Словник термінів та понять

«Ефект ореола» (галоефект) - формування специфічної установки на сприйманого й спрямоване приписування йому на основі цієї установки певних якостей.

Автократичний (авторитарний, директивний) стиль керування характеризується надмірною концентрацією влади в одних руках.

Активація — спонукання до дії в заданому напрямку.

Вербальна комунікація опирається на використання людьми звукової й письмової мови, за допомогою яких найбільше повно передається семантична сторона інформації — зміст повідомлення.

Відданість - це поєднання впевненості в своїх силах і заохоченість. Впевненість у своїх силах - це показник віри в себе, тобто почуття спроможності добре виконати якесь завдання, не потребуючи при цьому особливого нагляду з боку керівника.

Демократичний (колегіальний) стиль керівництва будується на подвійній основі: ділового й особистого авторитету.

Дестабілізація — неузгодженість або порушення деяких форм поводження й діяльності.

Заохоченість - це матеріальна зацікавленість людини в тому, щоб добре виконати роботу, та ентузіазм.

Здатності — це властивості особистості, що визначають її придатність до успішного рішення навчальних, виробничих і творчих завдань.

Змагання - взаємодія, що не носить антагоністичного характеру й навіть містить у собі елемент взаємодопомоги.

Ідеалів — орієнтація на конкретні зразки поводження, на еталони професійної діяльності;

Ідентифікація (уподібнення) — один з механізмів взаєморозуміння.

Індивід — це людина, як представник виду, тобто в цьому понятті підкреслюється біологічний початок у людині.

Інтересів — форма пізнавальної спрямованості, що впливає на вибір професії, заняття певної посади в колективі й т.д.;

Інформація, що констатує - це повідомлення, що має місце в різних освітніх й управлінських системах: доповідь, інструктаж.

Ітердикція — спонукання, що забороняє певні дії.

Кваліфікаційні вимоги визначають, відповідно до певної посади або групи посад, вимоги до освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня державного службовця, вимоги до післядипломної підготовки, необхідні для виконання покладених на нього завдань та обов'язків, мінімальні вимоги до стажу державної служби, загального стажу роботи або стажу наукової (науково-педагогічної) роботи.

Кваліфікація - це знання і навички, які можна отримати шляхом освіти, спеціальної підготовки та/або досвіду.

Керівник — це особа, наділена правом прийняття рішень і виступаючим єдиноначальником у межах даних йому повноважень.

Керівництво - процес правової організації й керування спільною діяльністю членів колективу, що здійснюється керівником як представником соціального контролю й влади.

Команда - це група людей, підібраних для спільного виконання певного завдання.

Конкуренція — це тип поводження, що охоплює взаємодії, так чи інакше розхитують спільну діяльність.

Конкурс — це різновид змагання за встановленими правилами й у конкретні строки.

Кооперація позначає також види взаємодії, які сприяють організації спільної діяльності.

Ліберальний (дозвільний) стиль керівництва будується на повній довірі до виконавців. Керівник-ліберал допускає повну свободу дій своїх підлеглих у межах їхніх функціональних обов'язків.

Лідерство — це процес внутрішньої соціально-психологічної організації й керування спілкуванням і діяльністю членів малої групи й колективу, що здійснюється лідером як суб'єктом групових норм, що спонтанно формуються в міжособистісних відносинах, і очікувань.

Мислення — це система процесів, що здійснюють відбиття об'єктів у їхніх закономірних зв'язках і відносинах, їхнє розуміння, прогнозування, прийняття рішень.

Мова — це система процесів, що забезпечують передачу й засвоєння інформації, соціальне керування людьми, самосвідомість і саморегуляцію діяльності.

Невербальна комунікація — це виразні рухи (міміка й пантоміміка), жести (наприклад, уклін, поворот до співрозмовника або від нього й ін.), використання предметів (наприклад, дарування жінці букета квітів, піднесення невдачливому нареченому «гарбуза»).

Організаційний конфлікт - це незгода між двома або декількома службовцями, виникнення якої пов'язане з тим, що вони змушені розподіляти обмежену кількість ресурсів або виконувати взаємозалежну роботу, маючи при цьому різні моральні цінності, цілі, уявлення або статус.

Особистість - носій свідомості й суб'єкт цілеспрямованої діяльності.

Особистість — це «свідомий індивід», тобто людина, здатна до свідомої організації й саморегуляції діяльності.

Пам'ять — це система мнемонічних процесів, які служать для запам'ятовування, збереження й наступного відтворення у формі словесних звітів і дій тих знань, які були засвоєні в колишньому досвіді суб'єкта.

Пізнавальні процеси, або когнітивні (від лат. cognitio — пізнання) — це система психічних функцій, що забезпечують відображення, пізнання суб'єктом явищ об'єктивного миру.

Посадовій інструкції — документ, який описує основні функції державного службовця.

Потреба - вираження потреби людини в певних об'єктах, необхідних для його фізичного існування й культурного розвитку;

Працювати в команді - це означає об'єднати зусилля, щоб зробити більше (наведемо такий приклад: люди об'єднують свої зусилля, щоб завести машину: один сидить за кермом, а інші, координуючи зусилля, штовхають її; така „робота в команді” ефективніша, ніж якби кожен окремо намагався завести машину) і щоб зробити краще (як музики, що грають в оркестрі: звук кожного інструмента збагачується іншими).

Професійний добір в органах державної влади — це комплекс заходів, виконання яких має забезпечити відповідність індивідуально-психологічних особливостей кандидата на державну службу вимогам професійно-посадової діяльності в органах державної влади.

Процедура - це докладний поетапний опис того, як і яким персоналом виконується означена робота.

Рефлексія - механізм усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню.

Роль — це соціально-психологічний феномен, пов'язаний із входженням особистості в ту або іншу діяльність у відповідності зі своїми можливостями.

Сенсорні процеси (відчуття й сприйняття), які служать для відбиття об'єктивної реальності у формі конкретних почуттєвих образів.

Спілкування — це процес установлення й розвитку контактів між людьми, породжуваний їхніми потребами в спільній діяльності.

Спілкування керівника - це процес передачі й одержання інформації, за рахунок чого відбувається вплив на вчинки й стан членів колективу.

Спонукальна інформація виражається в наказах, проханнях, радах. Вона повинна стимулювати певну дію.

Спрямованість особистості — це прояв ділових життєвих устремлінь людини і його мотивацій.

Стереотипізації формування стійкого образу — стереотипу, яким користуються як шаблоном при взаємодії з певним типом людей на основі обмеженого досвіду спілкування й прагненні будувати висновки на основі обмеженої інформації.

Стиль керування — це певна система методів і прийомів управлінської діяльності, якій надається перевага керівниками.

Темперамент — це сполучення індивідуальних властивостей, що визначають динамічну сторону поводження.

Увага (аттенціонні процеси) — це особлива форма орієнтовної діяльності, що дозволяє людині в умовах навчання й професійної діяльності виділяти й чітко сприймати об'єкти на тлі навколишнього середовища.

Уява (фантазія) — це процес формування нових образів на основі переробки образа пам'яті, тобто минулого досвіду суб'єкта.

Література

1. Кодекс законів про працю України.

2. Закон України від 23 травня 1991 р. N1060-XII "Про освіту".

3. Закон України від 16 грудня 1993 р. N3723-XII «Про державну службу»

4. Закон України від 17 січня 2002 р. №2984-ІІІ “Про вищу освіту”

5. Закон України від 22 травня 2003 р. № 858-IV "Про землеустрій".

6. Указ Президента України від 19 травня 1995 року № 381 “Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками державних підприємств, установ і організацій”.

7. Указ Президента України від 30 травня 1995 року № 398 “Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців”.

8. Указ Президента України від 10 листопада 1995 року №1035 „Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій”.

9. Указ Президента України від 14 квітня 2000 року № 599 „Про затвердження Стратегії реформування системи державної служби в Україні”.

10. Указ Президента України від 9 листопада 2000 р. №1212 „Про затвердження Комплексної програми підготовки державних службовців”.

11. Указ Президента України від 5 березня 2004 р. N278 "Про концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу"

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р. №167 „Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій”

13. Постанов Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 507 "Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями”.

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2000 року № 1922 “Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців”.

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169 „Про Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців”.

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004р. N746 „Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки”.

17. Наказ Го­ловного управління державної служби України від 10 травня 2002 р. № 0/84 „Про затвердження Загального порядку проведення іспиту на заміщення вакантних посад держав­них службовців”.

18. Наказ Головного управління державної служби України від 31 жовтня 2003 р. №122 “Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань”.

19. Авдеев А.А. Управление персоналом: Технология формирования команды. – М.: Финансы и статистика, 2003.

20. Аверченко Л.К., Залесов Г.М., Мокшанцев Р.И., Николаенко В.М. Психология управления: Курс лекций.– Новосибирск: НГАЭиУ; М.: ИНФРА-М, 1997.

21. Адаменко О. Оцінка результативності персоналу// Менеджер по персоналу.– 2006.– №9.

22. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: [монографія] / Ю.П. Битяк – Х.: Право, 2005. – 304 с.

23. Борисова Е.А. Управление персоналом для современных руководителей.– СПб.: Питер, 2003.

24. Брен.Э. Игры, в которые играют люди.– Л.,1992.

25. Гончарук, Н.Т. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток: [монографія] / Н. Т. Гончарук. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007. – 239 с.

26. Державна кадрова політика: теоретико-методологічне забезпечення [Текст]: [монографія] / за заг. ред. В. М. Олуйка. – К.: Вид-во НАДУ, 2008. – 420 с.

27. Державна служба в Україні: нормативно-правове регулювання: Навчальний посібник / Упоряд. О.І. Сушинський. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. – 292 с.

28. Добрович А. Общение: наука и искусство.– М.: АОЗТ, 1996.

29. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців.– К.: Соцінформ, 2002.

30. Дроньє А. Основні принципи успішного керівництва установою.– К.: Вид-во УАДУ, 1995.

31. Зайцев Г.Г. и др. Управление кадрами на предприятии (персональный менеджмент).– СПб., 1992.

32. Карчемська Т. Проходження державної служби// Довідник кадровика.– 2005.– №11.

33. Кибанов А.Я., Дуракова И.Б. Управление персоналом организации: Отбор и оценка при найме, атемтации.– М.: Экзамен, 2003.

34. Конфликтология. Теория и практика.– М.: Тандем; Экмос, 2000.

35. Кристофер Э., Смит Л. Тренинг лидерства.– СПб.: Питер, 2001.

36. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: навч. посіб. Видання друге, перероблене й доповнене. – К.: „Кондор”, 2006. – 308 с.

37. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение: Учебник для вузов.– СПб.: Питер, 2001.

38. Лазор О. Публічна служба в Україні: Нормативно-правове регулювання: навч. посіб. / О. Д. Лазор, О. Я. Лазор. – К.: Дакор: КНТ, 2006. – 528 с.

39. Назарук О. Секрети успішного проведення співбесіди// Менеджер по персоналу.– 2006.– №7.

40. Сидоренко Е.В. Мотивационный тренинг.– СПб.: Речь, 2000.

41. Станкин М.И. Психология управления: Практическое пособие.– М.: Бизнес-школа «Интел-синтез», 2000.

42. Управление персоналом организации / под ред. Кибанова А.Я. М.: Инфра-М, 2005. – 638 с.

43. Управление человеческими ресурсами / под ред. М. Пула, М. Уорнера. – СПб.: Питер, 2002. – 1200 с.

44. Хміль Ф.І. Управління персоналом: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.І. Хміль. – К.: Академвидав, 2006. – 488 с.

45. Чалдини Р. Психология влияния.– СПб.: Питер, 1999.

Додаток А

Тест «ЛІДЕР»

Дата добавления: 2015-11-14