Судова практика з питань розкриття банківської таємниці 10 страница

Стратегія розвитку системи запобігання та протидії ле­галізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шля­хом, або фінансуванню тероризму на період до 2015 року пе­редбачає проблеми, які мають бути вирішені у майбутньому. Вони стосуються і проблем охорони банківської таємниці.

Так, відповідно до положень Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержа­них злочинним шляхом, та про фінансування тероризму від 16 травня 2005 р. незаконні дії з інсайдерською інформацією та маніпулювання на фондовому ринку повинні визнаватися злочинами згідно з кримінальним законодавством держав, а також бути предикатними до відмивання доходів, одержа­них злочинним шляхом.

Зазначеною Конвенцією Ради Європи також передбачено необхідність забезпечення на належному рівні управління заблокованим або заарештованим майном відповідно до ста­тей 4 і 5 Конвенції.

Законом України «Про запобігання та протидію легалі­зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» визначено, що порядок досту­пу до активів, які пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, встановлюється законом. Такий доступ здійснюється для покриття основних або надзвичайних витрат.

Відповідно до III спеціальної рекомендації Групи з роз­робки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (БАТЕ) компетентні органи держави повинні мати можли­вість безстрокового замороження активів осіб, причетних до фінансування тероризму на підставі резолюцій Ради Без­пеки ООН.

Відповідні заходи стосуватимуться і зміни правового ре­жиму охорони банківської таємниці.

Вимоги щодо інформаційного обміну з Держфінмоніто- рингом України визначають Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. № 189 (у редакції постанови Правління Національного бан­ку України 31.01.2011 р. № 22) та постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з пи­тань фінансового моніторингу та банками (філіями)» від 04.06.2003 р. № 233 (у редакції постанови Правління Націо­нального банку України 25.05.2011 р. № 164).

Банки зобов’язані інформувати Уповноважений орган про:

- фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінан­совому моніторингу;

- фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінан­совому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрюва­ти, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) дохо­дів, одержаних злочинним шляхом;

- виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні під­стави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;

- фінансові операції клієнта, щодо якого в банку є мотиво­вані підозри про надання ним недостовірної інформації, що стосується його ідентифікації;

- операцію, яка містить ознаки операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, у разі прийняття банком рі­шення про зупинення таких операцій;

- зупинення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до пе­реліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної ді­яльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції;

- осіб, здійснення ідентифікації яких відповідно до зако­нодавства є неможливим, та про операції, які такі особи здійснюють, мають або мали намір провести;

- операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, у разі при­йняття рішення про відмову від проведення цієї операції;

- прибуткові фінансові операції клієнта, щодо якого Упо­вноваженим органом прийнято рішення про зупинення його видаткових операцій.

Банки зобов’язані надавати на запит Уповноваженого ор­гану таку інформацію, що містить банківську таємницю:

- додаткову інформацію з приводу фінансових операцій, які стали об’єктом фінансового моніторингу, копії пер­винних документів, на підставі яких були проведені такі операції та пов’язані з ними фінансові операції, відомості про їх учасників, а також іншу інформацію, копії доку­ментів, необхідні для виконання покладених на Уповно­важений орган завдань;

- інформацію, копії документів, необхідні для виконання Уповноваженим органом запиту, що надійшов від упо­вноваженого органу іноземної держави;

- інформацію про відстеження (моніторинг) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об’єктом фінансо­вого моніторингу;

- інформацію, необхідну для перевірки фактів порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії ле­галізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Надання інформації Уповноваженому органу здійснюєть­ся банками в порядку, установленому нормативно-правови­ми актами Національного банку.

Зокрема Положення про здійснення банками фінансово­го моніторингу від 31.01.2011 р. № 22 розроблене на вико­нання Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» (далі — Закон про бан­ки), «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі — Закон) з метою запобігання використан­ню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Вимоги цього Положення поширюються на банки, від­окремлені підрозділи банків, платіжні організації та членів платіжних систем, що є банківськими установами, філії іно­земних банків (далі — банки).

У Положенні № 22 терміни і поняття вживаються в таких значеннях:

аналіз ризику використання послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму — заходи, що передбачають отримання висновків стосовно результа­тів здійсненої оцінки ризику використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму (далі — легалізація кримінальних доходів/фінансування тероризму);

аналіз фінансових операцій — комплекс заходів, уста­новлених внутрішніми документами банку з питань здій­снення фінансового моніторингу, проведення яких дає змогу зробити висновок про відповідність/невідповідність фінан­сових операцій фінансовому стану клієнта і суті його діяль­ності та визначити рівень ризику клієнта;

вивчення фінансової діяльності клієнта — складова час­тина ідентифікації та вивчення клієнта, яка включає прове­дення порівняльного аналізу інформації, отриманої під час здійснення аналізу фінансових операцій клієнта, з інформа­цією, отриманою під час установлення ділових відносин (у тому числі в процесі уточнення інформації з питань іденти­фікації, зокрема щодо суті діяльності, фінансового стану), та з інформацією, отриманою за час обслуговування за поперед­ній період (квартал, півріччя, рік);

високий рівень ризику клієнта — це рівень ризику, отри­маний за результатами оцінки ризику клієнта, який визна­чається банком відповідно до розроблених банком критеріїв ризику проведення клієнтом фінансових операцій з лега­лізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та свідчить про високу вірогідність використання клієнтом по­слуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансу­вання тероризму;

відомості про контролерів юридичної/фізичної особи (фі­зичних осіб, які є власниками істотної участі в юридичній особі) — ідентифікаційні дані фізичної(их) особи (осіб) — контролера (контролерів) юридичної/фізичної особи (влас­ника істотної участі в юридичній особі);

внутрішні документи банку з питань здійснення фінан­сового моніторингу — правила, програми, методики, інші документи з питань фінансового моніторингу, затверджені банком згідно з вимогами законодавства України, у тому числі цього Положення;

засоби захисту інформації — програмно-технічні засоби, які забезпечують захист електронних документів від несанкці­онованих дій щодо ознайомлення з їх змістом, модифікації або викривлення на етапі їх передавання електронною поштою На­ціонального банку України (далі — Національний банк);

застережні заходи/належні заходи — визначені внутріш­німи документами банку з питань здійснення фінансового мо­ніторингу (з урахуванням Закону та Положення № 22) заходи для обмеження та/або зниження до прийнятного рівня ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

зведений реєстр фінансових операцій — документ в елек­тронному вигляді, який формується та ведеться банком — юридичною особою в порядку, установленому Правилами внутрішнього фінансового моніторингу банку, у разі веден­ня окремих реєстрів відокремленими підрозділами банку;

значна сума — сума коштів, на яку здійснюється фінансо­ва операція, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень (для суб’єктів господарювання, які проводять азартні ігри, — 13000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150000 гривень;

ідентифікаційні дані — відомості про фізичних осіб:

а) резидентів — прізвище, ім’я та по батькові; дата наро­дження; серія і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дата видачі та орган, який його видав; відомості про місце проживання або місце пере­бування; ідентифікаційний номер (реєстраційний но­мер облікової картки платника податків) згідно з Дер­жавним реєстром фізичних осіб — платників податків [далі — ідентифікаційний (реєстраційний) номер] або серія та номер паспорта, у якому проставлено відміт­ку органів державної податкової служби про відмову в одержанні ідентифікаційного (реєстраційного) номера;

б) нерезидентів — прізвище, ім’я та по батькові (за на­явності); дата народження; серія і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дата ви­дачі та орган, який його видав; громадянство; відо­мості про місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи в Україні;

контрагент — особа, яка є другою стороною фінансової операції (контрагентом може бути банк), за якою між клієн­том та контрагентом відбувається передавання активів;

моніторинг ризику клієнта — відстеження рівнів ризи­ку клієнта шляхом здійснення заходів, спрямованих на ви­вчення особи клієнта, його фінансової діяльності, з огляду на встановлені банком критерії ризику легалізації кримі­нальних доходів/фінансування тероризму та ознаки схем фі­нансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією кримінальних доходів/фінансуванням тероризму, визначе­них у типологіях міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації кримінальних дохо­дів/фінансуванню тероризму;

надання банківських послуг з використанням новітніх технологій — використання сучасних технологій комуніка­ції для роботи з клієнтом на умовах дистанційного обслуго­вування, що не передбачає безпосереднього контакту з клі­єнтом під час його обслуговування;

низький рівень ризику клієнта — це рівень ризику, отри­маний за результатами оцінки ризику клієнта, який визна­чається банком відповідно до розроблених банком критеріїв ризику проведення клієнтом фінансових операцій з лега­лізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та свідчить про низьку вірогідність використання клієнтом по­слуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансу­вання тероризму;

особи, пов’язані з публічними діячами, — члени сім’ї та інші близькі родичі, юридичні особи, власниками істотної участі або контролерами яких є публічні діячі або їх близь­кі родичі (подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені);

певний період — проміжок часу, визначений банком у внутрішніх документах банку з питань здійснення фінансо­вого моніторингу з метою здійснення посиленого моніторин­гу фінансових операцій;

первинний документ — документ, який містить обов’яз­кові реквізити [найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, найменування документа, дату і місце складання, зміст та обсяг операції, одиницю її виміру, осо­бистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу — ініціатора здійснення операції; на­йменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів)] та є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку;

поглиблена (посилена) ідентифікація — ідентифікація клієнтів, визначених у Програмі ідентифікації і вивчення клієнтів банку, яка містить розширений перелік відомостей для ідентифікації та вивчення клієнта, з урахуванням реко­мендацій Національного банку;

посилений моніторинг фінансових операцій — аналіз усіх фінансових операцій, які проводить клієнт за певний період, у разі виникнення мотивованої підозри в тому, що фінансова діяльність клієнта та/або фінансова(і) операція(ї) може(уть) бути пов’язана(і) з легалізацією кримінальних до­ходів/фінансуванням тероризму, а також з метою зниження рівня ризиків використання послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

прийнятний рівень ризиків легалізації кримінальних до­ходів/фінансування тероризму — ризик, який є керованим, підконтрольним банку, не може спричинити підвищення юридичного ризику та ризику репутації, а також погіршен­ня фінансових результатів діяльності банку чи завдати шко­ди його акціонерам, кредиторам і клієнтам;

програмне забезпечення банку з питань фінансового мо­ніторингу (далі — програмне забезпечення) — програмний(і) модуль(і) або взаємопов’язана їх сукупність, що впроваджені в діяльність банку та використовуються банком для виконан­ня функцій суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

реєстр фінансових операцій — документ в електронному вигляді, структура якого визначена відповідальним праців­ником банку за проведення фінансового моніторингу (далі відповідальний працівник банку) та який формується і ве­деться банком відповідно до вимог цього Положення та в порядку, установленому Правилами внутрішнього фінансо­вого моніторингу банку;

результати оцінки ризику використання послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування теро­ризму — висновки відповідального працівника банку щодо рівня ризику використання послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

ризик використання послуг банку для легалізації кри­мінальних доходів/фінансування тероризму — наявна або потенційна небезпека підвищення юридичного та/або ре- путаційного ризику(ів) банку через проведення фінансових операцій, що пов’язані з легалізацією кримінальних дохо­дів/фінансуванням тероризму;

ризик за типом клієнта — наявна або потенційна небезпека здійснення клієнтом фінансових операцій, що пов’язані з ле­галізацією кримінальних доходів/фінансуванням тероризму;

ризик за географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи (далі — географічний ризик) — ризик, пов’язаний із фінансовими операціями, якщо клієнт або установа, через яку він здійснює передавання (отримання) активів, має місце проживання (перебування, реєстрації) у країні, що віднесена до офшорних зон, або не виконує, або неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з лега­лізацією кримінальних доходів/фінансуванням тероризму, та/або до яких застосовані міжнародні санкції;

ризик клієнта — це наявна або потенційна небезпека в результаті виникнення ризику за типом клієнта, ризику по­слуг та географічного ризику окремо або в сукупності;

ризики легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму — сукупність ризиків клієнтів банку та ризику використання послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

ризик послуги — ризик, який виникає в разі зміни еко­номічної суті фінансової операції (послуги) через її можливе використання для легалізації кримінальних доходів/фінан- сування тероризму, зокрема, якщо в результаті певних дій змінюються напрями та/або характер використання грошо­вих потоків;

ризик репутації — це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу банку клієнтами, контрагентами, акціонера­ми (учасниками) або органами нагляду, який впливає на спро­можність банку встановлювати нові відносини з контрагента­ми, надавати нові послуги або підтримувати наявні відносини, та може призвести банк (або його керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, притягнення до адміні­стративної, цивільної або кримінальної відповідальності;

середній рівень ризику клієнта — це рівень ризику, отри­маний за результатами оцінки ризику клієнта, який визна­чається банком відповідно до розроблених банком критеріїв ризику проведення клієнтом фінансових операцій з лега­лізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та свідчить про підвищену вірогідність використання клієнтом послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінан­сування тероризму;

спрощена ідентифікація — ідентифікація клієнтів, від­несених до типу клієнтів із низьким рівнем ризику, визначе­ним у Програмі ідентифікації і вивчення клієнтів банку, яка передбачає отримання зменшеного переліку відомостей для ідентифікації з відповідними підтвердними документами;

фінансовий стан — сукупність показників, що відобра­жають наявність, розміщення та/або використання активів клієнта банку, а також його реальні й потенційні фінансові можливості.

Відповідальним за організацію дотримання вимог зако­нодавства України у сфері запобігання легалізації кримі­нальних доходів/фінансуванню тероризму та організацію внутрішньобанківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму екерів- ник виконавчого органу банку/керів­ник філії іноземного банку.

Організація дотримання вимог законодавства України у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінан­суванню тероризму включає в себе комплекс заходів щодо забезпечення призначення відповідального працівника банку згідно з вимогами законодавства України у сфері за­побігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, створення та діяльності внутрішньобанківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/фі­нансуванню тероризму, прийняття і постійного оновлення внутрішніх документів банку з питань здійснення фінан­сового моніторингу, здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері запобігання легалізації кримі­нальних доходів/фінансуванню тероризму.

Відповідальність за організацію дотримання вимог законо­давства У країни у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму та організацію внутрішньо- банківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму в разі призначення тимча­сової адміністрації в банку/філії іноземного банку несе тим­часовий адміністратор банку/філії іноземного банку.

Відповідальність за організацію дотримання вимог за­конодавства України у сфері запобігання легалізації кримі­нальних доходів/фінансуванню тероризму в разі здійснен­ня процедури ліквідації банку/філії іноземного банку несе ліквідатор.

Підрозділ служби внутрішнього аудиту банку періодич­но, але не рідше одного разу на рік, здійснює перевірки до­тримання банком вимог законодавства у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню терориз­му. За результатами таких перевірок він готує висновки та пропозиції, які розглядаються спостережною (наглядовою) радою банку/керівником філії іноземного банку в порядку, визначеному установчими документами банку/положенням про філію іноземного банку.

Банк може створити внутрішньобанківську систему запобігання легалізації кри­мінальних доходів/фінансуванню те­роризму, за якою окремі повноваження щодо ведення реєстру фінансових операцій, прийняття рішення про пові­домлення Спеціально уповноваженому органу про фінансові операції у відповідному регіоні будуть здійснювати визначе­ні банком відокремлені підрозділи банку (призначені відпо­відальні працівники відокремлених підрозділів банку).

Банк призначає відповідального працівника відокрем­леного підрозділу або покладає обов’язки відповідального працівника на іншу особу відокремленого підрозділу банку згідно з вимогами цього Положення, якщо ведення реєстру фінансових операцій, повідомлення Спеціально уповнова­женому органу про фінансові операції здійснює відокремле­ний підрозділ банку.

Банк для автоматизації процесів з питань фінансового моніторингу використовує програмне забезпечення, яке має забезпечувати:

- виявлення та блокування фінансової операції, що здій­снюється на користь або за дорученням клієнта банку, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано між­народні санкції, безпосередньо до її проведення;

- ведення анкет клієнтів банку в електронному вигляді;

- ведення реєстру (у тому числі зведеного реєстру) фінансо­вих операцій;

- унеможливлення виключення інформації з реєстру фі­нансових операцій;

- обмін інформацією зі Спеціально уповноваженим органом;

- ведення протоколу роботи кожного з користувачів, захи­щеного від модифікації. У протоколі мають відображати­ся початок та завершення роботи кожного з користувачів із зазначенням часу з точністю до секунди;

- реалізацію вимог законодавства України, зокрема вимог нормативно-правових актів Національного банку, Спеці­ально уповноваженого органу;

- реалізацію вимог внутрішніх документів банку з питань здійснення фінансового моніторингу;

- наявність системи захисту інформації, що відповідає ви­могам законодавства України у сфері захисту інформації;

- наявність системи резервного копіювання та зберігання інформації.

Документи в електронному вигляді формуються за допо­могою програмно-апаратних засобів банку або Спеціально уповноваженого органу і надсилаються адресату з викорис­танням електронної пошти та засобів захисту інформації На­ціонального банку.

Документи в електронному вигляді, які сформовані за до­помогою програмно-апаратних засобів банку або Спеціально уповноваженого органу, зберігаються в електронних архівах протягом таких строків:

- реєстр/зведений реєстр фінансових операцій — не мен­ше п’яти років з моменту закінчення календарного року, в якому формувався реєстр/зведений реєстр фінансових операцій;

- анкети клієнтів — не менше п’яти років після завершен­ня ділових відносин;

- файли, надіслані Спеціально уповноваженому органу та отримані від Спеціально уповноваженого органу з вико­ристанням електронної пошти і засобів захисту інформа­ції Національного банку, — не менше п’яти років з дати надсилання чи отримання.

Внутрішні документи банку з питань здійснення фінан­сового моніторингу розробляються банком — юридичною особою/філією іноземного банку з урахуванням вимог зако­нів України, що регулюють питання запобігання та протидії легалізації кримінальних доходів/фінансуванню терориз­му, нормативно-правових актів Національного банку, Спе­ціально уповноваженого органу, прийнятих для виконання та відповідно до цих законів, рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТЕ), Базельського комітету банківського нагляду і реалізовують­ся для забезпечення функціонування внутрішньобанків- ської системи запобігання легалізації кримінальних дохо­дів/фінансуванню тероризму.

Основними принципами розроблення та реалізації внут­рішніх документів банку з питань здійснення фінансового моніторингу є:

- управління ризиками легалізації кримінальних доходів/ фінансування тероризму з метою зменшення до прийнят­ного рівня ризиків легалізації кримінальних доходів/фі­нансування тероризму;

- забезпечення здійснення працівниками банку (у межах їх компетенції) ідентифікації і вивчення клієнтів та вияв­лення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу або стосовно яких є достатні підстави під­озрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму.

Банк зобов’язаний розробити та затвердити такі окре­мі внутрішні документи з питань здійснення фінансового моніторингу, що мають оновлюватися на постійній основі з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних дохо­дів/фінансування тероризму:

- Правила внутрішнього фінансового моніторингу банку;

- Програму ідентифікації та вивчення клієнтів банку;

- Програму здійснення фінансового моніторингу за пев­ним напрямом діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів (розрахункових та касових операцій, вкладних (депозитних) операцій, валютних операцій, операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, операцій з цінними паперами, кредитних операцій тощо). За кож­ним напрямом діяльності банку розробляється окрема програма;

~ Програму оцінки та управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

~ Програму навчання та підвищення кваліфікації праців­ників банку.

Банк має право розробити і реалізовувати також інші внутрішні документи банку з питань здійснення фінансово­го моніторингу.

Внутрішні документи банку з питань здійснення фінансо­вого моніторингу є документами з обмеженим доступом.

Внутрішніми документами банку з питань здійснення фі­нансового моніторингу визначається порядок ознайомлення з цими документами працівників банку (залежно від їх по­садових обов’язків) під підпис у разі:

- затвердження, унесення змін до внутрішніх документів банку з питань здійснення фінансового моніторингу;

- приймання на роботу в банк — до початку виконання по­садових обов’язків.

Внутрішні документи банку з питань здійснення фінан­сового моніторингу затверджуються органами управління або керівником виконавчого органу банку/керівником філії іноземного банку в порядку, визначеному установчими до­кументами банку/положенням про філію іноземного банку, за поданням відповідального працівника банку.

Банк зобов’язаний не пізніше десятого робочого дня з мо­менту затвердження внутрішніх документів з питань здій­снення фінансового моніторингу або внесення змін до них подати їх копії, засвідчені належним чином (прошиті, про­нумеровані, засвідчені підписом керівника банку, скріплені печаткою банку):

- Національному банку — банками 1 і 2 груп, 3 і 4 груп Ки­ївського регіону/філією іноземного банку;

- територіальному управлінню Національного банку — банками 3 і 4 груп, крім банків Київського регіону. Надання копій внутрішніх документів банку з питань

здійснення фінансового моніторингу має забезпечувати їх гарантовану доставку та конфіденційність.

Внутрішні документи банку з питань здійснення фінансо­вого моніторингу повинні бути спрямовані на:

- забезпечення конфіденційності інформації про факт пере­давання відомостей про фінансову операцію клієнта Спе­ціально уповноваженому органу;

- забезпечення конфіденційності інформації про внутрішні документи банку з питань здійснення фінансового моні­торингу;

- забезпечення конфіденційності інформації про рахунки і внески клієнтів банку, про клієнтів і їх фінансові опе­рації, а також інших відомостей, що станов­лять банківську таємницю;

- запобігання залученню працівників банку до легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.

Правила внутрішнього фінансового моніторингу банку

мають містити:

- опис організаційної структури внутрішньобанківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/ фінансуванню тероризму;

- вимоги до кадрового забезпечення внутрішньобанків­ської системи запобігання легалізації кримінальних до­ходів/фінансуванню тероризму;

- основні засади діяльності (принципи, завдання, права) окремого структурного підрозділу банку із запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню теро­ризму (у разі його створення);

- порядок обігу та забезпечення конфіденційності інформа­ції щодо фінансових операцій;

- порядок надання інформації до правоохоронних органів, визначених законодавством України;

- опис формату і структури реєстру фінансових операцій (зведеного реєстру фінансових операцій);

- порядок ведення та доступу до реєстру (у тому числі до зведеного реєстру) фінансових операцій;

- порядок прийняття рішення щодо внесення інформації про фінансову операцію до реєстру фінансових операцій;

- порядок прийняття рішення щодо надання інформації та надання інформації про фінансову операцію до Спеціаль­но уповноваженого органу;

- порядок надання інформації на запит Спеціально уповно­важеного органу у випадках, передбачених Законом;

- порядок зупинення фінансових операцій за рішенням банку у випадках, передбачених Законом;

- порядок виконання рішень/доручень Спеціально уповно­важеного органу у випадках, передбачених Законом;

- порядок зберігання документів та інформації з питань фі­нансового моніторингу.

Програма ідентифікації та вивчення клієнтів банку має

містити:

а) розподіл обов’язків та визначення підрозділу(ів) банку та/або працівників банку, відповідальних за проведення ідентифікації, оцінку фінансового стану клієнта та уточ­нення інформації про клієнта та/або осіб, які діють від імені клієнта;

б) порядок з’ясування мети і характеру майбутніх ділових відносин з клієнтами та документального підтверджен­ня отриманих результатів;

в) порядок ідентифікації клієнта (осіб, які діють від іме­ні клієнта) у разі установлення ділових відносин з ним, проведення клієнтом фінансової операції з готівкою без відкриття рахунку;

Дата добавления: 2015-11-14