Експертні методи прогнозування.

Методи експертних оцінок у прогнозуванні застосовуються у таких випадках:

¾ за відсутності репрезентативної статистики характеристики об’єкта;

¾ за високої невизначеності середовища функціонування об’єкта;

¾ при середньо- і довгостроковому прогнозуванні об’єктів у нових невивчених областях;

¾ в умовах дефіциту часу або екстремальних ситуацій;

¾ при аналізі об’єктів, розвиток яких не піддається формалізації і для яких важко застосувати адекватну модель.

Експертні оцінки можуть використовуватися як результати рішень, прийнятих на основі моніторингової інформації.

Експертна оцінка необхідна, коли немає достатньої теоретичної основи розвитку об’єкта. Існують дві категорії експертів: вузькі спеціалісти та спеціалісти широкого профілю, проте варто враховувати і специфіку пристосовуваності експерта для виконання прогнозної експертизи.

Експерт повинен задовольняти таким вимогам:

1. Оцінки експерта мають бути стабільними в часі і транзитив­ними;

2. Наявність додаткової інформації про прогнозовані ознаки лише покращує оцінку експерта;

3. Експерт повинен бути визнаним спеціалістом у даній області знань;

4. Експерт повинен мати певний досвід успішних прогнозів у даній області знань.

Застосовувані в прогнозуванні методи експертних оцінок розділяють на індивідуальні та колективні. Індивідуальні експертні методи засновані на використанні думок експертів-спеціалістів відповідного профілю, незалежних один від одного. Найбільш застосовуваними є такі два методи формування прогнозу: інтерв’ю та аналітичні експертні оцінки. Аналітичні експертні оцінки припускають тривалу і ретельну самостійну роботу експерта над аналізом тенденцій, оцінкою стану і шляхів розвитку прогнозованого об’єкта.

Методи колективних експертних оцінок засновані на виявленні колективної думки експертів про розвиток об’єкта прогнозування.

Крім зазначених вище загальних вимог до експерта, до учасників прогнозної експертизи висувається низка специфічних вимог: високий рівень загальної ерудиції, глибокі спеціальні знання в оцінюваній області, здатність до адекватного відображення тенденцій розвитку прогнозованого об’єкта, наявність технологіч­ної спрямованості на майбутнє, наявність наукового інтересу до оцінюваного предмета, відсутність особистої зацікавленості в оцінці прогнозу, наявність виробничого або дослідницького дос­віду в аналізованій області (не менше 10 років).

Для визначення відповідності потенційного експерта переліченим вимогам використовується анкетне опитування. Часто додатково використовують й самооцінку експерта. При цьому дані зводяться в анкету. Її опрацювання за формулою дає оцінку компетенції експерта:

,

де: n_j — вага градації, перекресленої експертом у j -й характеристиці у балах;

n_{j max} — максимальна вага (межа шкали) j -ї характеристики у балах;

m — загальна кількість характеристик компетентності в анкеті;

l — вага комірки, перекресленої експертом у шкалі само­оцінки у балах;

Р — межа шкали самооцінки експерта у балах.

При колективній експертизі однією зі найскладніших процедур є добір потенційних експертів, при цьому важливо оцінити число учасників n конкретної експертизи. Один із методів роз­в’язання цієї задачі шляхом знаходження інтервальної оцінки. При цьому

n _min £ n £ n _max.

Максимальна оцінка знаходиться з умови:

, (16)

де: С — константа;

К _{max —} максимально можлива компетентність за використовуваною шкалою компетентності;

K_i — компетентність i -го експерта.

Для визначення константи С використовується практика голосування, коли обрання експерта встановлюється 2/3 голосів присутніх. Звідси С = 2/3. Підставляючи в (16) значення С і розв’язуючи нерівність відносно n _max, отримуємо:

.

Мінімальна чисельність експертної групи визначається на основі заданої величини зміни середньої помилки (ε) при включенні до експертної групи або виключенні з неї одного експерта. Величина визначається нерівністю:

,

де: В — середня оцінка прогнозованої величини в балах;

— середня оцінка, надана експертною групою при включенні до неї (або виключенні з неї) одного експерта;

В _max — максимально можлива оцінка прогнозованої величини за прийнятою шкалою оцінок.

У літературі наводиться оцінка:

.

Остаточна чисельність експертної групи формується на підставі послідовного виключення малокомпетентних експертів, при цьому використовується умова:

(К _max – K_i) £ h,

де h —задана величина припустимого відхилення компетентності i- го експерта від максимальної. Практично n лежить у межах 12—20.

Дата добавления: 2015-11-14