Походження давньогрецької трагедії та її структура. Давньогрецький театр, його будова. Організація вистав та свят Діонісій.

Першим порушив проблему походження грецької драми Арістотель, який вважав, що вона була представлена трьома жанрами: трагедія, комедія і сатирівська драма. Назва "трагедія" походить від двох грецьких слів – "трагос" – цап, козел і "оде" – пісня, таким чином, трагедія – це пісня цапів або пісня про цапів. Навіть у періоди свого вищого розквіту трагедія зберігала органічний зв'язок з релігійним культом Діоніса, яким була породжена. Елліни вірили, що Діоніс супроводжує виставу і змагання. Тому вистава певною мірою нагадувала ритуальне дійство – яскраве, урочисте, піднесене. У своїй еволюції трагедійне дійство вдосконалювалося, ускладнювалося і в першій третині V ст. до н.е. досягло "класичного" вигляду. Елементи культового свята Діоніса – урочиста процесія, жертвоприношення, надривні плачі-френоси за загиблим божеством – стали неодмінними елементами трагедії (парод і ексод хору, коммос хору й акторів тощо).

Первісно саме хор був стрижнем усієї трагедії. Входом хору на орхестру через два бокові входи й починалась вистава. Звідси й назва структурної частини трагедії – парод, тобто пісня, яку виконував хор, вступаючи на орхестру (пізніше трагедії відкривалися "передмовою"). Завершував трагедію переважно ексод – урочиста (часто похоронна) процесія хору, що покидав орхестру. У цих рамках чергувалися мовні й хорові сцени. Саме з діями хору та появою на орхестрі нового актора пов'язані назви всіх інших структурних частин трагедії: епісодій – діалогічна пісня хору та актора, стасим – пісня, яку виконував хор, залишаючись на орхестрі, коммос – жалібна пісня, яку виконував актор, а хор відповідав йому рефреном. Таким чином, композиція трагедії була цілком вмотивована діями хору.

Театр. Він був зведений на схилі пагорба Кінгирія. Ряди лав для глядачів ділились горизонтальними проходами на яруси и вертикальними на клини. В центрі- орхестра(круглий майданчик), на ній – хор та актори. Також там знаходився камінь жертовник в честь Діоніса. Навпроти глядачів за орхестрою – скена. Спочатку була просто палаткою, а потім тверда камяна кладка. Там переодягалися актори, зберігались декорації та реквізит.передня частина скени наз проскеній, яка з’єднувалась з сходинками з орхестром. Театр не мав даху, дія відбувалась просто неба.

17.Трагедія Есхіла "Прометей закутий"

Трагедія «Прометей закутий» — найбільш відома трагедія грецького драматурга Есхіла, що жив на межі VI—V століть до нашої ери в Афінах, якого стародавні греки називали «батьком грецької трагедії». Прометей — один із улюблених міфічних героїв у Стародавній Греції. Міф про нього подає історію розвитку людства, як уявляли її собі в античності. За міфом люди були кволі й не могли ні думати, ні говорити, ні розуміти того, що бачили довкола. Прометей мав благородне серце, він перший зглянувся на людей і почав їм допомагати. Розлючений Зевс заборонив Прометею підніматися на Олімп, а людям відмовив дати життєдайний вогонь. Але Прометей за допомогою хитрощів викрав вогонь у богів і віддав його людям. За це Гефест за наказом Зевса прикував Прометея на краю землі до скелі; щодня прилітав орел і клював печінку Прометея, яка за ніч відростала знову. Після багатьох століть таких катувань Геракл вбив орла і визволив Прометея.

Цей міф був добре відомий усім стародавнім грекам. У трагедії представлено лише ті події з міфу, що відповідали творчому задуму автора, що хвилювали Есхіла-митця і Есхіла-людину. Влада та Сила — слуги Зевса — приводять Прометея в пустелю, де Гефест заковує його. Із розвитком подій з’ясовується, що Прометей не тільки передав вогонь людям, а й започаткував людську цивілізацію: навчив обробляти дерево й будувати житло, показав цілющі трави, першим запряг биків, звільнивши людей від найважчої роботи, привчив коней ходити запряженими, і кораблі — теж його винахід, навчив людей визначати зірки, лічити й писати, показав скарби землі: мідь, залізо, срібло, золото.

Образ Прометея відбиває етичну проблему, що хвилювала Есхіла протягом його творчого шляху: власна відповідальність особи за прийняте рішення. Прометей — бог, який має хист передбачення, він заздалегідь знав про страждання, що випадуть йому на долю, але не ухилився від них. Більш того, вже прикутий, він має засіб, що може позбавити його мук: щоб одержати свободу, йому достатньо назвати ім’я жінки, яка народить Зевсу дитину, що повалить Зевса, як той колись повалив свого батька Крона. Та Прометей відмовляється відкрити таємницю й готовий до ще більш жорстоких катувань. Скеля разом із прикутим Прометеєм від ударів блискавок і грому, що насилає Зевс, провалюється в страшне підземне царство Тартар. Образ Прометея — це образ людини, яка не зраджує своєї долі, яка відповідає за свої рішення і вчинки. Есхіл вірить у можливості людини, як і його герой.

Головна ідея твору: засудження тиранії в особі Зевса і уславлення тираноборства у вигляді Прометея.Зевс не зявляється ні разу,а про його вчинки,поведінку,жорстокість та байдужість нам розповідає Прометея та інші.Але якщо відмовитись від політичних ідей Есхіла,конфлікт двух сильних особистостей:приниження,підкорення,а Прометей допомагає тим,хто не вміє так,як він. Прометей називає людей дітьми,жаліє їх,а Зевс ставиться зверхньо.

Дата добавления: 2015-11-16