Автомат Калашникова АК-74

ВСТУП

Влучний і дієвий вогонь під час бою поєднано з майстерним маневром є однією з основних умов успішного виконання підрозділами бойових завдань. Дієвість вогню залежить від уміння зразково володіти зброєю і застосовувати її під час бою. Для цього необхідно знати матеріальну частину зброї, тримати її в постійній бойовій готовності і вести з неї влучну стрільбу.

Вогнева підготовка – один з основних предметів військової підготовки. Основними завданнями вогневої підготовки є: навчання студентів умілому застосуванню зброї, максимальному використанню бойових можливостей для ураження противника з найменшим витраченням часу і боєприпасів у різних умовах сучасного бою, прищеплювання впевненості своій зброї, виховання активності і самостійності вогневих завдань.

Вогнева підготовка містить: вивчення матеріальної частини зброї, основних правил та прийомів стрільби (метання гранат), способів розвідки цілей та виявлення дальності до них, керування вогнем, відпрацювання сучасних дій підрозділу під час стрільби.

Для успішного вирішення вогневих завдань студент повинен:

– знати бойові можливості, матеріальну частину зброї та боєприпасів;

– уміти готувати зброю та боєприпаси до стрільби та утримувати їх в постійній бойовій готовності, вести влучний вогонь усіма способами як самостійно, так і в складі підрозділу та ураження різних цілей;

– мати міцні (доведені до автоматизму) навики в діях зі зброєю, при веденні вогню всіма методами по нерухомих (рухомих) цілях вдень та вночі в будь-яких умовах, а також метанні ручних гранат з місця та при русі.

Тільки це дозволить досягнути найбільш повного та ефективного використання бойових можливостей стрілецької зброї у разі грамотної експлуатації та правильного застосування, що неможливо без глибоких знань принципів побудови та роботи.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ВНУТРІШНЬОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ БАЛІСТИКИ

1.1. Основи внутрішньої балістики

Внутрішня балістика – це наука, що вивчає процеси, які відбуваються під час пострілу та під час руху кулі (гранати) вздовж каналу ствола.

1.1.1. Постріл і його періоди

Пострілом називається викидання кулі (гранати) з каналу ствола зброї енергією газів, які утворюються під час згорання порохового заряду. Постріл відбувається в дуже короткий проміжок часу (0,001-0,06 с). При цьому утворюється велика кількість газів та виділяється багато тепла.

Так, наприклад, пороховий заряд зразка 1943 р. масою 1,6 г під час пострілу згорає за 0,0012 с та створює під час вибуху 1,6* л газів (об’ємом приблизно в 1000 разів більше, ніж було вибухової речовини до пострілу). Температура порохових газів досягає 2500-3000 ^оС.

Порох містить у собі велику енергію. Заряд масою 1,45 г виштовхує з каналу ствола автомата АК-74 кулю масою 3,4 грама зі швидкістю 900 м/с (3374 км/год) та вистрілює її на відстань 3150 м. Потужність пострілу більша ніж 2100 к.с., тобто більша ніж потужність паровоза. Однак паровоз свою потужність (близько 2000 к.с.) віддає неперервно, секунда за секундою, година за годиною, а зброя досягає своєї потужності за малі частки секунди.

Явища, які виникають під час пострілу

Від удару ударника по капсулю, зачиненого в патроннику патрона, відбувається вибух ударного складу. Полум’я від капсуля через запалювальні отвори на дні гільзи проникає до порохового заряду та запалює його. При згоранні порохового (бойового) заряду утворюється велика кількість сильно нагрітих (до 3000^оС) газів, які створюють у каналі ствола високий тиск на дно кулі, дно та стінки гільзи, а також на стінки ствола та затвор.

Під тиском порохових газів куля зміщується з місця та врізається оболонкою в нарізи каналу ствола. Тиск газів, який потрібен для цього, називається тиском форсування. Оскільки нарізи проходять по стінках ствола гвинтоподібно (в’ються зліва вгору направо), то куля, врізаючись у них, набуває обертального руху, порох продовжує горіти, при цьому збільшується кількість газів та їх об’єм. Куля просувається по каналу ствола, неперервно нарощуючи швидкість, та виштовхується назовні за напрямком осі каналу ствола[*].

Унаслідок тиску газів на стінки гільзи та ствола відбувається розтягування останніх, і гільза, щільно притискаючись до патронника, перешкоджає прориву порохових газів у бік затвора. Одночасно під час пострілу тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї (ствола) назад, а також виникає коливальний рух (вібрація) ствола та відбувається його нагрівання. Розпалені гази та частки незгорілого пороху, які витікають з каналу ствола слідом за кулею, під час пострілу разом з повітрям утворюють полум’я та ударну хвилю; остання є джерелом звуку під час пострілу.

Приблизно 25-35 % енергії, яка виділяється під час згорання порохового заряду, витрачається на надання кулі поступального руху (основна робота); 15-25 % енергії – на виконання другорядних робіт (врізання та подолання тертя кулі під час руху по каналу ствола; нагрівання стінок ствола, гільзи та кулі; переміщення рухомих частин зброї, газоподібної та незгорілої частин пороху); близько 40% енергії не використовується та втрачається після вильоту кулі з каналу ствола.

Періоди пострілу

Постріл триває від 0,001 до 0,06 с. Розрізняють читири послідовні періоди (рис. 1.1):

- попередній;

- перший, чи основний;

- другий;

- третій, або період після дії газів.

Попередній період триває від початку горіння порохового заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи ствола. Протягом цього періоду в каналі ствола створюється тиск газів, необхідних для того, щоб зсунути кулю з місця та подолати опір її оболонки врізанню в нарізи ствола. Цей тиск називається тиском форсування; він досягає 250-500 кг/см² (300 кг/см² у стрілкової зброї під патрони зразка 1943 р.) залежно від конструкції нарізів, ваги кулі та міцності її оболонки.

Рис. 1.1 Періоди пострілу:

0 – попередній; 1 – перший, або основний; 2 – другий;

3 – третій, або період після дії газів

Перший, чи основний, період триває від початку руху кулі до моменту повного згорання порохового заряду. У цей період горіння порохового заряду відбувається в об’ємі, що швидко змінюється. На початку періоду, коли швидкість руху кулі по каналу ствола ще невелика, кількість газів збільшується швидше, ніж об’єм закулевого простору (простір між дном кулі та дном гільзи), тиск газів швидко підвищується та досягає найбільшої величини (наприклад, у стрілецькій зброї під патрони зразка 1943 р. – 2800 кг/см²)[†]. Цей тиск створюється в стрілецькій зброї під час проходження кулею 4-6 см шляху. Унаслідок різкого збільшення швидкості руху кулі об’єм закульного простору збільшується швидше, ніж притік нових газів, тиск починає знижуватися, у кінці періоду він дорівнює приблизно 2/3 максимального тиску. Швидкість руху кулі постійно зростає і наприкінці періоду досягає приблизно ¾ початкової швидкості. Пороховий заряд повністю згорає до того, як куля вилетить з каналу ствола.

Другий період триває від моменту повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. З початком цього періоду притік порохових газів зупиняється, однак сильно стиснуті та нагріті гази розширюються та спричиняють тиск на кулю, збільшуючи швидкість її руху. Зниження тиску в другому періоді відбувається досить швидко і біля дульного зрізу – дульний тиск – становитьу різних зразків зброї 300-900 кг/см². Швидкість кулі в момент вильоту її з каналу ствола (дульна швидкість) трохи менша від початкової швидкості.

У деяких видів стрілецької зброї, особливо коротко-ствольних (наприклад, пістолет Макарова), другий період відсутній, оскільки повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола фактично не відбувається.

Третій період, або період післядії газів, триває від моменту вильоту кулі з каналу ствола до моменту зупинки дії порохових газів на кулю, 10-15 см від ствола. Протягом цього періоду порохові гази, які витікають з каналу ствола зі швидкістю 1200-2000 м/с, продовжують діяти на кулю та передають їй додаткову швидкість. Найбільшої (максимальної) швидкості куля досягає в кінці третього періоду на відстані кількох десятків сантиметрів від дульного ствола. Розпалені гази, що витікають з каналу ствола слідом за кулею, потрапляючи в повітря, утворюють полум’я та ударну хвилю, яка є джерелом звуку під час пострілу.

Третій період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на дно кулі буде врівноважений опором повітря.

1.1.2. Початкова швидкість кулі (гранати) та її практичне значення

Для польоту кулі в повітрі велике значення має швидкість, з якою куля залишає канал ствола, тобто швидкість у точці вильоту. Ця швидкість одна з основних характеристик польоту кулі в повітрі.

Початковою швидкістю польоту кулі називається швидкість, з якою куля покидає канал ствола, тобто швидкість на зрізі ствола (у точці вильоту). Вона позначається υ₀ та вимірюється в метрах за секунду (м/с). Ця швидкість трохи більша за дулову, але менша за максимальну. Визначається розрахунковим шляхом.

Підвищення υ₀ призводить до:

- збільшення дальності польоту кулі;

- збільшення пробивної та вбивчої дії кулі;

- зниження дії зовнішніх умов на політ кулі.

Величина υ₀ залежить від:

- довжини ствола;

- ваги кулі;

- ваги порохового заряду, його температури і вологості та інших чинників.

Так, чим довший ствол (до відомих меж), тим довше діють на кулю порохові гази і тим більша початкова швидкість. Наприклад, при стрільбі патронами зразка 1943 р. початкова швидкість υ₀ дорівнює:

автомата АКМ, при довжені нарізної частини ствола 396 мм – 715 м/с;

автомата АК-74 при довжені нарізної частини ствола 372 мм – 900 м/с;

карабіна, при довжені нарізної частини ствола 544 мм – 745 м/с;

кулемета РКК – 74 при довжені нарізної частини ствола 549 мм – 960 м/с.

За сталої довжини ствола υ₀ тим більша, чим менша вага кулі (за однієї й тієї ж ваги заряду) або чим більша вага заряду (за однієї й тієй ж ваги кулі).

Крім цього, на величину υ₀ впливає зміна швидкості горіння пороху: чим більша швидкість горіння пороху, тим швидше зростає тиск газів та швидкість руху кулі по каналу. Так, зі зростанням температури порохового заряду швидкість горіння пороху збільшується, а тому збільшується максимальний тиск і початкова швидкість. У разі зменшення температури заряду, початкова швидкість кулі зменшується. Збільшення (зменшення) υ₀ призводить до збільшення (зменшення) дальності польоту кулі. У зв’язку з цим необхідно враховувати поправку дальності на температуру повітря та заряду (температура заряду приблизно дорівнює температурі повітря).

На швидкість горіння пороху впливає також його вологість. З підвищенням вологості порохового заряду зменшується швидкість його горіння та початкова швидкість кулі. Від початкової швидкості кулі залежить дальність польоту, вбивча та пробивна дії кулі, а також дія зовнішніх умов на її політ. Зі збільшенням початкової швидкості вплив зовнішніх умов зменшується.

Убивча дія кулі– дія кулі на живий організм. Убивча сила кулі характеризується її енергією в момент зустрічі з ціллю. Для того, щоб знешкодити людину, достатньо енергії, яка дорівнює 8 кг∙м (78,5 Дж).

Під час стрільби з автомата АК-74 початкова енергія дорівнює 207 кг∙м, а на дальності 800 м становить 29 кг∙м[‡]. (Дальність, до якої зберігається вбивча дія кулі (АК-74), – 1350 м).

Пробивна дія кулі – це глибина її проникнення в перешкоду певної щільності.

Так, наприклад, при стрільбі з АК-74 куля пробиває:

- каску (сталевий шолом) – до 800 м;

- бронежилет – до 550 м;

- земляну загорожу з утрамбованого суглинистого ґрунту 20-25 см – 400 м;

- цегляну кладку 10-12 см – 100 м;

- сталеві листи (при куті пострілу 90^о) товщиною:

а) 2 мм – 950 м;

б) 3 мм – 670 м;

в) 5 мм – 350 м;

- стінку з сухих соснових брусків, товщиною від 20 см до 650 м.

Пробивна та вбивча дії кулі залежать від її маси, форми та швидкості кулі в момент зустрічі з ціллю.

Отже, зі збільшенням υ₀ збільшується дальність польоту кулі, її пробивна та вбивча дії.

1.1.3. Відбій зброї та кут вильоту

Оскільки тиск газів у каналі ствола діє в різні боки з однаковою силою, то під час пострілу він не лише виштовхує кулю вперед, але й відштовхує зброю назад.

Рух зброї (ствола) назад під час пострілу називається відбоєм. Відбій стрілецької зброї відчувається як поштовх у плече, руку чи ґрунт. Дія відбою зброї характеризується величиною швидкості та енергії, яку вона має, рухаючись назад. Швидкість відбою зброї приблизно в стільки разів менша початкової швидкості кулі, у скільки разів куля легша від зброї.

Енергія відбою в АКМ та АК-74 не більша за 2 кг∙м (19,6 Дж) і сприймається стрільцем безболісно. Сила тиску порохових газів (сила відбою) та сила опору відбою (упор приклада, рукоятки, центр тяжіння зброї тощо) розміщені не на одній прямій і направлені в протилежні боки. Вони утворюють пару сил, під дією яких дульна частина зброї відхиляється вгору. Відхилення тим більше, чим більше плече цієї пари сил. Крім цього, під час пострілу ствол зброї здійснює коливальний рух – вібрує. У результаті вібрації дульна частина ствола в момент вильоту кулі може також відхилитися від початкового положення в будь-який бік (угору, вниз, праворуч, ліворуч). Величина цього відхилення збільшується в разі неправильного використання упору для стрільби, забруднення зброї та ін.

В автоматичної зброї, яка має газовідвідний отвір у стволі, унаслідок тиску газів на передню стінку газової камери підкидається дулова частина ствола зброї під час пострілу (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Підкидання дульної частини ствола зброї під час пострілу в результаті дії відбою

Вплив вібрації ствола, відбій зброї та інші причини призводять до виникнення кута між напрямком осі каналу ствола до пострілу і її напрямком у момент вильоту кулі з каналу ствола. Кут між напрямком осі каналу ствола до пострілу^* та її напрямком у момент вильоту кулі^*[§] з каналу ствола називається кутом вильоту.

Кут вильоту вважається позитивним, коли вісь каналу ствола в момент вильоту кулі вища від її положення до пострілу, та негативним, коли вона нижча. Величина кута вильоту має практичне значення і залежить від підготовки стрільця. Під час підготовки достатньо перемістити кисть лівої руки по цівці вперед або назад – і величина кута вильоту зміниться й кулі підуть відповідно нижче чи вище. Якщо приклад уперти в плече верхньою частиною затильника, то кут вильоту зменшиться і кулі підуть униз, а якщо приклад уперти нижньою частиною затильника, то кут вильоту збільшиться, кулі підуть угору.

Для забезпечення одноманітності кута вильоту та зменшення впливу відбою на результат стрільби необхідно точно дотримуватися прийомів стрільби та правил догляду за зброєю.

З метою зменшення шкідливого впливу відбою на результати стрільби в автоматах Калашникова використовуються спеціальні пристрої: компенсатори в автоматі АКМ та дуловий гальмо-компенсатор в АК-74. Гази, які витікають з каналу ствола, ударяючись об стінки компенсатора, опускають дульну частину ствола ліворуч і вниз.

1.2. Основи зовнішньої балістики

Зовнішня балістика – це наука, яка вивчає рух кулі (гранати) після припинення дії порохових газів на неї.

1.2.1. Траєкторія польоту кулі (гранати) в повітрі, її елементи та форми

Утворення траєкторії

У момент пострілу ствол зброї займає відповідне положення. Політ кулі в повітрі починається по прямій лінії, яка є продовженням осі каналу ствола в момент вильоту кулі. Ця лінія називається лінією метання.

Коли куля летить у повітрі, на неї діють дві сили:

- сила тяжіння;

- сила опору повітря.

Сила тяжіння все більше і більше відхиляє кулю від лінії метання.

Сила опору повітря, направлена назустріч польоту кулі, змушує її безперервно втрачати швидкість польоту і призводить до зменшення дальності польоту кулі (рис. 1.3). Сила опору повітря спричинена трьома основними чинниками: тертям повітря, утворенням завихрень і утворенням балістичної хвилі.

Рис. 1.3. Утворення сили опору повітря

Сила опору повітря залежить від швидкості польоту, форми і калібру кулі (гранати), а також від її поверхні і густини повітря. Під дією цих двох сил куля летить у повітрі не по прямій, у напрямку якої вона була викинута з каналу ствола (лінія метання), а по кривій, нерівномірно вигнутій лінії, розміщеній нижче від лінії метання.

Крива лінія, яку описує центр тяжіння кулі (гранати) під час польоту, називається траєкторією (рис. 1.4). Початком траєкторії є точка вильоту кулі (центр дулового зрізу ствола), кінцем – точка зустрічі (точка перетину траєкторії з поверхнею цілі, перешкоди чи землі). Сила опору повітря не тільки безперервно сповільнює рух кулі, але й намагається “перекинути” її. Для того, щоб цього не сталося, кулі надають швидкого обертального руху, за допомогою нарізів у каналі ствола. Наприклад, при пострілі з автомата Калашникова швидкість обертань кулі дорівнює близько 3000 обертів за секунду.

Рис. 1.4. Траєкторія польоту кулі

У результаті одночасної дії на кулю обертового руху, опору повітря, а також пониження під дією сили тяжіння дотичної до траєкторії відбувається відхилення кулі від площини стрільби в бік її обертання.

Відхилення кулі від площини стрільби в бік її обертання називається деривацією * (рис. 1.5).У разі відсутності хоч би однієї з цих причин деривації не буде. Траєкторія кулі, що обертається, на рисунку зображається кривою лінією.

Рис. 1.5. Деривація кулі (вигляд зверху)

При правій нарізці ствола деривація завжди відбувається праворуч від площини стрільби.

Основними елементами траєкторії (рис. 1.6) є:

Рис. 1.6. Елементи траєкторії

- горизонт зброї – горизонтальна площина, яка проходить через точку вильоту кулі. Для того, щоб куля могла влучити в яку-небудь точку, що є на горизонті зброї, необхідно ствол зброї направити вище від горизонту (під певним кутом до нього). Величина цього кута зазвичай регулюється установленням прицілу;

- лінія підвищення – пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола до пострілу (після закінчення наведення);

- площина стрільби – вертикальна площина, яка проходить через лінію піднесення;

- кут підвищення – кут, замкнений між лінією підвищення і горизонтом зброї;

- кут метання – кут між лінією метання і горизонтом зброї;

- вершина траєкторії – найвища точка траєкторії над горизонтом зброї. Вершина поділяє траєкторію на дві частини:

а) від точки вильоту кулі до вершини траєкторії лінія більш довга і полога, бо куля має ще велику швидкість (висхідна гілка траєкторії);

б) від вершини траєкторії до точки перетину її з горизонтом зброї гілка коротша і крутіша, бо куля вже втратила швидкість (спадна гілка траєкторії);

- перевищення траєкторії над лінією прицілювання – найкоротша відстань від будь-якої точки траєкторії до лінії прицілювання;

- точка падіння – точка перетину траєкторії з горизонтом зброї;

- повна горизонтальна дальність – відстань від точки вильоту до точки падіння кулі;

- кінцева швидкість – швидкість кулі (гранати) в точці падіння;

- висота траєкторії – найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонту зброї;

- кут падіння – кут, замкнений між дотичною до траєкторії в точці падіння і горизонтом зброї;

- прицільна дальність – відстань від точки вильоту до перетину траєкторії з лінією прицілювання;

- лінія прицілювання – пряма лінія, яка проходить від ока стрільця через середину прорізу прицілу (на рівні з її краями) і вершину мушки в точку прицілювання;

- точка прицілювання – точка на цілі або за її межами, на яку наводиться зброя;

- точка зустрічі – точка перетину траєкторії з поверхнею цілі (землі, перешкоди);

- кут зустрічі – кут між дотичною до траєкторії та дотичною до поверхні цілі (землі, перешкоди) в точці зустрічі;

- кут місця цілі – кут між лінією прицілювання та горизонтом зброї.

Форма траєкторії і її практичне значення

Форма траєкторії (рис. 1.7) залежить від величини кута підвищення (кут між лінією підвищення і горизонтом зброї). Зі збільшенням кута підвищення висота траєкторії і горизонтальна дальність кулі (гранати) збільшується, але це відбувається до певної межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збільшуватись, а горизонтальна дальність починає зменшуватись. Кут підвищення, за якого повна горизонтальна дальність польоту кулі (гранати) стає найбільшою, називається кутом найбільшої дальності.

Величина найбільшої дальності для куль різних видів зброї становить близько 35 .

Траєкторії, які отримують при кутах підвищення, менших від кута найбільшої дальності, називаються настильними.

Траєкторії, які отримують при кутах підвищення, більших від кута найбільшої дальності, називаються навісними.

У разі стрільби з однієї і тієї ж зброї (за однакових початкових швидкостей) можна отримати дві траєкторії з однаковою горизонтальною дальністю: настильною і навісною.

Рис. 1.7. Форма траєкторії

Траєкторії, які мають однакову горизонтальну дальність за різних кутів підвищення, називаються сполученими.

Під час стрільби з вогнепальної зброї і гранатометів використовують тільки настильні траєкторії. Чим пологіша траєкторія, тим на більшому просторі місцевості ціль може бути уражена з одним встановленням прицілу (тим менший вплив на результати стрільби мають помилки в межах встановлення прицілу); у цьому полягає практичне значення настильної траєкторії.

Настильність траєкторії характеризується найбільшим її перевищенням над лінією прицілювання. За великої дальності, траєкторія тим більше настильна, чим менше вона піднімається над лінією прицілювання. Крім того, про настильність траєкторії можна судити за величиною кута падіння: траєкторія тим більш настильна, чим менший кут падіння.

1.2.2. Прямий постріл

Отже, зрозуміло, якщо ціль знаходитиметься на лінії продовження осі каналу ствола, то куля в неї не попаде, а впаде нижче. Це станеться тому, що через своє тяжіння куля за час польоту до цілі опуститься від наданого їй початкового напрямку.

Для того щоб уразити ціль, необхідно вісь каналу ствола зброї направити вище від точки, у яку ми хочемо поцілити. Надання осі каналу ствола потрібного положення в горизонтальній і вертикальній площинах називається наведенням або прицілюванням. Точка, на яку наводиться зброя, називається точкою прицілювання. Залежно від висоти цілі і дальності стрільби її вибирають у середині нижнього обрізу цілі, у центрі її або поза її межами. Лінія, яка йде від ока стрільця через середину прорізу прицілу на рівні з її краями і вершину мушки в точку прицілювання, є лінією прицілювання.

Постріл, за якого траєкторія польоту кулі не піднімається над лінією прицілювання вище від цілі по всій своїй довжині, називається прямим пострілом (рис. 1.8).

Рис. 1.8. Прямий постріл

Практичне його значення полягає в тому, що в напружені моменти бою стрільба може вестися без переставлення прицілу*, при цьому точка прицілювання по висоті буде вибиратися по нижньому обрізу цілі.

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі і настильності траєкторії. Чим вище ціль і більш настильна траєкторія, тим більша дальність прямого пострілу і, відповідно, відстань, на якій ціль може бути уражена з однією установкою прицілу. Це дає можливість прискорити ураження цілі, випередити супротивника у зворотному пострілі. Дальність прямого пострілу можна визначити з таблиці шляхом порівняння висоти цілі з величинами найбільшого перевищення траєкторії над лінією прицілювання або з висотою траєкторії.

Дальність прямого пострілу, наприклад наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Дальність прямого пострілу

Дальність	АКМ	АК-74	РПК-74
По нерухомій цілі	350 м	440 м	460 м
По рухомій цілі	525 м	625 м	640 м

1.2.3. Прикритий, мертвий простори та простір, що уражається. Їх практичне значення

Простір за укриттям (рис. 1.9), що не пробивається кулею, від його гребеня до точки зустрічі** називається прикритим простором. Прикритий простір тим більший, чим вище укриття і настильна траєкторія. Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути уражена при певній траєкторії, називається мертвим простором. Мертвий простір тим більший, чим більша висота укриття, менша висота цілі і пологіша траєкторія. Прикритий і мертвий простір необхідно вміло використовувати для захисту від вогню супротивника.

Частина прикритого простору, на якому ціль може бути уражена, складає простір, що уражається, – відстань, на якій спадна гілка траєкторії не перевищує висоти цілі. Уражений простір залежить від висоти цілі, настильності траєкторії і кута падіння*. Його практичне значення полягає в тому, що він компенсує помилки, яких припускаються під час вибору прицілу, і дозволяє заокруглювати виміряну дальність до цілі в більший бік.

Рис. 1.9. Простір за укриттям:

1 – прикритий; 2 – мертвий; 3 – простір, що уражається

Знання величини прикритого і мертвого простору дозволяє правильно використовувати укриття для захисту від вогню супротивника, а також вживати заходи для зменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій і обстрілу цілей зі зброї більш навісною траєкторією.

Питання для самоконтролю

1. Що таке постріл, назвіть його періоди?

2. Яку швидкість називають початковою, яке її практичне значення?

3. Що називають траєкторією?

4. Назвіть форми траєкторії, дайте їх визначення.

5. Що таке прямий постріл і яке його практичне значення?

6. Який простір називають прикритим?

7. Який простір називають мертвим?

8. Який простір називають простором, що уражається?

9. Який кут називають кутом вильоту? Що впливає на його виникнення?

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ, ГРАНАТОМЕТІВ І РУЧНИХ ГРАНАТ

Автомат Калашникова АК-74

Автомат АК-74 розроблений на базі автомата АКМ під малокаліберний патрон 5х45х39 мм (рис. 2.1). Він повторює основні конструктивні рішення свого попередника і уніфікований з ним за деталями на 53%. Новим елементом є двокамерний дульний пристрій, який виконує функції дульного гальма, компенсатора та полум’ягасника[‡‡].

Рис. 2.1. Загальний вигляд автомата Калашникова АК-74

Пробивна дія кулі патрона 5,45 мм слабша, ніж в автомата АКМ. Під час стрільби в населених пунктах, лісі рикошет кулі калібру 5,45 мм сильніший, ніж кулі калібру 7,62 мм. Сильний боковий вітер впливає на кулю калібру 5,45 мм сильніше, ніж на кулю калібру 7,62 мм. Крім основної моделі АК-74, випускалася модель зі складним металевим прикладом (АКС-74) (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Загальний вигляд автомата Калашникова АКС-74

Обидві моделі мали модифікації, пристосовані для ведення бою з нічним стрілковим прицілом універсальним (НСПУ) (рис. 2.3) АК-74Н (рис. 2.4) та АКС-74Н (рис. 2.5).

Рис. 2.3. Загальний вигляд нічного прицілу НСПУ

Рис. 2.4. Загальний вигляд автомата Калашникова АК-74Н

Рис. 2.5. Загальний вигляд автомата Калашникова АКС-74Н

З 1991 р. серійно випускається модернізований автомат
АК-74М (рис. 2.6). Він має пластмасовий приклад, що складається, міцність якого перевищує міцність металевого, планку для кріплення нічного і оптичного прицілів, пристрій для встановлення підствольного гранатомета.

Рис. 2.6. Загальний вигляд автомата Калашникова АК-74М

2.1.1. Призначення, бойові властивості, загальна будова та принцип дії автомата

Автомат Калашникова 5,45 мм є індивідуальною зброєю. Автомат призначений для знищення живої сили та ураження вогневих засобів противника. Для ураження противника в рукопашному бою до автомата приєднується штик-ніж. Для стрільби та спостереження в умовах природного нічного освітлення до автомата АК-74Н, АКС-74Н[§§] приєднується нічний стрілковий приціл універсальний.

Для стрільби з автомата застосовуються патрони зі звичайними (зі стальною серцевиною) та з трасуючими кулями. З автомата ведеться автоматичний або поодинокий вогонь. Автоматичний вогонь є основним видом вогню: він ведеться короткими (до 5 пострілів) та довгими (до 10 пострілів) чергами та безперервно.

Подача патронів під час стрільби відбувається з магазина автомата місткістю 30 патронів, кулемета – 45 патронів. Магазини автомата і кулемета взаємозамінні (табл. 2.1).

Найдієвіший вогонь по наземних цілях: в автомата – на
L = до 500 м, кулемета – на L = до 600 м, а по літаках, гелікоптерах та парашутистах в автомата та кулемета – на L = до 500 м.

Сконцентрований вогонь по наземних групових цілях ведеться на відстані до 1000 м.

Таблиця 2.1

Балістичні та конструктивні дані

з/п	Тактико-технічні характеристики	Автомат АК-74	Ручний кулемет РПК-74	АКМ
	Прицільна дальність, м
	Дальність прямого пострілу: - по грудній фігурі, м - по рухомій фігурі, м
	Темп стрільби, постріли за хвилину	~ 600	~ 600	~ 600
	Бойова швидкострільність, постріли за хвилину: - при стрільбі поодинокими пострілами - при стрільбі чергами
	Початкова швидкість кулі, м/с
	Дальність, до якої зберігається вбивча дія кулі, м
	Кінцева дальність польоту кулі, м
	Вага, кг*: - з неспорядженим пластмасовим магазином - зі спорядженим пластмасовим магазином	3,3/3,2   3,6/3,5	5,0/5,15   5,46/5,61	3,1/3,3   3,6/3,8

Закінчення табл. 2.1

Дата добавления: 2015-11-14