Читайте также:
|
Етика є однією з найдавніших філософських дисциплін, об'єктом вивчення якої служать мораль і моральність. З трьохсотих років до н.е.., коли етику вперше позначили як особливу область досліфдження, до сьогоднішніх днів інтерес до її осмислення не зменшується. Етика Канта в багатьох відношеннях з'явилася вершиною філософії. Серед класиків німецької філософії Кант приділив найбільшої уваги моральності, і її етичній концепції, послідовно розвинена в цілій лаві спеціальних праць, була найбільш розробленою, систематичною і завершеною. Кант поставив цілий ряд критичних проблем,пов'язаних з визначенням поняття моральності. Одна з заслуг Канта полягає в тому, що він відділив питання про існування Бога, душі, свободи --питання теоретичної свідомості - від питання практичної свідомості: що я повинен робити? Сучасні дослідження етики Канта є спробою дати нові засоби її переосмислення і нові підходи реконструкції критичної етики. Критична етика Канта своїм вхідним пунктом має усвідомлення практики, в якій втілюється розумна поведінка людини. У "Критиці чистого розуму" викладена теорія етики. Відповідно до поглядів Канта на мораль "практичне тобто все те, що можливо завдяки свободі". Етика - головна частина філософії Канта. Саме з роздумів над антиноміями почалося становлення його "критицизму". Кант будував етику, засновану на принципах онтологічної подвійності людини, раціоналізму, антинатуралізму, орієнтації на належне, автономності тапріорізму. Під "автономністю" тут розуміється незалежність моральних постулатів від поза моральних доводів і підстав. Раціоналізм кантової етики означає, що ні плотські захоплення, ні спалаху пристрасті і ні пориви серця, а розум повинен судити про добро і зло. Етика, заснована на чуттєвих потребах, не забезпечує чистоти вдач. Жорстокий нормативізм етики Канта протиставляється орієнтацією не на належне, а на реально існуюче. Цю позицію він зайняв тому, що виходив з свого вчення про подвійності людської природи. Кант вважає схему будь-якого реально існуючого моральної поведінки в принципі недостатньою і недолугою.
Етика Канта автономна. Вона орієнтована на якісь незалежні привхідні міркування і стимули ідеалу. Ні чуттєві бажання, ні егоїстична розважливість, ні апеляції до користі чи шкоди взагалі неповинні прийматися до уваги. Парадокс кантової етики полягає в тому, що, хоча моральна чинність і направлена на здійснення природної і моральної досконалості досягти його в цьому світі неможливо. Він бачить у моральності духовне джерело корінного перетворення і оновлення людини і суспільства. Постановка Кантом проблеми автономності етики, розгляд етичного ідеалу, міркування про практичний характер моральності і т. д. визнаються неоціненним внеском у філософію.
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 105 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| І.Кант – основоположник класичної німецької філософії. | | | Діалектика та принцип історизму в філософії Г.Гегеля. |