Охарактеризуйте стан Української держави доби української національно-демократичної революції 1917 – 1920 рр. Економічна та національно- культурна політика уряду П.Скоропадського.

Бурхливі революційні події 1917 р. призвели до падіння Російської імперії і надали історичний шанс українському народові, як і багатьом іншим, реалізувати своє право на самовизначеність та розбудову власної незалежної держави. З самого початку Україна в силу об'єктивних причин опинялася в епіцентрі боротьби різних зовнішніх сил, неодноразово зазнавала воєнної агресії з боку Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Англії, Франції, Польщі, Румунії тощо. Та незважаючи на всі об'єктивні і низку суб'єктивних чинників (головним з яких була відсутність єдності української нації, яка ще не повністю сформувалася) український народ доклав героїчних зусиль для розбудови власної держави. Протягом 1917-1920 рр. українська державність набувала різних форм (Українська Народна Республіка періоду Центральної Ради, Директорія, Українська Держава гетьмана П. Скоропадського) і закріпила в свідомості всього українства давню ідею самостійної держави, яка бере свій початок ще з часів гетьмана Б. Хмельницького.

29 квітня 1918р. відбувся політичний переворот. Того дня на «Хліборобському конгресі» в Києві відбулося проголошення П.Скоропадського гетьманом Українилян у «Союзі» наближалася більше до УДХП. Вони заявили, що «Україна є і повинна бути незалежною та суверенною державою з парламентарно-демократичним устроєм» на чолі з гетьманом.

Прийшовши до влади, Скоропадський задекларував свій маніфест. У ньому містилося зобов'язання «негайно збудувати державну владу, яка здатна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці». Повідомлялося також про розпуск Центральної Ради і земельних комітетів. Проголошувалося право приватної власності «як фундаменту культури й цивілізації».

Одночасно з маніфестом було опубліковано «Закони про тимчасовий державний устрій України». З них випливало, що УНР як демократична форма української державності ліквідується.

Національно-культурна політика П. Скоропадського. Найважливішим досягненнями гетьманату характеризувалася національно-культурна політика. Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти:

- поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;

- був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;

- відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському;

- у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права.

8. Діяльність Директорії Української Народної Республіки доби національно-демократичної революції 1917-1920 рр. Акт Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року та його історичне значення.

Політичний курс:

-скасування гетьманщини, відновлення УНР

- Директорія виконувала роль тимчасововї верховнох влади до скликання Трудового конгрессу України

-влада в Україні належить трудящому народу, а нетрудові, експлуаторські класи позбавляються права голосу

-втановлення в Україні національного варіанту радянської влади

- передача законодавчої влади трудовому конгресу України

-створення уряду – Ради народних міністрів на чолі з В. Чехівським.

-передача влади на місцях губернським та повітовим трудовим радам

Соціально-економічний розвиток:

-ліквідація приватнох власності

-аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель, лишалося непорушним дрібне селянське володіння, термін і порядок розподілу землі не визначалися)

- відновлення 8-годинного робочого дня, відновлення робочого контролю на підприємствах, право на укладення колективних договорів, проведення страйків тощо

- заходи з надання допомоги безробітним та іншим категоріям нужденних

Але в умовах громадянської війни та інтервенції соціально-економічні перетворення були відкладені. Головним завдання Директорії стала перемого в Громадянській війні.

Уряди ЗУНР і Директорії УНР, намагаючись взаємно зміцнити свої позиції та реалізувати на практиці споконвічні мрії українців, 1 грудня 1918 р. у Фастові уклали попередню угоду про об’єднання ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) та УНР (Наддніпрянська Україна). Урочисте проголошення Акта Злуки відбулося 22 січня 1919 р. у Києві. Відповідно до закону “Про форми влади в Україні”, затвердженого Трудовим Конгресом України, ЗУНР було перейменовано в Західну область Української Народної Республіки (ЗОУНР).

9. Історичні постаті та їх роль у державотворчих процесах періоду української національно-демократичної революції 1917-1920 рр. (М.Грушевський, В.Винниченко, П.Скоропадський та ін.).

Михайло Грушевський народився 17 (29) вересня 1866 року у Холмі (нині Польща). 1894 р. Михайло Грушевський отримав посаду професора першої на українських землях кафедри історії України у Львівському університеті.
До 1906 р. він,працюючи на Галичині, широко використовував конституційні свободи Австро-Угорщини для піднесення національної свідомості українства. Коли подібні умови виникли в підросійській Україні, розгортає свою діяльність і в Києві: створює наукове товариство, переносить зі Львова окремі видання, випускає газети, відкриває книгарні.
Після Лютневої революції в Росії у лютому 1917 р. український народ тримав можливість здобути власну державність. Цю боротьбу очолила Українська Центральна. головою українського парламенту був обраний Михайло Грушевський. Він був лідером, головним конструктором політики Української ЦентральноЇ Ради, мав великий вплив на її рішення, був ініціатором та співавтором найголовніших документів. Незаперечною заслугою Грушевського стало те, що Центральна Рада за рік пройшла шлях від обережних гасел за автономію України до проголошення суверенної, ні від кого незалежної Української Народної Республіки в січні 1918 року та прийняття її Конституції уже в квітні 1918 року.

Володимир Винниченко народився 14 липня 1880 року (за ст. ст.), в місті Єлисаветграді Херсонської губернії в робітничо-селянській родині. Його українська вимова, бідна одежа та інші ознаки пролетарського походження викликали до нього серед його товаришів у гімназії, дітей російської бо зрусифікованої буржуазії, ворожість. Це ставлення вперше викликало у малого Володимира свідомість того, що на світі не всі люди рівні.
В 1901 році він вступає на юридичний факультет Київського університету і того ж року створює таємну студентську революційну організацію яка звалась "Студентською громадою". Цього ж року посилає перше своє оповідання "Народний діяч" до
"Літературно-Наукового Вісника" в Галичині. Але це оповідання тоді не було надруковане. Це зроблено значно пізніше (1906р.). В 1902 році був уперше заарештований за належність до революційної української
організації й посаджений до київської в'язниці.

Займався революційною агітацією серед селян,потім нелегально перебрався за кордон. Був одним з лідерів української національно-демократичної революції 1917-1920 рр., 15 червня 1917 року був обраний головою Генерального Секретаріату, написав мемуарно-публіцистичну працю «Відродження нації», негативно ставився до гетьманського перевороту, очоливши опозиційний до влади гетьмана Український національний конгрес. Очолив Директорію УНР. Згодом виступив прихильником радянської системи влади, але потім її відкинув. У березні 1919 виїхав з україни. У праці «Відродження нації» Винниченко виклав націонал-комуністичні ідеї,які він обстоював. У 1920 вів переговори з вищим більшовицьким керівництвом про визнання незалежності Укрвїни, невдача яких змусила його виїхати до Австрії, потім до Франції, де присвятив себе творчості. Помер у 1951.
Симон Петлюра народився 10 жовтня(ха прям как я)1879 року у родині полтавських

Дата добавления: 2015-11-14