Усталеним художнім засобом у Софокла є прийом контрасту як у зображенні долі окремих персонажів, так і в системі художніх образів. Становище Едіпа на початку трагедії "Цар Едіп" різко контрастує з тим, у яке він потрапляє в кінці. Спершу це абсолютно щаслива людина, яка має трон, багатства, вродливу дружину, чотирьох дітей і, найголовніше, є шанованою серед співгромадян за свою чесність, справедливість і постійне бажання їм допомагати. У фіналі Едіп опиняється у прямо протилежному становищі — не тільки втрачає все, але й стає сліпим жебраком. Контрастність дає авторові змогу особливо підкреслити чорно-білими тонами слабкі й сильні сторони персонажів. Розуміння, того що від нього вже нічого не залежить завдає неймовірних страждань.Чесна людина, принципіальний та гордий правитель, за своє життя свідомо не скоїв жодного вчинку за який міг би бути так жорстоко покараний. Але його доля була вирішена ще до його народження Едіп – жертва волі богів. Він виколює собі очі,сам карає себе за скоєний злочин і стає морально вище богів, які прирекли його на муки.
Софокл ж ускладнює міфологічну канву розробкою таких моментів, які допомагають йому відсунути на задній план фатальну долю його героя і дають можливість звернути міфологічний сюжет в справжню людську драму, де на першому місці стоять внутрішні психологічні конфлікти і проблеми суспільно - політичні. У цьому і полягає основне і глибокий зміст "Едіпа - царя". Переживання Іокасти дають Софоклу широке поле для зображення жіночого характеру у всій його складності. Образом віщуна Тіресія Софокл користується для зображень конфлікту, що виникає із зіткнення життєвих норм з нормами релігійними (діалог між Едіпом і Тіресій). У "Е.-ц." Софокл зображає головним чином особисту боротьбу Едіпа з ворожими йому силами, втіленнямі в його свідомості Креонтом і Тіресій. Обидва вони в зображенні Софокла формально праві: прав і Тіресій, якому відкриті злочину Едіпа, прав і Креонт, марно підозрюваний у прагненні до царської влади і докоряє Едіпа в його самовпевненості і зарозумілості, але співчуття викликає тільки Едіп, який вживає всіх заходів до розкриття невідомого винуватця вбивства Лая і трагізм становища якого полягає в тому, що, розшукуючи злочинця, він мало - помалу дізнається, що це злочинець - він сам.Це робить його образ особливо драматичним: герой, виходячи з най-благородніших почуттів, хоче безкорисливо допомогти своїм співгромадянам, а внаслідок власних дій сам стає найнещаснішою людиною.
Мужній, вольовий і високоморальний Едіп - натура надзвичайно активна, що взагалі характерно для персонажів Софокла, робить усе можливе, щоб змінити свою долю, бореться за неї і програє. Автор підводить глядачів до висновку, що хоч людина й спирається у своїх діях на власну волю, але все одно, якщо це суперечить присуду вищих сил, приречена на поразку, бо неспроможна їх перебороти. Образ Едіпа дещо суперечливий. Незважаючи на певну різкість, навіть брутальність і запальність, у ньому переважають позитивні риси. Софокл створив образ ідеального громадянина полісу, для якого головним у житті стають суспільні інтереси. Сам же поет, як свідчить Арістотель, говорив, що він "малює людей такими, якими вони повинні бути".
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 352 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Походження давньогрецької трагедії та її структура. Давньогрецький театр, його будова. Організація вистав та свят Діонісій. | | | Давньогрецька комедія,її походження,зміст.структура Походження та значення комедії |