Читайте также:
|
Недійсність правочину означає, що даний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому виділяють абсолютну недійсність (нікчемність) та відносну недійсність (оспорюваність) правочинів. Абсолютно недійсним (нікчемним) вважається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Однак, у випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Відносно недійсним (оспорюваним) є правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. В цьому випадку недійсність правочину встановлюється судом.
До абсолютно недійсних (нікчемних) правочинів законодавець відносить:
1) Вчинення правочину з порушенням обов'язкової нотаріальної або простої письмової форми, якщо закон передбачає такий наслідок.
2) Вчинення правочину малолітнім за межами їх дієздатності, окрім випадків, коли вчинення такого правочину було згодом схвалено його батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном.
3) Вчинення правочину, без дозволу органу опіки та піклування, у разі, коли така згода є обов'язковою, окрім випадків, якщо судом буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
4) Вчинення правочину недієздатним, окрім випадків, коли цей правочин буде схвалений опікуном чи буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи.
5) Вчинення правочину, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
До відносно недійсних (оспорюваних) слід відносити:
1) Вчинення правочину, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, окрім випадків, коли такий правочин був в подальшому схвалений цими особами.
2) Вчинення правочину, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, окрім випадків, коли такий правочин був в подальшому схвалений піклувальником, або буде визнано, що він не суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.
3) Вчинення правочину, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
4) Вчинення правочину юридичною особою, якого вона не мала права вчиняти, наприклад, внаслідок відсутності у неї відповідного дозволу (ліцензії).
5) Вчинення правочину внаслідок помилки. При цьому, до уваги береться тільки помилка щодо істотних обставин, тобто, помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
6) Вчинення правочину під впливом обману. При цьому, обман має місце, у випадку, коли сторона заперечує наявність істотних обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
7) Вчинення правочину під впливом насильства, тобто проти справжньої волі особи, внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи.
8) Вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
9) Вчинення правочину під впливом тяжкої обставини, тобто на вкрай не вигідних умовах, незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
10) Вчинення фіктивного правочину, тобто без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
11) Вчинення удаваного правочину, тобто для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Наслідком визнання правочину недійсним покладення на сторін обов'язку повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (двостороння реституція), а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Інколи законом можуть бути встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, наприклад, при умовному правочині наслідком його недійсності буде застосування до регулювання відносин між сторонами правил щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 166 | Нарушение авторских прав