Нормативи спорядження магазина

Оцінка	Автомат	Пістолет
Відмінно
Добре
Задовільно

Здійснення стрільби

Здіснення стрільби включає:

- встановлення прицілу;

- переведення стрільби на потрібний вид вогню;

- прикладення;

- прицілювання;

- спуск курка;

- утримання зброї при стрільбі.

Для встановлення прицілу треба великим і вказівним пальцями правої руки стиснути засувку хомутика й пересунути хомутик до поєднання його переднього зрізу з рискою (поділкою) під відповідною цифрою на прицільній планці.

Для переведення стрільби на потрібний вид вогню треба, натискаючи великим пальцем правої руки на виступ переведення стрільби на потрібний вид вогню, повернути його донизу:

- до першого клацання – для ведення автоматичного вогню (АВ);

- до другого клацання – для ведення одинокого вогню (ОД).

Для прикладення зброї необхідно не втрачаючи цілі з виду, уперти приклад у плече так, щоб відчувати щільне прилягання до плеча всього затильника; вказівний палець правої руки (першим суглобом) покласти на спусковий гачок; нахилити голову трохи вперед й, не напружуючи шиї, праву щоку притулити до приклада.

Автомат утримувати лівою рукою за цівку або за магазин, а правою – за пістолетну рукоятку.

Якщо при прикладенні використовується ремінь для більш міцного втримання зброї під час стрільби, то треба ремінь помістити під кистю лівої руки так, щоб він притискав її до цівки.

Для прицілювання треба примружити ліве око, а правим дивитися через проріз прицілу на мушку так, щоб мушка була посередині прорізу, а вершина її була нарівні з верхніми краями гривки прицільної планки, тобто взяти рівну мушку (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Рівна мушка

Затримуючи подих на видиху, переміщенням ліктів, а якщо потрібно, – корпуса й ніг, піднести рівну мушку до точки прицілювання, одночасно з цим натискаючи на спусковий гачок першим суглобом вказівного пальця правої руки.

Прицілюючись, потрібно стежити за тим, щоб гривка прицільної планки займала горизонтальне положення.

Варто пам'ятати, що для здійснення влучного пострілу (черги) велике значення має точність й одноманітність прицілювання. Особливо важливо не допускати відхилення мушки в прорізі прицілу від правильного положення, тобто точно брати рівну мушку. Так, незначне відхилення мушки при стрільбі на дальності понад 300 м може призвести до того, що середня траєкторія виявиться поза ціллю. Припустимо, автоматник, недбало прицілюючись у фігуру, що перебігає на дальності 400 м, притримав мушку в прорізі ліворуч на 0,5 мм. Тоді кулі розміщуються ліворуч від точки прицілювання на 52 см, тому що зсув мушки вбік на 1 мм при стрільбі на 100 м переміщує середню точку влучення на 26 см. Цей приклад показує, наскільки важливо брати рівну мушку без помилок.

Для спускання курка необхідно, міцно втримуючи зброю й затамувавши подих, продовжувати плавно натискати на спусковий гачок доти, поки курок непомітно для стрільця не спуститься з бойового зводу, тобто поки не відбудеться постріл.

Якщо під час прицілювання рівна мушка значно відхилиться від точки прицілювання, потрібно, не підсилюючи й не послабляючи тиску на спусковий гачок, уточнити наведення й знову підсилити натискання на спусковий гачок.

Під час спускання курка не слід надавати значення легким коливанням рівної мушки в точці прицілювання. Прагнення дотиснути спусковий гачок у момент найкращого сполучення рівної мушки з точкою прицілювання, як правило, призводить до смикання за спусковий гачок і до неточного пострілу. Якщо той, хто стріляє, натискаючи на спусковий гачок, відчує, що він не може більше не дихати, треба, не підсилюючи й не послаблюючи натиску пальцем на спусковий гачок відновити подих й, знову затримавши його на вдосі, уточнити наведення й продовжити натискання на спусковий гачок.

Стріляючи, особливо чергами, необхідно міцно втримувати приклад на плечі, не міняючи положення ліктів і зберігаючи рівну мушку під точкою прицілювання. Після кожної черги (пострілу) швидко відновлювати правильність прицілювання.

Під час стрільби з положення лежачи дозволяється автомат упирати магазином у ґрунт.

Під час стрільби безперервним вогнем по широкій цілі плавно переміщати рівну мушку з одного флангу цілі до другого.

Припинення стрільби

Припинення стрільби здійснюється відпусканням спускового гачка й розрядженням зброї. Воно може бути тимчасовим і повним.

Для тимчасового припинення стрільби подається команда “Стій”, а при стрільбі в русі – “Припинити вогонь”.

За цими командами автоматник припиняє натискання на спусковий гачок, ставить автомат на запобіжник і, якщо потрібно, міняє магазин.

Для заміни магазина необхідно:

- відокремити магазин від автомата;

- приєднати споряджений магазин.

Якщо в магазині були витрачені всі патрони, то після приєднання спорядженого магазина до автомата треба зняти зброю з запобіжника, відвести затворну раму за рукоятку назад до упору, відпустити її й знову поставити автомат на запобіжник.

Для повного припинення стрільби після команди “Розряджай” поставити зброю на запобіжник, відтягнути хомутик назад, встановлюючи в автоматі приціл на “П”, розрядити автомат.

Для розрядження автомата треба:

- відокремити магазин;

- зняти автомат із запобіжника;

- повільно відвести затворну раму за рукоятку назад, витягти патрон з патронника й відпустити затворну раму;

- натиснути на спусковий гачок (спустити курок з бойового зводу);

- поставити зброю на запобіжник;

- вийняти патрони з магазина й приєднати його до автомата;

- підняти патрон, який витягнутий з патронника.

Після розрядження, якщо потрібно, командир може подати команду “Зброя до огляду”. За цією командою підготувати автомат до огляду й дати його оглянути.

Способи стрільби

Стрільба – ведення вогню з різних видів зброї.

Стрільба з автомата може вестися лежачи, з коліна, сидячи, стоячи (з руки або упору), на ходу без зупинки або з короткої зупинки, через бійниці БМП (БТР) або поверх борту автомобіля, через оглядове вікно або вхідні двері вантажної кабіни вертольота.

З автомата ведеться автоматичний або поодинокий вогонь. Автоматичний вогонь є основним видом вогню: він ведеться короткими (до 5 пострілів) і довгими (до 10 пострілів) чергами й безупинно.

Стрільба по групових цілях ведеться з розсіюванням куль по фронту й глибині цілі.

Розсіювання куль по фронту при стрільбі досягається кутовим переміщенням автомата по горизонту. Швидкість кутового переміщення зброї під час стрільби з розсіюванням куль по фронту цілі залежить від дальності стрільби й необхідної щільності вогню. При цьому щільність вогню у всіх випадках повинна бути не менше ніж дві кулі на кожен метр фронту цілі.

Стрільба по цілях, які рухаються під кутом до площини стрільби, ведеться способом супроводження цілі або способом вичікування цілі (вогневого нападу).

Під час ведення вогню способом супроводження цілі той, хто стріляє, взявши необхідне упередження й переміщаючи зброю в бік руху цілі, у момент найбільш правильного наведення веде вогонь короткими або довгими чергами залежно від дальності стрільби й від швидкості руху цілі.

Під час ведення вогню способом вичікування цілі той, хто стріляє, вибирає на шляху руху цілі як точки прицілювання декілька місцевих предметів. Після цього наводить зброю в точку, найближчу до цілі, міцно втримує її й з підходом цілі до цієї точки на величину півтора-двох табличних упереджень, міцно втримуючи зброю, робить довгу чергу. Якщо ціль не буде уражена, то стрільба повторюється при підході цілі до наступного місцевого предмета (точки).

По повітряних цілях стрільба ведеться загороджувальним способом або способом супроводу.

Сутність ведення вогню загороджувальним способом полягає в тому, що на напрямку польоту літака ставиться нерухома зона зосередженого вогню з таким розрахунком, щоб забезпечити перетинання снопа траєкторії з ціллю. При цьому зброї надається кут підняття на 45° у напрямку, зазначеному командиром. Загороджувальний вогонь ведеться, як правило, всім складом відділення або взводу за командою командира.

По повітряних цілях, що повільно летять, – вертольотах, транспортних літаках, парашутистах – вогонь ведеться способом супроводу. Упередження визначається й відраховується у видимих розмірах цілі (у фігурах).

Під час ведення вогню способом супроводу автоматник утримує лінію прицілювання попереду літака (вертольота) на величину потрібного упередження й робить довгу чергу.

Визначення упередження під час стрільби

по повітряних цілях

Відстань, на яку переміщається ціль за час польоту кулі до неї, називається упередженням. Упередження на рух цілі береться у фігурах цілі або в метрах. Для визначення упередження при стрільбі з автомата користуються спеціальними таблицями (табл 3.2 і 3.3).

Таблиця 3.2

Стрільба по вертольотах і транспортних літаках

Ціль і її швид-кість	Дальність стрільби
метрів	кор-пусів	метрів	кор-пусів	метрів	кор-пусів
Вертоліт, 50 м/с
Транспортні літаки, 100 м/с

Примітка: Довжина корпуса літака приблизно 15 м, вертольота близько 8м

Таблиця 3.3

Стрільба по парашутистах

Дальність стрільби, м
Винесення точки приці-лювання у фігурах парашутиста	Під ноги

3.1.2. Правила стрільби з автомата

Правила стрільби – основні положення й рекомендації з підготовки й ведення стрільби з різних видів зброї.

Правила стрільби з автоматів містять рекомендації з вибору цілі, приціла й точки прицілювання, виду вогню й способу стрільби, корегування стрільби, а також щодо способів стрільби по різних наземних і повітряних цілях.

Загальні рекомендації.

Для успішного виконання завдань у бою необхідно:

- безупинно спостерігати за полем бою;

- швидко й правильно підготовляти дані для стрільби;

- уміло вести вогонь по будь-яких цілях у різних умовах бойової обстановки як удень, так і вночі; для ураження групових і найбільш важливих поодиноких цілей застосовувати зосереджений вогонь*;

- спостерігати за результатами вогню й уміло його корегувати;

- слідкувати за витратою патронів у бою й вживати заходів для своєчасного їх поповнення.

Спостереження за полем бою й цілевказування

Спостереження ведеться з метою своєчасного виявлення розміщення та дій супротивника. Крім того, у бою необхідно спостерігати за сигналами й знаками командира й за результатами свого вогню.

Спостереження ведеться неозброєним оком.

Особливу увагу під час спостереження треба звертати на сховані підступи. Місцевість оглядати справа наліво від найближчих предметів до найдальших. Огляд робити непомітно.

Про помічені на полі бою цілі необхідно негайно доповісти командирові й правильно вказати їх розміщення. Ціль указується усною доповіддю або трасуючими кулями. Доповідь має бути короткою, зрозумілою і точною, наприклад: “Прямо – широкий кущ, ліворуч – кулемет”; “Орієнтир другий, праворуч два пальці, під кущем – спостерігач”.

Вибір цілі

Для автоматів найбільш характерними є живі цілі – розрахунки кулеметів і гармат, групи стрільців або окремі фігури, які ведуть вогонь із різних положень, а також жива сила на автомобілях, мотоциклах тощо. Крім того, з автоматів вогонь ведеться й по повітряних цілях. Цілі на полі бою можуть бути нерухомі, такі, що з'являються на короткий час, і рухомі.

Автоматник у бою, як правило, веде вогонь по цілях, які вказані йому командиром. Якщо стрільцю в бою ціль для ураження не вказана, він вибирає її самостійно. Передусім необхідно уражати найнебезпечніші й важливі цілі, наприклад, розрахунок кулеметів і гармат, командирів і спостерігачів супротивника. Із двох однаково важливих цілей вибирають для обстрілу найближчу й найбільш уразливу. З появою під час стрільби нової, важливішої цілі, негайно перевести вогонь на неї.

Вибір прицілу й точки прицілювання

Вибираючи приціл й точку прицілювання, необхідно визначити відстань до цілі та врахувати зовнішні умови, які можуть впливати на дальність та напрямок руху кулі.

Відстань до цілей визначається окоміром різноманітними способами. Так, відстань до цілі можна визначити за допомогою прицільного приладдя автомата. Мушка автомата на певній відстані перекриває певний відрізок. Це – перекривна величина мушки. Мушка автомата на відстані 100 м перекриває 25 см, на відстані 200 м – 50 см, на 300 м – 75 см і т.д. Використовуючи значення перекривної величини мушки, можна визначити відстань до цілей противника, наприклад: мушка автомата удвічи більша ширини фігури людини (0,5 м), тобто мушка перекриває 1 м. У цьому разі відстань до людини становить 400 м (рис. 3.3).

Під час стрільби на відстані до 400 м вогонь потрібно вести, як правило, з прицілом 4 або „П”, цілячись у нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (рухома фігура).

Під час стрільби на відстані, які більше ніж 400 м, приціл встановлюють, беручи до уваги відстань до цілі, закругленої до цілих сотень метрів. За точку прицілювання, як правило, береться середина цілі. Якщо обставини не дозволяють змінити установлення пристрою прицілювання залежно від відстані до цілі, то в межах відстані прямого пострілу вогонь потрібно вести з прицілом, який відповідає відстані прямого пострілу, цілячись у нижній край цілі.

Рис. 3.3. Вимірювання відстані до цілі

На відстань і напрямок руху кулі суттєво впливають зовнішні умови.

Так, суттєве відхилення зовнішніх умов від табличних (нормальних) змінює дальність польоту кулі або відхиляє її в бік від напрямку (площини) стрільби*.

Дальність польоту кулі під час стрільби в літніх умовах збільшується порівняно з табличними, а взимку – зменшується.

Потрібно враховувати, що дальність польоту кулі під час стрільби в літніх умовах збільшується незначно, тому вносити поправку до прицілу або в положення точки прицілювання не потрібно. Дальність польоту кулі під час стрільби взимку (в умовах низьких температур) на відстані понад 400 м зменшується на значну величину (50 – 100 м), тому необхідно при температурі повітря вищій від мінус 25°С точку прицілювання вибирати на верхньому краю цілі, а при температурі повітря нижчій ніж мінус 25°С збільшувати приціл на одну поділку.

Боковий вітер має значний вплив на політ кулі, відхиляючи її вбік. Величина відхилення кулі залежить від швидкості та напрямку бокового вітру, а також від відстані до цілі. Чим сильніший боковий вітер, чим ближчий до 90° кут, під яким він дме, та чим далі ціль, тим на більшу величину відхилиться куля вбік від напрямку стрільби. У зв'язку з цим необхідно вносити поправку на боковий вітер.

Величини поправок на боковий помірний вітер (швидкість 4 м/с) у метрах та фігурах людини наводяться в таблицях.

Вибір моменту відкриття вогню

Момент відкриття вогню визначається наказом командира „Вогонь”, а під час самостійного ведення вогню – залежно від обставин та перебування цілі.

Найбільш вигідний момент для відкриття вогню:

- коли ціль можна уразити раптово з близької відстані;

- коли ціль добре видно;

- коли ціль купчиться, підставляє фланг або піднімається на весь зріст;

- коли ціль наближається до місцевого предмета (орієнтира), по якому установка прицілу уточнена стрільбою;

- під час руху, коли коливання машини найменше.

Раптовий вогневий напад на супротивника (особливо з флангу) приголомшує його й завдає йому найбільшої шкоди.

Дата добавления: 2015-11-14