Визначення часу відпочинку. Види відпочинку. Оплата праці.

Час відпочинку – це відрізок часу, протягом якого працівник звільнений від виконання своїх трудових обов’язків і який він може використовувати на власний розсуд

види часу відпочинку:

5) перерва протягом робочого дня (зміни);

6) відпочинок між змінами;

7) вихідні дні;

8) святкові неробочі дні;

9) щорічні відпустки.

Перерва працівникам надається протягом робочого дня (зміни) для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається до робочого часу. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Загальна тривалість відпочинку між робочими змінами встановлюється при роботі змінами і має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Вихідні дні надаються для щотижневого відпочинку працівників.

Загальним вихідним днем є неділя. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається лише у виняткових випадках з метою:

· для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

· для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

· для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

· для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Святкові і неробочі дні в україні

· 1 січня – Новий рік;

· 7 січня – Різдво Христове;

· 8 березня – Міжнародний жіночий день;

· 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

· 9 травня – День перемоги;

· 28 червня – День Конституції України;

· 24 серпня – День незалежності України;

· один день (неділя) – Пасха (Великдень);

· один день (неділя) – Трійця.

Щорічні відпустки:

основна відпустка надається усім працівникам тривалістю не менш як 24 дні за відпрацьований робочий рік. віком до
18 - відпустка тривалістю 31 день. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена більша тривалість щорічної основної відпустки. (науково-педагогічним працівникам - до 56 календарних днів.)

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам окремих категорій працівників(зайнятих на роботах із шкідливими чи особливими умовами праці). Тривалість встановлюються КабМіном Укр залежно від роботи, яку виконує конкретний працівник.

Щорічні відпустки повної тривалості у 1ий рік роботи надаються після 6 міс безперервної роботи на даному підп-і.У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічні відпустки за 2ий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Оплата праці

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу

Розмір заробітної плати визначається у трудовому договорі за погодженням між працівником та роботодавцем, проте він не може бути меншим від встановленого законом мінімуму.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт)

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Заробітна плата працівників підприємств виплачується у грошовій формі.

До структури заробітної плати входять такі елементи:

· основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм

· додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.(доплати, надбавки,премії)

· інші заохочувальні та компенсаційні виплати

Система заробітної плати – це встановлений відповідно до трудового договору та вимог законодавства спосіб нарахування працівнику оплати праці

Розрізняють дві основні системи заробітної плати:

· почасова – це заробітна плата, що нараховується за фактично відпрацьований час, незалежно від безпосередніх результатів роботи. (погодинна, поденна, потижнева, помісячна)

· відрядна – це заробітна плата, що нараховується за фактично виконану роботу з урахуванням її кількості та якості, наприклад, залежно від кількості та сорту виготовленої продукції.

Дата добавления: 2015-11-14