1. Зростання популярності і, нарешті, перемога нацистів на демократичних парламентських виборах стали наслідком:
– по-перше, того, що значну частину населення Німеччини було налякано постійними спробами збройного комуністичного перевороту, що мали б призвести до встановлення у країні кривавої диктатури на зразок тої, що повною мірою виявила себе у СРСР;
– по-друге, свідомого розколу лівого руху Комінтерном, що призвело до появи комуністичних партій, керованих із Москви, які головною своєю метою бачили боротьбу з соціал-демократією, а не нацизмом.
2. Прагнучи до європейської експансії, радянські очільники намагалися не запобігти війні, а розпочати її у найбільш слушний для себе час. Для цього вони намагалися зіштовхнути Райх із західними демократіями, а свою підтримку однієї зі сторін обумовлювали згодою на окупацію колишніх російських колоній. Як наслідок, Москва дійшла згоди з Берліном і вступила до Другої світової війни як союзник Райху.
3. Після розподілу Польщі, Сталін відмовився прийняти в СРСР мільйони єврейських біженців з цієї країни, що означало винесення їм смертного вироку.
4. Терористична політика радянського уряду впродовж усього часу його існування призвела до масової кризи лояльності, що мало наслідком фактичне небажання воювати мільйонів рядових бійців та офіцерів Червоної армії. Саме це призвело до грандіозних поразок 1941–1942 рр., внаслідок яких під німецькою окупацією опинилася територія з багатомільйонним єврейським населенням.
5. Після початку німецько-радянської війни радянським урядом не лише не було організовано централізованої евакуації єврейського населення, але радянською пропагандою взагалі замовчувалися факти масового знищення євреїв нацистами. Це призвело до того, що значна частина євреїв не усвідомила загрози і залишилася на окупованій території.
6. Діяльність радянських підпільників і партизан свідомо спрямовувалася московським керівництвом на провокацію німецьких репресій проти мирного населення окупованих територій. Першими під репресії потрапляли саме євреї.
7. Саме моральне розбещення владою населення впродовж 20 років радянського панування слід вважати основним чинником, що призвів до масової зради євреїв, які намагалися врятуватися, особливо на землях Великої України, хоча реальні масштаби співпраці неєврейського населення з нацистськими каральними органами слід вважати перебільшеними радянською пропагандою.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 51 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Нова економічна політика 1921-1928 рр. та її здійснення в Україні. | | | Украiна у 2 вiйнi.Внесок украiнського народу у розгромi нациськоi Нiмеччини. |