Судова практика з питань розкриття банківської таємниці 7 страница

Іноді в процесі здійснення контролюючої функції НБУ виявляються випадки порушень вимог нормативних доку­ментів щодо організації роботи із засобами захисту інформа­ції Національного банку України в банківських установах.

Так, під час проведення планових перевірок організації захисту електронних банківських документів з використан­ням засобів захисту інформації Національного банку Украї­ни в деяких банківських установах м. Києва та Київської об­ласті співробітниками НБУ виявлені такі типові порушення:

1. Зміна місцезнаходження приміщення банківської уста­нови, де розташоване АРМ-СЕП (автоматизоване робоче місце АРМ-НБУ з програмними та апаратними засобами захисту інформації, яке призначене для роботи в СЕП), без попереднього узгодження з Центральною розрахунковою палатою з відповідною перевіркою працівниками НБУ.

2. Використання засобів захисту інформації Національно­го банку України у територіально відокремлених відді­леннях, які не є безпосередніми учасниками СЕП (сис­тема електронних платежів) або інформаційних задач Національного банку України.

3. Допуск адміністратора захисту інформації або адміні­стратора САБ (системи автоматизації банку) до обро­блення електронних платежів.

4. Порушення правил зберігання таємних ключів.

5. Використання засобів захисту інформації особами, які не були призначені відповідальними за роботу із засо­бами захисту інформації Національного банку України згідно з розпорядчим документом банківської установи.

6. Ведення діловодства з питань захисту неналежним чином.

Такі порушення можуть негативно позначитися на стані

охорони банківської таємниці як в конкретній банківській установі, так і загалом в банківській системі.

Захисна функція НБУ реалізується в тому, що працівни­ки Національного банку України також повинні дотриму­ватися вимог щодо нерозголошення банківської таємниці, отриманої у процесі здійснення наглядової діяльності. Вони є носіями банківської таємниці і у випадку розголошення її можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності.

Службовцям Національного банку забороняється розго­лошувати інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю або іншу конфіденційну інформа­цію, яка стала відома їм у зв’язку з виконанням службових обов’язків, і в разі припинення роботи в Національному бан­ку, крім випадків, передбачених законодавством України.

Крім того, рішення Ради Національного банку підляга­ють оприлюдненню, крім випадків, коли такі рішення ста­новлять державну, банківську або службову таємницю від­повідно до закону.

Членам Ради Національного банку забороняється роз­голошувати державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв’язку із здійсненням ними їх повно­важень відповідно до Регламенту.

Завдання для самоконтролю

1. Перерахуйте суб’єктів правовідносин, пов’язаних із банківською таємницею.

2. Визначте суб’єктів, які зобов’язані охороняти банків­ську таємницю.

3. Назвіть обов’язки банку і його службовців щодо охоро­ни банківської таємниці.

4. Охарактеризуйте права клієнтів банківської установи.

5. Які повноваження має Національний банк України як суб’єкт правовідносин, пов’язаних із банківською та­ємницею?

6. Розкрийте повноваження ліквідатора і тимчасового адмі­ністратора, пов’язані з охороною банківської таємниці.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від

07.12.2000 року // Відомості Верховної Ради Украї­ни. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України від 07.07.2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — №41. — Ст. 529.

3. Закон України від 23.02.2012 р. «Про систему гаранту­вання вкладів фізичних осіб» // Офіційний вісник Укра­їни. — 2012. — № 22. — Ст. 824.

4. Правила зберігання, захисту, використання та розкрит­тя банківської таємниці, затверджені Постановою Прав­ління Національного банку України від 14.07.2006 р..№ 267 // Офіційний вісник України. — 2006. — №° 32. — Ст.2330.

5. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Ві­домості Верховної Ради України. — 2001. — №°№ 25— 26. — Ст. 131.

6. ПостановаїІаціональногобанкуУкраїнивід02.04.2007 р. № 112 «Про затвердження Правил організації захисту електронних банківських документів з використанням засобів захисту інформації Національного банку Украї­ни» // Офіційний вісник України. — 2007. — № 31. — Ст. 1250.

7. Постанова Національного банку України від 02.02.2009 р. № 39 «Положення про функціонування інформаційних систем Національного банку України та банків в особли­вий період» // Офіційний вісник України. — 2009. — № 13. — Ст. 400.

8. Постанова Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за пору­шення банківського законодавства» // Офіційний ві­сник України. — 2001. — № 41. — Ст. 1864.

9. Постанова Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368 «Про затвердження Інструкції про порядок регу­лювання діяльності банків в Україні» // Офіційний ві­сник України. — 2001. — № 40. — Ст. 1813.

10. Постанова Національного банку України від 17.07.2001 р. № 276 «Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок» // Офі­ційний вісник України. — 2001. — № 34. — Ст. 1602.

Додаткова

11. Положення про захист інформації в Національній сис­темі масових електронних платежів, затверджене про­токолом Ради Платіжної організації Національної сис­теми масових електронних платежів від 02.06.2008 р. № 119 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2008. — № 7.

12. Постанова Національного банку України від 16.08.2006 р. № 320 «Про затвердження Інструкції про міжбанків- ський переказ коштів в Україні в національній валю­ті» // Офіційний вісник України. — 2006. — № 36. — Ст. 2507.

13. Постанова Національного банку України від 18.06.2003р. № 254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» // Офіційний вісник України. — 2003. — № 28. — Ст. 1384.

14. Постанова Національного банку Українивід21.01.2004р. № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» // Офіцій­ний вісник України. — 2004. — № 13. — Ст. 908.

15. Лист Національного банку від 21.02.2008 р. № 32-009/0381 «Стосовно випадків порушень вимог нормативних до­кументів щодо організації роботи із засобами захисту інформації Національного банку України в банківських установах».

16. Постанова Національного банку України № 164 від 30.04.02 р. «Про схвалення Методичних рекомендацій з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом» // Вісник законодавства Украї­ни. — 2002. — № 5. — С. 21.

17. Рішення Оболенського районного суду міста Києва від

13.11.2001 р. «Про визнання недійсним нормативного акта України» // Закон і Бізнес. — 2003. — № 40.

18. Рішення Верховного Суду України від 13.11.2001 р. № 2-538 «Щодо планування та порядку проведення інспекційних перевірок Національним банком Украї­ни» // Дебет-Кредит (Галицькі контракти). — 2003. — №46.

РОЗДІЛ IV. ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З БАНКІВСВКОЮ ТАЄМНИЦЕЮ

Питання для опрацювання

4.1. Правові вимоги до документів, що містять банківську таємницю.

4.2. Робота з документами, що містять банківську таємни­цю, на електронних носіях.

4.3. Захист електронних банківських документів з вико­ристанням засобів захисту інформації Національного банку України.

4.4. Заходи охорони банківської таємниці, що застосову­ються самостійно банківськими установами.

4.1. Правові вимоги до документів, що містять банківську таємницю

Вимоги до поводження з інформацією, яка містить бан­ківську таємницю, закріплені у Правилах зберігання, за­хисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 р. № 267.

Під час опрацювання вихідних документів виконавець документа визначає потребу проставляння на ньому грифа «Банківська таємниця».

Необхідність проставляння такого грифа на документі визначається виконавцем з урахуванням вимог статті 1076 Цивільного кодексу України та статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Гриф «Банківська та­ємниця» проставляється в правому верхньому куті першого аркуша документа. Гриф «Банківська таємниця» не про­ставляється на документах, які банки надають клієнтам — власникам інформації, що містить банківську таємницю.

Реєстрація вихідних документів, що містять банківську таємницю, здійснюється в спеціальному журналі обліку ви­хідних документів, що містять банківську таємницю, окре­мо від реєстрації інших вихідних документів. Вихідні доку­менти реєструються в день їх підписання.

Під час роботи з документами, що містять гриф «Банків­ська таємниця», працівники банку мають забезпечити збе­рігання таких документів у сейфах або шафах, які надійно замикаються і до яких не мають доступу треті особи.

Банки зобов’язані під час відправлення (передавання) ін­формації, що містить банківську таємницю, забезпечити її гарантовану доставку та конфіденційність.

Забороняється відправлення документів з грифом «Бан­ківська таємниця» з використанням факсимільного зв’язку або іншими каналами зв’язку, що не забезпечують захист інформації.

Переліком документів, що утворюються в діяльності На­ціонального банку України та банків України, із зазначен­ням строків зберігання, затвердженим постановою Правлін­ня Національного банку України від 08.12.2004 р. № 601 є основним нормативно-правовим актом, що визначає строки зберігання відповідних категорій документів, які утворю­ються в процесі діяльності центрального апарату, структур­них підрозділів і одиниць, територіальних управлінь, спеціа­лізованих підприємств, навчальних закладів Національного банку України та банків України, їх філій, представництв та відділень. Однак строків зберігання документів, що станов­лять банківську таємницю, у цьому нормативно-правовому акті НБУ чітко не визначено.

На підставі зазначеного Переліку здійснюється експерти­за цінностей документів з метою внесення їх до Національ­ного архівного фонду (далі — НАФ) або знищення.

Строки зберігання документів, що визначені в Переліку, є мінімальними і зменшенню не підлягають. Банківські устано­ви можуть лише збільшувати строки зберігання документів, якщо це викликано специфічними особливостями їх роботи.

Перелік установлює строки зберігання документів незалеж­но від виду носія, на якому вони складені (паперовий, електро­нний, у вигляді мікрофільмів тощо). Для первинної інформації та звітності, що формується на її підставі, установлюється од­наковий строк зберігання незалежно від виду носія.

Для документів, що мають тривале практичне значення, встановлюється строк зберігання «доки не мине потреба». Конкретний строк їх зберігання визначає експертна комісія (ЕК) банківської установи.

Документи із зазначенням строку зберігання «до лікві­дації організації» підлягають експертизі цінності, окремі з них, що зачіпають права громадян та інтереси держави, пе­редаються у відповідні державні або інші архіви для подаль­шого зберігання.

Банки України передають документи до державних архі­вів або інших архівних установ згідно з договором або збері­гають їх постійно в своїх архівних підрозділах. Документи, що утворюються в діяльності філій, представництв, відді­лень банків, інших організацій не відносяться до документів НАФ і не підлягають постійному зберіганню.

Документи НАФ, що належать державі, передаються до відповідних державних архівних установ у строки, перед­бачені Типовим положенням про архівний підрозділ органу державної влади, органу місцевого самоврядування, дер­жавного і комунального підприємства, установи та органі­зації, затвердженим наказом Державного комітету архівів України від 06.08.2002 р. № 58.

Документи НАФ, що не належать державі, передають­ся до державних архівних установ згідно з договором або зберігаються постійно в архівних підрозділах, враховуючи Примірне положення про архівний підрозділ підприємства, установи та організації, заснованих на приватній формі власності, об’єднання громадян, релігійної організації, за­тверджене наказом Державного комітету архівів України від 05.06.2002 р. № 42 (зі змінами).

Для організації і проведення попередньої експертизи цін­ності документів, відбору їх для зберігання або знищення створюється ЕК банківської установи. Утворення та діяль­ність ЕК здійснюються на підставі Типового положення про експертну комісію державного органу, органу місцевого са­моврядування, державного та комунального підприємства, установи та організації, затвердженого наказом Державного комітету архівів України від 17.12.2007 р. № 183.

Банківська установа недержавної форми власності здій­снює організацію і проведення попередньої експертизи цінності документів відповідно до Примірного положення про експертну комісію об’єднання громадян, релігійної організації, а також підприємства, установи та організа­ції, заснованої на приватній формі власності, затвердже­ного наказом Державного комітету архівів України від 06.05.2008 р. №83.

Експертиза цінності документів та оформлення її резуль­татів у банківських установах проводиться в порядку, ви­значеному Правилами роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затвердженими наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 р. № 16.

За результатами експертизи цінності документів склада­ються описи справ постійного строку зберігання, тривалого (понад 10 років) строку зберігання, з особового складу, а та­кож акти про вилучення для знищення справ, строки збе­рігання яких закінчилися. Зведені описи та акти розгляда­ються ЕК банківської установи одночасно.

Банківські установи, що зберігають документи НАФ по­стійно в себе, складають річні розділи зведеного опису справ постійного строку зберігання та з особового складу в двох примірниках. Після погодження ЕК банківської установи описи затверджуються керівником банківської установи.

Банківські установи, у діяльності яких не утворюються документи НАФ, складають річні розділи зведеного опису справ тривалого (понад 10 років) строку зберігання в трьох примірниках, які направляються на погодження ЕК банків­ської установи вищого рівня.

Банківські установи, у діяльності яких не утворюються документи НАФ, складають акти про вилучення для зни­щення документів лише після затвердження описів справ тривалого (понад 10 років) строку зберігання та з особового складу. Знищення документів проводиться після затвер­дження акта керівником банківської установи і його пого­дження з відповідним державним архівом.

Справи, відібрані для знищення, після погодження та за­твердження актів передаються в установленому порядку (з оформленням приймально-передавальних накладних) орга­нізаціям, що займаються заготівлею вторинної сировини, з метою перероблення на паперових фабриках. Використання цих документів для господарських потреб забороняється.

Знищення документів без відповідного оформлення і по­годження, а також порушення строків їх зберігання заборо­няється. Посадові особи, винні в недбалому зберіганні, псу­ванні і знищенні документів, відповідно до Закону України «ГІро Національний архівний фонд та архівні установи» не­суть відповідальність згідно із законодавством України.

Контроль за правильністю проведення експертизи цін­ності і застосуванням Переліку здійснюють Національний банк України та державні архівні установи.

4.2. Робота з документами, що містять

банківську таємницю, на електронних носіях

Під час роботи з документами, що містять банківську та­ємницю, на електронних носіях банки мають забезпечити дотримання таких вимог:

а) позначка грифа «Банківська таємниця» до інформації та даних в електронному вигляді, що мають визначений

формат і обробляються автоматизованими системами, а також до лістингів програмних модулів не додається. Для текстових повідомлень, які створюються, обробля­ються, передаються та зберігаються в електронному ви­гляді, наявність позначки грифа «Банківська таємни­ця» є обов’язковою;

б) автоматизовані системи, які обробляють інформацію, що містить банківську таємницю, мають створюватися банками таким чином, щоб обмежити доступ користува­чів лише в межах, що необхідні для виконання їх служ­бових обов’язків.

Автоматизовані системи оброблення інформації повин­ні мати вбудовану систему захисту інформації, яку немож­ливо відключити або здійснити оброблення інформації, минаючи її.

Автоматизовані системи оброблення інформації, що міс­тить банківську таємницю, які працюють у режимі реаль­ного часу (on-line), повинні мати таку архітектуру, за якої користувачі не мають прямого доступу до конфіденційних даних у базі даних і можуть отримувати доступ лише через сервер застосувань, що здійснює сувору автентифі- кацію запитів.

Автоматизовані системи повинні здійснювати обов’язкову реєстрацію всіх спроб доступу та інших критичних подій у сис­темі в захищеному від модифікації електронному журналі;

в) приймання та реєстрація інформації визначеного фор­мату, що містить банківську таємницю, в електронному вигляді технологічними АРМ автоматизованих систем здійснюється згідно з технологічними схемами прохо­дження інформації безпосередньо на відповідних робо­чих місцях з використанням вбудованої в ці технологіч­ні АРМ системи захисту інформації;

г) передавання інформації, яка містить банківську таєм­ницю, електронною поштою або в режимі on-line здій­снюється лише в захищеному (зашифрованому) вигляді з контролем цілісності та з обов’язковим наданням під­твердження про її надходження з електронним підписом отримувача з використанням засобів захисту;

ґ) роздрукування документів з грифом «Банківська таєм­ниця» у технологічних АРМ здійснюється згідно з тех­нологічними схемами роботи відповідних АРМ банку. На роздрукованих документах проставляється гриф «Банківська таємниця» і вони обліковуються згідно з вимогами щодо обліку паперових документів.

У разі відправлення даних на електронному носії додаєть­ся супровідний лист у письмовій формі з грифом «Банків­ська таємниця», у якому зазначаються дані про вміст носія.

Отримання інформації з баз даних технологічних АРМ нештатними засобами забороняється.

Програмні модулі передаються і обліковуються на елек­тронних носіях інформації з обов’язковим супровідним лис­том з грифом «Банківська таємниця».

Лістинги програм захисту інформації, що містять банків­ську таємницю, повинні зберігатися банком на захищених серверах або електронних носіях.

Формування архівів в електронному вигляді здійснюєть­ся згідно з технологічними схемами оброблення документів, а також вимогами нормативно-правових актів Національ­ного банку України. Архіви зберігаються на серверах або зовнішніх носіях у захищеному вигляді із забезпеченням контролю цілісності інформації під час роботи з архівними документами.

Загальні правила формування, обліку, використання, зберігання та знищення електронних архівів (документів), створених у центральному апараті, структурних підрозді­лах і одиницях, територіальних управліннях, навчальних закладах Національного банку України (далі — Національ­ний банк) та банках України, їх філіях, представництвах і відділеннях (далі — банківські установи) регламентує По­ложення про порядок формування, зберігання та знищення електронних архівів у Національному банку України і бан­ках України від 12.09.2006 р. № 357.

Строки зберігання документів в електронних архівах ви­значаються Переліком документів, що утворюються в ді­яльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 р. №601.

Банки України розробляють власні внутрішні норма­тивні документи стосовно правил оперативного зберігання електронних архівів з урахуванням внутрішньобанківської технології оброблення електронних документів на підставі Положення про порядок формування, зберігання та знищен­ня електронних архівів у Національному банку України і банках України від 12.09.2006 р. №2 357.

Електронний архів — це сукупність організаційних, про­грамно-апаратних засобів для збереження електронних до­кументів та інших даних в електронному вигляді;

Електронний архів програмно-технічного комплексу ав­томатизації банківської діяльності — електронні документи та дані, що створюються програмно-технічним комплексом під час оброблення електронних документів і повідомлень у структурованому за правилами цього комплексу електрон­ному вигляді та можуть бути переглянуті й роздруковані за­собами цього комплексу;

Електронний архів платіжної системи — електронні до­кументи і дані, що створюються платіжною системою та автоматизованими робочими місцями під час оброблення електронних документів і повідомлень у структурованому за правилами цієї платіжної системи електронному вигляді та можуть бути переглянуті і роздруковані засобами цієї пла­тіжної системи.

Електронні архіви формуються трьома способами:

- з окремих електронних документів, що утворюються в діяльності банківських установ, які формуються в елек­тронні справи;

- за результатами роботи програмно-технічних комплексів автоматизації банківської діяльності, у тому числі авто­матизації діловодства та архівної справи;

- за результатами роботи платіжних систем.

Формування електронних архівів з окремих електронних

документів, що утворюються в процесі діяльності банків­ських установ, здійснюється в такому порядку:

а) електронні документи формуються в електронні справи відповідно до затвердженої номенклатури справ банків­ської установи. Групування і формування електронних документів у справи здійснюються за тим самим поряд­ком, що й документів на паперових носіях;

б) методичне керівництво і контроль за формуванням елек­тронних документів у справи та їх оперативним зберіган­ням здійснює архівний підрозділ банківської установи;

в) технічні та технологічні умови зберігання і користуван­ня електронними архівами електронних документів за­безпечує підрозділ інформаційних технологій.

Формування електронних архівів за результатами робо­ти програмно-технічних комплексів з автоматизації банків­ської діяльності здійснюється відповідно до технології робо­ти цих комплексів у такому порядку:

а) структура та зміст електронних архівів за результатами роботи програмно-технічних комплексів з автоматизації банківської діяльності визначаються технологією робо­ти цих комплексів і внутрішніми нормативними доку­ментами банківської установи та нормативно-правови­ми актами Національного банку;

б) методичне керівництво з питань формування електро­нних архівів за результатами роботи програмно-техніч­них комплексів з автоматизації банківської діяльності здійснюють розробники або спеціалісти, які супрово­джують роботу цих комплексів;

в) технічні та технологічні умови зберігання і користування електронними архівами за результатами роботи програм­но-технічних комплексів з автоматизації банківської ді­яльності забезпечує підрозділ банківської установи, який здійснює експлуатацію або супроводження цього комп­лексу, або інший підрозділ, призначений згідно з розпо­рядженням керівництва банківської установи.

Порядок формування електронних архівів платіжних систем здійснюється відповідно до правил платіжних сис­тем, які діють для цієї платіжної системи, а саме:

а) структура та зміст електронних архівів за результатами роботи платіжних систем визначаються документами платіжної системи та нормативно-правовими актами Національного банку;

б) технічні та технологічні умови зберігання і користуван­ня електронними архівами за результатами роботи пла­тіжних систем забезпечують підрозділи банківських установ — учасників платіжної системи, які здійснюють експлуатацію відповідного програмного забезпечення пла­тіжної системи, або інший підрозділ, призначений згідно з розпорядженням керівництва банківської установи.

Строк зберігання електронних архівів визначається стро­ком зберігання відповідних електронних документів та елек­тронних даних, які визначені для документів на паперових носіях.

Електронні архіви тимчасового строку зберігання (до 10 років включно) перебувають на оперативному зберіганні в структурному підрозділі банківської установи, у якому вони перебували на виконанні або були створені, з часу їх створен­ня (надходження) до закінчення їх зберігання в цьому струк­турному підрозділі. Якщо електронні архіви утворюються за результатами роботи програмно-технічних комплексів, від­повідальність за їх зберігання несе підрозділ, який здійснює експлуатацію комплексу. Після закінчення строку їх збері­гання вони знищуються структурним підрозділом, у якому вони перебували на оперативному зберіганні, у встановлено­му порядку.

Забезпечення оперативного зберігання електронних ар­хівів здійснюється за допомогою створення резервних копій електронних архівів на електронних носіях.

Збереженість електронних архівів, які перебувають на оперативному зберіганні, забезпечується тим структурним підрозділом банківської установи, у якому вони перебува­ють на оперативному зберіганні.

Електронні архіви постійного, тривалого строку (понад 10 років) зберігання та з особового складу перебувають на оперативному зберіганні в структурному підрозділі, у якому вони перебували на виконанні або були створені, протягом двох років, після чого передаються до архівного підрозділу банківської установи в установленому порядку.

Підготовка до передавання електронних архівів до архів­ного підрозділу банківської установи у вигляді електронних справ уключає:

- перевірку всіх електронних підписів;

- експертизу цінності електронних документів;

- оформлення електронних справ;

- складання описів електронних справ;

- підготовку комплекту супровідної документації.

Експертиза цінності електронних документів здійсню­ється в їх візуальній формі та проводиться за принципами й критеріями, що визначені для документів на паперових носіях. За результатами цієї експертизи складаються описи електронних справ постійного, тривалого строку (понад 10 років) зберігання, з особового складу та акт про вилучення для знищення електронних документів, що не підлягають подальшому зберіганню.

Працівник, якій відповідає за діловодство в структурно­му підрозділі, оформляє справи, що включають електронні документи в логічній послідовності та хронології, уточнення заголовків електронних справ аналогічно подібним діям, які виконуються для документів на паперових носіях. Для кож­ної справи складається засвідчувальний напис справи, що містить відомості про склад електронних документів у справі.

Засвідчувальний напис справи є спеціальним електро­нним документом, що містить електронний цифровий під­пис відповідального за діловодство працівника структурного підрозділу банківської установи, який склав цей засвідчу­вальний напис.

Засвідчувальний напис складається у форматі, що відпо­відає правилам діловодства в банківській установі, та міс­тить таку обов’язкову інформацію:

- відомості про склад електронних документів (назва та структура справи, кількість документів у справі);

- інформаційно-пошукові характеристики електронних документів у справі (номер електронного документа, на­зва файлів, у яких зберігаються електронні документи у справі, формат даних, відомості про програмні засоби, що використовувалися при створенні документа, обсяги в кілобайтах, назва та версія програмного, апаратного або програмно-апаратного засобу, за допомогою якого переві­ряється цілісність електронного документа).

Опис електронних справ структурного підрозділу склада­ється у вигляді електронного документа, який містить такі реквізити:

- номер електронної справи;

- індекс справи за номенклатурою справ;

- заголовок справи;

- дати початку та закінчення справи;

- кількість електронних документів у справі;

- строк зберігання [для справ тривалого (понад 10 років) і з особового складу];

загальну кількість справ, що включені до опису;

- електронні підписи працівника структурного підрозділу, який здійснював передавання справ, і керівника архівно­го підрозділу банківської установи (особи, відповідальної за ведення архіву банківської установи).

Порядок підписання, погодження і затвердження описів електронних справ є аналогічним порядку, що встановлений для описів справ з паперовими носіями.

Документи постійного, тривалого строку (понад 10 років) зберігання та з особового складу передаються до архівного підрозділу банківської установи за описами справ і разом із супровідною документацією у вигляді електронного доку­мента, що містить фіксований набір реквізитів-характерис- тик на кожну справу, а саме:

номер електронної справи в описі;

(назву) заголовок справи;

~ дати початку та закінчення справи;

відомості про розробників документів і тих осіб, які їх підписали;

характеристику змісту (анотацію);

відомості про програмні засоби, що використовувалися при створенні документа;

Дата добавления: 2015-11-14