Правовий аспект процесуальної незалежності і самостійності слідчого

Слідчий - посадова особа, уповноважена здійснювати попереднє розслідування кримінальних справ у формі попереднього слідства. Цей учасник кримінального процесу віднесений до числа учасників з боку звинувачення. Але це не означає, що він у що б то не стало повинен викривати осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Закон вимагає від нього, щоб він, здійснюючи доведення, встановлював також обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого, що виключають злочинність і караність його діяння, а також тягнуть за собою звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, тобто сприяв всебічному, повному та об'єктивному вирішенню кримінальної справи. До відання слідчих віднесено розслідування більшості кримінальних справ про злочини, що відрізняються, як правило, підвищеною складністю і небезпекою. Всі слідчі користуються при розслідуванні злочинів рівними процесуальними правами і несуть однакові процесуальні обов'язки незалежно від їх відомчої приналежності. Для вирішення завдань, які повинні вирішуватися в ході попереднього розслідування справ, слідчим надані порівняно широкі процесуальні повноваження:

- Порушувати кримінальні справи;

- Приймати їх до свого провадження або передавати прокурору для направлення за підслідністю;

- Самостійно спрямовувати хід розслідування, приймати рішення про провадження слідчих та інших процесуальних дій, крім випадків, коли необхідно отримання судового рішення

- Давати органам дізнання обов'язкові для виконання письмові доручення про провадження окремих слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, про виконання постанов і виробництві інших процесуальних дій;

- Здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

При провадженні попереднього слідства слідчий процесуально самостійний. Це проявляється не тільки в тому, що він може сам направляти хід розслідування, а й у тому, що йому дано право при визначених у законі обставинах не підкорятися вказівкам прокурора. Він має право зробити це, якщо не згоден із зазначенням або рішенням прокурора:

а) про притягнення особи як обвинуваченого;

б) про кваліфікацію злочину;

в) про обсяг обвинувачення;

г) про передачу кримінальної справи іншому слідчому.

Для вирішення покладених на нього завдань, таких як розкриття злочину, викриття винного, діяння направлені на те, щоб не допустити притягнення як обвинуваченого невинного та інші.

Слідчий наділений значними владними повноваженнями:

- По збиранню доказів (виклик і допит свідків, потерпілих та інших осіб, призначення експертизи, виробництво обшуків, виїмок, оглядів, вчинення інших передбачених законом слідчих дій);

- З прийняття рішень, наприклад, про притягнення як обвинуваченого, про визнання потерпілим, про закінчення попереднього слідства (як правило, слідчий складає обвинувальний висновок або припиняє кримінальну справу).

Процесуальна самостійність слідчого - положення кримінально-процесуального законодавства, згідно з яким слідчий самостійно приймає всі рішення про спрямування слідства і провадження слідчих дій (за винятком випадків, коли законом передбачено отримання судового дозволу) і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Слідчому надано право відстоювати свою думку про основні рішення, прийняті у справі, і при цьому висловлювати свої заперечення.

Слідчий здійснює державно-правову функцію розслідування злочинів. Для її розуміння, здійснення і вдосконалення важливо дослідження сутності принципу процесуальної самостійності слідчого як суб'єкта розслідування. Слідчий є основним суб'єктом розслідування тому, що він самостійно виробляє основну кількість слідчих та інших процесуальних дій.

Втручання в цю діяльність із метою перешкоджати всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справи або домогтися прийняття по ній незаконного рішення неприпустимо і спричиняє відповідальність, передбачену законодавством України.

Процесуальна самостійність слідчого - це положення кримінального процесуального законодавства, відповідно до якого слідчий самостійно приймає всі рішення про ведення слідства і здійснення слідчих дій (за винятком випадків, коли законом передбачене одержання санкції або згоди прокурора) і несе повну відповідальність за їхнє законне і своєчасне проведення.

Правом втручання в процесуальну діяльність слідчого володіють тільки прокурор і начальник слідчого відділу шляхом дачі йому письмових указівок про здійснення слідства. У той же час слідчому надане право обстоювати свою думку про основні рішення, прийняті по справі, і при цьому висловлювати свої заперечення.

Слідчий, виступаючи самостійним суб'єктом провадження досудового слідства, керується внутрішнім переконанням та вимогами закону при дослідженні обставин справи, самостійно приймає всі рішення щодо спрямування слідства та провадження процесуальних дій і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне виконання. Виняток складають спеціально зазначені в законі випадки, коли рішення слідчого повинні бути санкціоновані або затверджені прокурором або коли для їх реалізації передбачене одержання згоди від суду.

Судовий контроль, прокурорський нагляд та відомчий процесуальний контроль не обмежують процесуальну самостійність слідчого, а є додатковими засобами забезпечення законності його діяльності та гарантією дотримання процесуальних прав учасників досудового слідства.

Згідно чинного КПК України, слідчий усі рішення про спрямування слідства та про провадження слідчих дій приймає самостійно, за винятком випадків, коли закон передбачає одержання санкції суду або згоди прокурора.

Начальник слідчого відділу має право перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому про провадження досудового слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про провадження окремих слідчих дій, передавати справу від одного слідчого іншому, доручати розслідування справи декільком слідчим, а також брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній справі даються слідчому у письмовій формі і є обов'язковими для виконання. процесуальний самостійність

Незважаючи на те, що функція досудового слідства в системі кримінального судочинства має специфічний і досить самостійний характер, слідчі залишаються в адміністративно-організаційній залежності від прокуратури та органів дізнання в системі МВС, СБУ та ДПА, завдання яких значно ширші від тих, що покладаються на органи досудового слідства. А звідси – значний вплив на слідчих відомчих інтересів, поєднання процесуальної діяльності з іншими видами діяльності, обвинувальний ухил, суміщення суперечливих процесуальних функцій. Зокрема, Маляренко В.Т. зазначає, що: «Аналіз свідчить, що сучасне законодавство тільки декларує процесуальну самостійність слідчого як визначальну засаду досудового слідства, але така самостійність відсутня, оскільки законодавство не містить у собі системи правових гарантій її забезпечення».

Слідчий не може повною мірою реалізувати свою процесуальну незалежність і самостійність у розслідуванні, оцінці доказів і прийнятті процесуальних рішень у справі, якщо прокурор наділений правом давати вказівки про притягнення певної особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину, обсяг обвинувачення.

Вирішення цих питань безпосередньо пов’язано з правом слідчого оцінювати зібрані ним докази у кримінальній справі за своїм внутрішнім переконанням, а коли він визнає таким чином, що цих доказів достатньо, то тільки тоді виносить постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого. Окрім цього, законодавець вказує на повну відповідальність саме слідчого, а не прокурора за законне і своєчасне прийняття рішення і проведення слідчих дій. Законодавець не робить винятку для таких рішень та слідчих дій, які проводяться слідчим за письмовою вказівкою прокурора.

Дата добавления: 2015-11-14