Призначення транспорту. Види транспорту та транспортних перевезень

Однією з визначальних ознак технологічного стану і цивілізованості держави є рівень розвитку її транспортної системи (транспорту).

Україна— велика за територією, населенням, природним та промисловим потенціалом держава, життєдіяльність якої на сучасному рівні може забезпечити розвинена в усіх своїх ланках розгалужена транспортна система.

Розглянемо сучасний стан й особливості транспортної системи України по видах транспорту.

Транспорт — галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення населення і вантажів. Він є четвертою галуззю матеріального виробництва (після видобувної промисловості, обробної промисловості, сільського господарства), продовжує виробничий процес, доставляючи продукт від місця виробництва до місця споживання. Продукцією транспорту є сам процес переміщення, який здійснюється за допомогою транспортних засобів як у сфері виробництва, так і сфері обігу.

Робота транспорту залежить від рівня розвитку і розміщення продуктивних сил, які визначають обсяг, характер вантажів, їхній склад і відстань перевезень. Водночас будівництво нових шляхів, технічна реконструкція транспорту впливають на піднесення промисловості, сільського господарства, товарообіг. Транспорт є матеріально-технічною основою реалізації територіального поділу праці. Він сприяє формуванню й розвиткові економічних районів як головний районоутворюючий чинник. Завдяки транспорту економічні райони України мають можливість водночас з комплексним розвитком самого господарства переважно розвивати ті галузі промисловості і сільського господарства, для яких у цих районах є найсприятливіші природні й економічні умови.

Разом з тим рівень розвитку транспортної системи держави — одна з найважливіших ознак її технологічного прогресу і цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку. Транспорт за умови використання прогресивної системи транспортних технологій стає базисом для розвитку національної економіки та ефективного входження України у світове співтовариство і заняття в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави.

Сучасна стратегія реформування транспортної системи України грунтується на трьох визначальних документах — Концепції реформування транспортного сектора національної економіки, Державної програми розвитку транспортно-шляхового комплексу України на 2000—2004 роки та Концепції розвитку транспортно-шляхової політики України на середньо-терміновий період і до 2020 р.

Пріоритети транспортної політики України на початку XXI ст. спрямовані на створення умов для перетворення транспорту у визначальну рушійну силу економічного відродження і розвитку галузей народногосподарського комплексу держави.

Об'єктивні умови трансформаційних процесів у розвитку України обумовлюють її цілеспрямованість на входження у світову економічну систему, і насамперед на економічну інтеграцію з провідними західноєвропейськими державами. Цей процес сприятиме подальшому зростанню товарообмінних операцій між країнами, що співробітничають. Крім того, геостратегічне розташування України дозволяє їй бути вигідним мостом для транзитних перевезень товарів і пасажирів.

До транспортної системи в ринкових умовах висуваються високі вимоги щодо якості, регулярності і надійності транспортних зв'язків, схоронності вантажів і безпеки перевезення пасажирів, зменшення термінів і вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних технологій і комунікацій України повинен відповідати вимогам європейської інтеграції та міжнародних стандартів.

Україна — транзитна держава, яка повинна активізувати у відповідності до міжнародних стандартів роботу по створенню національної мережі міжнародних транспортних коридорів та її інтегрування в транспортні системи держав Європи, Азії, Балтійського і Чорноморського регіонів, Закавказзя, Близького й Далекого Сходу, тобто між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю.

По території України пролягають найкоротші транспортні шляхи з Європи до Центральної Азії, Закавказзя, а також до портів Чорного та Азовського морів. З нині діючих дев'яти транспортних міжнародних (так званих критських) коридорів, що визначені II Пан'європейською конференцією, три пролягають по території України. Серед них: № 3 Берлін/Дрезден — Катовіце — Львів — Тернопіль — Київ; № 5 Трієст — Будапешт — Львів; № 9 Александрополіс — Бухарест — Київ — Чернігів — Вітебськ — Санкт-Петербург. З водним коридором № 7 по Дунаю взаємодіють українські порти Ізмаїл та Рені. З метою забезпечення мінімальної відстані перевезень з Польщі, скандинавських та прибалтійських держав до портів Чорного моря Україна і Польща узгодили створення додаткового коридору Балтійське море (Гданськ) — Чорне море (Одеса).

Україна має необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, яка відповідала б європейським стандартам. До них належать: готовність до корінного технічного переоснащення галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технологій; наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок; вигідні природно-кліматичні і географічні характеристики території; зацікавленість зарубіжних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні; наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

Це означає, що рівень техніки, технології, організації, нормативно-правового забезпечення повинен відповідати європейському.

Сучасний транспорт України виконує наземні, водні та повітряні види перевезень людей та вантажів. За характером перевезень його поділяють на пасажирський та вантажний.

Наземні перевезення (переміщення) виконуються залізничним, автомобільним та трубопровідним видами транспорту.

Водні — морським та річковим.

Повітряні — авіаційним транспортом.

Кожен з перелічених видів транспорту має свої характерні особливості.

Дата добавления: 2015-11-16