Примерный текст экспериментальной части

В харчовій промисловості в якості поверхнево-активних речовин широко використовуються ефири полігліцеролу та жирних кислот.

В промисловості полігліцероли та їх ефіри одержують конденсацією гліцеролу і переетерифікацією (очищеного) продукту жирами або етерифікацією вільними жирними кислотами. При цьому кінцевий продукт являє собою суміш ефірів полігліцеролу, моно-, ді- і триацилгліцеролів, вільного гліцеролу та полігліцеролу.

В даній науковій роботі було досліджено можливість одержання ефірів полігліцеролу та жирних кислот реакцією між пальмовим стеарином та гліцератом натрію.

перевести На первой стадии была проведена реакция между глицеролом и гидроксидом натрия. Реакция происходит по схеме:

Реакцию проводили по методике, описанной в п.????

Кроме основной реакции в присутствии гидроксида натрия происходит поликонденсация глицерола:

Вполне вероятна и реакция между образовавшимися олигомерами глицерола и гидроксидом натрия. Поэтому конечный продукт, полученный на первой стадии, представляет собой смесь глицерата натрия, олигомеров глицерола, натриевых производных этих олигомеров и, не вступившего в реакцию, глицерола.

Полученную смесь, после отгонки растворителя, использовали на второй стадии, как реагент в реакции переэтерификации с пальмовым стеарином. Вероятная схема реакции одной из аналогичных реакций:

Реакцию проводили по методике (п????).

Для полученого продукта определили опредилили содержание мыла и непрореагировавшего глицерата натрия (методика п.???). Про потенциометрическое титрование писать не будем

привести расчет

Далее из конечного продукта отмыли мыло, остаток глицерата натрия и глицерина по методике описанной в п.????

Для оценки поверхностно-активних свойств полученного продукта определили стойкость эмульсии для системы вода – подсолнечное масло – емульгатор. В качестве емульгатора брали полученный продукт в разных концентрациях. Стойкость эмульсии определяли по методике, описанной в п???? Для сравнения так же опредилили скойкость эмульсии для промышленных полиглицеролов. В качестве образца брали полиглицерол полириценолеат фирмы Даниско????

Так как в поверхностно-активных веществах допускается содержание мыла, определи стойкость эмульсии для продукта до отмывки мыла. Для подтверждения того, что поверхностно-акливные свойства продукта обусловлены именно эфирами полиглицеролов, а не мыла, сварили мыло и определили для него стойкость эмульсии. Так же для сравнения была определена стойкость эмульсии для конечного продукта после отмывки мыла.

Данные расчетов стойкости эмульсии для разных образцов сведены в табл???

На основании данных табл??? постороен график зависимости стойкости эмульсии от концентрации поверхностно-активного вещества…

Из графика видно, что полученный эмульгатор проявляет достаточно высокую эмульгирующую способность во всем диапазоне концентраций и имеет преимущество над промышленным при концентрациях выше 0,1%. Также видно, что мыло, которое содержится в полученном продукте, само по себе не дает удовлетворительных результатов.

Далее кинетические кривые стойкости эмульсии и определение размера капелек в эмульсии (размер капелек влияет на скорость коалесценции…)

Так же определили тип эмульсии полученного продукта и промышленных полиглицеролов (методика п???)……

4.

3.1. Отримання полігліцеролів

5 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

5.1 Загальні питання охорони праці

Якісна й економічно ефективна робота на промислових хімічних підприємствах і в лабораторіях вимагає створення і виконання здорових і безпечних умов праці.

Основними законодавчими актами в області охорони праці є: Кодекс Законів про Працю, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що привели до втрати працездатності", Закон України «Про охорону праці», листопад 2002 р [51]. Існують також спеціальні законодавчі акти.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності [51].

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

– пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

– підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

– комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

– соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

– встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;

– адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

– використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

– інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

– забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та, (їх представниками) між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

– використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [51].

5.2Організація управління охороною праці на підприємстві

Відповідно до ст. 13 закону [51] роботодавець (в даному випадку – ректор) зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець (ректор) забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

- здійснює контроль за додержанням працівником правил поводження з устаткуванням, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відносно до вимог з охорони праці [51].

Роботодавець (ректор) несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Схема управління охороною праці приведена на рисунку 5,1.

Згідно з [52] служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

Рис. 5.1 – Схема управління охороною праці

Служба охорони праці вирішує задачі:

- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

- професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

- вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

- професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці входить в структуру підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства, організації.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ так і у вигляді групи фахівців або одного фахівця, в тому числі і за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х літ. Фахівці з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються: за виробничим стажем - осіб, що мають спеціальну освіту по охороні праці; по рівню освіти - осіб, які прийняті на посаду до затвердження даного Типового положення [53].

Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз в три роки.

В даному розділі дипломної роботи розглядається охорона праці в навчальній лабораторії.

Перелік шкідливих і небезпечних виробничих чинників, які зустрічаються при проведенніпроцесу відбілення соняшникової олії наведено у таблиці 5.1 згідно з ГОСТ 12.0.003-74 [54].

Таблиця 5.1- Перелікшкідливих і небезпечних чинників, які виникають під час проведення процесу відбілення соняшникової олії

Шкідливі та небезпечні виробничі фактори	Джерело їх виникнення
Висока електрична напруга, 220-380 В.	Cушильна шафа, вакуум-насос, електроплита
Шум, вібрація	Вакуум-насос, вентиляційна система
Шкідливі речовини: етанол, відбільна земля	Лабораторія
Вибухопожежонебезпека: Етанол tсп = 14 ºС	Лабораторія

5.3 Промислова санітарія

5.3.1 Шкідливі речовини

У формі таблиці 5.2 представлена характеристика шкідливих речовин, які зустрічаються під час проведення процесу відбілення соняшникової олії[55, 56].

Таблиця 5.2 – Характеристика шкідливих речовин

Речовина	Токсичність	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки
Етанол	Тривалий вплив великих доз може викликати важкі захворювання нервової системи, печінки, серцево-судинної системи, травного тракту тощо.
Відбільна глина	Вплив на дихальні шляхи, легені

5.3.2 Мікроклімат

Категорія по навантаженню для працюючих відноситься до ІІ а - роботи, які відбуваються сидячі, стоячи або пов’язані з ходьбою та які супроводжуються деяким фізичними перевантаженнями.

Метеорологічні умови, які визначаються температурою, відносною вологістю та швидкістю руху повітря, відповідають вимогам.

Значення допустимих та оптимальних параметрів метеорологічних умов, які повинні дотримуватись в цеху згідно з [56] наведено у таблиці 5.3

Таблиця 5.3 – Значення допустимих та оптимальних параметрів метеорологічних умов

Категорія робіт по навантаженню	Період року	Температура, °С	Відносна вологість %	Швидкість руху повітря у приміщенні
Постійні робочі місця
Середньої важкості ІІа	холодний	оптимальні	18-20	40-60	0,2
допустимі	17-23	не більше 75	не більше 0,3
Теплий	оптимальні	21-23	40-60	0,3
допустимі	18-27		0,2-0,4

5.3.3 Вентиляція

Для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату передбачено в лабораторії систему вентиляції і опалювання. Види вентиляції по:

– способу подачі повітря–природна і штучна.

Механічна:

– об'єму охвату приміщення – загально-обмінна і місцева;

– напряму руху повітряного потоку – припливно-витяжна;

– часу дії – постійно діюча і аварійна.

Вид опалення за об'ємом обхвату приміщень – центральне[57].

5.3.4 Освітлення

Освітленість в приміщені забезпечується природним боковим та штучним загальним освітленням. При реконструкції були встановлені світлові ліхтарі. У роботі використовуються прилади виміру з дрібною поділкою, тому приймаємо найменший розмір об’єкту відмінності - від 0,5 до 1 мм. В хімічній лабораторії необхідна середня точність зорової роботи - це ІV розряд зорової роботи, а також підрозряд зорової роботи “в” середній контраст об’єкта розрізнення з фоном [58].

В залежності від розряду зорової роботи розраховуємо нормативне значення коефіцієнту природної освітленості КПО та освітленості при штучному освітленні Е_min. КПО – відношення освітленості, що утворюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба, до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості, яка утворюється світлом повністю відкритого небосхилу і визначається у відсотках [60].Природне освітлення – одностороннє бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості (%) для ІV світлового пояса визначається за формулою:

е_N = е_н ^. m_{N ,} (5.1)

де е_н – значення КПО;

е_н = 1,5 %;

m_N – коефіцієнт світлового клімату; m_N = 0,9;

N – номер групи забезпеченості природним світлом

Тоді:

е_N=1,5·0,9=1,35%

Характеристики освітлення передбаченого в лабораторії наводяться у таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 - Характеристика освітлення передбаченого в лабораторії.

Найменування приміщення	Площа підлоги, м2	Розряд зорової роботи	Освітлення
природне	штучне
Вид освітлення (бокове, верхнє)	КПО ен^IV, %	Нормована освітленість, Еmin, лк
Лабораторія		IV	бокове	1,35

Штучне освітлення – загальне рівномірне.

Джерело освітлення – газорозрядні лампи люмінесцентні типа ЛБ80, світильники Н4Т4Л.

Кількість світильників визначається за формулою:

, (5.2)

де Е_min – задана мінімальна (нормована) освітленість, лк; Е_min= 300 лк;

k – коефіцієнт запасу, k = 1,8;

s – площа приміщення, м; s = 45 м²

z – коефіцієнт мінімальної освітленості або коефіцієнт нерівномірності; z = 1,1

n – кількість ламп у світильнику; n = 2

Ф_л – необхідний потік однієї лампи, лм; Ф_л = 3865 лм (дляЛБ80-4)

η – коефіцієнт використання світового потоку. Значення η визначається для кожного виду світильників як функція індексу приміщення і значення коефіцієнтів відбиття потоку ρ_п=50%, ρ_с=30%, ρ_р = 10%. Залежить від індексу приміщення і, а він в свою чергу залежить від геометричних розмірів приміщення та висоти підвісу світильників:

, (5.3)

де А – довжина приміщення, м; А = 9 м;

В – ширина приміщення, м; В = 5 м;

h – розрахована висота підвісу світильників, м;

, (5.4)

де Н – висота приміщення, м; Н = 4 м;

h_св – висота підвісу світильника, м; h_св = 0,2;

h_р – висота робочої поверхні від рівня підлоги, м; приймаємо h_р =1 м

Індекс приміщення і = 1,14 та, відповідно, коефіцієнт використання світлового потоку буде дорівнювати η = 0,45.

(шт)

Розрахунок відстані між світильниками L:

L/2 L

5 м

9 м

5.3.5 Шум

Джерелом шуму в цеху є вентиляційні установки та технологічне обладнання. Орієнтовний рівень звукового тиску для виробничих приміщень не перевищує допустимі значенняL = 60 дБА[60].

Зменшення шуму і вібрації досягається установкою приладів на м'якій підкладці із звуко- і вібропоглиначів, використанням індивідуальних засобів захисту, зміною машин і механізмів на менш галасливі, статичним і динамічним балансуванням деталей, що обертаються.

5.3.6 Водопостачання і каналізація

Водопостачання – міський водопровід.

Вид діючої каналізації – господарсько-побутова.

Зливи з обладнання здійснюються через фільтр, потім збираються у спільний колектор та виводяться в каналізаційний колектор. Після чого стічні води прямують до каналізаційної насосної станції, де проводиться необхідне очищення [61].

5.4 Міри безпеки

Під час виконанні науково-дослідної роботи в хімічній лабораторії, спочатку:

- ознайомлюються з методиками проведення досвідів і правилами їхнього безпечного виконання.

- одягають бавовняно-паперовий халат і необхідні засоби захисту. При роботі з хімічними речовинами використовують засоби індивідуального захисту очей, шкіряних покровів (захисні окуляри, гумові рукавички). Довге волосся при необхідності прибирають під головний убір.

- ретельно оглядають апаратуру переконуються в її справності, чистоті. Перевіряють правильність складання приладу, установки.

- перевіряють відповідність якості взятих для роботи хімічних речовин зазначеним в описі методики роботи.

У приміщенні під час роботи дотримується чистота, на робочому місці навколо працюючого не має нічого зайвого.

Забороняється зливати в раковини відходи реактивів, водяні розчини речовин. Відпрацьовані кислоти й луги збирають роздільно, і після нейтралізації зливають в каналізацію.

Роботи з хімічними речовинами проводяться тільки у витяжній шафі при включеній вентиляції.

Забороняється брати реактиви незахищеними руками. Для цього використовують порцелянові ложки, шпателі.

Всі працівники лабораторії вміють надавати першу допомогу потерпілому. У приміщенні лабораторії на видному місці знаходиться аптечка з необхідними ліками й матеріалами.

Ніякі речовини в хімічній лабораторії не можна пробувати на смак. При визначенні речовини на запах, легким рухом долоні над горлом посудини направляють пари або газ до носа й вдихають обережно.

Під час виконання даної наукової праці використовуються електричні печі, сушильні шафи, робота з якими проводиться при їхній справності й обов'язковому зануленні їхніх корпусів. Забороняється користуватися електроплитками з відкритою спіраллю. Всі несправності електроприладів, електроапаратури усуваються тільки електромонтером. У місці уведення мережного шнура в корпус приладу й у вилку, мережний шнур захищений пружною ізолюючою втулкою або відрізком гумового шланга.

У даній роботі використовується багато скляного посуду: конусів, циліндрів, склянок і т. ін. Під час роботи з ними дотримуються деяких правил:

- під час закривання тонкостінної посудини пробкою тримають її за верхню частину горла ближче до пробки, використовуючи для захисту рук рушник, ганчірку, рукавички.

- нагріту посудину не закривають притертою пробкою доти, поки вона не остудитися.

- під час переносу посудини з гарячою рідиною користуються рушником, тримаючи посудину за дно й горловину.

- під час процесу змішування або розведення речовин, що супроводжується виділенням тепла, користуються термостійким скляним або порцеляновим посудом.

У даній роботі використовуються легкозаймисті й горючі речовини (спирти) під час роботи з якими забороняється нагрівати їх на відкритому вогні й зберігати поблизу відкритого вогню. Працюють з ними тільки у витяжній шафі.

Після закінчення роботи прибирають робоче місце; відпрацьовані речовини зливають в спеціальні банки для зливу й обполіскують посуд водою; перевіряють чи ретельно закриті посудини з реактивами й ставлять їх у витяжну шафу; виключають всі електроприлади й перекривають газ; ретельно миють руки з милом.

Під час роботи з хімічними речовинами можливі хімічні опіки різних частин тіла, тому:

- під час хімічних опіків відразу ж рясно промивають уражене місце водою й обробляють 2% розчином соди при опіках кислотою або 1-2% розчином оцтової кислоти при опіках лугом; при теплових опіках уражене місце рясно обробляють спиртом і негайно звертаються до лікаря.

При хімічній ураженні очей рясно промивають очі водою, потім 3% розчином соди й звертаються до лікаря.

При засмічуванні очей твердими частками негайно звертаються до лікаря, не можна терти очі й не робити самому спроб видалення твердих часток, тому що це може викликати ускладнення.

5.5 Електробезпека

Класприміщення цеху по ступенюнебезпекиураженняелектричнимструмом – II [62]. Параметриелектричноїмережітакі:

– вид струму – змінний;

– напруга в мережі – 220, 380 В;

– частота – 50 Гц.

– режим нейтраліпостачальноїмережі – трьохфазначотирьохпровідна мережа іззаземленою нейтралью. [63]

Для попередженняураженняелектричнимструмомвід технологічного обладнання роблятьйогозаземлення.

5.6 Пожежнабезпека

Категоріяприміщення цеху по вибухо-пожеженебезпеці –B[64].

Вогнестійкістьприміщення – ІІІ ступенюзгідно з ДБН В.1.1-7-2002. Клас вибухонебезпечної зони приміщення – 0. Допустимий рівень вибухозахисту – ІР44[65].

Будівля цеху підлягає блискавкозахисту у відповідності з [66]. Категорію устрою блискавкозахисту, виходячи з масштабів можливих руйнувань або збитків - I. Для попередження можливості виникнення небезпечних іскрових розрядів з поверхні обладнання, а також з людини передбачені заходи, які забезпечують зтікання заряду:

– відвід заряду шляхом заземленняобладнання та комунікацій;

– для виключеннянакопичування на тілілюдинистатичноїелектрикинеобхідновикористовуватиантистатичневзуття та антистатичнийодяг.

Перелікобов'язковихзасобівпожежогасіннянадановтаблиці5.5 згідно з ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ [67].

Таблиця5.5- Перелікобов'язковихзасобівпожежогасіння

Приміщення	Площа, м2	Первинні засоби пожежегасіння (тип)	Кількість, шт.
Лабораторія		повітряно-пінні ВВП-5
порошкові ВП-9ММ

5.7 Охоронанавколишньогосередовища

Під час відбілення не утворюється відходів забруднюючих повітряний басейн, злив у каналізацію не перевищує ГДК, пари виводяться крізь витяжну шафу [68].

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

51. Закон України «Про охорону праці», листопад 2002 р.

52. Макаров Г. В. И др. Охрана труда в химической промышленности. – М.: Химия, 1980. – 568 с.

53. ДолинП. А. Справочник по технике безопасности. - Энергоатомиздат, 1984-324с.

54. ГОСТ 12.0.003 – 74 ССБТ. Опасные и вредныепроизводственныефакторы. Классификация. – Введ. 01.01.76. – 45 с

55. Лазарев Н. В. Вредныевещества в промышленности. – М.: Химия, 1976. – Ч. ІІ – 400 с.

56. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.01.89.

57. СНиП 2.04.05-91 Нормыпроектирования. Отопление, вентиляция и кондиционированиевоздуха. - М.: Стройиздат, 1991

58. ДБН В. 2.5-28-2006. Інженерне обладнання будівель та споруд. Природне і штучне освітлення. – К.: МінбудУкр., 2006.

59. СНиПII-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат, 1980. -110с.

60. ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общиетребованиябезопасности. - Введ. 01.07.1989. – 45 с

61.ГОСТ 17.1.3.03-77* Правила выбора и оценкакачестваисточниковцентрализованногохозяйственно-питьевоговодоснабжения. – Введ. 01.07.78.

62. ПУЭ-87. Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.

63. НПАОП 40.1 – 1.32 – 01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.

64. НАПБ Б.03-002-2007.Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною набезпекою. Наказ МНС №633 від 03.12.2007

65 ДБН В.1.1 – 7 – 2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва. – Діє з 01.01.03.

66. ДСТУ Б В.2.5.-38:2008. Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд.-К.; Діє з 01.01.2009р

67. ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.-Введ. 01.07.92

68. Родионов А.И., Клушин В.Н., Торочешников Н.С. Техника защиты окружающей среды. – М.: Химия, 1989. – 512 с.

6. Цивільна оборона

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Цивільна оборона України – це державна система органів управління, сил і засобів для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру [1].

У даному розділі дипломного проекту розглядається питання: «Колективні засоби захисту населення в надзвичайних ситуаціях: укриття в захисних спорудах».

Актуальність теми полягає в тому, що майбутній працівник підприємства, має знати про колективні засоби захисту в надзвичайних ситуаціях.

З метою належного забезпечення проведення евакуації населення України Кабінет Міністрів затвердив "Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" №14321 від 26.10.2001 р. [2].

Під евакуаційними заходами розуміють розосередження та евакуацію населення з категорованих міст у заміську зону. Ці заходи організують і проводять відповідно до плану ЦЗ об’єкта та вказівок старшого начальника ЦЗ [2].

Укриття в захисних спорудах — основний і найбільш надійний спосіб захисту від усіх вражаючих факторів. Цей спосіб передбачає застосування системи захисних споруд, які відповідають можливому характеру обстановки і вимогам захисту різних категорій населення [3].

Систему захисних споруд становлять сховища в категорійованих містах і на найважливіших об'єктах господарювання, протирадіаційні укриття (ПРУ) у некатегорійованих містах і сільській місцевості, а також пристосовані для цієї мети метрополітени, підземні гірничі виробки, природні пустоти, найпростіші укриття у вигляді щілин. Найважливішими напрямками в

підвищенні надійності захисту є завчасне розгортання будівництва захисних споруд з метою забезпечення ними всього населення [4].

Комплекс заходів щодо укриття населення включає будівництво захисних споруд, підтримку їх у готовності в мирний час і організацію використання цих споруд для захисту населення. Крім того, передбачається організація прискореного будівництва частини споруд для укриття всього населення при загрозі нападу противника [2].

Будівництво і нагромадження фонду захисних споруд, а також пристосування і використання для укриття населення різних будинків і споруд, підвальних й інших заглиблених приміщень, метрополітенів, гірничих виробок і природних пустот є найважливішими інженерно- технічними заходами Цивільної оборони (ІТЗ ЦЗ) по створенню матеріальної бази для організації захисту населення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу [2].

Фонд захисних споруд створюється і підтримується в стані необхідної готовності в мирний час [2].

Для ефективного використання захисних споруд у воєнний час плануються і підготовляються заходи щодо приведення їх у повну готовність, щодо організації заповнення споруд людьми і життєзабезпеченню людей. Особливе значення при організації укриття має швидкість оповіщення населення і заповнення захисних споруд людьми [3].

Відповідно до вимог «Норм проектування ІТЗ ЦЗ» усі захисні споруди повинні використовуватися в мирний час для потреб народного господарства й обслуговування населення, що істотно підвищує ефективність капітальних вкладень. Вони можуть використовуватися під приміщення: культурного і санітарно-побутового обслуговування населення (навчальні кабінети, гардероби, душові); виробничі — у тих випадках, якщо технологічні процеси не супроводжуються виділенням шкідливих для людей парів і газів і не вимагають природного освітлення; торгівлі і суспільного харчування;

об’єктів спортивного призначення; складів різного призначення; гаражів для автомобілів тощо [4].

В усіх випадках повинні передбачатися заходи, які забезпечують своєчасне приведення захисних споруд у готовність до прийому тих, хто укривається [4].

Потреба в захисних спорудах визначається, виходячи з необхідності укриття всіх робітників та службовців за місцем їх роботи і за місцем проживання, усього непрацюючого населення — за місцем проживання, а також забезпечення укриття населення категорійованих міст у місцях можливого скупчення людей при евакуації і захисті о. с. формувань ЦО під час ведення рятувальних робіт [3]. Призначення і класифікація сховищ

Сховищами називають захисні споруди герметичного типу, які забезпечують колективний захист від дії вражаючих факторів сучасної зброї, від впливу високих температур і продуктів горіння при пожежах, від ОР і СДОР, від радіоактивних речовин і біологічних засобів. Вони повинні забезпечувати надійне укриття людей щонайменше протягом двох діб. Захист людей від впливу ударної хвилі забезпечується міцними загороджувальними конструкціями і установкою противибухових пристроїв у системі вентиляції; захист від отруйних речовин, радіоактивного пилу і біологічних засобів досягається шляхом оснащення системи фільтровентиляції спеціальним устаткуванням (протрщиловими фільтрами, фільтрами-поглиначами) [2].

Сховища класифікуються: по захисних властивостях, місткості (сумі місця для сидіння та лежання), за місцем розташування, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням, термінами будівництва [3].

За ступенем захисту від ударної хвилі й у залежності від коефіцієнтів захисту (Кзах) від у- і нейтронного випромінювання їх поділяють на 4 класи.

Сховища 1 -го класу розраховані на надлишковий тиск у фронті ударної хвилі не менше 5 кгс/см (500 кПа) і мають Кзах не менше 5000; сховища 2-го кла2у повинні витримувати надлишковий тиск не менше 3 кгс/см (300 кПа) і послаблювати зовнішні у- і нейтронне випромінювання не менше, ніж в 3000 разів; сховища 3-го класу розраховані на надлишковий тргск не менше 2 кгс/см (200 кПа) і Кзах> 2000; сховища 4-го класу розраховані на надлишковий тиск не менше 1 кгс/см (100 кПа) і мають Кзах> 1000 [3].

За місткістю сховища можуть будуватися на 150, 300, 600, 900, 1200, 1500, 1800, 2100, 2500, 3000 чоловік і більше.

Будівництво сховищ меншої місткості допускається у виняткових випадках при малій кількості працюючих. На підприємствах, в установах і організаціях, які мають чисельність працюючої зміни 50 чол. і менше, можуть будуватися сховища, що забезпечують колективний захист групи об'єктів [2].

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані і окремі.

Вбудовані створюються в підвальних поверхах і заглиблених приміщеннях виробничих та допоміжних промислових підприємств, громадських і житлових будівель. Однак можуть створюватися і сховища, вбудовані в перші поверхи будівель і споруд. Окремі сховища будуються тільки в тих випадках, коли нема можливості мати вбудовані, наприклад, на об'єктах, які не ведуть нового будівництва [4].

По забезпеченню фільтровентиляційним обладнанням сховища можуть бути з фільтровентиляційним обладнанням промислового виготовлення або зі спрощеним, виготовленим з підручних матеріалів.

За часом будівництва сховища бувають: збудовані завчасно в мирний час і такі, що будуються швидко при загрозі нападу [4].

Сховища мають відповідати спеціальним вимогам. Сховища повинні забезпечувати захист людей від усіх вражаючих факторів; будуватися на ділянках місцевості, які не затоплюються; мати входи і виходи з таким же ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок обвалу — аварійні виходи; мати вільні підходи, де не повинно бути спалимих матеріалів або матеріалів, які сильно димлять; мати основні приміщення висотою не менше

2,2 м і рівень ПІДЛОГИ, який лежить вище рівня ґрунтових вод не менше ніж на 20 см [2].

Фільтровентиляційне обладнання сховища повинно очищувати повітря від усіх шкідливих домішок і забезпечувати подачу чистого повітря в межах установлених норм [4].

Використання сховищ у мирний час для потреб народного господарства не повинно порушувати їх захисних властивостей. Переведення приміщень на режим укриттів у надзвичайних ситуаціях повинно здійснюватися в мінімально короткі терміни [4].

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно- гігієнічних умов для людей. Основними показниками цих умов є: вміст вуглекислого газу, температура і вологість повітря. Повітря має містити не більше 1 % вуглекислого газу (граничнодопустима концентрація дорівнює З %), мати відносну вологість не більше 70 % (гранично допустима — 80 %) і температуру повітря не вище +23°С (гранично допустима — +31 °С) [3].

Будова сховища має відповідати вимогам, описаним нижче.

Приміщення сховищ поділяються на основні та допоміжні. До основних належать відсіки (приміщення для людей і тамбур-шлюзи, до допоміжних — фільтровентиляційні камери (ФВК), санітарні вузли, захищені дизельні електростанції (ДЕС), захищені входи і виходи [2].

Кількість входів у сховище визначається з розрахунку один вхід розміром 80 х 180 см на 200 чол.; але й для сховищ малої місткості бажано мати 2 входи. Вони повинні розташовуватися на протилежних сторонах. Захист від потрапляння у сховище через вхід радіоактивних і ОР забезпечується обладнанням тамбурів. Двері повинні мати резинові прокладки і клинові затвори, які забезпечують щільне притискання дверного полотна до дверної коробки. Аварійний вихід робиться у вигляді підземної галереї розміром у поперечнику 90 х 130 см з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту, що закінчується оголів'ям (оголів'я—

верхня частина шахти аварійного виходу або системи повітропостачання; для запобігання потрапляння в шахту атмосферних опадів і сторонніх предметів обладнується козирком). Вихід у галерею закривається захисно- герметичними ставнями, які встановлюються із зовнішнього і внутрішнього боків стіни [2].

Оголів'я аварійного виходу повинне бути віддалене від оточуючих будинків на відстань, що становить не менше половини висоти будинку плюс З м, виступати над поверхнею землі на 1,2 - 1,5 м; в кожній його стіні повинен бути отвір розміром 0,6 х 0,8 м, обладнаний жалюзійними ґратами, які відчиняються всередину [3].

Таким чином, за декілька останніх десятиліть людство зіштовхнулося з тисячами надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, які потребували як повної так і часткової евакуації населення з зон можливого впливу наслідків надзвичайної ситуації та розміщення його у безпечних районах у разі виникнення безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей. Заздалегідь запланована, підготовлена та проведена евакуації гарантує збереження життів населення, яке знаходиться в зонах надзвичайних ситуацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон "Про Цивільну оборону України". ВРУ № 297-ХП. К., 1993

Кулаков М.А. Цивільна оборона: навч. посіб. / М.А. Кулаков, Т.В. Кукленко, В.О. Ляпун, В.О.Мягкий. - Х.:Факт, 2008. -312 с.

Стеблюк М.І Цивільна оборона. Підручник. -3-те вид. перероб і доп.- /М.І. Стеблюк. - К,: Знання, 2004, - 490 с.

Депутат О.П. Цивільна оборона / О.П. Депутат, І.В. Коваленко, І.С. Мужик. - Львів: Афіша, 2000. - 336 с.

Дата добавления: 2015-11-14