Закони та категорії соціології

У процесі функціонування явищ дійсності виявляютьсяістотні, повторювані зв'язки, які діють як об'єк­ти ми і закони -- сталі, суттєві, повторювані співвідно­шення. Будучи осмисленими, відображеними на теоретичному рівні, вони постають як закони науки, повнота І точність яких обумовлюються рівнем її розвитку. Обґрунтування, розкриття цих законів відбувається за допомогою категорій — форм мислення, які відображають універсальні властивості й відношення дійсності.

Закони соціології. Соціальні зв'язки, які виникають у процесі функціонування спільнот, нерідко сприймають­ся як щось тимчасове, випадкове, та насправді вони зу­мовлені суспільними зв'язками, відносинами, що харак­теризуються загальністю, необхідністю та повторюва­ністю. Ці зв'язки називають соціальними законами.

Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'я­зок між соціальними явищами та процесами, які виникають внас­лідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами: народами, націями, класа­ми, соціально-демографічними і соціально-професійни­ми групами, містом і селом, суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, сус­пільством і родиною, суспільством та особистістю.

Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуа­ціях та об'єктивних зв'язках (причинних, функціональ­них та ін.). Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини, зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.

За масштабом реалізації соціальні закони поділя­ють на загальні, специфічні й окремі. Загальні соціаль­ні закони діють в усіх суспільних системах і характери­зують функціонування всього суспільства (наприклад, закон суспільного поділу праці, закон соціальної мо­більності, закон соціалізації та ін.). Дія специфічних со­ціальних законів обмежена однією чи кількома суспіль­ними системами (наприклад, закон первинного нагро­мадження капіталу, закон класової боротьби, закони, пов'язані з переходом від одного типу суспільства до ін­шого). Окремі соціальні закони діють протягом існуван­ня певної суспільної системи і характеризують функціо­нування окремих елементів соціальної сфери (класів, соціальних спільнот, груп) у взаємозв'язку із суспільс­твом (наприклад, закон організації і життєдіяльності колективу, родини, соціальної групи та ін.).

За ступенем спільності соціальні закони характе­ризують розвиток соціальної сфери загалом або визна­чають розвиток окремих її елементів — класів, груп, на­цій тощо.

За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні й статичні (стохастичні). Динамічні визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв'язок між послідов­ністю подій у конкретних умовах. Статичні закони не детермінують соціальні явища, а відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності (рис. 1.4).

Динамічні закони поділяють на причинні та функціональні. Причинні динамічні закони фіксують суворо детерміновані (причинно-наслідкові) зв'язки розвитку соціальних явищ (наприклад, роль способу виробництва мри переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої). Функціональні динамічні закони відображають емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.

Різновидами статичних законів можуть бути як зако­ни соціального розвитку (наприклад, задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування), так і закони функціонуван­ня (єдність формальної і неформальної структур трудо­вого колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї).

Взявши за основу форми зв'язку соціальних явищ, можна виокремити такі типи соціальних законів:

1. Закони, які відображають інваріантне (незмінне) співіснування соціальних явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов'язково повинно існувати і явище «Б».

2. Закони, які відображають тенденції розвитку. Та­кими тенденціями можуть бути зміна структури соці­ального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовід­носин до іншого.

3. Закони, які встановлюють функціональну залеж­ність між соціальними явищами. За такої залежності зміни елементів системи не зумовлюють суттєвих змін її структури.

4. Закони, які фіксують причинний зв'язок між со­ціальними явищами лише з функціональної (необов'яз­кової) точки зору.

5. Закони, які встановлюють імовірність зв'язку між соціальними явищами.

Закони соціального розвитку виявляються як умо­ви, що спричинюють зміни процесів, ситуацій, а закони функціонування — як наслідок явищ, що сприяють збе­реженню соціальної системи, в якій ці явища відбуваю­ться. Наприклад, підготовка кадрів вищої кваліфікації є наслідком функціонування системи освіти.

Соціологічні дослідження відносин між класами, со­ціальними верствами, групами, особами дають змогу не тільки з'ясувати форми вияву соціальних законів у різ­них сферах, а й суттєво впливати на життєдіяльність су­спільства.

Соціальні закони як стійкі і повторювані причинні зв'язки між явищами і процесами в соціальних систе­мах, підсистемах, суспільстві загалом виникають, ви­являються і реалізуються тільки в результаті масової практичної діяльності і через дії людей. При цьому лю­ди не можуть скасувати дії соціальних законів, якщо наявні умови для їх виникнення. Вони можуть лише ви­користовувати (уповільнювати чи прискорювати) їх дії у своїх інтересах.

Категорії соціології. Поняття «категорія» виражає універсальні особливості дійсності, загальні закономірності розвитку матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.

Категорії та поняття в соціології відображають перед­усім особливості об'єктивної реальності, виокремленої практикою людей, яка стала об'єктом даної науки. У категоріях соціології втілюються якісна конкретність і цілісність, суттєві ознаки і характеристики, вузлові мо­менти, стан зрілості, а також можливості розвитку та вдосконалення досліджуваного об'єкта.

Науково вивірене використання категорій соціоло­гії дає змогу узагальнено трактувати універсальні процеси і зміни, що відбуваються у суспільстві,

Інте-груВІТЙ різноманітні потоки інформації із принципо-іиіх питань соціального життя, забезпечувати процес іиімунпоїції, без якої неможливий подальший розви­ти ітуконого ниття. Завдяки їм соціологія утворює ріі кім і пішими соціально-гуманітарними науками

Дата добавления: 2015-11-13