Читайте также:
|
Питання взаємодії суспільства і природного середовища завжди складали важливу сторону розвитку та діяльності людства. Сьогодні проблеми раціонального природокористування і охорони природи, як середовища існування людини, є актуальними у розрізі економічної і соціальної діяльності суспільства у світовому масштабі.
Переворот у мисленні людини, а частково і в її практичній діяльності, змінив ставлення людини до природи: від споживацького відношення до природи до розуміння складних проблем взаємозалежності суспільства і природи.
Під природним середовищем прийнято розуміти ту частину земної природи, яка безпосередньо пов’язана з життям і господарською діяльністю людини, є окультуреною, перетвореною людиною. Природне середовище складає матеріальну основу існування людського суспільства. Поряд з терміном ”природне середовище” широко вживається термін „навколишнє середовище”. Останнє поняття ширше від попереднього. Якщо природне середовище включає природні тіла і природні процеси, що взаємодіють з людиною в процесі виробничої і невиробничої діяльності, то в оточуюче середовище входять окрім природного середовища, штучно створені людиною матеріальні компоненти, явища і процеси.
Іншими словами, навколишнє середовище можна визначити, як природне середовище і створений людиною матеріальний світ, який оточує людське суспільство, впливає на нього і, у свою чергу, підлягає впливу і перетворенню з боку людини.
Посідаючи домінуюче місце серед різноманітних природних багатств, земля є складовим елементом єдиної екологічної системи. Особливість землі як об’єкта природи та найважливішого компоненту біосфери полягає у тому, що вона відіграє, насамперед, важливу економічну роль у житті суспільства і являє собою особливу самостійну цінність - необхідну умову життєдіяльності людини, її добробуту і здоров’я.
Земля виступає особливим засобом виробництва. Вона не є продуктом людської праці, а є даром природи. Людина в процесі виробництва може покращувати (або погіршувати) землю, але створити її знову не може. Земля не переноситься у просторі та не може бути замінена іншим засобом виробництва. Такі особливості землі як засобу виробництва і простору визначають особливе значення раціонального використання та охорони земель.
Про величезне значення землі говорить і те, що вона не є продуктом людської праці, а є творінням самої природи, а тому збільшити запаси земельних ресурсів за бажанням чи за потребою людини неможливо. З огляду на це, з ростом масштабів виробництва і чисельності населення стають вкрай актуальними проблеми раціонального використання земель усіх категорій.
Земельні ресурси, на використанні яких формується близько 95% обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів споживання, по праву вважаються фундаментом економіки України. Від того, наскільки ефективно та раціонально буде здійснюватись використання земельних ресурсів, настільки зростатимуть темпи соціального, економічного та іншого розвитку держави.
При цьому варто згадати, що, як різновид природних ресурсів, земельні ресурси поруч з лісовими та водними, є вичерпними, оскільки мають властивість зменшуватись та зникати в процесі їх використання у виробничих, оздоровчих, рекреаційних та інших цілях. Проте, на відміну від, наприклад, мінералів, ліси мають здатність самовідновлюватися, повітря та вода – самоочищуватися, а відновлення ґрунтового покриву землі є можливим лише за посередництвом розумної господарської діяльності людини. Таким чином, земля є відновлювальним природним ресурсом за умови її раціонального використання та охорони.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 70 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Словник основних термінів та понять | | | Поняття та значення правової охорони земель |