Кптегорії дисциплін, суміжних із соціологією (ч..іиістість», «сім'я», «соціологія політики», «еконо­мічнії СОЦІОЛОГІЯ» ТОЩО).

Іноді категорії і поняття як специфічні форми мис­лення ототожнюються. Однак вони, попри їх близь­кість, відрізняються за багатьма ознаками: кожна кате­горія є водночас і поняттям, але не кожне поняття може бути категорією, тому що воно похідне від категорій, є лише зафіксованою думкою, продуктом розумової ді­яльності людини.

Однією з особливих і найуживаніших у соціології є категорія «соціальне».

Соціальне (лат. sосіаkis — товариський, громадський) — сукуп­ність певних ознак та особливостей суспільних відносин, інтегро­вана індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яке виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.

Будь-яка система суспільних відносин (економічна, політична тощо) характеризується стосунками між лю­дьми, а також відносинами особи та суспільства. Тому кожна з цих систем завжди має свій чітко визначений аспект.

Специфіку соціального характеризують такі основні ознаки:

—загальна якість, притаманна різним групам інди­відів, яка є результатом інтеграції груп індивідів, соці­альних верств, спільнот із суспільними відносинами;

—вираження спричиненого суспільними відносина­ми (економічними, політичними та ін.) певного стану індивідів;

—з'ясування стосунків різних індивідів і груп між собою, ставлення до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя;

—соціальне є наслідком спільної діяльності різних індивідів, який виявляється в їх спілкуванні та взає­модії.

Соціальне явище чи процес виникають тоді, коли по­ведінка індивіда зумовлюється поведінкою іншого інди­віда або групи (спільноти) незалежно від їх фізичної присутності. Саме в процесі взаємодії індивіди, спільно­ти впливають один на одного, сприяють інтегруванню певних ознак суспільних відносин.

Як і будь-яка інша наука, соціологія розробляє і та­кі поняття, які відображають сутність науки, її функ­ціонування та розвиток. Це категорії теоретичної соціо­логії, метасоціології, поняття методологічного зна­чення.

Загалом категорії, поняття, терміни утворюють го­ловні семантичні одиниці теоретичного знання, вира­жають три різні їх рівні. Найфундаментальнішими і найуніверсальнішими за змістом є категорії, які функ­ціонують на загальнотеоретичному рівні знання, ві­дображають суттєві закономірні зв'язки і відношення реальної дійсності. Поняття відносяться до теоретич­ного рівня знань, терміни — його елементарні «цег­линки», кінцевий етап розщеплення наукового знання. Як правило, термін складається з одного слова або сло­восполучення.

Як і всі інші науки, соціологія має свою систему категорій.

Під ними розуміють найбільш загальні поняття, які віддзеркалюють суттєві сторони її предмета, розкривають механізм прояву законів і закономірностей, які нею вивчаються.

Понятійно-категоріальний апарат соціології включає в себе:

з агальнонаукові категорії у соціологічному заломленні (суспільства, І пщум, соціальна система тощо);

безпосередні соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна вр] тіпанім, соціальні норми, соціальні цінності);

категорії дисциплін суміжних із соціологією (економічна соціологія, і оціологія політики, соціологія культури тощо).

В соціологічну практику останніх років увійшло виділення двох груп категорій соціології:

1. категорії що пояснюють статику суспільства, його структуру, з виокремленням його основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як "особистість", "соціалізація", "соціальна група, ", "соціальна спільнота", "соціальний клас", "соціальна спільнота", "соціальна діяльність", "соціальний контроль" та інші;

2. категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни, особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як "соціальний процес ", "соціальна зміна", "соціальна трансформація", "соціальний рух", "соціальна мобільність ", "соціальний розвиток " та інші.

До категорій соціології належать й такі категорії, як, наприклад, "соціальне відтворення ", "соціальна адаптація ", "соціальна диференціація ", "соціальна напруженість", "соціальна солідарність", "соціальне відхилення ", "соціальна патологія ", "соціальна рівновага ", "соціальна сфера", "соціальне життя", "соціальна дія" та багато інших.

При вивченні суспільних явищ соціологія користується певними методами та прийомами.

Вони покликані забезпечити об'єктивність і надійність одержаних результатів.

У найбільш загальному виді можна виділити три головні умови реалізації в соціології вимог наукової методології:

принцип емпіризму - використання емпіричних процедур з метою встановлення об’єктивної достовірності одержаних у дослідженнях фактів та узагальнень;

теоретичне обґрунтування (пояснення) одержаних результатів, які дозволяють розкрити причини, що лежали в основі емпіричних фактів, і разом з тим включити ці факти в наявну систему теоретичного знання;

цілісна нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажованих установах, які, за звичай, пропонують різні класи і партії в суспільстві.

Позитивізм розглядає суспільство по аналогії з природою, викорис­товуючи методи природничих наук. Його засновники користувались так званим об’єктивним методом. Вони розглядали соціальні факти і процеси як такі в їх об'єктивній реальності. Вони спостерігали, описували і систематизовували їх. Цей метод заснований на запереченні необхідності філософського осмислення життя.

Розуміюча соціологія (М. Вебер) аналізує смислові елементи соціального життя, робить акцент на р озумінні змін, рухів. Цей напрям тяжіє до

Пшеничнюк

Дата добавления: 2015-11-13