Заряджання гранатомета

Для заряджання гранатомета потрібно:

- гранатометнику (рис. 2.35) перевірити, чи не зведений курок, встановити гранатомет на запобіжник і подати його на себе; взяти в помічника постріл, беручись лівою рукою знизу за реактивний двигун, вставити пороховий заряд і двигун до ствола гранатомета і дослати постріл таким чином, щоб фіксатор гранати увійшов у виріз на дульній частині гранатомета до упору. (Під час заряджання ствол потрібно розміщувати в напрямку стрільби. Допускається обертання пострілу проти годинникової стрілки);

- помічнику гранатометника (рис. 2.36)приєднати до гранати пороховий заряд, зняти з головної частини зривника запобіжний ковпачок і подати гранатометнику постріл пороховим зарядом до нього і фіксатором гранати вгору. Під час дощу або снігу запобіжний ковпачок не знімається.

Рис. 2.35. Гранатометник Рис. 2.36. Помічник гранатометника

2.3.3. Затримки, які виникають під час стрільби, та способи їх усунення

Унаслідок необережного поводження з гранатометом, забруднення і спрацювання частин, а також через несправність пострілів під час стрільби можуть виникати затримки. Затримки, які виникли під час стрільби, та способи їх усунення наведені в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Затримки, які виникають під час стрільби, та способи їх усунення

Затримка та її характеристики	Причина затримки	Спосіб усунення
Осічка	1. Не повністю досланий постріл до каналу ствола.     2. Несправність капсуля-запалювача гранати. 3. Зносився або поламався бойок. 4. Неенергійний удар бойка по капсулю-запалювачу через забруднення ударно-спускового і бойкового механізмів	1. Дослати постріл до упору фіксатора до дна вирізу на дульній частині гранатомета. 2. Замінити гранату.   3. Замінити бойок на запасний. 4. Прочистити ударно-спусковий і бойковий механізми
Постріл не входить до дула	Забруднення ствола (залишки картонної гільзи, пороховий нагар)	Прочистити канал ствола.
Гранатомет РПГ-7д не знімається із запобіжника	Не повністю повернутий патрубок відносно труби, і засув не зайшов за торець секторного виступу па-трубка	Крутити патрубок до заходу засува. Про-чистити місця з’єднан-ня

2.4. Будова гранат, поводження з ними, догляд і збереження

Ручні гранати – це боєприпаси для метання рукою. Розрізняють ручні гранати (осколкові), протитанкові й спеціальні (димові, запальні та ін.). Осколкові ручні гранати з'явилися в XVI столітті, а протитанкові – у роки Другої світової війни. Ручні гранати бувають дистанційної (вибухають через певний час після метання) і ударної (вибухають миттєво, натрапляючи на перешкоду) дій.

Перед початком Великої Вітчизняної війни на озброєнні Червоної Армії була граната зразка 1914 р. (Рдултовського) і граната конструкції Дьяконова зразка 1933 р. (ГРД-33). У 1942 р. була створена більш ефективна граната РГ-42, а військові інженери Бєдняков і Віцені сконструювали уніфікований запал для ручних гранат РГ-42 і Ф-1.

2.4.1. Призначення, бойові властивості, будова ручних осколкових гранат та підготовка їх до метання

Ручні осколкові гранатипризначені для ураження осколками живої сили супротивника в ближньому бою (під час атаки, в окопах, укриттях, населених пунктах, у лісі, у горах тощо).

Залежно від відстані розльоту осколків гранати поділяють на наступальні й оборонні.

До наступальних належать гранати РГД-5, РГН, до оборонних – Ф-1 та РГО (рис. 2.37)*.

Ручні гранати безвідмовно вибухають не тільки ударяючись об твердий предмет або ґрунт, але й падаючи в бруд, сніг, воду. Під час вибуху утворюється велика кількість осколків, які розлітаються в різні боки. Бойові властвості гранат наведено в табл. 2.8.

а б в г

Рис. 2.37. Загальний вигляд ручних осколкових гранат:

а – граната РГД-5; б – граната Ф-1; в – граната РГН; г – граната РГО

Таблиця 2.8

Бойові властивості гранат

Дата добавления: 2015-11-14