом на стадії підпр-ї діяльн. – на етапі орг-ї фірми, на стадії функц-ня, на заключному. за трив-тю дії: тимч.і, пост. за сферою спрямування: вир-чі, фін-ві, експ-імпортні, технол-і, інституційні, воєнно-ек., соц-ек, демографо-ек., еколого-ек. за ставленням до них: об'єкт-і, суб'єкт-і. за хар-м спрямування: прямі, непрямі. Загрози ек. Б носять комплексний хар-р і реал-ся в: структурній деформації ек.; посиленні ресурсної, фін-ї і технол-ї залежності; витоці з країни ресурсів (фін-х, трудових); криміналізації ек. відн., незаконній конкуренції, неможливості ек. с-ми вийти з ек-ї кризи, скороченні рес-го потенціалу, погіршенні стану інфр-ри.

34. Особливості взаємозв’язку та взаємодії рівнів національної економічної безпеки.

Рівні ек. Б: ек. Б індивідууму (труд рес-и); • ек. Б S госп. діяльн. (засоби в-ва); • ек. Б Д (ек-правове серед-е). Всі рівні є неподільними. Гол. суперечність інтересів ек. Б різних рівнів полягає у змісті відтвор-х проц. Основоположний зміст відтворення • на рівні індивідуума полягає у споживанні, • на рівні S госп. діяльн. – це забезп-я процесу в-ва, • на рівні Д - перерозподіл ресурсів. Всі ці рівні взаємозалежать один від одного, починаючи із ек. Б Д. Під ек. Б країни розуміють не тільки захищеність нац. інт-в, але й готовність та здатність інститутів влади ств-ти мех-ми реал-ї і захисту нац. інт-в розв-у вітч-ї ек., підтримки соц-пол. стаб-ті с-ва. Під ек. Б п-ва розуміють стан найбільш ефективного викор-я його ресурсів для запобігання загрозам і забезп-я стабільного функціонування як у теп. час, так і в майб. Важливими ум. та елементами у забезп-і норм функц п-ва є: оцінювання та упр-ня ек. ризиками, заг-й стан ек. Під ек. Б особистості розуміють такий стан життєдіяльності людини, за якого забезп-ся правовий та ек. захист його життєвих інтересів, дотримання конституційних прав та обов'-в.

35. Критерії та індикатори нац економ безпеки

Крит. стану ек. Б: 1) рес-й потенціал та можл-ті його розв-у, 2) дотрим-я відтвор-х проп-й, 3) розвиненість мех-в, відп-х за ек. відтворення, 4) р-нь еф-ті викор-я зас-в в-ва, 5) ств-ня ум. для еквівал-го обміну в ек. с-мі, 6) к/с ек., цілісність ек. простору, 7) ек. сувер-т, соц. стаб-ть. Критерії належного стану ек. Б Д є: 1) у матеріально-сировинній сфері: н/г повинно забезп-я достатніми для сталого розв-у обсягами сиров-х рес-в та інв-х тов-в; необх. достатні обсяги держ резервів і запасів стратегічно важливих видів прод-ї і тов.; потрібен обсяг спож-х тов-в, достатній для підтр-ня соц. прийнятних р-нів спож-я нас-ня; 2) у сфері госп. мех-у: фін-бюдж. і гр.-кред. с-ми повинні бути здатні до забезп-я стійкого розв-у нац. ек; повинні існ-и ум. для стаб-го розв-у СГД; необх-й випереджаючий розв-к НТ й інновац-го потенціалів для забезп. стійкого ек. зрост.; потрібна консолідованість ек. інт-в гром-н, СГД, рег-в, Д у напр-і стійкого ек. розв-у; р-нь життя нас-ня повинні уможливити поєднання стимулів ек. зрост. із збере-м сусп. згоди; 3) у сфері взаємодії зі св-ю ек. с-мою: повинно забезп. еф-не вкл-ня нац ек. у світогосподарську с-му, що поєднує у собі розв-к експ. потенціалу, задоволення потреб внутр. ринку, захист вітч-х товаровир-в і розв-к їх міжн. к/с; вкл-ня в міжн. вал.-фін. відн., має сприяти забезп-ю сталості гр.-фін. с-ми; Індикатори: структура ВВП, обсяг і темпи розв-у пром-ті, обсяг і динаміка інв-й; прир.-рес, вир-й і НТ потенціали країни; еф-ь викор-я рес-в; к/с ек. на внутр. та зовн. ринках; темпи інфл-ї; р-нь безроб.; я-ть життя, тобто ВВП на д.н., ступінь дифер-ї дох., забезп-ть нас-ня матер. благами й посл.; дефіцит бюдж. та держ. борг; енергетична зал-ть; інтегрованість у св-у ек.

36. Характеристика індикаторів і критеріїв оцінки макроекономічної безпеки України

Оцінка макроек. Б України є складовою частиною розрахунку рівня ек. Б України. За методикою розрахунку рівня ек. Б України, затвердженою Міністерством ек. України у 2000р., макроек. Б визначається як - стан ек., при якому досягається збалансованість макроекономічних відтворювальних пропорцій. Р івень "тінізації" ек-ки, % до ВВП не більше 30. В ідношення обсягу ВВП до середнього значення у країнах ЄС, % не менше 75. В ідношення обсягу ВВП на одну особу до середнього значення у країнах ЄС, % не менше 50. В ідношення обсягу ВВП на одну особу до середньосвітового значення, % не менше 100. В алове нагромадження основного капіталу, % до ВВП не менше 25. З міна запасів матеріальних оборотних коштів, % до ВВП -1,5 - +1,5. В ідношення с-до платіжного балансу України до ВВП, % -1 - +1. В ідношення темпу росту продуктивності праці до темпу росту заробітної плати, разів не менше 1. Ч астка наявних доходів нефінансових корпорацій у валових наявних доходах, % не менше 14-15. Ч астка сектору загальнодержавного управління в наявних доходах, % не більше 20.

37. Загальна хар-ка підсистем ек. Б України.

Для ек. У розрізняють наступні підс-ми: макроек., фін., зовнішньоек., інв-на, наук-технологічна, енерг-а, вир-а, демогр-а, соц-а, продовольча Б. Макроек. Б — стан ек., за якого досягається збалансованість макроек. відтворювальних пропорцій. Фін. Б — стан бюдж., гр-кредитної, банк-ї, вал-ї с-ми та фін ринків, який хар-ся збалансованістю, стійкістю до внутр. і зовн негативних загроз, здатністю забезп-и еф-не функц-я нац. ек. с-ми та ек. зрост. Зовнішньоек Б — стан відповідності зовнішньоек-ї діяльн. нац ек. інт-м, що забезп-є мінімізацію збитків Д від дії негативних зовн. ек. чинників та ств-ня сприятливих ум. розв-у ек. завдяки її активній участі у св-у розп-лі праці. Інв-на Б —такий р-нь нац. та іноз-х інв-й, який здатен забезп-ти довгостр-у позитивну ек. динаміку при належному рівні фін-ня НТ сфери, ств-ня інноваційної інфраструктури та адекватних інноваційних механізмів. Науково-технолог Б — це такий стан наук-технолог та вир-го потенціалу нац. ек., який дає змогу забезп-ти належне її функц-ня, достатнє для досягнення та підтримки к/с вітч-ї продукції, а також гарантування держ незалежності за рах-к власних інтелект-х і технолог-х рес-в. Енерг-а Б — захищеність нац. інт-в у енерг-й сфері від наявних і потенційних загроз внутр. та зовн. хар-ру, дає змогу задовол-и реальні потр-и в паливно-енерг. рес-х для забезп-ня життєдіяльн. нас-я та надійного функц. нац. ек. Соц Б —Д здатна забезпечити гідний і якісний р-нь життя нас-ня незал-о від впливу внутр. та зовн загроз.

Дата добавления: 2015-11-14