Поняття та значення правової охорони земель

Стаття 14 Конституції України проголошує землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Таке положення Конституції створює передумови для зміцнення законності у сфері земельних відносин.

Проблема охорони земель вирішується різними шляхами і засобами, зокрема правовими. Правова охорона земель включає різноманітні способи і заходи. Зокрема, визначає правовий режим усіх складових частин єдиного земельного фонду України; закріплює права і обов’язки землевласників і землекористувачів; передбачає економічні і організаційні заходи охорони земель; узаконює здійснення контролю за використанням та охороною земель; передбачає відповідальність за порушення земельного законодавства, а також регулює інші питання раціонального використання та охорони земель.

Правова охорона земель – це система юридичних заходів, спрямованих на збереження земель, відновлення і збільшення їх родючості. Правова охорона земель по суті являє собою комплексні земельні правовідносини.

Особливістю земельних правовідносин в Україні є те, що вони виникають і здійснюються в межах правових норм, якими визначається мета (цілі) використання землі як об’єкта природи, просторового базису, території, місця для поселення (проживання) людей і основного засобу сільськогосподарського виробництва Тому земельні правовідносини досить різноманітні як за суб’єктами, так і за предметом та змістом правовідносин.

В юридичній літературі правовідносини поділяють на регулятивні та охоронні. Під регулятивними розуміють правовідносини, що виникають у результаті правомірної поведінки і покликані регулювати суспільні відносини їх учасників, а під охоронними – правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням правопорядку і за допомогою яких здійснюється застосування певних санкцій з метою його відновлення. Ці два види правовідносин співвідносяться у понятті охорони земель.

Правова охорона земель є багатогранною проблемою. Вона вирішується за допомогою різних правових засобів. У першу чергу, з метою здійснення охорони земель розробляються і приймаються нормативно-правові акти і норми, що спрямовані на їх раціональне використання і охорону. За визначенням І.А. Дмитренка1, суть цього початкового етапу полягає у тому, що:

1. по-перше, у нормативно-правових актах закріплюється правове становище різних категорій земель, визначаються права й обов’язки конкретних власників землі і землекористувачів;

2. по-друге, у нормативно-правових актах міститься вимога до державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян неухильного дотримання норм земельного законодавства;

3. по-третє, у нормативно-правових актах викриваються і засуджуються порушення прав власників земельних ділянок і землекористувачів, невиконання вимог законодавства про охорону земель; визначаються заходи з їх усунення; передбачається відповідальність винних;

4. по-четверте, у нормативно-правових актах містяться заходи профілактичного характеру, які сприяють запобіганню правопорушень у галузі охорони земель;

5. по-п’яте, у правових актах містяться заходи, що стимулюють належну охорону земель.

Таким чином, поняття охорони не вичерпується лише відповідальністю за вчинене правопорушення, а правову охорону земель не можна розглядати лише як засіб боротьби з конкретними, вже вчиненими правопорушеннями, оскільки охорона земель починається з розробки і прийняття нормативно-правових актів, направлених на охорону земель. Від того, наскільки повно і всебічно питання охорони земель урегульовані в законодавчих актах, залежатиме ефективність їх охорони. Проблему охорони земель слід розглядати в більш широкому аспекті, пам’ятаючи, що основною метою є її запобіжне, профілактичне значення.

Правові акти втілюються в життя органами державної влади і управління, правоохоронними органами, власниками землі і землекористувачами.

Охорона земель досягається не тільки за допомогою санкцій, а й за допомогою матеріальних стимулів - останні покликані заохочувати до цього.

Таким чином, дієвість правової охорони земель в однаковій мірі залежить від: якості та своєчасності розробки і прийняття правових актів і норм, направлених на охорону земель; забезпечення їх реалізації; міри стимулювання належної поведінки суб’єктів земельних відносин; створення умов, які б виключали порушення земельного законодавства; неухильного втілення в життя принципу неминучості відповідальності за вчинене правопорушення. Поєднання цих заходів і буде складати поняття правової охорони.

Значення правової охорони земель виходить із взаємозв’язку з економікою та розвитком суспільства взагалі. З цієї точки зору правова охорона земель дозволяє досягти найбільш ефективного використання в інтересах людини такого природного багатства як земля, що є основою накопичення національного багатства та забезпечення благополуччя народу.

До того ж правова охорона земель сприяє вирішенню продовольчої проблеми. Виробництво продуктів сільського господарства безпосередньо пов’язане з ефективністю використання земель, підвищенням їх родючості, залученням з цією метою невикористаних земель, збереженням їх від розбазарювання.

Правова охорона земель дає можливість ефективнішого використання землі не лише у сільському господарстві, але й в інших цілях, зокрема для розміщення об’єктів несільськогосподарського виробництва.

Правова охорона земель пов’язана також і із збереженням якості ґрунтів, що є визначальним для ефективного ведення землеробства.

Зрештою, правова охорона земель покликана сприяти зміцненню законності у сфері земельних відносин. Правова охорона земель і законність тісно пов’язані між собою, вони передбачають точне застосування і неухильне дотримання вимог закону державними органами, громадськими організаціями, посадовими особами, землевласниками і землекористувачами, а також невідворотність відповідальності за порушення чинних норм земельного права.

Дата добавления: 2015-11-14